Ухвала суду № 101159358, 17.11.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/15461/18

Номер провадження:1-кп/521/266/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2021 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі колегії суддів:

головуючого судді - Кузьменко Н.Л.,

суддів - Гарського О.В., Крижановського О.В.,

з секретарем - Юришинець С.В.

за участю:

прокурора - Атаманенка О.А.,

потерпілого - ОСОБА_1 ,

представника потерпілого ТОВ «Агро-Юг» - Мілошевича А.С

обвинуваченого - ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ).,

захисника обвинуваченого - адвоката - Пасконного А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката Пасконного А.О. про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 2012170020000088 від 20.12.2012 року відносно

ОСОБА_4 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина Ізраїлю, з вищою освітою, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч.5 ст. 191 КК України, колегія суддів

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 2012170020000088 від 20.12.2012 року відносно ОСОБА_4 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190, ч.4 ст. 190, ч.5 ст. 191 КК України.

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_5 ( ОСОБА_3 ) обвинувачується у тому, що 08.11.2004 року, увійшовши у довіру до ОСОБА_6 , перебуваючи у офісі приватного підприємства «Крістіна», яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Михайлівська 25, маючи умисел направлений на заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_6 , з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, шляхом обману, заздалегідь не маючи на меті виконувати взяті на себе зобов`язання, запропонував укласти договір позики грошових коштів у розмірі 50 000 доларів США, що згідно курсу НБУ на 08.11.2004 складає 265 000 гривень.

Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 ( ОСОБА_3 ), переконавши потерпілого ОСОБА_6 у дійсності та законності своїх намірів, повідомивши завідомо неправдиві відомості про намір виконати взяті на себе обов`язки та повернути грошові кошти у строк до 04.06.2005 року, 08.11.2004 отримав від ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 50 000 доларів США, що на момент укладання договору становило 265 000 грн., та з метою відвернення уваги від свої злочинних намірів, надав потерпілому письмову боргову розписку із зобов`язанням повернути вказану суму 04.06.2005.

Після цього, ОСОБА_5 ( ОСОБА_3 ), реалізуючи свій злочинний умисел, з метою невиконання взятих на себе зобов`язань, уникнення відповідальності та переховування від правоохоронних органів, 26.04.2007 виїхав до держави Ізраїль, прийнявши громадянство вказаної держави та у 2007 році, більш точної дати у ході досудового розслідування не встановлено, змінив прізвище та ім`я на « ОСОБА_7 ».

Після чого, ОСОБА_5 ( ОСОБА_3 ) свої зобов`язання не виконав, грошові кошти не повернув, розпорядившись ними на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_6 майнову шкоду у розмірі 265 000 гривень.

Таким чином, ОСОБА_5 ( ОСОБА_3 ) обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого частиною 4 статті 190 КК України – заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах.

Крім того, ОСОБА_5 ( ОСОБА_3 ) обвинувачується у тому, що перебуваючи на посаді директора приватного підприємства «Крістіна» (ЄДРПОУ 31670571), та відповідно до п.10.3 статуту ПП «Крістіна» був наділений наступними повноваженнями: розпоряджатись майном підприємства, затверджувати договірні ціни на продукцію та тарифи на послуги, організовувати ведення бухгалтерського обліку та звітності в підприємстві, приймати рішення з інших питань, пов`язаних з поточною діяльністю підприємства. Таким чином, ОСОБА_5 ( ОСОБА_3 ) як директор ПП «Крістіна» був наділений адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями, тобто був службовою особою підприємства відповідно до змісту примітки 1 до ст. 364 КК України.

Установлено, що ОСОБА_5 ( ОСОБА_3 ), на початку вересня 2005 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, будучи директором ПП «Крістіна» (ЄДРПОУ 31670571) діючи умисно, з корисливих мотивів, всупереч інтересам підприємства, використовуючи своє службове становище в особистих цілях вступив у попередню змову із засновником приватного підприємства «Крістіна», ОСОБА_8 , з якою домовились про спільне вчинення умисного злочину, спрямованого на заволодіння чужим майном та визначили предметом злочинного посягання грошові кошти, які повинні були бути перераховані підприємством ПП «Крістіна» на користь ТОВ «Агро-Юг» за наступних обставин.

Так, ОСОБА_5 ( ОСОБА_3 ), перебуваючи у м. Одесі, більш точне місце досудовим розслідуванням не встановлено, відповідно до відведеної йому ролі у спільному злочинному умислі, діючи як директор ПП «Крістіна» від імені підприємства, 06.09.2005 року уклав договір поставки №6/09, між ТОВ «Агро-Юг» в особі заступника генерального директора ОСОБА_9 та приватним підприємством «Крістіна», в особі директора ОСОБА_5 ( ОСОБА_3 ), предметом якого являється поставка продуктів харчування з ТОВ «Агро-Юг» приватному підприємству «Крістіна».

Відповідно до умов договору, згідно накладної від 21.10.2005 року, ТОВ «Агро-Юг» поставило приватному підприємству «Крістіна» продукти харчування на загальну суму 103 965,68 гривень. З метою відвернення уваги, приховування своїх дійсних злочинних намірів, ОСОБА_5 ( ОСОБА_3 ) надав у якості забезпечення виконання своїх зобов`язань, які насправді не збирався виконувати, три простих векселя №753287822802 від 21.10.2005 року, №753287822803 від 21.10.2005 року, №753287822804 від 21.10.2005 року на загальну суму 103 965,68 гривень, підписані директором приватного підприємства «Крістіна» - ОСОБА_5 ( ОСОБА_3 ).

Крім того, між ПП «Крістіна» в особі директора ОСОБА_5 ( ОСОБА_3 ) та директором благодійного єврейського центру (далі- БЄЦ) «Гмилус Хесед» було укладено договір підряду на комплектацію продовольчих наборів №2, від 29.07.2005 року відповідно до якого, ПП «Крістіна» зобов`язувалось сформувати, здійснити пакування та доставити БЄЦ «Гмилус Хесед» продовольчі набори, сформовані з продукції, яка буде поставлена від ТОВ «Агро-Юг», відповідно до умов договору, а БЄЦ «Гмилус Хесед», у свою чергу, сплатити кошти за фактично поставлену продукцію.

Згідно п. 2.4 договору поставки №6/09, між ТОВ «Агро-Юг» та ПП «Крістіна», приватне підприємство «Крістіна» бере на себе зобов`язання здійснити оплату поставлених ТОВ «Агро-Юг» продуктів харчування протягом одного банківського дня, після надходження коштів від благодійного єврейського центру «Гмилус Хесед» на рахунок приватного підприємства «Крістіна», у відповідності із вартістю поставленого товару.

У подальшому, ТОВ «Агро-Юг» 21.10.2005 поставило приватному підприємству «Крістіна» продукти харчування на суму 103 965,68 гривень. В свою чергу, ПП «Крістіна» передало зазначену продукцію відповідно до укладеного договору БЄЦ «Гмилус Хесед». Згодом, після виконання ПП «Крістіна» своїх зобов`язань, 05.11.2005 БЄЦ «Гмилус Хесед», відповідно до умов договору підряду від 29.07.2005, сплатила приватному підприємству «Крістіна» вартість поставлених продуктів харчування в сумі 107 567 гривень, шляхом перерахування зазначеної суми грошових коштів на банківський рахунок ПП «Крістіна».

Після чого, директор приватного підприємства «Крістіна» - ОСОБА_5 ( ОСОБА_3 ), реалізуючи заздалегідь спрямований злочинний умисел, всупереч вимогам договору поставки №6/09, кошти на розрахунковий рахунок ТОВ «Агро-Юг» за поставлені продукти харчування не перерахував, зобов`язання за простими векселями не виконав, та, діючи умисно, за попередньою змовою з засновником приватного підприємства «Крістіна», ОСОБА_8 , всупереч інтересам підприємства, у невстановлений досудовим розслідуванням час, присвоїли грошові кошти підприємства у розмірі 103 965,68 гривень, які були призначені для перерахування ТОВ «Агро-Юг» відповідно до умов договору поставки від 06.09.2005. У подальшому, ОСОБА_5 ( ОСОБА_3 ) почав ухилятися від виконання умов договору та повернення грошових коштів, одержаних злочинним шляхом та з метою уникнення відповідальності та переховування від правоохоронних органів, 26.04.2007 виїхав до держави Ізраїль, прийнявши громадянство вказаної держави та у 2007 році, більш точної дати у ході досудового розслідування не встановлено, змінив прізвище та ім`я на « ОСОБА_7 ».

Таким чином, ОСОБА_5 ( ОСОБА_3 ), будучи директором ПП «Крістіна» (ЄДРПОУ 31670571), зловживаючи своїм службовим становищем, привласнив грошові кошти призначені для розрахунку з ТОВ «Агро-Юг», та у подальшому розпорядився ними на власний розсуд, спричинивши ТОВ «Агро-Юг» майнову шкоду на суму 103 965,68 гривень.

Крім того, ОСОБА_5 ( ОСОБА_3 ) обвинувачується у тому, що 08.01.2006 року увійшовши у довіру до ОСОБА_6 , перебуваючи у офісі приватного підприємства «Крістіна», яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Михайлівська 25, маючи умисел направлений на заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_6 , з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, шляхом обману, заздалегідь не маючи на меті виконувати взяті на себе зобов`язання, запропонував укласти договір позики грошових коштів у розмірі 60 000 доларів США, що згідно курсу НБУ на 08.01.2006 складає 303 000 гривень.

Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 ( ОСОБА_3 ), переконавши потерпілого ОСОБА_6 у дійсності та законності своїх намірів, повідомивши завідомо неправдиві відомості про намір виконати взяті на себе обов`язки та повернути грошові кошти у строк до 08.06.2006 року, 08.01.2006 отримав від ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 60 000 доларів США, що на момент укладання договору становило 303 000 гривень, та з метою відвернення уваги від свої злочинних намірів, надав потерпілому письмову боргову розписку із зобов`язанням повернути вказану суму 08.06.2006.

Після цього, ОСОБА_5 ( ОСОБА_3 ), реалізуючи свій злочинний умисел, з метою невиконання взятих на себе зобов`язань, уникнення відповідальності та переховування від правоохоронних органів, 26.04.2007 виїхав до держави Ізраїль, прийнявши громадянство вказаної держави та у 2007 році, більш точної дати у ході досудового розслідування не встановлено, змінив прізвище та ім`я на « ОСОБА_7 ».

Після чого, ОСОБА_5 ( ОСОБА_3 ) свої зобов`язання не виконав, грошові кошти не повернув, розпорядившись ними на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_6 майнову шкоду у розмірі 303 000 гривень.

Крім того, ОСОБА_5 ( ОСОБА_3 ) обвинувачується у тому, що 16.05.2006 року, увійшовши у довіру до ОСОБА_6 , перебуваючи поблизу будинку, за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел направлений на заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_6 , з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, шляхом обману, заздалегідь не маючи на меті виконувати взяті на себе зобов`язання, запропонував укласти договір позики грошових коштів у розмірі 6 120 доларів США, що згідно курсу НБУ на 16.05.2006 складає 30 906 гривень.

Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 ( ОСОБА_3 ), переконавши потерпілого ОСОБА_6 у дійсності та законності своїх намірів, повідомивши завідомо неправдиві відомості про намір виконати взяті на себе обов`язки та повернути грошові кошти у строк до 20.06.2006 року, 16.05.2006 отримав від ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 6 120 доларів США, що на момент укладання договору становило 30 906 грн., з метою відвернення уваги від свої злочинних намірів, надав потерпілому письмову боргову розписку із зобов`язанням повернути вказану суму 20.06.2006.

Після цього, ОСОБА_5 ( ОСОБА_3 ), реалізуючи свій злочинний умисел, з метою невиконання взятих на себе зобов`язань, уникнення відповідальності та переховування від правоохоронних органів, 26.04.2007 виїхав до держави Ізраїль, прийнявши громадянство вказаної держави та у 2007 році, більш точної дати у ході досудового розслідування не встановлено, змінив прізвище та ім`я на « ОСОБА_7 ».

Після чого, ОСОБА_5 ( ОСОБА_3 ) свої зобов`язання не виконав, грошові кошти не повернув, розпорядившись ними на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_6 майнову шкоду у розмірі 30 906 гривень.

Крім того, ОСОБА_5 ( ОСОБА_3 ) обвинувачується у тому, що 23.10.2006 року, перебуваючи у приміщені магазину ТОВ «Ельдорадо-ЮГ», яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Щорса 126, з метою придбання ноутбуку та маючи умисел направлений на заволодіння грошовими коштами банківської установи ТОВ «Банк Руский Стандарт», шляхом обману, заздалегідь не маючи на меті виконувати взяті на себе зобов`язання, під приводом укладення кредитного договору №54632604, переконавши представника банківської установи у дійсності своїх намірів, повідомивши завідомо неправдиві відомості про намір виконати взяті на себе обов`язки отримав від банківської установи ТОВ «Банк Руский Стандарт» грошові кошти у розмірі 7 819, 20 грн.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 ( ОСОБА_3 ), в порушення умов договору, жодних дій для погашення заборгованості не вчинив, та з метою невиконання взятих на себе зобов`язань, уникнення відповідальності та переховування від правоохоронних органів, 26.04.2007 виїхав до держави Ізраїль, прийнявши громадянство вказаної держави та у 2007 році, більш точної дати у ході досудового розслідування не встановлено, змінив прізвище та ім`я на « ОСОБА_7 ».

Після чого, ОСОБА_5 ( ОСОБА_3 ) свої зобов`язання не виконав, грошові кошти не повернув, розпорядившись ними на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «Банк Руский Стандарт» майнову шкоду у розмірі 7 819,20 гривень.

До канцелярії суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката Пасконного А.О. про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 2012170020000088 від 20.12.2012 року.

Захисник в судовому засіданні вважав клопотання обґрунтованим та просив звільнити від кримінальної відповідальності його підзахисного.

Обвинувачений ОСОБА_10 ( ОСОБА_3 ) в судовому засіданні підтримав клопотання в повному обсязі, просив його звільнити від кримінальної відповідальності, зазначивши, що наслідки закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав йому зрозумілі.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання та вважав, що кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 2012170020000088 від 20.12.2012 року підлягає закриттю.

Представник потерпілого ТОВ «Агро ЮГ» Мілошевич А.С. та потерпілий ОСОБА_6 , кожен окремо, заперечували проти задоволення клопотання захисника обвинуваченого Розенталя М. та просили відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту, вважали, що строки давності не сплили.

Розглянувши клопотання та матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у справі №760/18016/15-к від 09 квітня 2019 року, виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання й, у випадку встановлення передбачених у ст. 49 КК України підстав та відсутності заперечень з боку обвинуваченого, закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності.

Частиною 1 ст. 285 КПК України, передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 КК України - особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Як вбачається з обвинувального акту та матеріалів кримінального провадження ОСОБА_5 ( ОСОБА_3 ) обвинувачується за сукупністю вчиненого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах, частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України, тобто привласнення чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, частиною 4 шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, в особливо великих розмірах, частиною 2 статті 190 Кримінального кодексу України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, що завдало значної шкоди потерпілому, частиною 2 статті 190 Кримінального кодексу України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

Щодо обставин зупинення перебігу давності колегія суддів вважає зазначити наступне.

Дослідивши долучені стороною обвинувачення матеріали кримінального провадження щодо неодноразового оголошення ОСОБА_2 в розшук протягом 2007, 2008, 2009 років, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_11 були вжиті заходи для можливого уникнення від слідства та в подальшому від кримінальної відповідальності за інкриміновані йому суспільно-небезпечні діяння. Дії, щодо можливого уникнення від кримінальної відповідальності, простежуються у тому, що ОСОБА_3 у 2007 році виїхав до держави Ізраїль, в подальшому змінив прізвище та ім`я на ОСОБА_5 та проживав там тривалий час. Тобто орган досудового слідства був позбавлений можливості встановити місцезнаходження останнього.

Відповідно до усталеної судової практики під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст. 49 КК слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, що змушує правоохоронні органи вживати заходи, спрямовані на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство. При з`ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов`язана з`являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов`язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов`язку. (Дана позиція узгоджується з висновками Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (справа № 328/1109/19, провадження № 51 - 5464 кмо 20) викладені в постанові від 05.04.2021 року).

В згаданій постанові зауважено, що закон, який регулює питання звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності (ч. 2 ст. 49 КК), пов`язує зупинення строків давності не лише з постановами про зупинення досудового слідства, а й з умисними діями особи, спрямованими на ухилення від слідства.

Проаналізувавши вказані норми закону України про кримінальну відповідальність, та матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що диференційовані строки давності по інкримінованим кримінальним правопорушенням ОСОБА_12 не можуть прийматись до уваги, оскільки судом було встановлення факту зупинення строків давності. З огляду на це, щодо ОСОБА_2 застосовуються визначені ч. 2 ст. 49 КК загальні строки давності - п`ятнадцять років - у разі вчинення особою злочину будь-якого ступеня тяжкості.

Щодо обставин переривання перебігу давності колегія суддів вважає зазначити наступне.

Частиною 3 статті 49 КК України встановлено, що перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Законодавцем визначено, що перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених строків засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.

Отже, з врахуванням усіх наведених обставин, колегія суддів приходить до переконання, що епізоди за якими обвинувачується ОСОБА_10 , згідно обвинувального акту, не можливо відокремлювати окремо і тому строки давності притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності необхідно обраховувати з 23.10.2006 року, тобто з дати вчинення останнього злочину.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, а саме, що злочини, які інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_12 були вчинені в період часу з 08.11.2004 року по 23.10.2006 року і на даний час минув загальний для всіх кримінальних правопорушень 15-річний строк, а також враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_10 , якому були зрозумілі наслідки звільнення від кримінальної відповідальності за закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, не заперечував проти закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, колегія суддів вважає, що обвинувачений ОСОБА_5 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження стосовно нього, в силу п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, підлягає закриттю.

Щодо заявлених у даному кримінальному провадженні цивільних позовів, колегія суддів вважає зазначити наступне.

Нормами кримінального процесуального закону, зокрема ч. 1 ст.129 КПК України передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Таким чином, цивільний позов суд розглядає по суті у випадках, передбачених ч.1 ст.129 КПК України.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31 березня 1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» у разі закриття справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної школи у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, у зв`язку з прийняттям судом рішення про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, колегія суддів позбавлена можливості вирішити цивільні позови представника ТОВ «Агро-Юг» та представника ТОВ «Банк Русский Стандарт» (правонаступником якого є АО «Банк Форвард») про стягнення матеріальної шкоди. Вказані цивільні позови необхідно залишити без розгляду та роз`яснити потерпілим, що наведене не позбавляє цивільного позивача можливості вирішити їх у порядку цивільного судочинства.

Речові докази по даному кримінальному провадженню відсутні.

Враховуючи, приписи ст. 124 КПК України процесуальні витрати відносяться на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 49 КК України, ст. ст. 284-286, 350, 372 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И ЛА:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката Пасконного А.О. про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 2012170020000088 від 20.12.2012 року – задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч.5 ст. 191 КК України, від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 2012170020000088 від 20.12.2012 року відносно ОСОБА_4 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч.5 ст. 191 КК України - закрити.

Цивільні позови представників потерпілих ТОВ «Агро-Юг» та представника ТОВ «Банк Русский Стандарт» (правонаступником якого є АО «Банк Форвард») про стягнення матеріальної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_2 – залишити без розгляду, роз`яснивши цивільним позивачам їх право звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд міста Одеси протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя Н.Л. Кузьменко

Судді О.В. Гарський

О.В. Крижановський