Рішення № 101151144, 15.11.2021, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/11878/21

Провадження № 2/234/3974/21

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2021 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Романенко К.С.,

за участі секретаря судового засідання Коваленко Н.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Краматорську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівельний завод» (Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера,2) про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні,-

Обставини справи:

02.09.2021 року до Краматорського міського суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівельний завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні.

Із позову вбачається, що з 16.05.2018 року по 18.02.2020 року позивач ОСОБА_1 працював у ПрАТ «Старокраматорський машинобудівельний завод», останнім часом на посаді старшого майстра контрольного відділу контролю.

З січня 2020 року відповідач припинив виплачувати йому заробітну плату, хоча і продовжував її нараховувати.

Відповідно до наказу № 30 від 18.02.2020 року позивач був звільнений у зв`язку з скороченням штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, однак при звільненні йому була не виплачена нарахована заробітна плата за попередні місяці. Розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з січня 2020 року по 02 жовтня 2020 року становить 16 392,16 грн. Відповідач повністю розрахувався з позивачем по заробітній платі тільки 18.08.2021 року.

Вважає, що відповідно до ст. 117 КЗпП України, відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за час затримки з моменту звільнення по день фактичного розрахунку.

Вказує, що відповідач повинен був повністю розрахуватися з позивачем під час його звільнення, а саме 18.02.2020 року, а розрахунок повністю проведений тільки 18.08.2021 року. Тобто, затримка по розрахунку по загробній платі становить 375 робочих днів. Таким чином середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 375 дні х 305,04 грн. (середньоденна заробітна плата) =114 390,00 грн.

Просить суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 114 390,00 грн.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 06.09.2021 року провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівельний завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні відкрито в порядку спрощеного позовного провадження.

05.10.2021 року відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 ЗУ «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою КМУ від 08.02.1995 року №100.

Затримка виплат нарахувань позивачеві зумовлювалась складним фінансовим становищем підприємства, яке було спричинене загальним економічним спадом у вугільній та металургійній галузях. Так, основне виробництво на ПрАТ «СКМЗ» було фактично зупинено у грудні 2019 року і не відновлене дотепер.

У зв`язку із відсутністю роботи та стрімким поширенням гострої респіраторної хвороби Ковід-19, на підприємстві відповідними наказами було введено скорочений робочий тиждень.

Запровадженими на ПрАТ «СКМЗ» графіками роботи, передбачалось, що у період з дня наступного після звільнення позивача (19.02.2020) до дня розрахунку із позивачем (18.08.2021) на підприємстві був 171 робочий день (а саме: у лютому 2020 року -4 дні; у березні - 21 день; у квітні - 21 день; у травні - 6 днів; у червні - 8 днів; у липні; у серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2020 року - 51 робочий день; у січні, лютому, березні, квітні, червні, липні, серпні (з 1 по 18 серпня ) 2021 року - 60 робочих днів.

Зазначене випливає із наказів ПрАТ «СКМЗ»: №391 від 26.11.2019 (згідно якого у лютому 2020 року було встановлено 24 годинний робочий тиждень із 8 годинним робочим днем), №49 від 02.03.2020 (згідно якого у травні 2020 року встановлені додаткові неоплачувані робочі дні на підприємстві, зокрема, додатково 9 днів); наказу №59А від 18.03.2020 (відповідно до якого, починаючи з 18.05.2020 року по 18.07.2020 року на підприємстві встановлено 2 денний робочий тиждень), наказу №134 від 30.06.2020 (згідно якого на весь період карантину встановлено неповний 2 денний робочий тиждень).

Відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 17.07.2019 року по справі №639/4820/16-ц, при здійсненні розрахунку належної до виплати позивачу середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, період затримки визначається виходячи із кількості робочих днів на конкретному підприємстві, що відповідає вимогам закону, оскільки колишній працівник, який отримує середній заробіток як компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні, не може отримувати більше коштів за той же період, ніж працюючий працівник.

Отже, розмір середнього заробітку, за період затримки виплат позивачеві, не може перевищувати 52 161,84 грн. (305,04 грн./день х 171 робочий день = 52 161,84 грн.).

Просить врахувати істотність та розмір нарахувань, виплату яких було затримано позивачеві, з огляду на суму середнього заробітку, на яку позивач претендує та нижченаведену правову позицію Верховного Суду. Крім того, просить застосувати принцип співмірності та зменшити суму середнього заробітку.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, надавши суду заяву, в якій просить розглянути справу у його відсутність, задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надавши суду заяву, в якій просить розглянути справу у його відсутність. У разі задоволення позовних вимог просив стягнути на користь позивача середній заробіток у розмірі, що не перевищує розміру нарахувань затриманих позивачу при звільненні.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приписами ч. 1 ст. 46 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Так, статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Судом встановлено, що відповідно до наказу № 26 від 15.05.2018 року позивача ОСОБА_1 з 16.05.2018 року прийнято на роботу на посаду старшого майстра контрольного відділу контролю ПрАТ «Старокраматорський машинобудівельний завод».

Наказом № 30 від 18.02.2020 року ОСОБА_1 було звільнено з посади старшого майстра контрольного відділу контролю ПрАТ «Старокраматорський машинобудівельний завод» у зв`язку з скороченням штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, що підтверджується його трудовою книжкою, копією наказу.

На підтвердження не виплаченої заробітної плати позивачем надано суду довідку про заборгованість по заробітній платі № 692 станом на 28.09.2020 року, з якої вбачається, що відповідачем на день звільнення не була виплачена заробітна плата за січень 2020 року у сумі 3 478,67 грн., за лютий 2020 року у сумі 12 913,49 грн., всього 16 392,16 грн. (після утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів). Середньоденна заробітна плата складає 305,04 грн.

Як вбачається з довідки АТ КБ «Приватбанк» від 27.08.2021 року, 18.08.2021 року ПрАТ «СКМЗ» сплатив позивачу заборгованість по нарахованій, але не виплаченої під час звільнення заробітної плати у сумі 16 392,16 грн.

Отже станом на час розгляду справи заборгованість по заробітній платі відповідача перед позивачем відсутня.

Однак, відповідач не розрахувався з позивачем у день звільнення останнього, про що не заперечує відповідач у своєму відзиві на позовну заяву.

Аналіз статей 116, 117 КЗпП України свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

При цьому розмір середнього заробітку необхідно проводити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 з наступними змінами (далі - Порядок). Згідно з пунктами 2, 5 цього Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи із його заробітної плати за два останніх відпрацьованих місяця, які передували звільненню, а нарахування середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати. Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Як видно з наданої відповідачем довідки про заробітну плату позивачу, його середньоденна заробітна плата за два останніх відпрацьованих перед звільненням місяців складає 305,04 грн. без утримання податків і зборів.

Відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу.

Оскільки відповідач по справі є податковим агентом і саме на нього покладено обов`язок утримувати податок із суми доходу працівника, для обрахунку середньої заробітної плати працівника має бути взято його середньоденну заробітну плату без відрахування податків.

З огляду на викладене, суд бере до обрахунку середньоденну заробітну плату позивача у розмірі 305,04 грн. та робочі дні з дати, наступної після звільнення позивача до дати повного розрахунку відповідача з позивачем по заробітній платі.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача стосовно нарахування середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні під час запровадження Кабінетом Міністрів України карантину (Постанова КМУ № 211 від 11.03.2020 року зі змінами), оскільки відповідачем не надано Сертифікат торгово-промислової палати.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати України" визначено, що однією із форс-мажорних обставин - введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Тобто, Сертифікат торгово-промислової палати - це лише один з документів, яким можна підтвердити настання форс-мажорних обставин.

Представником відповідача надано суду копії наказів директора ПрАТ «СКМЗ»: №391 від 26.11.2019 (згідно якого у лютому 2020 року було встановлено 24 годинний робочий тиждень із 8 годинним робочим днем), №49 від 02.03.2020 (згідно якого у травні 2020 року встановлені додаткові неоплачувані робочі дні на підприємстві, зокрема, додатково 9 днів); наказу №59А від 18.03.2020 (відповідно до якого, починаючи з 18.05.2020 року по 18.07.2020 року на підприємстві встановлено 2 денний робочий тиждень), наказу №134 від 30.06.2020 (згідно якого на весь період карантину встановлено неповний 2 денний робочий тиждень).

Однак діючим законодавством не передбачена можливість розрахунку середньої заробітної плати для стягнення в порядку ст. 117 КЗпП України з урахуванням режиму роботи підприємства.

Згідно листа Мінсоцполітики №1133/0/206-19 від 29 липня 2019 року «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік», визначено кількість робочих днів у лютому - 20, березні - 21, квітні - 21, травні - 19, червні - 20, липні - 23, серпні - 20, вересні- 22, жовтні - 21, листопаді- 21, грудні -22, згідно листа Мінсоцполітики № 8076/0/290-20 від 26.08.2020 року «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік», визначено кількість робочих днів у січні -19, лютому-20, ьерезні-21, квітні-22, травні-18, червні-20, липні-22, серпні 21.

З огляду на викладене, суд бере до обрахунку середньоденну заробітну плату позивача у розмірі 305,04 грн. та робочі дні з дати, наступної після дня звільнення, тобто з 19.02.2020 до дати повного розрахунку 18.08.2021 року у кількості 375 робочих днів.

З урахуванням наведеного, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає 114 390,00 грн. (305,04 грн. х 375 дн.).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (постанова від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц).

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16).

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до ст. 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вказана сума середнього заробітку за час затримки при розрахунку ОСОБА_1 є неспівмірною із заборгованістю відповідача перед ним, а також у зв`язку із фінансовим станом підприємства та карантином, запровадженим Кабінетом Міністрів України на всій території України у зв`язку із захворюванням на COVID-19.

Суд вважає справедливим, пропорційним, таким, що відповідатиме обставинам справи та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача у сумі 20 000 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих його втрат, які розумно можна було би передбачити.

Принцип співмірності було застосовано Великою Палатою Верховного Суду у справі 711/4010/13-ці від 18 березня 2020 року, висновки якого у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України мають застосовуватися судами до спірних правовідносин.

Статтею 168 Податкового кодексу України передбачений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету. Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

168.1.1. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

168.1.2. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до ч. 5 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Судом встановлено, що позивач при подачі позову до суду сплатив судовий збір у сумі 1 143,90 грн. за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку.

Таким чином судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача в сумі 199,95 грн., виходячи із суми задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12-13, 76 -79, 81,141, 259, 263 - 265, ЦПК України, ст.ст. 47, 83, 116, 117, 233 КЗпП України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівельний завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (ЄДРПОУ 05763642; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 20 000 грн. (двадцять тисяч гривень).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (ЄДРПОУ 05763642; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в сумі 199,95 грн.

В іншій частині - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається до Донецького Апеляційного суду через Краматорський міський суд.

Суддя Краматорського міського суду К. С. Романенко