Ухвала суду № 101156569, 16.11.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/15521/21

Провадження № 2-с/752/85/21

У Х В А Л А

Іменем України

16 листопада 2021 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Машкевич К.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу Голосіївського районного суду м. Києва від 25 червня 2021 року по справі № 752/15521/21 за заявою Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за наданні послуги , -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою, в якій просить поновити строк для подання заяви про скасування судового наказу та скасувати судовий наказ, виданий 25 червня 2021 року Голосіївським районним судом м. Києва по справі № 752/15521/21, за яким стягнуто з нього заборгованості за житлово- комунальні послуги у розмірі 2502 гривні 50 копійок;три проценти річних у розмірі 231 гривень 20 копійок, витрати по сплаті судового збору в розмірі 227 гривень 00 копійок; витрати на правову допомогу в розмірі 1500 гривень 00 копійок, а всього 4858 гривень 00 копійок.

У своїй заяві зазначає, що з судовим наказом від 25 червня 2021 року не погоджується, оскільки він є необґрунтованим та безпідставним.

Зазначає, що жодних договірних відносин із стягувачем щодо надання останнім йому житлово-комунальних послуг не має, договору ніякого не укладав.

Вважає, що стягував не є особою, яка у встановленому законом порядку уповноважене стягувати з нього заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг.

Про існування зазначеного наказу дізнався лише 09 листопада 2021 року після арешту приватним виконавцем Бердар М.М. його банківських рахунків.

Зазначає, що копію судового наказу не отримував, про зміст судового наказу дізнався коли ознайомився з матеріалами справи №752/15521/21 в приміщені Голосіївського районного суду міста Києва 11 листопада 2021 року.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 листопада 2021 року заяву було передано для розгляду судді Машкевич К.В.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 25 червня 2021 року Голосіївським районним судом м. Києва видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» заборгованість житлово- комунальні послуги у розмірі 2502 гривні 50 копійок;три проценти річних у розмірі 231 гривень 20 копійок, витрати по сплаті судового збору в розмірі 227 гривень 00 копійок; витрати на правову допомогу в розмірі 1500 гривень 00 копійок, а всього 4858 гривень 00 копійок.

ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою, в якій просить поновити строк для подання заяви про скасування судового наказу та скасувати судовий наказ, виданий 25 червня 2021 року Голосіївським районним судом м. Києва по справі № 752/15521/21, оскільки він є необґрунтованим та безпідставним.

Як зазначає ОСОБА_1 , він звернулася 11 листопада 2021 року до Голосіївського районного суду міста Києва з заявою ознайомлення з матеріалами справи.

11 листопада 2021 року боржник ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами справи.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься зворотне поштове повідомлення (а.с 30), з підписом про отримання судового наказу боржником ОСОБА_1 , 28 липня 2021 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 272 цього Кодексу.

Таким чином, повідомлення заявника про не отримання належним чином судового наказу від 25 червня 2021 року спростовується інформацією з матеріалів справи.

Згідно із ч. 1 ст. 126 чинного ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Частиною 1 ст. 127 встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Європейський суд з прав людини у справі «Христов проти України» (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04) рішення від 19.02.2009 року вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. справу «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX).

Поновлення строку на оскарження без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.

Тому, у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.

Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.

Отже, суд приходить до висновку, що заявник, будучи обізнаним про наявність судового наказу, у встановлених законом строк не скористався правом на подання заяви про скасування судового наказу.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 272 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4,5 частини першої статті 161 цього Кодексу.

Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 171 ЦПК України заява про скасування судового наказу не пізніше наступного дня передається судді, визначеному у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.

Заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

ОСОБА_1 до заяви про скасування судового наказу долучено клопотання про поновлення пропущеного строку, проте суд зазначає, що у клопотанні про поновлення строку, відсутня інформація про дату отримання судового наказу, є лише посилання заявника про неотримання судового наказу, але інформація про отримання, наявна в матеріалах справи (а.с. 30), а також не надано підтвердження поважності пропущення строку для звернення із заявою про скасування судового наказу, що позбавляє суд пересвідчиться у достовірності та обґрунтованості поданого клопотання, відсутність поважних причин пропуску строків встановлених ЦПК України позбавляє суд вирішити питання щодо поновлення строку для подачі заяви про скасування судового наказу.

Статтею 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, оскільки заява про скасування судового наказу подана після закінчення встановленого строку та причини пропуску строку на звернення, визнані судом неповажними, суд приходить до висновку, що заява підлягає поверненню.

На підстави вищевикладеного та керуючись ст.ст. 126, 127, 170, 171, 258-261 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ :

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку на подання заяви про скасування судового наказу.

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу Голосіївського районного суду м. Києва від 25 червня 2021 року по справі № 752/15521/21 за заявою Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за наданні послуги- повернути заявнику.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя К.В. Машкевич