Рішення № 101147185, 04.11.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2021 року справа № 580/4974/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Рідзеля О.А.,

за участю:

секретаря судового засідання – Мельникової О.М.,

представника позивача – Мурзи Т.О. (за довіреністю),

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю “Шинкар Агро” про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

15.07.2021 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі – позивач), в якому позивач з урахуванням зменшення розміру позовних вимог просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Шинкар Агро” (далі – відповідач) на користь позивача адміністративно-господарські санкції в сумі 62266,67 грн. за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2020 році та пені у розмірі 1299,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач не виконав у 2020 році норматив щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, що має наслідком сплату адміністративно-господарських санкцій, які відповідач у добровільному порядку не сплатив. Тому просив стягнути вищевказані кошти.

Ухвалою суду від 20.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження. Також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою від 20.09.2021 суд здійснив перехід із спрощеного провадження до загального, продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та призначив підготовче засідання.

Усною ухвалою від 19.10.2021, внесеною до протоколу судового засідання, суд закрив підготовче провадження та призначив судовий розгляд справи по суті.

02.11.2021 позивач подав суду відповідь на відзив, в якому вказав, що у зв`язку із частковою сплатою його заборгованість з адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2020 році становить 62266,67 грн.

Заслухавши пояснення та доводи учасників справи, дослідивши письмові докази в матеріалах справи, допитавши свідків, суд встановив таке.

Суд встановив, що згідно з даними поданого відповідачем позивачу звіту форми 10-ПОІ про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік від 22.01.2021 №322 середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) на підприємстві відповідача у 2020 році складала 39 осіб. У графі “середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність” зазначено 2.

05.04.2021 відповідач подав позивачу уточнений звіт форми 10-ПОІ про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік №3000 відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) на підприємстві відповідача у 2020 році складала 39 осіб. У графі “середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність” зазначено 1. У графі “кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” зазначено 2.

Сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачем самостійно визначена у розмірі 73267,70 грн.

Оскільки у повному обсязі відповідач не сплатив штрафні санкції за невиконання нормативу робочих місць, позивач звернувся в суд із вищевказаним позовом.

Надаючи оцінку встановленим обставинам, суд врахував, що спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість їм вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі – Закон №875-ХІІ).

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону № 875-ХІІ з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Згідно з ч.1 ст.19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Отже, на законодавчому рівні імперативно визначено єдиний норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та порядок його обчислення.

Частиною 3 ст.18 Закону № 875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі ч.3 ст.19 № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Отже, на законодавчому рівні імперативно визначено єдиний норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та порядок його обчислення.

Оскільки згідно з даними поданого відповідачем звіту форми №10-ПОІ середньооблікова кількість штатних працівників відповідача у 2020 році становила 39 осіб, нормативом робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для позивача є 2 штатні одиниці.

Однак, протягом 2020 року середньооблікова кількість штатних працівників відповідача, яким відповідно до законодавства України встановлено інвалідність, становила 1 особа.

Отже, норматив щодо працевлаштування осіб з інвалідністю з урахуванням нормативної середньооблікової кількості штатних працівників та часу відпрацьованого особами з інвалідністю відповідач не виконав.

Згідно з висновком Верховного Суду у постанові від 31.07.2019 №817/724/17 у подібних правовідносинах, що відповідно до ч.5 ст.245 КАС України обов`язковий для врахування судами нижчих інстанцій, суд має перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення порушення правил здійснення господарської діяльності, яке полягає у необхідності забезпечення середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Верховний Суд у постанові від 21.08.2018 №816/675/17 у подібних правовідносинах зазначив, що на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості.

Абзацом 2 п.4 ч.3 ст.50 Закону України від 05.07.2012 №5067-VI “Про зайнятість населення” (далі – Закон №5067-VI) визначено обов`язок роботодавця своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Відповідно до п.3 Розділу 1 Порядку подання форми звітності № 3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)”, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 (далі – Порядок №316), форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.

На підставі п.5 Розділу Порядку №316 форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Оцінюючи вжиття відповідачем заходів щодо забезпечення середньооблікової чисельності працюючих інвалідів, суд встановив, що згідно з інформацією Чорнобаївської районної філії Черкаського обласного центру зайнятості у листі від 26.04.2021 №35.01-17/47 звіти форми №3-ПН “Інформація про попит на робочу силу” з відміткою про необхідність працевлаштування осіб з інвалідністю від відповідача протягом 2020 року не надходили.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав обов`язок з інформування територіального органу Державної служби зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування осіб з інвалідністю з метою забезпечення нормативу.

Неповідомлення про наявність вакансій уповноважених органів, установ, організацій (у тому числі місцевого центру зайнятості, спілки організацій інвалідів, тощо), відсутність розміщення таких повідомлень в засобах масової інформації (у тому числі друкованих) підтверджують порушення вимог “Стандартних правил забезпечення рівних можливостей для інвалідів”, прийнятих Генеральною Асамблеєю ООН 20 грудня 1993 року, а також Державної типової програми реабілітації інвалідів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006 року №1686.

Верховний Суд у постанові від 21.08.2018 №816/675/17 вказав, що законодавцем чітко визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст.238 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-ІV (далі – ГК України) адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання.

Частини 1-2 ст.218 ГК України передбачають, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частинами 1-2 ст.20 Закону №875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції згідно з ч.4 ст.20 Закону №875-ХІІ розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Зважаючи, що відповідачем частково сплачені адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році на суму 9500,00 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення таких санкцій в сумі 62266,67 грн. за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2020 році та пені у розмірі 1299,90 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки доказів понесення таких витрат суду не надано, відсутні підстави для їх розподілу.

Керуючись ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення коштів задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Шинкар Агро” на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році в розмірі 62266,67 грн. (шістдесят дві тисячі двісті шістдесят шість гривень 67 коп.) та пені у розмірі 1299,90 грн. (одна тисяча двісті дев`яносто дев`ять гривень 90 коп.).

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Учасники справи:

1) позивач – Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (18000, м.Черкаси, вул.Благовісна, буд.269/105, код ЄДРПОУ 21368023);

2) відповідач – товариство з обмеженою відповідальністю “Шинкар Агро” (19935, Черкаська обл., Золотоніський р-н, с. Воронинці, вул. Назаренка, буд.28, код ЄДРПОУ 35784883).

Повне судове рішення виготовлено 15.11.2021.

Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ