Рішення № 101153909, 16.11.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2021 Справа №607/16181/21

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

за участі секретаря судового засідання Скали В. І.,

представника відповідача Климчук О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області про скасування постанови серії ЕАО № 4642767 від 16 серпня 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції (далі – УПП в Тернопільській області ДПП) про скасування постанови серії ЕАО № 4642767 від 16 серпня 2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 16 серпня 2021 року 02 год. 40 хв. інспектором УПП в Тернопільській області, лейтенантом поліції Адам’яком С. С. відносно неї винесено постанову серії ЕАО № 4642767 про те, що у вказаний час, по вул. Довженка у м. Тернополі, вона керувала транспортним засобом Toyota FJ Cruiser, із прямокутним номерним знаком державної реєстрації НОМЕР_1 , який був частково закритий сторонніми предметами (запасним колесом), що, на переконання інспектора, не дало йому можливості чітко розпізнати символи з відстані 20 метрів.

В подальшому на постанову від 16 серпня 2021 року серії ЕАО № 4642767 позивачкою було подано скаргу у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі), котра була залишена без задоволення, а оскаржувана постанова без змін.

Позивачка ОСОБА_1 вважає, що зміст постанови від 16 серпня 2021 pоку, серії ЕАО № 4642767 не відповідає вимогам законодавства з огляду на наступне. У матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують порушення нею вимог п. 2.9. Правил дорожнього руху та ч. 6 ст. 126 КУпАП. Зі справи вбачається, що в основу оскаржуваної постанови не було покладено жодного доказу. Крім того УПП в Тернопільській області ДПП у вказаній постанові не зазначило та не довело, що ним було вжито всіх можливих заходів для отримання відповідних доказів до прийняття оскаржуваної постанови.

Таким чином, вважає, що представником відповідача у своїй діяльності, при складенні постанови від 16 серпня 2021 року, серії ЕАО № 4642767 порушені принципи всебічного, повного і об`єктивного з’ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних суб`єктивного сприйняття співробітника поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь–яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відеофіксація тощо).

З підстав вищенаведених, ОСОБА_1 просила постанову від 16 серпня 2021 року серії ЕАО № 4642767 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 126 КУпАП скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Ухвалою судді від 05 жовтня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до УПП в Тернопільській області ДПП про скасування постанови серії ЕАО № 4642767 від 16 серпня 2021 року. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

29 жовтня 2021 року судом зареєстровано відзив на позовну заяву від УПП в Тернопільській області ДПП, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, з огляду на те, що факт вчинення адміністративного правопорушення зафіксований матеріалами відеофіксації, а саме, те, що державний номерний знак транспортного засобу закритий стороннім предметом, а саме багажником для зберігання запасного колеса, та процес винесення оскаржуваної постанови. З огляду вищевказаного відеозапису вбачається, що позивачем на місці розгляду адміністративної справи не заперечувався факт закриття державного номерного знака автомобіля, так само як і в адміністративному позові. Після розгляду справи позивача ознайомлено зі змістом оскаржуваної постанови та запропоновано отримати її копію. Зміст постанови відповідає вимогам ст.ст. 283, 284 КУпАП, зокрема містить посилання на нагрудний відеореєстратор поліцейського, фрагменти відеозаписів, з якого долучені до матеріалів справи.

Згідно із технічними характеристиками транспортного засобу Toyota FJ Cruiser 2006 p.в., задній номерний знак із неформатним місцем закріплення номерного знака, тому повинен відповідати підтипу 1–3–1, а не підтипу 1–1–1. У зв`язку із вищевикладеним, багажник для зберігання запасного колеса закриває символи номерного знака, що є порушенням п. 2.9 в ПДР України. Відтак, інспектором при розгляді справи та винесенні оскаржуваної постанови дотримано вимог статей 245, 279, 280, 285 КУпАП. Проведено своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, з`ясовано всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

02 листопада 2021 року судом зареєстровано відповідь на відзив, у якому позивачка зазначила, що відеозаписи з нагрудної камери поліцейського та фотознімок із вказаних відеозаписів не є належними і допустимими доказами у вказаній справі, оскільки спірна постанова не містить відомостей про докази (відеозаписи, фотографії), на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення. Долучені ж безпосередньо до матеріалів справи № 607/16181/21 відеозаписи з нагрудної камери поліцейського та фотознімок із вказаних відеозаписів слід оцінювати критично, оскільки із них не можливо встановити, чи зафіксований/зображений на них транспортний засіб Toyota FJ Cruiser дійсно має номерний знак державної реєстрації саме НОМЕР_2 чи ні.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, 18 жовтня 2021 року судом зареєстровано заяву, у якій вона просила розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримала та просила задоволити.

Представник відповідача УПП в Тернопільській області ДПП Климчук О. І. в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на підстави, викладені у відзиві на позовну заяву.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАО № 4642767 від 16 серпня 2021 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП за те, що вона 16 серпня 2021 року 02 год. 40 хв. 53 сек. по вул. Довженка, 4 у м. Тернополі керувала транспортним засобом Toyota FJ Cruiser, н.з. НОМЕР_2 , із номерним знаком, який був закритий сторонніми предметами, що не дає чітко розпізнати символи з відстані 20 метрів, чим порушила п. 2.9.в ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 6 ст. 121 КУпАП.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивачка оскаржила постанову до суду та просить її скасувати, а провадження у справі – закрити.

Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Частиною другою ст. 279 КУпАП передбачено, що посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки.

Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 6 ст. 121 КУпАП (в редакції станом на час вчинення правопорушення) передбачено відповідальність за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим.

Згідно п. 9.2в) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

За змістом ст. 2 Закону України «Про національну поліцію» завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично–дорожній мережі.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський має право зупинити транспортний засіб якщо водій порушив ПДР.

Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху (ч. 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію»).

Для попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото– і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото– і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні (п. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію»).

Порядок використання спеціальних засобів фіксації регульовано Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото– і кінозйомки, відеозапису, засобів фото– і кінозйомки, відеозапису, затверджену Наказом МВС 18 грудня 2018 року № 1026, пунктом 4, 5 якої передбачено, що під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

За правилами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь–які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото– і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото– і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Таким чином, вирішуючи питання про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності відповідачем слід було довести протиправність правопорушення (проступку), зокрема об`єктивну сторону інкримінованого їй правопорушення.

При цьому, доведеність вини позивачки підлягає доказуванню шляхом збирання та перевірки доказів, передбачених ст. 251 КУпАП.

Крім цього, у відповідності до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь–які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ

За змістом ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується – повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача – суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Крім того, у зв`язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб`єкта владних повноважень, ч. 4 ст. 70 КАС України, зобов`язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Виходячи зі змісту висновків Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, що викладені у пп. 36, 37 постанови від 23 жовтня 2019 року по справі № 357/10134/17, візуальне спостереження працівником поліції за порушенням не може бути доказом порушення.

Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Таким чином, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Вказане узгоджується із викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду № 524/9716/16–а від 13 лютого 2020 року.

У спірній постанові серії ЕАО № 4642767 від 16 серпня 2021 року графа 7 «до постанови додаються» незаповнена, тобто не вказано технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис.

Відтак з урахуванням вимог ст. 283 КУпАП та висновку Верховного Суду наданий суду відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачкою адміністративного правопорушення.

Також представником відповідача суду надано фотоматеріали із зображенням автомобіля марки Toyota. Однак фотографування було здійснення з такого ракурсу та в такий спосіб, що у суду відсутня можливість ідентифікувати зображений транспорт та встановити його належність позивачці. Так, на двох фотографіях наявне зображення транспортного засобу без номерного знаку. На третій фотографії наявне зображення задньої частини кузова автомобіля із номерним знаком, частково закритим запасним колесом. З огляду на те, що номерний знак частково закрито запасним колесом та проглядається лише його частина – 6765 ВІ – у суду відсутня можливість встановити повний номерний знак, а саме його серію, що надало б можливість ідентифікувати автомобіль та його належність певній особі. Крім того, надані фото не містять дати та часу їх вчинення, що вказує на неповноту та недостовірність поданих доказів.

Отож, у даній адміністративній справі відповідач будь-яких належних доказів, які встановлювали б факт вчинення позивачкою інкримінованого правопорушення, не надав.

Щодо покликання представника відповідача на те, що позивачка на місці розгляду не заперечувала факт закриття державного номерного знака автомобіля суд роз`яснює, що згідно з позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що викладена у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 537/2088/17, факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.

Письмові пояснення лейтенанта поліції Адам`яка С. С. також не є належним доказом правомірності притягнення позивачки до адміністративної відповідальності, оскільки вказана особа у судовому засіданні не допитувалася та не попереджалися про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві свідчення, а тому його покази не можуть бути беззаперечним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Так, відповідно до частини 2 статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вказане узгоджується із постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду № 560/751/17 від 27 червня 2019 року.

За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, саме на відповідача покладено обов`язок доказування правомірності складення оскаржуваної постанови.

Оскільки представником УПП в Тернопільській області ДПП не надано належних та допустимих доказів вчинення позивачко інкримінованого адміністративного правопорушення, достатніх для притягнення останньої до адміністративної відповідальності з дотриманням визначеної законом процедури, суд дійшов висновку, що відповідачем вказаний обов`язок не виконано і не спростовано доводів позивача про неправомірність винесення оскаржуваної постанови.

У відповідності до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 до УПП в Тернопільській області ДПП про скасування постанови серії ЕАО № 4642767 від 16 серпня 2021 року є підставним та підлягає до задоволення, шляхом скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі.

Щодо поновлення строків звернення до адміністративного суду, то суд виходить з наступного.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.

Відповідно до частини другої вказаної статті позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів із дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, – протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Строки на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності також визначені статтею 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Відповідно до указаної статті скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів із дня винесення постанови, а щодо постанов у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), – протягом десяти днів із дня набрання постановою законної сили. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Частиною другою статті 291 КУпАП передбачено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Аналіз норм статті 289 КУпАП і частини другої статті 291 КУпАП свідчить, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, може бути оскаржена протягом десяти днів після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Аналогічна правова норма закріплена також у частині другій статті 286 КАС України, відповідно до приписів якої позовну заяву щодо оскарження рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі може бути подано протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Отже, при вирішенні питання пропуску строку звернення з позовом до суду щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, суди повинні з`ясувати дату отримання цієї постанови.

Із встановлених судом обставин вбачається, що позивачка оскаржувану постанову в день її прийняття фактично не отримувала, відомості про її отримання до 03 вересня 2021 року, коли ОСОБА_1 була поінформована про результати розгляду поданої нею скарги матеріали справи не містять. Відповідно до інформації ПАТ «Укрпошта» за трек–номером відправлення № 4600311162936 позивачка 03 вересня 2021 року отримала лист від відповідача про результати розгляду поданої нею скарги та в десятиденний термін звернулася до суду з позовом про скасування постанови в справі по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАО № 4642767 від 16 серпня 2021 року.

Відтак, зваживши на ці обставини та на те, що на утриманні позивачки перебуває малолітня дитина, суд вважає поважними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду та поновлює такий строк.

На підставі ст.ст. 9, 122, 247, 251, 258, 280, 288, 289 КУпАП, та керуючись ст.ст. 9, 19, 20, 72–77, 242, 244–246, 257, 271, 286 КАС України, Правил дорожнього руху України, затвердженими постановою Кабінету міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду із позовом до Управління патрульної поліції в Тернопільській області про скасування постанови серії ЕАО № 4642767 від 16 серпня 2021 року.

Постанову в справі по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАО № 4642767 від 16 серпня 2021 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності ч. 6 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 (вісімсот п`ятдесят) грн – скасувати, а провадження по справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири),00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ: 40108720, адреса місцезнаходження: вул. Котляревського, буд. 24, м. Тернопіль, 46003.

Головуючий суддяО. Я. Герчаківська