Рішення № 101160184, 11.11.2021, Краснопільський районний суд Сумської області

Справа № 578/726/21>

провадження № 2/578/247/21

Рішення

Іменем України

11 листопада 2021 року смт Краснопілля

Краснопільський районний суд Сумської області у складі головуючого судді Басової В.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Краснопільського районного суду Сумської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в особі представника за довіреністю Дашко Володимира Миколайовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

14 липня 2021 року Позивач звернувся до суду. В обґрунтування позову посилався на те, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписав заяву № б/н від 03.05.2007 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті www://privatbank.ua складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача у заяві. При укладенні договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У подальшому кредитний ліміт збільшився до 15500,00 грн, що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 3.2, 3.3 Договору на підставі яких Відповідач при укладенні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Позивач надав відповідачу кредит, однак, відповідач неналежно виконував умови кредитного договору, у зв`язку з чим у нього станом на 14.06.2021 року наявна заборгованість 16582,54 грн., з яких: 13435,71 грн- заборгованість за тілом кредита; в т.ч. 0,00 грн заборгованість за поточним тілом кредиту; 13435,71 грн – заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,0 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 3146,83 грн- заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн- заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 грн- нарахована пеня; 0,00 грн – нараховано комісії. Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 16582,54 грн та судові витрати.

Ухвалою Краснопільського районного суду Сумської області від 21.07.2021 року відкрито спрощене провадження по справі та надано відповідачу термін на подання відзиву до суду.

Сторони в судове засідання не з`явились, повідомлені належним чином, позивач у позовній заяві просив в разі неявки відповідача розглядати справу без участі представника Банку та не заперечує проти винесення заочного рішення судом , відповідач повідомлений про день та час місце розгляду справи належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, розглянув позовну заяву та додані матеріали, повно та всебічно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, і, об`єктивно оцінивши докази, доходить наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач має Банківську ліцензію за №22 на право надання банківських послуг від 05 жовтня 2011 року, визначених частиною третьою статті 47 ЗУ «Про Банки і Банківську діяльність» та інші дозволи НБУ щодо здійснення банківської діяльності та Статут ПАТ КБ «Приват Банк».

03.05.2007 року ОСОБА_1 підписав заяву позичальника № SUXRRX11250037, відповідно до якої банк надав відповідачу строковий кредит у розмірі 1260,00грн. на строк 6 місяців з 03.05.2007 р. по 02.11.2007 р. включно, з умовами сплати за користування кредитом відсотків у розмірі 1,0% на місяць, на суму залишку заборгованості по кредиту, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 17,01 грн. та одноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 210 грн. в обмін на зобов`язання відповідача на повернення кредиту, сплату відсотків, винагороди, комісії, зазначені в заяві та Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) строки. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку щомісячно в період сплати, за який приймається період з «20» по «25» числа кожного місяця. Позичальник повинен надати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 234,52 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди , комісії а також інших витрат згідно з умовами. Базова процентна ставка за кредитом 3% на місяць на залишок заборгованості.

Для виконання зобов`язань Банк відкриває Позичальнику рахунок НОМЕР_1 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді та ін.платежам.

Позичальник зобов`язується повернути суму кредиту, відсотків, винагороди відповідно до Заяви та Умов.

Товар та/або інше майно Позичальника є предметом застави та відповідно до п, 2,3, 2.4,2.5 Умов забезпеченням зобов`язань, інформація про товар (його найменування, вартість, заводський номер) визначені у супроводжувальних документах на товар, колії яких додаються до Заяви Позичальника. Товар належить/буде належати у майбутньому Позичальникові на правах власності.

Максимальний розмір вимоги, яка забезпечується Предметом застави, складає 1407,12 грн. Предмет застави знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно п. 4.2 Умов, при порушенні Позичальником зобов`язань із погашення Кредиту. Позичальник сплачує Банку відсотки за користуванням Кредитом в розмірі 11,83 % в місяць, розрахованих від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом.

Відсоткова ставка за кредитом може змінюватися в залежності від змін облікової ставки НБУ чи в інших випадках, відповідно до п, 3.3 Умов. ( а.с 16)

До кредитного договору банк додав Умови та правил надання банківських послуг, які містять терміни та поняття, умови обслуговування, обов`язки банку та клієнта, права клієнта, відповідальність сторін та інші умови, які відповідачем не підписані (ас. 17-26).

Згідно довідки банку ОСОБА_1 за вказаним договором були надані наступні кредитні картки № НОМЕР_2 дата відкриття 03.05.2007 року з терміном дії до 01/09; № НОМЕР_3 дата відкриття 20.09.2010 року з терміном дії до 06/14, № НОМЕР_4 дата відкриття 23.06.2015 року з терміном дії до 08/18; № НОМЕР_5 дата відкриття 11.07.2017 року з терміном дії до 07/21, № НОМЕР_6 дата відкриття 15.07.2019 року з терміном дії до 05/23 (ас.15)

Згідно з наданим банком розрахунком у ОСОБА_1 станом на 14.06.2021 року наявна заборгованість 16582,54 грн., з яких: 13435,71 грн- заборгованість за тілом кредита; в т.ч. 0,00 грн заборгованість за поточним тілом кредиту; 13435,71 грн – заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,0 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 3146,83 грн- заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн- заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 грн- нарахована пеня; 0,00 грн – нараховано комісії ( ас.3-13).

У позовній заяві позивач не зазначив, який кредитний ліміт було установлено стосовно кредитної карти від 03.05.2007 року яка обліковуються за ОСОБА_1 , а лише вказав, що у подальшому кредитний ліміт збільшено до 15500,00 грн.

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , відповідачу було відкрито кредитний рахунок 05.02.2018 року та встановлено кредитний ліміт у розмірі 500,00 грн, який в подальшому то збільшувався то зменшувався, а 31.01.2017 року збільшився і становив 15500 грн, з 26.12.2019 року кредитний ліміт становив 0,00 грн. (ас. 14).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України)

Ч. 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднанням є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в цьому випадку - АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12.

Обґрунтовуючи право на нарахування процентів, банк, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 03.05.2007 року, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Тарифи як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку,що наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, в тому числі: права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, порядок нарахування і оплати процентів, зокрема, проценти за підвищеною процентною ставкою у випадку несвоєчасного виконання боргових зобов`язань, та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву позичальника про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Також у цій справі неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст.634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор мав можливість додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату підвищених (зміну банком в односторонньому порядку процентної ставки) процентів за користування кредитними коштами, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Суд також вказує, що з урахуванням приписів ч. 6 ст.8 ЦПК України обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Згідно виписки по особовому рахунку позичальника (ас.36-45) в період дії даного кредиту , а саме з 03.05.2007 р. по 02.11.2007 р, відсотки не нараховувались. Процент за використання кредитного ліміту банком нарахований 31.12.2007 року поза межами строку дії договору, а тому проценти за користування кредитом не підлягають нарахуванню, а вимоги позову в цій частині - задоволенню.

При нарахуванні процентів банк посилається на ч.2 ст.652 ЦК України та вказує, що за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості їх розмір: 86,4 % - для картки «Універсальна» та 84 % - для картки «Універсальна голд». Разом з тим належних доказів на підтвердження даних вимог суду не надає.

Відповідно до ч.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушення, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 264 ЦПК України встановила, що під час ухвалення рішення, суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається з наданого банком розрахунку та виписки за договором б/н відповідач фактично використав 126916,51 грн. кредитних коштів наданих банком, в той час як в рахунок погашення боргу ним сплачено суму 173329,23 грн . Правомірність стягнутих відсотків позивач не довів, а з розрахунку убачається, що відповідачем сплачено 48974,31 грн., в рахунок відсотків.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти були повернуті банку в повному обсязі, навіть з переплатою, то підстави для стягнення боргу з відповідача відсутні.

Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що доводи позивача стосовно наявності у ОСОБА_1 боргу перед позивачем не підтверджена належними та допустимими доказами, а тому суд доходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі .

Судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, в силу ст. 141 ЦПК України відшкодуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 268, 272, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України,

у х в а л и в:

В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повні найменування учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, адреса: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.50

Представник позивача: Дашко Володимир Миколайович, адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Суддя В. І. Басова

Повний текст рішення виготовлений 16.11.2021 року