Ухвала суду № 101151387, 15.11.2021, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження № 1-кп/243/263/2021

Номер справи 243/5377/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2021 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Дюміної Н.О.

за участю:

секретаря судового засідання – Прилуцької А.В.

прокурора – Чорного В.В.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката Лещенка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 5 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020050510000799 від 20.04.2020 року по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаївка Донецької області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, -

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 289, ч.2 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Слов`янського міськрайонного суду Донецької області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 289, ч.2 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 до 60 днів, мотивуючи вимоги тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 8 років, а тому існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме ризик того, що обвинувачений може переховуватись від суду задля уникнення покарання та ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків з метою спонукання їх до зміни показів на свою користь.

Захисник, Лещенко С.В., в судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора та просив змінити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою на більш м`який.

Обвинувачений, ОСОБА_1 , в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання прокурора та просив вирішити клопотання на розсуд суду.

Заслухавши думку учасників судового засідання, при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Так згідно ч.1,2 ст. 177 КПК України – метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Враховуючи, що положення чинного кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання суд користується практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Суд взявши до уваги відомості про обвинувачення, що інкримінуються ОСОБА_1 та обсяг відомостей, щодо існуючих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які були повідомленні в судовому засіданні прокурором та вказані в його клопотанні, - приходить до переконання, що висновки про доцільність продовження строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 викладені в клопотанні прокурора - не є явно необґрунтованими чи очевидно недопустимими.

Суд також враховує позицію щодо клопотання прокурора як самого обвинуваченого так і його захисника, як сторони захисту на користь обвинуваченого, однак зазначає, що у даному кримінальному провадженні, враховуючи обсяг пред`явленого обвинувачення та сукупність існуючих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вказані захисником доводи не перевищують суспільного інтересу у даному кримінальному провадженню, який з урахуванням обставин всіх кримінальних правопорушень вчинених ОСОБА_1 та їх тяжкості є наявним в даній справі та полягає у повному, всебічному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Суд не відхиляє доводів сторони захисту на користь обвинуваченого, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків, незаконного впливу на свідків, які ще не допитані у судовому засіданні.

Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи особи (справи ЄСПЛ «Маріянчук та інші проти України», «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти РФ»).

Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження строку тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі Волосюк проти України).

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Наявність ризику переховування обвинуваченого від правосуддя ґрунтується на тому, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 8 років, а тому можливість переховування від правосуддя буде мати для нього менш тяжкі наслідки аніж процедура відбування покарання.

Також високим є ризик того, що ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки офіційно не працевлаштований, джерел доходів не має та веде бродяжницький спосіб життя.

Також існує ризик впливу обвинуваченого на потерпілого та свідків по кримінальному провадженню, з метою зміни їх показів на свою користь задля уникнення покарання.

Суд, враховуючи, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких є тяжким злочином, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, обвинувачений є неодноразово судимим та офіційно не працевлаштованим, свідки по справі не допитані, сторона обвинувачення зазначає, що фактичне місце мешкання обвинуваченого не встановлено, обвинувачений стверджує, що мешкає у м. Миколаївка, проте доказів цього суду не надає, та враховуючи всі обставини, ризики, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини та вимоги національного законодавства України, які встановлюють зобов`язання забезпечувати дотримання його матеріально-правових і процесуальних норм, дійшов висновку про необхідність продовжити ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк, що не може перевищувати 60 днів та не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу на домашній арешт.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Тобто, при визначенні розміру застави суд має враховувати майновий стан обвинуваченого та не допускати встановлення такого розміру застави як альтернативи триманню під вартою, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави та визначити її розмір достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням обставин кримінального правопорушення, особи обвинуваченого ОСОБА_1 , даних про ризики, передбачені ст. 177 КПК України, суд вважає, що належним визначити йому заставу в розмірі – шістдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 194 цього Кодексу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 178, 331, 369-372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» строком на 60 днів а саме: з 15 листопада 2021 року по 13 січня 2022 року включно.

Визначити розмір застави у сумі 142 740 (сто сорок дві тисячі сімсот сорок) гривень, у разі внесення якої звільнити ОСОБА_1 з-під варти з покладенням на нього таких обов`язків:

1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити до 13 січня 2022 року.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, внесені кошти будуть звернені у дохід держави.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та направити Начальнику Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№6)».

Ухвала про продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвалу постановлено та підписано в нарадчій кімнаті в одному екземплярі.

Повний текст ухвали проголошено 17 листопада 2021 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду Донецької області Н.О. Дюміна