Ухвала суду № 101157465, 05.11.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

"05" листопада 2021 р.

Провадження № 2/760/11090/21

Справа № 760/28696/21

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

05 листопада 2021 року Солом`янський районний суд міста Києва в складі судді Зуєвич Л.Л., перевіривши виконання вимог ст.ст. 175, 177, 184-186 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; адреса представника: АДРЕСА_2 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Дорі Фінанс» /далі - ТОВ «Дорі Фінанс»/ (код ЄДРПОУ: 44353633; адреса: 02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 5, офіс 202), треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна /далі - приватний нотаріус Грисюк О.В./ (адреса: АДРЕСА_3 ), приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна /далі - приватний виконавець Дорошкевич В.Л./ (адреса: 02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 4-А, офіс № 71-А), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

27.10.2021 до Солом`янського районного суду міста Києва через систему «Електронний суд» надійшла вказана позовна заява, датована 27.10.2021, за підписом представника позивача - Ясик І.О., в якій ставиться питання про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису № 84240 від 26.06.2021, вчиненого приватним нотаріусом Грисюк О.В.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2021 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. Справу фактично передано судді по реєстру 29.10.2021.

Щодо можливості прийняття позову до розгляду

Розглянувши матеріали справи суд враховує наступне.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд приходить до висновку, що вона підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Щодо підтвердження повноважень особи, яка підписала позовну заяву

Частиною другою статті 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Відповідно до ч. 7 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Статтею 62 ЦПК України визначено перелік документів які підтверджують повноваження представника та вимоги до таких документів. Так, частиною другою, частиною четвертою статті 62 ЦПК України врегульовано, що довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Як вбачається з матеріалів цивільної справи позовна заява від імені позивача ОСОБА_1 підписана ОСОБА_2 , однак до позовної заяви не додані довіреності або ордеру на підтвердження його повноважень.

Натомість матеріали справи містять копію договору про надання юридичних послуг від 10.05.2021, укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.04.2021 у справі № 766/17492/16-ц (провадження № 61-17044св19) зазначено наступне:

«Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.

Згідно з підпунктами 10, 11 Положення про ордер на надання правової допомоги, затвердженого рішенням Національної Асоціації адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41, у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції, ордер, який видається адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням, обов`язково має містити підпис адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі цього ордера, та підпис керівника адвокатського бюро, адвокатського об`єднання і скріплений печаткою юридичної особи. Ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.

Положення наведених норм права дають підстави для висновку, що повноваження адвоката як представника сторони мають бути підтверджені ордером або довіреністю цієї сторони, що посвідчує такі повноваження».

Усуваючи недоліки позову, представнику позивача необхідно взяти до уваги викладене та надати суду належним чином оформлену довіреність або ордер на підтвердження повноважень підписанта позовної заяви.

Щодо надання оскаржуваного виконавчого напису

Відповідно до вимог п. 5 ч.3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Проте, позивачем до позовної заяви не додано копію оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, що є предметом позову.

Позивач в позові просить витребувати у приватного нотаріуса копію нотаріальної справи щодо вчинення оскаржуваного виконавчого напису.

Разом із суд звертає увагу на ту обставину, що позивач не позбавлений можливості самостійно звернутися до приватного нотаріуса та (або) приватного виконавця із запитом про надання саме копії оспорюваного виконавчого напису, та надати її до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Щодо судового збору

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, справляється судовий збір.

Згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За змістом ч. 4 ст. 175 ЦПК України якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем у порушення вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України судовий збір не сплачено.

Натомість в тексті самої позовної заяви позивач зазначає, що в порядку ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» він звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з ч. 3 ст. 136 ЦПК України з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Разом з тим, суд враховує, що ч. 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 9901/77/20 (провадження № 11-131заі20) висловлено правову позицію згідно з якою для звільнення від сплати судового збору відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір» необхідно надати довідку з органу Державної податкової служби України про розмір доходів за попередній календарний рік, яка підтверджує, що розмір судового збору в справі перевищує 5 відсотків розміру річного доходу заявника за попередній календарний рік.

Отже, особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно зі ст. 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Суд відзначає, що позивачем будь-яких доказів відсутності можливості сплати судового збору до суду не подано.

Щодо посилання позивача на ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», то вказане правове положення регулює випадки звільнення визначеної категорії осіб від сплати судового збору в силу закону, тобто навіть за відсутності про це клопотання такої особи.

Проте у справі з даним предметом спору вказаний нормативний акт не може бути застосований.

Так, відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. При цьому Законом України № 1734-УІІІ від 15.11.2016 виключений п. 23 зазначеної статті, який визначав термін споживчого кредиту.

Предметом спору ОСОБА_1 визначено визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, який, як стверджує позивач, вчинено на підставі договору, що нею фактично не укладався.

Тому посилання в позові на постанови Верховного Суду від 26.02.2020 № 643/2870/18 та від 21.03.2018 № 761/14881/16ц, - є нерелевантними.

При цьому, суд звертає увагу на те, що в порушення вимог ст. 175 ЦПК України, в позові однозначно не обґрунтовано:

- чи укладався позивачем кредитний договір з відповідачем у порядку Закону України «Про електронну комерцію», який став підставою для вчинення виконавчого напису;

- якщо ні, яким чином були виконані дії, необхідні для його вчинення в електронній формі, з урахуванням вимог, які пред`являються до такого роду договорів;

- якщо кредитний договір позивачем не укладався, з яких підстав виконавчий напис оспорюється з підстав недотримання вимог закону, які пред`являються при його вчиненні, в тому числі форми кредитного договору, суми заборгованості, порядку її розрахунку та періоду , за який стягується заборгованість;

В разі, якщо позивачем оспорюється виконавчий напис з тих підстав, що кредитний договір ним не укладався, вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» на вимоги позивача не розповсюджуються.

Отже, враховуючи, що позивачем не надано доказів (як, власне, і не наведено відповідних обґрунтувань) на підтвердження того, що сплаті ним судового збору перешкоджає його майновий стан, а також те, що на спірні правовідносини норми ЗУ «Про захист прав споживачів» не поширюються, клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Особі, яка подає позов необхідно сплатити судовий збір у порядку та розмірі, визначених ЗУ «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір який складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.п. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір»).

Згідно з ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020

№ 1082-IX з 1 січня 2021 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 2 270,00 грн.

З урахуванням зазначеного та положень чинного законодавства, ОСОБА_3 при поданні позову мала сплатити судовий збір у розмірі 908,00 грн (за вимогу немайнового характеру), однак, до позовної заяви не додано будь-яких документів, які підтверджують сплату судового збору, що підтверджується, зокрема, відсутністю вказівки відповідного документу у переліку додатків, що містить позовна заява.

Підсумки

Таким чином, позивачу необхідно:

- сплатити судовий збір в розмірі 908,00 грн на рахунок UA388999980313181206000026010, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030101, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/Соломян.р-н/22030101, докази чого надати суду;

- надати довіреність або ордер на підтвердження повноважень підписанта позовної заяви;

- надати копію оскаржуваного виконавчого напису.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

При цьому суд роз`яснює, що під поняттям "усунення недоліку" розуміється подання в суд документу про сплату судового збору, а не сплата у встановлений строк без своєчасного надання суду доказу (документу) про сплату (відповідна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/10366/17).

Враховуючи викладене, позовну заяву на підставі ст. 185 ЦПК України слід залишити без руху як таку, що подана без додержання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України, та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків.

З огляду на зазначене, керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 258-261 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Дорі Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - залишити без руху.

Надати позивачу строк на усунення недоліків терміном десять днів з моменту отримання копії ухвали з урахуванням вимог, викладених у даній ухвалі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л. Л. Зуєвич