Рішення № 101147707, 11.11.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2021 року м. Київ № 640/20537/19

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді - Шевченко Н. М.,

за участі секретаря судового засідання - Поліщук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністра оборони України Загороднюка Андрія Павловича, першого заступника Міністра оборони України Руснака Івана Степановича, третя особа Офіс Генерального прокурора про визнання протиправними дій,

за участі учасників справи:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача-1 - Цицюри В.І.,

представник відповідача-2 - не з`явився,

представника третьої особи - Були Р.Б.,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністра оборони України Загороднюка Андрія Павловича (надалі по тексту також - відповідач-1), першого заступника Міністра оборони України Руснака Івана Степановича (надалі по тексту також - відповідач-2), третя особа Офіс Генерального прокурора, в якому з урахуванням уточнень просить визнати протиправним та скасувати рішення Міністра оборони України Загороднюка Андрія Павловича, яке міститься у листі Міністерства оборони України від 24.09.2019 №220/4791, в частині відкликання із Генеральної прокуратури України начальника відділу роботи з кадрами Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України полковника юстиції ОСОБА_1; визнати протиправним та скасувати рішення першого заступника Міністра оборони України Руснака Івана Степановича, яке міститься у листі Міністерства оборони України від 24.09.2019 №220/4791, в частині відкликання із Генеральної прокуратури України начальника відділу роботи з кадрами Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України полковника юстиції ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії Міністра оборони України та його першого заступника по відкликанню його з Генеральної прокуратури України є протиправним та безпідставним.

Представник відповідачів заперечував проти задоволення позовних вимог, до матеріалів справи надано відзив, в якому зазначено, що дії Міністра оборони України відкликання із Генеральної прокуратури України полковника юстиції ОСОБА_1 листом Міністерства оборони України від 25.09.2019 № 220/4809 відповідали вимогам чинного законодавства України. Водночас, лист від 24.09.2019 №220/4791 першого заступника Міністра оборони України на адресу заступника Генерального прокурора - Головного військового прокурора носив суто інформативний характер стосовно інформування Головної військової прокуратури щодо відкликання полковника юстиції ОСОБА_1 відповідно до вимог пункту 154 Положення із Генеральної прокуратури України.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідачами в порушення вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153, Міністерством оборони України за відсутності повноважень відкликано з Генеральної прокуратури України, одночасно з відкликанням не було запропоновано рівнозначної посади. Також наголошено, що відсутні обставини «службової необхідності» при відкликанні позивача з Генеральної прокурори України.

У запереченні на відповідь на відзив представник відповідачів підтримав попередньо викладені пояснення та зазначив, що доводи позивача є безпідставними.

Представник Офісу Генерального прокурора надав письмові пояснення, в якій зазначив про безпідставність заявлених позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні.

В судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні позовних вимог, представники відповідача-1 та третьої особи заперечували проти задоволення позову.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши представників учасників справи, вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

Першим заступником Міністра оборони України ОСОБА_2 підписано та скеровано до Генеральної прокуратури України лист від 24.09.2019 № 220/4791 про направлення встановленим порядком полковника юстиції ОСОБА_1 у розпорядження Міністерства оборони України для подальшого проходження військової служби.

У подальшому, Міністром оборони України Загороднюком А.П. листом від 25.09.2019 № 220/4809 здійснено зверення до Генеральної прокуратури України про відкликання до Міністерства оборони України ОСОБА_1 , які відряджені до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі (а.с. 35).

На підставі останнього листа Генеральною прокуратурою України видано наказ від 27.09.2019 № 1013ц, яким звільнено ОСОБА_1 із посади начальника відділу роботи з кадрами Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України та скеровано у розпорядження Міністра оборони України (а.с. 26).

Генеральною прокуратурою України позивачу вручено припис від 30.09.2019, відповідно до якого останній повинен був прибути до Міністерства оборони України 01.10.2019.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює проходження військової служби, є Закон України «Про військовий обов`язок та військову службу» (далі, також - Закон №2232-ХІІ), який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (ч. 4 ст. 2 Закону №2232-ХІІ).

Порядок призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби, про проходження громадянами України служби у військовому резерві (ч. 7 ст. 6 Закону №2232-ХІІ).

Згідно із ч. 4 ст. 27 Закону України «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII, в редакції, що була чинною до набрання 25.09.2019 чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури») військовими прокурорами призначаються громадяни з числа офіцерів, які проходять військову службу або перебувають у запасі і мають вищу юридичну освіту, за умови укладення ними контракту про проходження служби осіб офіцерського складу у військовій прокуратурі.

Військовослужбовці військової прокуратури у своїй діяльності керуються Законом України "Про прокуратуру" і проходять військову службу відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.

Отже, законодавцем визначено подвійне регулювання статусу військового прокурора: діяльність військового прокурора регламентована Законом України «Про прокуратуру», а порядок проходження військової служби (прийняття, переміщення, звільнення) - Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до ч. 10 статті 6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань можуть бути відряджені до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державним та комунальних закладів освіти для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі. Перелік посад, що заміщуються військовослужбовцями у таких державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних закладів освіти, затверджується Президентом України.

Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулювання питань, пов`язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі визначається також Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153 (далі - Положення).

Так, відповідно до вимог абзаців 1-4 п. 154 Положення, за погодженням із Міністерством оборони України керівник державного органу, підприємства, установи, організації, державного та комунального навчального закладу звільняє з посад відряджених військовослужбовців та направляє їх у розпорядження Міністерства оборони України:

після виконання визначеного обсягу робіт оборонного характеру;

за зверненням військовослужбовця;

у разі невиконання військовослужбовцем обов`язків за займаною посадою.

Відповідно до абзацу 5 п. 154 Положення, за потреби Міністр оборони України має право у будь-який час відкликати з державного органу, підприємства, установи, організації, державного та комунального навчального закладу відряджених військовослужбовців, повідомивши про таке відкликання їх керівників з наданням відповідної заміни.

Звільнені з посади відряджені військовослужбовці направляються в місячний строк у розпорядження Міністерства оборони України з приписом, службовою характеристикою та наказом (розпорядженням) про звільнення з посади.

При цьому, доводи позивача щодо відсутності повноважень у першого заступника Міністра оборони для підписання та направлення листа від 24.09.2019 №220/4791, на підставі якого було прийнято наказ Генерального прокурора України про звільнення позивача, суд не надає оцінку, оскільки в рамках даного спору до матеріалів справи надано лист від 25.09.2019 № 220/4809, який підписано повноваженою особою Міністром оборони України Загороднюком Андрієм Павловичем, що відповідає вимогам чинного законодавства України.

Натомість посилання щодо підстав прийняття наказу Генерального прокурора України про звільнення позивача та який саме лист було направлено на адресу органу прокуратури/черговість направлення таких листів не є предметом розгляду даної справи.

При цьому, слід зауважити, що лист від 24.09.2019 №220/4791 першого заступника Міністра оборони України на адресу заступника Генерального прокурора - Головного військового прокурора носив суто інформативний характер стосовно інформування Головної військової прокуратури щодо відкликання полковника юстиції ОСОБА_1 відповідно до вимог пункту 154 Положення із Генеральної прокуратури України.

Аналіз наведеного п. 154 Положення свідчить про регулювання ним двох можливих випадків припинення відрядження військовослужбовця до державного органу, підприємства, установи, організації, державного та комунального навчального закладу, а саме: 1) з ініціативи керівника державного органу, підприємства установи, організації, державного та комунального навчального закладу - шляхом звільнення за погодженням із Міністерством оборони України; 2) з ініціативи Міністра оборони України - шляхом відкликання з подальшим звільненням військовослужбовця.

При цьому, як убачається з листа Міністра оборони України від 25.09.2019 № 220/4809, припинення відрядження позивача до Генеральної прокуратури України було ініційоване саме Міністром оборони України Загороднюком Андрієм Павловичем шляхом відкликання позивача.

Таким чином, в даному випадку до спірних правовідносин підлягає застосуванню абзац 5 п. 154 Положення.

Водночас, п. 154 Положення не містить обов`язку Міністра оборони України або інших службових чи посадових осіб Міністерства оборони України повідомляти підстави відкликання військовослужбовця, а відтак, такі повноваження Міністра оборони України є дискреційними.

Таким чином, посилання позивача щодо недоведеності наявності службової необхідності відкликання позивача з Генеральної прокуратури України не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до вимог пункту 154 Положення після повернення в розпорядження Міністерства оборони України військовослужбовці призначаються на посаду з урахуванням рівня їх освіти, фізичної підготовки та стану здоров`я, але не нижчу за ту, з якої вони відряджалися.

Враховуючи, що до вибуття позивача у розпорядження Генеральної прокуратури України він не перебував на будь-якій військовій посаді в Міністерстві оборони України чи Збройних Силах України, згідно із вимогами пунктів 154, 116 Положення наказом Міністра оборони України від 01.10.2019 №545 полковника юстиції ОСОБА_1 було зараховано у розпорядження Міністра оборони України.

З урахуванням вищезазначеного, посилання позивача на вимоги пункту 117 Положення, які стосується призначення на посади військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів, а також, що позивач внаслідок відкликання зазнав матеріальних втрат є безпідставними.

Крім цього, слід наголосити, що згідно з аркушу бесіди від 02.12.2019 полковнику юстиції ОСОБА_1 було запропоновано дві посади для подальшого проходження військової служби у Збройних Силах України, від яких військовослужбовець відмовився, про що свідчить його особистий підпис в аркуші бесіди (а.с. 37).

Згідно з рапорту від 02.12.2019 полковник юстиції ОСОБА_1 повідомив Департамент кадрової політики своє позитивне ставлення до звільнення з військової служби у запас за підпунктом "г" (у зв`язку з проведенням організаційних заходів) пункту 2 частини 5 статті 26 закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

На підставі подання наказом Міністра оборони України від 02.12.2019 №686 полковника юстиції ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом "г" (у зв`язку з проведенням організаційних заходів) пункту 2 частини 5 статті 26 закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку про відповідність законодавчо встановленим вимогам дій Міністра оборони України щодо відкликання із Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 листами Міністерства оборони України від 25.09.2019 № 220/4809 та від 24.09.2019 № 220/4791 (який, як зазначалось вище, є суто інформаційним документом), у зв`язку з чим вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень ч. ч. 1 та 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, шо ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Як наслідок, підстави для розподілу судових витрат в порядку ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 90, 139, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

2. Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач-1: Міністр оборони України Загороднюк Андрій Павлович (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6)

Відповідач-2: Перший заступник Міністра оборони України Руснак Іван Степанович (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6)

Третя особа: Генеральна прокуратура України (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15)

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 КАС України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко

повний текст рішення складено 15.11.2021