Рішення № 101148012, 16.11.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2021 року м. Київ № 640/15101/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю

секретаря судового засідання Бокатової Я.А., розглянувши у порядку письмового

провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до:Державної міграційної служби України, Управління Державної міграційної служби України в Херсонській областіпровизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної міграційної служби України (надалі - відповідач-1) та Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (в тексті - відповідач-2), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати висновок службової перевірки, оформлений Управлінням Державної міграційної служби України в Херсонській області та затверджений Державною міграційною службою України від 16.11.2015 за № 26, яким визнано недійсним паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , виданий Новотроїцьким РС УДМС України в Херсонській області 17.03.2015 на ім`я ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Державну міграційну службу України вилучити відомості про визнання недійсним паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 17.03.2020 із відповідної бази даних Державної міграційної служби України, а також письмово проінформувати Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Українське бюро Інтерполу та підрозділи Головних управлінь, Управління ДМС України про скасування висновку службової перевірки № 26 від 16.11.2015 та дійсність паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 17.03.2015.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що прийняття відповідачами, шляхом оформлення висновку службового розслідування № 26 від 16.11.2015, рішення про визнання паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 недійсним, суперечать вимогам чинного законодавства України та є протиправним. Зокрема позивач зазначає, що ОСОБА_1 документований паспортом громадянина України НОМЕР_2 , який був виданий Желєзнодорожним РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в Криму 12.09.2009; паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 , виданим 23.12.2009 органом 0101 та другим паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , виданим 17.03.2015 Новотроїцьким РС УДМС України в Херсонській області; в подальшому, висновком № 26 від 16.11.2015, за результатами проведеної службової перевірки, відповідач-1 та відповідач-2 дійшли висновку вважати паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 недійсним та таким, що підлягає знищенню в установленому порядку; висновок відповідачів вмотивований тим, що відповідач-1 видав наказ «Про визнання недійсними бланків» № 81 від 11.06.2015, яким визнано недійсним (анульованим) бланк паспорта громадянина України НОМЕР_2 , який підтверджував належність позивача до громадянства України; таким чином, виходячи зі змісту оскаржуваного висновку, рішення про визнання недійсним паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 за своїм правовим змістом є похідним рішенням та його прийняття обумовлено виключно виданням відповідачем-1 наказу «Про визнання недійсними бланків» № 81 від 11.06.2015; до того ж, постановою Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 826/20841/15 (адміністративне провадження № К/9901/24591/18) за позовом ОСОБА_1 до ДМС України було визнано незаконним наказ ДМС України від 11.06.2015 № 81 «Про визнання бланків недійсними» в частині визнання недійсним (анульованим) бланка паспорта громадянина України НОМЕР_2 .

10.07.2020 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/15101/20 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

05.08.2020 до Окружного адміністративного суду м. Києва від відповідача-1 надійшов відзив на адміністративний позов, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що передумовою для оформлення та видачі паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон є набуття особою громадянства у визначеному законодавством порядку; відповідно до п. 55 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 № 52, у редакції, що діяла на момент прийняття висновку, паспорт для виїзду за кордон вважається недійсним та знищується в разі, зокрема, якщо оформлення паспорта відбулось з порушенням вимог законодавства; відповідно до п. 56 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 № 52, у разі оформлення паспорта для виїзду за кордон з порушенням вимог законодавства керівник територіального органу чи підрозділу ДМС проводить службове розслідування; за результатами розслідування складається висновок у двох примірниках, який надсилається до ДМС для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу апарату ДМС; станом на час прийняття УДМС в Херсонській області висновку від 16.11.2015 № 26, наказ ДМС від 11.06.2015 № 81 про визнання недійсним (анульованим) бланка паспорта громадянина України НОМЕР_2 не скасований, отже відповідачами правомірно визнано недійсним паспорт позивача для виїзду за кордон НОМЕР_1 .

В подальшому до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1, у якій перший зазначає, що у складеному висновку службового розслідування не наведено жодного факту порушення вимог законодавства при оформленні паспорта позивача; щодо тверджень про відсутність інших доказів належності позивача до громадянства України, то відповідачі не здійснювали будь-якої перевірки щодо належності позивача до громадянства України; до того ж, внаслідок протиправної бездіяльності відповідача-1, неправдиві відомості про недійсність паспорта позивача позбавляє його права використовувати такий документ.

11.08.2020 до Окружного адміністративного суду м. Києва від відповідача-2 надійшов відзив на адміністративний позов, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що підставою для оформлення та видачі позивачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 був паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий Желєзнодорожним РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в АР Крим від 12.03.2009, який підтверджував громадянство ОСОБА_1 ; разом з цим, наказом ДМС України від 11.06.2015 № 81 «Про визнання недійсними бланків» визнано недійсним (анульовано) бланк паспорту громадянина України НОМЕР_2 ; отже, з огляду на таке та на відсутність будь-яких інших документів які підтверджують належність ОСОБА_1 до громадянства України, підстав вважати останнього громадянином України не було, у зв`язку з чим було прийнято рішення щодо визнання недійсним та таким, що підлягає вилученню паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 .

26.08.2020 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2, у якій перший зазначає, що позивач позбавлений можливості використовувати свій паспорт НОМЕР_1 , хоча такий оформлений цілком правомірно.

31.08.2020 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника відповідача-2 надійшли заперечення на відповідь на відзив відповідача-2, у яких останній зазначає, що підставою для оформлення та видачі позивачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 був паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий Желєзнодорожним РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в АР Крим від 12.03.2009, який підтверджував громадянство ОСОБА_1 ; разом з цим, наказом ДМС України від 11.06.2015 № 81 «Про визнання недійсними бланків» визнано недійсним (анульовано) бланк паспорту громадянина України НОМЕР_2 ; отже, з огляду на таке та на відсутність будь-яких інших документів які підтверджують належність ОСОБА_1 до громадянства України, підстав вважати останнього громадянином України не було, у зв`язку з чим було прийнято рішення щодо визнання недійсним та таким, що підлягає вилученню паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 .

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

12.03.2009 ОСОБА_1 було видано Желєзнодорожним РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в АР Крим паспорт громадянина України НОМЕР_2 .

17.03.2015 ОСОБА_1 було видано органом 6528 паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 .

Наказом Державної міграційної служби України від 11.06.2015 № 81 «Про визнання недійсними бланків» у зв`язку з тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим, а також окремих районів, міст, селищ Донецької і Луганської областей, враховуючи положення ст. 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» та листа МВС України від 16.04.2015 № 38/3/5-409цт, відповідно до п. 5.1 наказу ДМС України від 18.07.2012 № 153 «Про порядок використання, обліку та зберігання бланків документів суворого обліку та суворої звітності в ДМС Україні», зокрема, визнано недійсним (анульовано) бланк паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 .

На підставі наказу ДМС України від 11.06.2015 № 81 «Про визнання недійсними бланків» Управління ДМС України у Херсонській області проведено службове розслідування та видано висновок, яким паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 17.03.2015 вважати недійсним та таким, що підлягає анулюванню.

В подальшому, постановою Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 826/20841/15 (адміністративне провадження № К/9901/24591/18) постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.08.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2017 скасовано; ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування наказу від 11.06.2015 № 81 в частині, зобов`язання вчинити певні дії задоволено в повному обсязі; визнано незаконним наказ Державної міграційної служби України від 11.06.2015 № 81 «Про визнання недійсним бланків» в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорту серії НОМЕР_2 громадянина України ОСОБА_1 та зобов`язано Державну міграційну службу України належним чином проінформувати про визнання наказу Державної міграційної служби України «Про визнання недійсним бланку» від 11.06.2015 № 81 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорту серії НОМЕР_2 громадянина України ОСОБА_1 недійсним Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України та Національний банк України.

Задля вилучення з бази даних ДМС України інформації про недійсність паспорту FB 325584, представник позивача звернувся до Управління ДМС України у Херсонській області із проханням вилучити інформацію про недійсність паспорта НОМЕР_1 та скасувати висновок від 16.11.2015 № 26.

10.03.2020 Управління ДМС України у Херсонській області листом № 165 повідомило позивачу, що нормативно-правовими актами не передбачено процедуру скасування висновку службової перевірки, та відповідно вилучення із бази даних ДМС України відомостей про визнання паспорта для виїзду за кордон недійсним, а також інформування Адміністрації Державної прикордонної служби України та Робочого апарату Українського бюро Інтерполу Національної поліції України.

Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідачів, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до п. 1 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 № 231, у редакції, що була чинною на момент видачі позивачу паспорта для виїзду за кордон НОМЕР_1 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон і проїзний документ дитини є документами, що посвідчують особу і підтверджують громадянство України особи, на яку вони оформлені, і дають право цій особі на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до п. 10 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 № 231, для оформлення паспорта у разі тимчасового виїзду за кордон подається: заява-анкета встановленого зразка; паспорт громадянина України, свідоцтво про народження (для осіб віком до 16 років) (після прийняття документів повертається); копія виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи; дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; квитанція про сплату державного мита або документ, що підтверджує право на звільнення від його сплати.

Як повідомлено Управлінням ДМС України у Херсонській області у листі від 11.09.2018 № 399712, паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 17.03.2015 було видано органом 6528 на підставі паспорта громадянина України НОМЕР_2 від 12.03.2009.

Після отримання позивачем паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 17.03.2015, наказом ДМС України від 11.06.2015 № 81 «Про визнання недійсними бланків» анульовано бланк паспорта громадянина України НОМЕР_2 від 12.03.2009.

Пунктом 55 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 № 152, у редакції, що була чинною на момент складення висновку № 26 від 16.11.2015, паспорт для виїзду за кордон вважається недійсним та знищується в разі: 1) коли він підлягає обміну у зв`язку із зміною прізвища та імені; 2) встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті для виїзду за кордон, записам в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження); 3) непридатності паспорта для виїзду за кордон для подальшого використання; 4) припинення громадянства особи; 5) коли паспорт для виїзду за кордон знайдено, а замість нього видано новий паспорт для виїзду за кордон; 6) смерті особи, якій було видано такий паспорт; 7) зіпсуття паспорта для виїзду за кордон під час заповнення; 8) оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства.

Відповідно до п. 56 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 № 152, у разі оформлення паспорта для виїзду за кордон з порушенням вимог законодавства керівник територіального органу чи підрозділу ДМС проводить службове розслідування. За результатами розслідування складається висновок у двох примірниках, який надсилається до ДМС для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу апарату ДМС. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС, другий - у територіальному органі або підрозділі ДМС.

Так, як вбачається із висновку службового розслідування № 26 від 16.11.2015, підставою для його оформлення та прийняття рішення про визнання паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 17.03.2015 недійсним та таким, що підлягає вилученню, став наказ ДМС України від 11.06.2015 № 81 «Про визнання недійсними бланків», яким серед інших анульовано бланк паспорта громадянина України НОМЕР_2 .

Отже, саме анулювання паспорта громадянина України НОМЕР_2 , який був виданий ОСОБА_1 , та на підставі якого в подальшому і видавався паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 17.03.2015, стало передумовою для визнання недійсним паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 17.03.2015.

Суд звертає увагу, що відповідачами не надано суду належних доказів існування підстав, визначених у п. 55 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 № 152, з якими пов`язується анулювання паспорту громадянина України для виїзду за кордон, окрім існування наказу ДМС № 81 від 11.06.2015.

Суд акцентує увагу, що постановою Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 826/20841/15 (адміністративне провадження № К/9901/24591/18) визнано незаконним наказ Державної міграційної служби України від 11.06.2015 № 81 «Про визнання недійсним бланків» в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорту серії НОМЕР_2 громадянина України ОСОБА_1 та зобов`язано Державну міграційну службу України належним чином проінформувати про визнання наказу Державної міграційної служби України «Про визнання недійсним бланку» від 11.06.2015 № 81 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорту серії НОМЕР_2 громадянина України ОСОБА_1 недійсним Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України та Національний банк України.

03.04.2020 на виконання постанови Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 826/20841/15, ДМС України винесено наказ № 82 «Про внесення змін до наказу ДМС України від 11.06.2015 № 81 «Про визнання недійсними бланків», яким наказано внести зміни до пп. 1.1 п. 1 наказу ДМС України від 1106.2015 № 81 «Про визнання недійсними бланків» виключивши цифри « 173785».

Як вбачається із бази даних ДМС України «Перевірка недійсних документів» (https://nd.dmsu.gov.ua/) паспорт громадянина України серія НОМЕР_4 : інформація про визнання недійсним документа в базах даних ДМС відсутня, інформація про викрадений та втрачений документ в базах даних МВС - відсутня.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що паспорт громадянина України НОМЕР_2 є дійсним.

З огляду на те, що саме анулювання паспорта НОМЕР_2 стало підставою для визнання паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 17.03.2015 недійсним, та беручи до уваги що анулювання бланку паспорта НОМЕР_2 скасовано, то суд вбачає всі підстави для того, щоб скасувати висновок № 26 від 16.11.2015 та зобов`язати Державну міграційну службу України вилучити відомості про визнання недійсним паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 17.03.2020 із відповідної бази даних Державної міграційної служби України, а також письмово проінформувати Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Українське бюро Інтерполу та підрозділи Головних управлінь, Управління ДМС України про скасування висновку службової перевірки № 26 від 16.11.2015 та дійсність паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 17.03.2015.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово робив визначення критерію «необхідності у демократичному суспільстві». Так, за практикою Суду при визначенні питання «необхідності у демократичному суспільстві» держави користуються певною свободою розсуду, межі якої залежать від сфери, що вступає в конфлікт з гарантованим правом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (справа «Рисовський проти України» від 20.10.2011) потреба виправити минулу помилку органа виконавчої влади чи органа місцевого самоврядування не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладається на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, приймаючи спірний висновок службової перевірки та визнаючи паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 17.03.2015 недійсним, не дотрималися одного з елементів критерію «необхідності у демократичному суспільстві», а саме принципу пропорційності, який, в свою чергу, вимагає встановлення балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень, що призвело до негативних наслідків для позивача за відсутності будь-якої вини останнього.

Будь-яке непропорційне втручання з боку держави у фундаментальне право, передбачене статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не буде вважатися необхідним у демократичному суспільстві.

Суд при розгляді справи враховує, що позивач, отримуючи паспорт громадянина України (2009 рік), а в подальшому кілька разів поспіль паспорти громадянина України для виїзду за кордон (2009, 2015 роки), добросовісно вважав, що ним додержано вимоги закону щодо підстав набуття громадянства України та подано для отримання паспортів громадянина України для виїзду за кордон всі належні документи, в т.ч. і ті, які підтверджують належність до громадянства України.

Відтак, суд переконаний, що відповідач-1, приймаючи службовий висновок про визнання недійсним та вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 17.03.2015, а відповідач-2, затверджуючи такий висновок, мали також виходити з правових та фактичних наслідків таких дій, а тому повинні були обґрунтувати суттєву суспільну необхідність прийняття такого рішення та врахувати право позивача на реалізацію гарантії правової держави щодо свободи пересування, в т.ч. і виїзду за кордон. Для позивача відібрання паспорту громадянина України для виїзду за кордон має наслідком зміну способу життя, обмеження права у пересуванні тощо.

Своїм рішенням № 7-рп/2009 від 16.04.2009 Конституційний Суд України висловив правову позицію, відповідно до якої рішення суб`єкта владних повноважень повинні бути гарантією стабільності суспільних відносин, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Таким чином, проаналізувавши обставини, які покладено в основу висновку від 16.11.2015 № 26, суд дійшов висновку про те, що позивач перебуває у стані обмеження його права на виїзд за кордон, оскільки його паспорт для виїзду за кордон визнано недійсним на підставі виявлених у минулому порушень, за наявності яких такий паспорт було видано.

Проте, таким обставинам було надано оцінку Верховним Судом у справі від 26.02.2020 у справі № 826/20841/15 (адміністративне провадження № К/9901/24591/18) та визнано паспорт громадянина України дійсним, що у свою чергу підтверджує наявність у позивача статусу громадянина України та свідчить про незаконність визнання недійсним паспорта НОМЕР_1 від 17.03.2015 та його вилучення.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається із дубліката квитанції № 0.0.1753982211.1 від 01.07.2020, позивачем за подачу позову до Окружного адміністративного суду м. Києва сплачено судовий збір у розмірі 1 681,20 грн.

Враховуючи, що суд дійшов до висновку про задоволення позову, то відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів підлягає судовий збір у розмірі 1 681,20 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати висновок службової перевірки, оформлений Управлінням Державної міграційної служби України в Херсонській області (адреса: 73036, м. Херсон, вул. Перекопська, буд. 168, ідентифікаційний код 37839478) та затверджений Державною міграційною службою України (адреса: 01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 9, ідентифікаційний код 37508470) від 16.11.2015 за № 26, яким визнано недійсним паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , виданий Новотроїцьким РС УДМС України в Херсонській області 17.03.2015 на ім`я ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ).

3. Зобов`язати Державну міграційну службу України (адреса: 01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 9, ідентифікаційний код 37508470) вилучити відомості про визнання недійсним паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 17.03.2015 із відповідної бази даних Державної міграційної служби України, а також письмово проінформувати Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Українське бюро Інтерполу та підрозділи Головних управлінь, Управління ДМС України про скасування висновку службової перевірки № 26 від 16.11.2015 та дійсність паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 17.03.2015.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної міграційної служби України (адреса: 01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 9, ідентифікаційний код 37508470) шляхом їх безспірного списання на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 60 коп.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (адреса: 73036, м. Херсон, вул. Перекопська, буд. 168, ідентифікаційний код 37839478) шляхом їх безспірного списання на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 60 коп.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко