Рішення № 101147249, 11.10.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2021 року справа № 580/5358/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А.В., розглянувши у письмовому провадженні у загальному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної судової адміністрації в Черкаській області, Державної судової адміністрації України та Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, про визнання протиправними дій щодо обмеження суддівської винагороди та зобов`язання нарахувати та виплатити суддівську винагороду виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів громадян за період з 18.04.2020 по 28.08.2020, -

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 суддівської винагороди із застосуванням обмеження нарахування 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020;

- зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату позивачу суддівської винагороди на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 18.04.2020 по 28.08.2020.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що є суддею Уманського міськрайонного суду Черкаської області. З 18.04.2020 по 28.08.2020 відповідач нараховував і виплачував їй суддівську винагороду із обмеженням сумою 47 230 грн, що не відповідає розміру суддівської винагороди, встановленому Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-V111.

Позивач не погоджується з обмеженням суддівської винагороди, оскільки Закон України №553-1Х від 13.042020, яким Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено статтею 29, що передбачає обмеження грошового забезпечення розміром 10 мінімальних заробітних плат, суперечить Конституції України і застосуванню не підлягає. Застосування відповідачем обмеження суддівської винагороди є протиправним та таким, що порушує права позивача і є посяганням на гарантії незалежності суддів.

Рішенням Конституційного Суду України №10-р/2020 від 28.08.2020 положення частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік», абзацу 9 пункту 2 розділу 11 «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-1Х зі змінами.

Отже ч. 3 ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік» зі змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України №553-1Х від 13.04.2020, з дати набрання чинності, тобто з 18.04.2020, прямо суперечила нормам Конституції України та нормам спеціального Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Отже є підстави для незастосування вказаної норми з 18.04.2020, тому дії відповідача щодо обмеження розміру суддівської винагороди є протиправними.

Відповідач Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області (далі - відповідач-1) 18.08.2021 надав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечив з тих підстав, що позивачу за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 суддівська винагорода нарахована відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у повному розмірі, а виплата проведена у розмірі 47 230,0 грн, встановленому Законом України від 14.11.2019 №294-1Х зі змінами, внесеними Законом України від 13.04.2020 №553-1Х. Оскільки Закон України від 13.04.2020 №553-1Х прийнятий пізніше, він підлягає обов`язковому застосуванню.

Відповідач як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня не мав права виплачувати суддівську винагороду без застосування обмежень, встановлених Законом України від 13.04.2020 №553-1Х.

Таким чином, дії щодо нарахування та виплати суддівської винагороди вчинені на підставі законодавчих норм, які на той час не були визнані такими, що не відповідають Конституції України та були чинними, отже є правомірними.

Щодо висновків Конституційного Суду України, то рішення від №10-р/2020 набрало законної сили 28.08.2020, отже визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік» втратили чинність з вказаної дати. За таких обставин вказане рішення не вплинуло на спірні правовідносини.

Також відповідач-1 зазначив, що згідно з Порядком виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2021 №4901-V1 та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників» способом виконання подібних судових рішень є стягнення коштів з Державного бюджету України за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів». Отже ТУ ДСА в Черкаській області не може бути зобов`язане здійснити виплату невиплаченої суддівської винагороди. Просив у задоволенні позову відмовити.

Державна судова адміністрація України (відповідач-2) 07.09.2021 надала відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечила з підстав необгрунтованості позову, оскільки рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-з/2020 не може вплинути на спірні відносини, які виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до прийняття такого рішення.

ТУ ДСА у Черкаській області як розпорядник коштів нижчого рівня не мало правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у редакції Закону №553-1Х.

Зазначений висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у пунктах 72-73 розділу V1 постанови Верховного Суду від 03.03.2021 у справі №340/1916/20.

Відповідно до Інструкції щодо застосування кодів економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 №333 виплата суддівської винагороди як і заробітної плати працівникам апарату суду у 2020 році здійснювалась за кодом економічної класифікації видатків (далі - КЕКВ) 2111 «Заробітна плата». Кошторисні призначення ТУ ДСА у Черкаській області за зазначеним кодом станом на 31.12.2020 становили 171 410,607 тис. грн.

Бюджетні асигнування, передбачені кошторисом на 2020 рік ТУ ДСА у Черкаській області за КПКВК 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя» за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» у сумі 171 410,607 тис. грн. відкриті у повному обсязі.

Державна казначейська служба України (відповідач-3) відзив на позовну заяву не надала.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України 20.08.2021 надало письмові пояснення, у яких зазначило, що органи Казначейства виконують рішення суду, що передбачає стягнення коштів з боржника на користь фізичної чи юридичної особи або Державного бюджету України. Оскільки таке рішення станом на дату подання позову відсутнє, то правові підстави для стягнення бюджетних коштів у Головного управління Державної казначейської служби України в Черкаській області відсутні.

Водночас у позові заявлені вимоги зобов`язального характеру, тому рішення у справі не вплине на права або обов`язки територіального органу Державного казначейства.

Щодо підстав позову, то норми права, що діяли до прийняття рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020, є чинними до 27.08.2020, а тому дії відповідача не можуть бути визнані протиправними. У задоволенні позову просив відмовити.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду Руденко А. від 02.08.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 02.08.2021 залучено до участі у справі у якості співвідповідачів Державну судову адміністрацію Державну казначейську службу України.

Ухвалою суду від 24.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 9 год. 11.10.2021.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Враховуючи, що учасники справи повідомлені про дату, час та місце судового засідання, проте у судове засідання не з`явились, надали клопотання про розгляд справи у їх відсутність, суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив такі фактичні обставини справи.

Указом Президента України від 10.02.2012 №83/2012 позивач ОСОБА_1 призначена на посаду судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області строком на 5 років.

Указом Президента України від 07.09.2018 №271/2018 позивач призначена на посаду судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області безстроково.

Згідно з наказом Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10.09.2018 №43-к позивач вважається приступившою до виконання обов`язків судді з 10.09.2018.

Згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області від 06.01.2021 №04-30/21 позивачу відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» в редакції Закону №553-1Х від 13.04.2020 встановлено обмеження щодо нарахування суддівської винагороди у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020 (з 01.01.2020 - 4 723,00 грн).

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-2020 частину першу та третю статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» зі змінами визнано неконституційною. З огляду на вказане з 18.04.2020 по 27.08.2020 різниця між нарахованою та виплаченою суддівською винагородою складає 83 196,43 грн, в тому числі: з 18.04.2020 по 30.04.2020 - 6618,67 грн; з 01.05.2020 по 31.05.2020 - 22642,81 грн; з 01.06.2020 по 30.06.2020 - 31 273,20 грн, з 01.07.2020 по 31.07.2020 - 22661,75 грн; з 01.08.2020 по 27.08.2020 - 0,00 грн.

Згідно розрахункових листів за квітень - серпень 2020 суддівська винагорода нараховувалась позивачу із розрахунку 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, сума до виплати вказана з врахуванням обмеження 10 мінімальних заробітних плат.

Згідно витягу з Додатку №7 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» затверджено видатки Уманського міськрайонного суду Черкаської області у сумі 12 028,9 тис. грн, в т.ч. на оплату праці: загальний фонд - 9 526,3 тис грн, спеціальний фонд - 73,4 тис. грн.

Згідно довідки про розподіл видатків Державного бюджету України на 2020 рік Державної судової адміністрації України Уманським міськрайонним судом Черкаської області виконано бюджет на 2020 рік у загальній сумі 14 638 604,43 тис. грн, в т.ч. на оплату праці 12 030 870,96 грн по загальному фонду та 1 729 275,75 тис грн по спеціальному фонду.

Не погоджуючись із обмеженням суддівської винагороди, позивач звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Частиною 1 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-V111 (далі - Закон №1402-V111) встановлено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Отже за змістом вказаних норм єдиним нормативно-правовим актом, яким визначається розмір суддівської винагороди, є Закон №1402.

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону №1402-V111.

Так, згідно частини другої статті 135 Закону №1402-V111 суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 135 Закону №1402-V111 базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

12 березня 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11.03. 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», якою з 12 березня 2020 року на усій території України установлено карантин, кінцева дата якого з урахуванням внесених до вказаної Постанови змін неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину.

18.04.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 року № 553-IX (далі - Закон №553-1Х), яким Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-1Х (далі - Закон №294-1Х) доповнено статтею 29 наступного змісту:

«Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому, у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.

Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі, в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до частини другої цієї статті)».

Отже з 18.04.2020 змінами до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» запроваджені обмеження суддівської винагороди розміром 10 мінімальних заробітних плат, встановлених станом на 1 січня 2020 року, що складає 47 230 грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 року №10-р/2020 у справі №1-14/2020(230/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-ІХ зі змінами;

- абзацу дев`ятого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін» до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»« від 13.04.2020 року № 553-ІХ.

Отже, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 року № 294-ІХ зі змінами, Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»« від 13.04.2020 року № 553-ІХ, визнані неконституційними та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 28.08.2020 року №10-р/2020 зазначено про необхідність компенсувати відповідними виплатами встановлені обмеження суддівської винагороди.

За змістом вказаних приписів Закон №1402-V111 є спеціальним законом, який необхідно застосовувати до спірних правовідносин щодо розміру суддівської винагороди.

Щодо Закону №553-1Х, яким внесено зміни до Закону №294-1X, зокрема, доповнено його статтею 29 (пункт 10 розділу 1 Закону №553-1Х), на який покликаються відповідач-1 і відповідач-2 як на правову підставу для обмеження суддівської винагороди, то вказаний Закон не є законом про судоустрій, ним чи іншим законом не вносились зміни до Закону №1402-V111 стосовно розміру суддівської винагороди, має іншу сферу регулювання, отже не може бути застосований як підстава для обмеження суддівської винагороди.

Зважаючи на вказане обмеження виплати позивачеві суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 розміром, що не перевищує десять прожиткових мінімумів на підставі статті 29 Закону №294-1Х (зі змінами, внесеними Законом №553-1Х)? було неправомірним.

Суд погоджується з доводами відповідача-1 та відповідача-2 про те, що відповідач-1 як розпорядник бюджетних коштів не міг виплачувати позивачу суддівську винагороду протягом спірного періоду понад виділені йому для цього бюджетні асигнування, на власний розсуд вирішуючи, який нормативно-правовий акт потрібно виконувати.

Водночас позивач має право на те, щоб йому виплатили недоотримані кошти (заборгованість). Отже є підстави для стягнення заборгованої суми на користь позивача.

Щодо способу захисту та відновлення порушених прав позивача у спірних правовідносинах суд враховує таке.

За правилами частин третьої, четвертої статті 148 Закону №1402-VIII ДСА України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.

Відповідно до статті 149 Закону №1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону № 402-VIII у зіставленні з положеннями частин першої, другої, п`ятої статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких (зокрема щодо ТУ ДСА в Черкаській області) є ДСА України.

Відповідач-1 як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження щодо фінансування Уманського міськрайонного суду в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі на 2020 рік.

Судом встановлено, що згідно Додатку №7 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» затверджено видатки Уманського міськрайонного суду Черкаської області у сумі 12 028,9 тис. грн, в т.ч. на оплату праці: загальний фонд - 9 526,3 тис грн, спеціальний фонд - 73,4 тис. грн.

Згідно довідки про розподіл видатків Державного бюджету України на 2020 рік Державної судової адміністрації Уманським міськрайонним судом Черкаської області виконано бюджет на 2020 рік у загальній сумі 14 638 604,43 тис. грн, в т.ч. на оплату праці 12 030 870,96 грн по загальному фонду та 1 729 275,75 тис грн по спеціальному фонду.

Як зазначив у відзиві на позовну заяву відповідач-2, кошторисні призначення ТУ ДСА у Черкаській області за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» станом на 31.12.2020 становили 171 410,607 тис. грн і бюджетні асигнування у вказаній сумі відкриті у повному обсязі.

Отже обсяг асигнувань відповідачу-1 у зв`язку з обмеженням суддівської винагороди не був зменшеним після набрання чинності Законом № 553-ІХ, а навпаки за результатами 2020 року обсяг асигнувань на виплату заробітної плати, зокрема суддівської винагороди, збільшився.

Судом також встановлено, що згідно розрахункових листів за квітень - серпень 2020 відповідач-1 нараховував суддівську винагороду позивачу із розрахунку 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, до виплати - з наступним обмеженням 10 мінімальних заробітних плат. Сума нарахованої, але не виплаченої позивачу суддівської винагороди у зв`язку із застосуванням обмежень у розрахункових листах не вказана.

Отже саме відповідач-1 не здійснив розрахунок суддівської винагороди позивача відповідно до Закону №1402-V111 та не виплатив її за наявності достатнього фінансування головним розпорядником - ДСА України.

Згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Xеркаській області від 06.01.2021 №04-30/21 з 18.04.2020 по 27.08.2020 різниця між нарахованою та виплаченою суддівською винагородою складає 83 196,43 грн, в тому числі: з 18.04.2020 по 30.04.2020 - 6618,67 грн; з 01.05.2020 по 31.05.2020 - 22642,81 грн; з 01.06.2020 по 30.06.2020 - 31 273,20 грн, з 01.07.2020 по 31.07.2020 - 22661,75 грн; з 01.08.2020 по 27.08.2020 - 0,00 грн.

З огляду на зазначене належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача-1 нарахувати та виплатити позивачу ненараховану суддівську винагороду за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 у сумі 83 196,43 грн.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03.03.2021 у справі №340/1916/20.

Інші доводи та аргументи учасників справи не спростовують викладених висновків суду.

Щодо допущення до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць, про що просить позивач, суд зазначає, що згідно п. 2 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Тобто негайне виконання рішення суду можливе лише щодо стягнення конкретних грошових сум.

Оскільки способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача-1 нарахувати та виплатити суддівську винагороду, негайне виконання рішення суду в даному випадку не застосовується.

Щодо подання звіту про виконання судового рішення, то згідно ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже встановлення судового контролю є правом, а не обов`язком суду.

Позивач не обгрунтувала можливе невиконання відповідачем-1 рішення суду, отже необхідність встановлення судового контролю на час прийняття рішення суду не довела.

Суд зазначає, що у разі невиконання відповідачем-1 рішення суду після набрання ним законної сили позивач за наявності підстав має право звернутись із заявою про встановлення судового контролю.

У справах даної категорії судовий збір не сплачується, тому суд не здійснює розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області (вул. Гоголя, 316, м. Черкаси, 18015, код ЄДРПОУ 26261092) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застосуванням обмеження її нарахування згідно з частиною третьою статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» із змінами та доповненнями, внесеними Законом України №553-ІХ від 13 квітня 2020 року.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області (вул. Гоголя, 316, м. Черкаси, 18015, код ЄДРПОУ 26261092) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) невиплачену суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року на підставі статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у сумі 83 196 (вісімдесят три тисячі сто дев`яносто шість) гривень 43 копійки.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 11 листопада 2021 року.

Головуючий Алла РУДЕНКО