Рішення № 101146992, 17.11.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/12202/21

РІШЕННЯ

іменем України

17 листопада 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області в якому просить визнати протиправним та скасувати Рішення Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну від 06 серпня 2021 року № 68014300009574. Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на імміграцію в Україну.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 28 липня 2021 року позивач звернувся через Ізяславський районний сектор Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області із заявою на отримання дозволу на імміграцію в Україну.

Позивач вказує, що термін законного перебування на території України закінчується 18 вересня 2021 року (90 днів) та 10.09.2021 року він отримав супровідний лист та Рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну від 06 серпня 2021 року № 68014300009574 про те, що на підставі пункту 6 частини першої статті 10 Закону України "Про імміграцію" йому відмовлено у наданні дозволу на імміграцію в Україну.

На переконання позивача, оскаржене рішення є незаконним, необґрунтованим та підлягає скасуванню, у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.09.2021 року у справі відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У встановлений судом строк відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що під час перевірки наданих позивачем до заяви документів було встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Ізяслав, Ізяславського району Хмельницької області 27.11.2007 року був документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон, серія НОМЕР_1 .

Датою припинення громадянства України у випадках, передбачених цими статтями, є дата видання відповідного Указу Президента України.

Будь-які дані про вихід Позивача з громадянства України, відповідно до вимог Закону України "Про громадянство України" відсутні.

Таким чином, керуючись п. 6 ч. 1 ст.10 Закону України "Про імміграцію" 06.08.2021 року відповідачем було прийнято рішення №68014300009574 про відмову у наданні Позивачу дозволу на імміграцію в Україну.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, оцінивши їх в сукупності, суд зазначає наступне.

Суд встановив, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Російської Федерації, що підтверджується паспортом № НОМЕР_2 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Ізяслав, Ізяславський район, Хмельницька область.

Позивач звернувся 28 липня 2021 року через Ізяславський районний сектор Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області із заявою на отримання дозволу на імміграцію в Україну.

Під час перевірки наданих позивачем до заяви документів відповідачем було встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Ізяслав, Ізяславського району Хмельницької області 27.11.2007 року був документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон, серія НОМЕР_1 .

Враховуючи наведене, Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області керуючись п. 6 ч.1 ст.10 Закону України "Про імміграцію" 06.08.2021 року було прийнято рішення №68014300009574 про відмову у наданні позивачу дозволу на імміграцію в Україну.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 26 Конституції України передбачено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Згідно статті 4 Закону Україну "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" , іноземці та особи без громадянства в порядку, визначеному законом України про імміграцію, можуть, зокрема, іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Умови та порядок імміграції в України іноземців та осіб без громадянства, регулюється Законом України "Про імміграцію".

У відповідності до вимог пунктів першого та другого частини першої статті 1 вказаного закону, імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - це іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.

Дозволом на імміграцію є рішення, що надає іноземцям та особам без громадянства право на імміграцію.

Частиною першою статті 4 Закону "Про імміграцію", встановлено, що дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.

У свою чергу, квота імміграції - це гранична кількість іноземців та осіб без громадянства, яким передбачено надати дозвіл на імміграцію протягом календарного року.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про імміграцію" квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів.

Пунктом 5 частиною другою ст. 4 Закону України "Про імміграцію" зазначено осіб, які раніше перебували в громадянстві України.

Згідно п.1 ч.3 ст. 4 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається: одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про імміграцію" для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім`ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Вимога пункту 5 не поширюється на осіб, зазначених у пунктах 1, 3, 6 частини третьої статті 4 цього Закону.

Крім зазначених документів подаються зокрема, 4) для осіб, зазначених у пункті 4 частини другої та у пункті 1 частини третьої статті 4 цього Закону, - копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки з громадянином України; 5) для осіб, зазначених у пункті 5 частини другої статті 4 цього Закону, - документ, який підтверджує, що особа раніше перебувала в громадянстві України.

У разі неподання особою всіх визначених цим Законом документів заява про надання дозволу на імміграцію не приймається.

Підстави для відмови у наданні дозволу на імміграцію передбачені ст. 10 Закону України "Про імміграцію".

Дозвіл на імміграцію не надається: 1) особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку; 2) особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, досудове розслідування якого не закінчено; 3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я; 4) особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи; 5) особам, яким на підставі закону заборонено в`їзд на територію України; 6) в інших випадках, передбачених законами України. Положення пунктів 1, 3 не поширюються на осіб, зазначених у пунктах 1, 3 частини третьої статті 4 цього Закону.

Суд звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні від 06 серпня 2021 року № 68014300009574 Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області відмовило у наданні дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 6 частини 1 статті 10 Закону України "Про імміграцію", а саме в інших випадках, однак відповідачем не вказано саме в яких інших випадках.

Тобто, відповідач свою відмову мотивував пунктом 6 частини першої статті 10 Закону України "Про імміграцію" - в інших випадках, передбачених законами України та відповідно до змісту Рішення Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області підстава відмови є невмотивована, оскільки відповідачем не вказані інші підстави що слугували для прийняття такого рішення.

Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року № 1983 (далі - Порядок №1983).

Суд зазначає, що відповідно до п.10 Порядку визначено, що заяви про надання дозволу на імміграцію подаються до територіальних підрозділів за місцем проживання - особами, які тимчасово перебувають в Україні на законних підставах.

Пунктом 11 Порядку №1983 передбачено документи, які подаються разом із заявою встановленого ДМС за погодженням з МЗС зразка, що кореспондується із ст. 9 Закону.

Згідно п.12 Порядку №1983 територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію: формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність, їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з`ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію; надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів). Справи, прийняття рішення за якими належить до компетенції ДМС чи територіальних органів, надсилаються територіальним органам, в інших випадках - територіальним підрозділам; здійснюють провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, якщо таке провадження належить до їх компетенції.

Відповідно до пункту 14 Порядку №1983 визначено, що територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з`ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України "Про імміграцію", надсилають відповідні запити до МВС, органів Національної поліції, регіональних органів СБУ, Робочого апарату Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужби, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба проводять відповідно до компетенції у місячний строк після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки інформується орган, який надіслав запит. Термін перевірки може бути продовжений, але не більше ніж на один місяць.

Суд звертає увагу, що підстави відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну відповідно до пункту 6 частини першої ст. 10 Закону України "Про імміграцію" повинні бути встановленні та обґрунтовані управлінням Державної міграційної служби України в Хмельницькій області, однак такі обґрунтування відсутні.

Відповідач у Висновку за результатами розгляду заяви громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про надання дозволу на імміграцію в Україну від 06.08.2021 вказав, що позивач був документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , таким чином він є громадянином України, а дозвіл імміграцію надається виключно іноземним громадянам або особам без громадянства.

Однак, відповідачем у вказаному вище висновку також зазначено, що документів, які б свідчили б про те, що заявник вийшов з громадянства України в матеріалах справи відсутні, тобто на момент подачі документів для отримання дозволу на імміграцію в Україну позивач в правовідносинах з Україною являється громадянином України.

Суд критично оцінює таке твердження відповідача, оскільки як зазначив сам відповідач, що жодних доказів стосовно того, що заявник вийшов з громадянства України в матеріалах справи немає, а тому таке твердження відповідача, як ймовірна причина для відмови є безпідставним.

Суд зазначає, що відповідачем під час винесення оскаржуваного рішення від 06 серпня 2021 року № 68014300009574 не наведено достатніх підстав для його винесення, та на надано до суду належних та допустимих доказів, при цьому не зазначено конкретної іншої підстави передбаченої п.6 ч.1 ст.10 Закону України "Про імміграцію", а тому враховуючи наведене вище, суд вважає, що таке рішення є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.

Таким чином, відповідачем не доведено наявність передбачених законами України підстав для відмови позивачу в наданні дозволу на імміграцію в Україну, а отже, спірне рішення винесено протиправно та порушує права позивача.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, частиною 2 вказаної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, відповідач не спростував, а позивач підтвердив правомірність заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну від 06 серпня 2021 року № 68014300009574.

Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на імміграцію в Україну.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт № - НОМЕР_2 ) Відповідач:Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області (вул. Грушевського, 87,Хмельницький,Хмельницька область,29013 , ідентифікаційний код - 37864148)

Головуючий суддя О.П. Шевчук