Рішення № 101147626, 11.11.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2021 року м. Київ № 640/20137/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16) про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії , В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (надалі по тексту - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві №2600-0314-8/77595 від 15 червня 2020 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового стажу період роботи у ПрАТ «Київський мотоциклетний завод» з 29 липня 1985 року по 07 квітня 1994 року, період навчання за професією електрогазозварник в середньому професійно-технічному училищі №1 з 17 грудня 1984 року по 24 липня 1985 року та призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 11 листопада 2019 року.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначив, що факт працевлаштування та наявності стажу роботи у ПрАТ «Київський мотоциклетний завод» підтверджується відомостями трудової книжки, а також уточнюючою довідкою №115 від 17 жовтня 2018 року. Стосовно неспівпадіння назви посади у трудовій книжці та уточнюючій довідці позивач вказав, що професія електрогазозварника (газоелектрозварника) в спірний період була передбачена у всіх Списках №2.

При цьому, факт виконання роботи зі шкідливими і важкими умовами праці підтверджує атестація робочого місця.

Додатково позивач стверджував, що до пільгового стажу підлягає зарахуванню і період його навчання за професією електрогазозварник в середньому професійно-технічному училищі №1 з 17 грудня 1984 року по 24 липня 1985 року, оскільки ним дотримано умов, визначених частиною 1 статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на адміністративний позов представник відповідача стверджує, що оскаржувана відмова у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2 є правомірною.

З огляду на викладене вище справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.

При цьому, суд враховує подані клопотання позивача про прискорення розгляду даної справи.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

11 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою щодо призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За результатами розгляду вказаного звернення Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві листом №2600-0314-8/77595 від 15 червня 2020 року повідомило позивачу про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування даної відмови відповідачем вказано, що згідно наданих документів: трудова книжка, диплом про навчання, військовий квиток, довідки про підтвердження стажу, особова картка, накази відділу кадрів, наказ про підсумки проведення атестації загальний страховий стаж складає 38 років 8 місяців 2 дні. Пільговий стаж за Списком №2 - 1 рік 4 місяці 21 день, який зараховано за період роботи з 20 вересня 1995 року по 10 вересня 1997 року в ПАТ «Київський суднобудівний судноремонтний завод».

Згідно довідки від 17 жовтня 2018 року №115 позивач працював в ПрАТ «Київський мотоциклетний завод», займаючи посаду електрозварювальник, а згідно запису в трудовій книжці, в наказі про прийняття на роботу від 01 серпня 1985 року №106 та особовій картці зазначена посада електрогазозварювальник.

Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162 за позицією 23200000-19905 передбачає посаду електрозварювальник на автоматичних і напівавтоматичних машинах, зайняті зваркою в середовищі вуглекислого газу, на роботах з застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, а також на напівавтоматичних машинах, що не відповідає характеру виконуваних робіт, які зазначено в довідці: зварювання деталей маятника мотоцикла на напівавтоматичних машинах А-547 на всіх направленнях зварного шва у пресово-зварному цеху №4.

Згідно акту перевірки достовірності документів щодо підтвердження факту роботи від 12 грудня 2019 року №3728-4 встановлено, що позивача було прийнято на посаду електрогазозварювальника на напівавтоматичних машинах у пресо-зварному цеху №4, що не відповідає постанові Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162. Посада електрозварювальник 5 розряду було присвоєно 26 лютого 1987 року.

З огляду на відсутність пільгового стажу, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2

Незгода позивача із відмовою щодо призначення пенсії зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 22 Загальної Декларації прав людини кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримки її гідності, вільного розвитку її особистості, прав в економічній, соціальній і культурній сферах за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва і відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статей 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.

Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно положень статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII, в редакції станом на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії) визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно пункту 2 Прикінцевих положень Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

За приписами ст. 62 Закону «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.12.2005 № 1451/11731 (надалі також - Порядок №383), встановлено, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку застосування Списків N 1 і N 2, якщо атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Аналіз норм Закону «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII та Порядку проведення атестації робочих місць дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку N 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці після 21 серпня 1992 року.

Така ж правова позиція викладена у Постанові Верховного суду від 20.12.2018 року у справі №673/765/16-а.

В частині незарахування відповідачем періоду роботи позивача з 29 липня 1985 року по 07 квітня 1994 року у ПрАТ «Київський мотоциклетний завод», суд виходить з наступного.

Так, відповідно до запису №9 трудової книжки ОСОБА_1 прийнятий на роботу в ПрАТ «Київський мотоциклетний завод» електрогазозварщиком по 4 розряду в цех №4 на підставі наказу №106 від 01 серпня 1985 року. 26 лютого 1987 року позивачу присвоєно 5 розряд електрозварщика пресо-зварного цеху №4.

Згідно запису №12 трудової книжки позивача 07 квітня 1994 року звільнено за власним бажанням із займаної посади.

Наявною в матеріалах справи довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №115 від 17 жовтня 2018 року, виданій ПрАТ «Київський мотоциклетний завод», підтверджується, що ОСОБА_1 працював повний робочий день на ПрАТ «Київський мотоциклетний завод» у період з 29 липня 1985 року (розп. №106 від 01 серпня 1985 року) по 01 квітня 1994 року (розп. №26 від 14 квітня 1994 року) та виконував зварювання деталей маятника мотоцикла на напівавтоматичних машинах А547 у всіх направленнях зварного шва пресово-зварному цеху №4 за професією електрозварювальник на напівавтоматичних машинах, що передбачена Списком №2 розділ ХХХІІІ підрозділ - позиція - 23200000-19905 код КП - 19756 підстава постанова Кабінету Міністрів України №162 від 11 березня 1994 року за період з 29 липня 1985 року до 01 квітня 1994 року 08 років 08 місяців 04 дня.

У даній довідці також зазначено, що атестація вперше проведена 29 грудня 1995 року на підставі наказу №252, робоче місце електрозварювальника на напівавтоматичних машинах атестовано.

Стосовно тверджень відповідача щодо наявних розбіжностей між вказаними у довідці та трудовій книжці найменуваннях посади, суд зазначає, що у період, який в межах даних правовідносин є спірним, повинен бути застосований Список №2, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10, і Список №2, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162, у розділі ХХХІІІ «Загальні професії» яких передбачено професії електрозварника ручного зварювання (23200000-19906), газозварника (23200000-11620).

Крім того, відповідно до єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій робітників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС 16 січня 1985 року №17/2-54 професія зварника не визначена як окрема професія, є загальною професією яка об`єднує назви професій, пов`язаних із зварюванням металів і є загальним поняттям для електрозварника ручного зварювання, електрогазозварника, газозварника і електрозварника на напівавтоматичних і автоматичних машинах.

Також, в постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року в справі №174/658/16-а, яка в силу положень частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає врахуванню судом при вирішенні справи, вказано, що «електрогазозварник» і «газоелектрозварник» - це різні найменування однієї професії, тому, при документальному підтвердженні їх зайнятості протягом повного робочого дня, особи, які працювали на таких посадах мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, за умови наявності достатнього спеціального стажу.

Згідно з частини 6 статті 114 Закону №1058-IV та частини 5 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення таких списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Пунктом 4.3 Порядку №383 встановлено, що у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Згідно з п.5 Порядку №383 у разі підтвердження за результатами атестації та висновку Державної експертизи умов праці права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списками №1 чи №2 працівникам окремих видів виробництв, робіт, професій чи посад, які мають виражену специфіку, до пільгового стажу зараховується період їх роботи на даному підприємстві, за який умови праці на відповідних робочих місцях не змінювалися і який визначений наказом по підприємству чи організації про затвердження результатів проведення цієї атестації.

Окрім того, відповідно до розділу ХХХІІІ Списку № 2 затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10 та постановою Кабінету міністрів України від 11 березня 1994 року №162 право на пільгову пенсію мають: газозварювальник, електрозварювальник, електрогазозварники, зайняті на різанні і ручному зварюванні, електрозварники ручного зварювання, електрогазозварювальники на автоматичних і напівавтоматичних машинах, газорізальники, газозварники.

Таким чином, судом встановлено, що позивач у період з 29 липня 1985 року до 07 квітня 1994 року працював у ПрАТ «Київський мотоциклетний завод» на посаді електрозварювальник на напівавтоматичних машинах, тобто на роботі з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість на яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зайнятість позивача на роботі на вказаних посадах повний робочий день підтверджується архівною довідкою від 17 жовтня 2018 року, згідно з якою позивач на вказаній посаді працював повний робочий день, робоче місце атестовано, що з урахуванням вимог п. 4.3 Порядку №383, дає позивачу право на зарахування вказаного періоду роботи до пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2.

Відмінність у написанні посади позивача - «електрогазозварник», «газоелектрозварник», «газозварник», «електрозварник» на думку суду, суттєвого значення не має, оскільки це різні найменування однієї професії. Крім того, розбіжності в написанні найменування посади не нівелюють характеру та виду виконуваної позивачем роботи, яка за умовами шкідливості та важкості надає право на право за віком на пільгових умовах.

За таких обставин, позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу період його роботи з 29 липня 1985 року до 01 квітня 1994 року у ПрАТ «Київський мотоциклетний завод» підлягають задоволенню.

Стосовно зарахування до пільгового стажу періоду навчання позивача у середньому професійно-технічному училищі №31, суд вказує, що відповідно до копії диплому № НОМЕР_2 ОСОБА_1 в період з 17 грудня 1984 року по 24 липня 1985 року закінчив повний курс середнього професійно-технічного училища на базі середньої освіти за професією електрогазозварник та йому присвоєно кваліфікацію електрогазозварник 4 розряду.

Згідно абзацу 1 статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний, і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Аналогічна за змістом вимога міститься і у абзаці 1 пункту 26 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1998 № 1240, час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі до безперервного і до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за одержаною професією не перевищує трьох місяців.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що зарахування періоду навчання до пільгового стажу у повній мірі залежить від того, чи була особа працевлаштована протягом навчання або протягом трьох місяців після закінчення навчання на роботу за набутою професією, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників.

Відповідно до запису трудової книжки позивача №9 позивач 29 липня 1985 року прийнятий на роботу електрогазозварником 4 розряду в цех №4.

Тобто, між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією відсутня перерва, що перевищує три місяці, відтак вказаний період навчання підлягає зарахуванню до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників.

Водночас, судом встановлено, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, а саме відомості про дату прийняття позивача на посаду, назву цієї посади, дані про реквізити наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи; ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.

Також суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Крім того, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 21 лютого 2018 року в справі №687/975/17.

Аналіз наведених обставин у сукупності свідчить, що позивачем надано всі необхідні підтверджуючі документи спірного стажу роботи на пільгових умовах, відтак незарахування відповідачем їх при вирішенні питання про призначення позивачу пенсії на пільгових умовах не узгоджується з нормами чинного законодавства.

З урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку про визнання протиправною та скасування відмови у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах.

Стосовно вимоги позивача щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд виходить з наступного.

Наявною в матеріалах справи копією трудової книжки з урахуванням вищенаведених висновків суду підтверджується, що стаж позивача на роботі за списком №2 складає 10 років 8 місяців 9 днів. При цьому, відповідачем підтверджено, що загальний страховий стаж позивача складає понад 38 років, а на момент звернення позивача із заявою про призначення йому пенсії досягнув 56 річного віку, тобто позивачем дотримано всіх необхідних умова для призначення йому пенсії на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини», із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Верховний Суд України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд зазначає, що дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України №1058-IV є протиправними.

Зважаючи на наявність порушеного права та необхідність його відновлення, а також беручи до уваги, що позивач набув права на призначення пенсії на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки на момент звернення до пенсійного органу для призначення пенсії позивач досяг відповідного пенсійного віку та мав необхідний загальний стаж роботи, а стаж роботи на роботах з шкідливими і важкими умовами праці становить не менше половини стажу, визначеного пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України №1058-IV, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 11 листопада 2019 року.

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, позивачем надано суду достатні документальні докази, якими підтверджується протиправність дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2, в той час, як відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість свого рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві №2600-0314-8/77595 від 15 червня 2020 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 зі зниженням пенсійного віку з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 11 листопада 2019 року, зарахувавши ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового стажу період роботи у ПрАТ «Київський мотоциклетний завод» з 29 липня 1985 року по 07 квітня 1994 року, період навчання за професією електрогазозварник в середньому професійно-технічному училищі №1 з 17 грудня 1984 року по 24 липня 1985 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04070, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук