Ухвала суду № 101161284, 17.11.2021, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/4689/21

Провадження № 2/442/1080/2021

УХВАЛА

Іменем України

17 листопада 2021 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого – судді Нагірної О.Б.,

за участю секретаря судових засідань Кмітя Р.Б.,

розглянувши в залі суду в м. Дрогобич цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „МІЛОАН” про визнання умов кредитного договору недійсним, -

встановив :

Позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання умов кредитного договору недійсним, в якому, з уточненням позовних вимог, просить визнати недійсним, з моменту укладання договору, положення Кредитного договору № 2547651 від 15.12.2020 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю „МІЛОАН” викладене в п. 1.5.1, п. 1.6, п. 2.2.3, п. 1.5.2.

В обґрунтування позову посилається на те, що відповідно до Договору позики № 2547651 від 15.12.2020 він отримав позику, однак ознайомившись із змістом договору, вважає що укладений договір є недійсним, оскільки він не підписував цього договору, відповідач письмово не повідомив йому всю необхідну інформацію щодо умов договору; порядок акцептування пропозиції відповідачем не відповідає положенням абзацу третього частини шостої статті 11 Закону України „Про електронну комерцію”, в оспорюваному договорі не була вказана ціна та сукупна вартість кредиту, умови договору, який укладено на умовах фінансового кредиту, є несправедливими.

Ухвалою від 13.07.2021 в зазначеній справі відкрито провадження та постановлено розглядати дану справу в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 04.08.2021. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позовну заяву. Також позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

02.08.2021 від представника позивача, ОСОБА_2 , надійшла заява про зміну предмету позову, в якій просить визнати недійсним, з моменту укладання договору, положення Кредитного договору № 2547651 від 15.12.2020 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю „МІЛОАН” викладене в п. 1.5.1, п. 1.6, п. 2.2.3, п. 1.5.2.

03.08.2021від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання у відсутності позивача та підтримання позову.

04.08.2021 розгляд справи відкладено на 04.10.2021 у зв`язку з неявкою відповідача в судове засідання.

10.08.2021 відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив, що проти позову заперечує, вважає його безпідставним, необґрунтованим, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, а також зазначив, що на його думку, позивачем під час звернення до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області порушено територіальну юрисдикцію. Відповідач вказує, що на правовідносини за Договором позики 2547651 від 15.12.2020 не поширюються приписи Законів України „Про захист прав споживачів” та „Про споживче кредитування”, а тому, даний позов має бути поданий до місцевого суду загальної юрисдикції за місцем знаходження відповідача, розгляд справи просив проводити у його відсутності.

04.10.2021 представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання у відсутності позивача та підтримання позову.

04.10.2021 розгляд справи відкладено на 17.11.2021 у зв`язку з неявкою сторін в судове засідання.

17.11.2021 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутності та підтримання позову.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Судове засідання проведено без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши позовну заяву та наявні в справі матеріали, суд зазначає наступне.

Як вбачається із позовної заяви, в обґрунтування підстав подачі позову до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області за місцем свого проживання, позивач посилається на правила альтернативної підсудності, встановлені ч. 5 ст. 28 ЦПК України, та на норми Закону „Про захист прав споживачів”.

Відповідно до ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів” цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України „Про споживче кредитування”.

Судовий захист прав споживачів здійснюється загальними судами за правилами цивільного судочинства в порядку позовного провадження за позовами фізичних осіб - споживачів товарів, робіт і послуг.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про споживче кредитування” споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У п. 2 ч. 1ст. 12 цього закону указано, що у договорі про споживчий кредит зазначаються тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту.

Статтею 3 Закону України „Про споживче кредитування” визначено сферу його дії. У підпункті 1 ч. 2 цієї статті вказано, що цей закон не поширюється на договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця.

Звернувшись до суду за місцем свого проживання із даним позовом, позивач посилається на порушення його прав, як споживача фінансових послуг, у зв`язку із укладенням 15.12.2020 договору позики на умовах фінансового кредиту.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, 15.12.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ „МІЛОАН” було укладено кредитний договір № 2547651.

Згідно п.п.1.1 Кредитного договору № 2547651 від 15.12.2020 позикодавець - ТОВ „МІЛОАН” зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику - ОСОБА_1 грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Згідно п. п. 1.2 - 1.4 Кредитного договору сума кредиту становить 5000.00 грн. у валюті Українські гривні; кредит надається строком на 30 днів з 15.12.2020; термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 14.01.2021.

Крім того, пунктом 9.4 оспорюваного договору визначено, що на правовідносини сторін не поширюється дія Закону України „Про споживче кредитування”.

Суд зазначає, що позивач не надав доказів і не зазначає в позові даних про те, що у спірному договорі наявні тип кредиту та мета використання коштів, за наявності яких, на правовідносини, що виникли між сторонами при укладенні оспорюваного договору поширюється дія положень Закону України „Про захист прав споживачів”. Позивачем також не надано доказів, що строк погашення кредиту за оспорюваним договором становить більше одного місяця.

Таким чином, з урахуванням положень п. 1 ч. 2 ст. 3 Закону України „Про споживче кредитування”, за якими цей закон не поширюється на кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця, та положень ст. 11 Закону України „Про споживчий кредит”, яка визначає, що цей закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України „Про споживче кредитування”, суд приходить до висновку, що позивачем в позові не наведено даних і не додано доказів, що оспорюваний договір містить умови, визначені законодавством для споживчого кредиту, що давало б можливість визначити, що на спірні відносини поширюється дія Закону України „Про захист прав споживачів”.

Отже, позивач, звертаючись до суду з даним позовом, не довів, що при укладені оспорюваного договору порушені його права, як споживача, та не виклав обставин, якими обґрунтовує свої вимоги про захист прав споживача із зазначенням підтверджуючих це обставини доказів.

Враховуючи вищевикладене, правові підстави для визначення альтернативної підсудності згідно положення частини 5 статті 28 ЦПК України, за яким позивач вправі пред`явити позов про захист прав споживача за своїм зареєстрованим місцем проживання чи перебування відсутні.

За загальним правилом, яке визначено ч. 2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою місцезнаходження відповідача ТОВ „МІЛОАН” є: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21 (Шевченківський район м. Києва), що не відноситься до територіальної підсудності Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно ч. 3 ст. 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

З урахуванням викладеного, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „МІЛОАН” про визнання умов кредитного договору недійсним не підсудний Дрогобицькому міськрайонному суду Львівської області та підлягає переданню до Шевченківського районного суду м. Києва (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 31-А).

Керуючись ст. ст. 27 , 28 , 31 , 260, 353 ЦПК України, суд

постановив:

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „МІЛОАН” про визнання умов кредитного договору недійсним передати за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 31-А).

Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою ЦПК України підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Нагірна О.Б.