Ухвала суду № 101151743, 17.11.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/15168/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2021 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Дослідивши матеріали позовної заяви, вважаю, що така підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст.175, 177 ЦПК України.

Згідно положень п.2 ч.3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява має містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

Так, відповідно ч.4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У позовній заяві зазначено що відповідач: « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 » , при цьому, позивач зазначає, що фактично проживає за адресою: « АДРЕСА_2 ».

Відповідно до ч.2 ст. 28 ЦПК України, позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

Звертаючись із позовною заявою позивач не обґрунтовує підстав для звернення саме до Ужгородського міськрайонного суду.

Згідно ст. 3 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»… довідка про реєстрацію місця проживання - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи..;

Окрім того, позовна заява не містить підтвердження не можливості звернутися до суду за місце проживання відповідача. Відомостей, що на утриманні позивача є малолітні або неповнолітні діти або що він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача.

Натомість у позовній заяві вказано, що дітей від вказаного шлюбу у подружжя немає.

При цьому зі змісту позовної заяви, та доданих до такої матеріалів, вбачається, що відомості про досягнення між сторонами домовленості про розгляд справи саме Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області відсутні, будь-яких доказів того, що останнє зареєстроване місце проживання, відповідача її перебування чи постійного заняття (роботи), є саме місто Ужгород, чи Ужгородський район (що територіально відноситься до юрисдикції Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області) позивачем не надано.

Процесуальний закон визначає підсудність справ, встановлюючи відповідні правила визначення суду, який має право розглядати справу.

Враховуючи вищевказані норми законодавства позивачу слід обґрунтувати підстави звернення з даною позовною заявою до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за територіальною підсудністю.

Слід зазначити, що до позовної заяви не додано підтвердження про сплату позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви. Натомість позивач, вказує на те, що він звільнений від судового збору як учасник бойових дій п. 13 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Так, до позовної заяви ОСОБА_1 , додано копію посвідчення учасника бойових дій.

Відповідно до п.13 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Таким чином, громадяни України, які належать до вказаної категорії, звільняються від сплати судового збору, у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав;

В даному випадку позивач звернувся до суду із заявою про розірвання шлюбу.

Вирішуючи спірне питання суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що пункт 13 статті 5 Закону України «Про судовий збір» кореспондується із положеннями статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою передбачено, що ветерани війни, до яких належать учасники бойових дій, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від усіх судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Конструкція пункту 13 статті 5 Закону України «Про судовий збір», в якому йдеться про «справи, пов`язані з порушенням їхніх прав», вказує на категорію справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору. Якби лише наявність в особи такого статусу надавала у цій частині пільгу, то відпадала б необхідність у формулюванні другої частини зазначеної норми закону про уточнення характеру порушених прав.

У контексті вищенаведених законодавчих норм Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013 зазначив, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року № (81) 7: «У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Так, за висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі "Хаджіанастасіу проти Греції", пункти 32-37).

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя ("KREUZ v. POLAND" № 28249/95).

Аналіз пункту 13 частини першої статті 5 Закону «Про сплату судовий збір» в сукупності з частиною другою статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вказує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.

Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.

В даному випадку, вимоги позовної заяви про розірвання шлюбу, не пов`язані з порушенням його права на соціальний захист, саме, як учасника бойових дій. Тому судовий збір має бути сплачений на загальних підставах.

Наведене узгоджується із правовою позицією, що викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року, справа № 545/1149/17 та постанові від 25 березня 2020 року у справі справа №805/3982/17-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

Відповідно до статті 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, фізичною особою, та становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ЗУ «Про державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року становить 2270 грн.

Так, при зверненні до суду із даним позовом, позивачу слід сплатити суму судового збору в розмірі 980,00 грн.

Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів УК у м.Ужгороді/м.Ужгород/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37975895; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача: UA308999980313141206000007493 ; Код класифікації доходів бюджету 22030101.

За таких обставин, приходжу до переконання, що без зазначення наведених вище обставин, сплати позивачем судового збору, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви з врахуванням вимог ст.175 ЦПК України.

Статтею 185 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Керуючись ст. ст.185, 260 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви протягом п`яти днів з дня отримання копії даної ухвали. Роз`яснити, що в разі не усунення ним вказаних недоліків, заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош