Рішення № 101156783, 01.11.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/11726/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Яровенко Н.О.

при секретарі Локотковій І.С.,

за участі:

представника заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,

в с т а н о в и в:

Заявник звернулась до суду із заявою в якій просила встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини.

Вимоги заяви мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати заявника - ОСОБА_4 . За життя померла склала заповіт відповідно до якого на випадок своєї смерті залишила все своє майно ОСОБА_2 . Як зазначає заявник в своїй заяві, мати останні роки свого життя постійно хворіла та потребувала стороннього догляду, то починаючи з весни 2010 року він забрав мати до себе в м. Київ де вона мешкала по день своєї смерті. Однак, заявник вважав, що маючи заповіт та фактично здійснюючи володіння та користування всім спадковим майном, вважав, що прийняв спадщину, тому не звернувся у встановлений законом строк до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Факт постійного проживання із померлою заявник підтверджує актом від 12 червня 2021 року, довідкою про причини смерті та показами свідків.

06 жовтня 2021 року на адресу суду від представника Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) надійшли письмові пояснення в яких просили суд розглядати справу за відсутності представника. Щодо обґрунтованості та доведеності поданої заяви поклалися на розсуд суду.

Представник заявника в судовому засіданні заяву підтримала в повному обсязі та просила її задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився. Повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Представник Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) в судове засідання не з`явився. В поданих письмових поясненнях просив суд розгляд справи здійснювати у відсутність представника.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 29 липня 2021 року відкрито провадження по справі за правилами окремого провадження. Витребувано від приватного нотаріуса Новоград-Волинського районного нотаріального округу Житомирської області Лавренюк Тетяни Григорівни належним чином завірену копію спадкової справи щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

06 жовтня 2021 року на виконання ухвали суду від 29 липня 2021 року надійшла належним чином завірена копія спадкової справи щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Суд заслухавши пояснення представника заявника, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно до ч. 2 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України, у судовому засіданні можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до положень ст. ст. 1216-1218 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно вимог ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст.1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з ч. 1 ст. 1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов`язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа - свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, про що видано свідоцтво про смерть, в копії долучено до справи. (а.с. 10)

Відповідно до статі 1233, 1234 Цивільного кодексу України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Статтею 1223 Цивільного кодексу України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 травня 2011 року ОСОБА_4 , на випадок своєї смерті, склала заповіт на ім`я ОСОБА_2 , яким заповіла, що усе майно, що буде належати на день смерті, де б воно не знаходилося і з чого б не складалось, а також все те, на що належить законом, посвідчений секретарем Барвинівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області Кирилюк С.П., зареєстрованого в реєстрі за № 78 (а. с. 12).

14 квітня 2021 року заявник звернувся до приватного нотаріуса Новоград-Волинського нотаріального округу Лавренюк Т.Г. із заявою щодо видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

14 квітня 2021 року приватний нотаріус Лавернюк Т.Г. винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки відсутній факт прийняття спадщини спадкоємцем ОСОБА_2 .

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 Цивільного кодексу України).

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. ( Частина 3 статті 1268 Цивільного кодексу України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

У відповідності до абз. 3 п. 3 роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст. 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Статтею 1258 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статтями 1296, 1297 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до заявлених вимог, заявник ОСОБА_2 просить встановити юридичний факт, що він, спадкоємець за заповітом, проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 3 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. (ч. 1 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України)

Як роз`яснено у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

12 червня 2021 року мешканцями будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , складено Акт, про те що, ОСОБА_4 дійсно фактично проживала з 2010 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації. (а.с.13)

Відповідно до ст. 90 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджуються іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цього Кодексу.

Допитаний свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні засвідчила, що вона є сусідкою заявника по будинку. Мати заявника проживала разом з ним з 2010 року на постійній основу, іноді виїжджала в село.

Допитаний свідок ОСОБА_7 в судовому засідання повідомила, що перебуває в дружніх відносинах із заявником та є сусідами близько 20 років. Мати заявника постійно проживала разом зі своїм сином близько 4 років, так як він здійснював догляд за нею.

Суд приймає до уваги покази свідків, які підтвердили, що заявник ОСОБА_2 проживав разом зі своєю матір`ю ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, оскільки у суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Дані про заінтересованість свідків в результаті розгляду справи відсутні, їх показання об`єктивно підтверджуються та не суперечать іншим наданим доказам.

За змістом ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.2 та 3 ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Частиною 3 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Виходячи зі змісту п. 2 ст. 78 Цивільного процесуального кодексу України, згідно якої обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов`язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа - свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Відповідно до ч.6 ст. 29 Цивільного кодексу України фізична особа може мати кілька місць проживання. Це означає, що особа є вільною у виборі місця проживання і може мати декілька місць проживання, а зареєстрованим може бути лише одне місце проживання.

Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п. 2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р.) Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Згідно роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки.

Таким чином, враховуючи, що встановлення даного факту необхідно заявнику для оформлення спадкових прав після смерті матері, іншого порядку встановлення даного факту законом не визначено, встановлення даного факту не порушує прав інших осіб, а тому, оцінивши докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд вважає, що заявлені вимоги про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини підлягають задоволенню як законні, обґрунтовані та доведені заявником

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 29, 1216, 1217, 1218, 1220, 1222, 1258, 1268, 1269, 1296 Цивільного кодексу України, статтями 10, 77, 78, 90, 263-265, 293, 315, 319, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.

Встановити юридичний факт, що ОСОБА_2 , постійно проживав разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01 листопада 2021 року.

Відомості про сторін:

Заявник: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: ОСОБА_3 , РНОКПП невідомий, адреса: АДРЕСА_3 .

Заінтересована особа: Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), код ЄДРПОУ 43316784, адреса: м. Хмельницький, вул. Володимирська, 91, 29000.

Суддя Н.О. Яровенко