Рішення № 101146656, 17.11.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 листопада 2021 року Справа № 520/9589/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сагайдака В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , до Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та м. Люботин (вул. Мироносицька, буд. 99, літ. А-3, м. Харків, 61023, код ЄДРПОУ 41430395) третя особа: Головне управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування постанови.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визначити протиправним та скасувати постанову Міськрайонного ВДВС по Харківському району та місту Люботин Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 20.04.2021 року АСВГІ 65212579 про відкриття виконавчого провадження по стягненню виконавчого збору.

Відповідач надав до суду відзив, згідно змісту якого у задоволенні вимог просив суд відмовити.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати :- податкові повідомлення-рішення від 26.02.2020 року № 00002503306 ; № 00002513306 ; №00002523306 ; № 00002533306 ; № 00002543306 ; № 00002583306 - рішення від 26.02.2020 року про застосування штрафних санкцій № 00002553306; №00002563306; № 00002573306, № 00002593306 ; - вимогу ГУ ДПС у Харківській області про сплату боргу від 26.02.2020 року № Ф-00000283306 (ЄСВ)

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення від 26.02.2020 року № 00002503306; №00002513306 ; № 00002523306 ; № 00002533306 ; № 00002543306 ; № 00002583306; рішення ГУ ДПС у Харківській області від 26.02.2020 року про застосування штрафних санкцій №00002553306; № 00002563306; № 00002573306; № 00002593306; вимогу ГУ ДПС у Харківській області про сплату боргу від 26.02.2020 року № Ф-00000283306 (ЄСВ) .

Стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 10 510, 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області.

Постановою Міськрайонного ВДВС по Харківському району та місту Люботин Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 20.04.2021 року АСВГІ 65212579 було відкрито виконавче провадження по стягненню виконавчого збору за податковими повідомленнями-рішеннями від 26.02.2020 року № 00002503306; №00002513306 ; № 00002523306 ; № 00002533306 ; № 00002543306 ; № 00002583306; рішення ГУ ДПС у Харківській області від 26.02.2020 року про застосування штрафних санкцій №00002553306; № 00002563306; № 00002573306; № 00002593306; вимогу ГУ ДПС у Харківській області про сплату боргу від 26.02.2020 року № Ф-00000283306 (ЄСВ) .

Головне управління ДПС у Харківській області, не погодившись з рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2021 апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення ХОАС від 31.03.2021 залишено без змін.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі за текстом Закон №1404-VІІІ в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VІІІ).

Статтею 5 Закону№1404-VІІІ встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Відповідно до ст.10 Закону №1404 заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

За приписами ч.1 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 5 статті 26 Закону №1404 передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Частиною 5 статті 27 Закону №1404-VIII визначено випадки, у яких виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”, а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 7 статті 27 Закону №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Частиною 9 статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частиною 4 статті 19 Закону №1404-VIII передбачено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.

Наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа передбачені у статті 40 Закону №1404-VIII. Відповідно до частини 3 цієї статті у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.37 Закону №1404 виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа. З огляду на ч.5 ст.37 Закону №1404 повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Пунктом 22 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. №512/5 (далі за текстом – Інструкція №512/5) передбачено, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону. При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

З аналізу наведених норм Закону №1404-VIII вбачається, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

Таким чином, виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.

Натомість при стягненні виконавчого збору відповідно до ч.3 ст.40 Закону №1404 без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Відповідно до ст.13 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” від 02.06.2016 р. №1403-VIII заробітна плата працівника органу державної виконавчої служби складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг та надбавки за вислугу років, винагороди, а також інших надбавок згідно із законодавством. Порядок виплати та розміри винагород працівникам органів державної виконавчої служби встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.2 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2016 р. №643 (далі за текстом – Порядок №643) у разі фактичного виконання (повного або часткового) виконавчого документа майнового характеру, стягнення заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, за виконавчим документом про стягнення аліментів державним виконавцям, визначеним у частині першій статті 7 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”, виплачується винагорода у такому розмірі: 2 відсотки стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - державному виконавцю, на виконанні у якого перебував (перебуває) виконавчий документ; 0,5 відсотка стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - керівнику органу державної виконавчої служби та його заступникам, яким безпосередньо підпорядкований державний виконавець (крім випадків, передбачених абзацами сьомим – одинадцятим цього пункту).

У розумінні п.4 Порядку №643 фактичним виконанням вважається виконання рішення за виконавчим документом майнового характеру в повному обсязі або частково та виконавчого документа немайнового характеру в повному обсязі в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”, якщо за такими документами стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.

Згідно з п.6 Порядку №643 для виплати винагороди державний виконавець, на виконанні у якого перебував (перебуває) виконавчий документ, подає заяву, в якій зазначаються: реквізити виконавчого документа; номер виконавчого провадження в автоматизованій системі виконавчого провадження; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника; категорія стягнення за виконавчим документом; розмір стягнутого виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, реквізити платіжних доручень; перелік виконавчих дій та строки їх проведення; розрахунок належної до виплати винагороди; відомості про дотримання критеріїв.

З аналізу наведених норм Порядку №643 судом встановлено, що у разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково державному виконавцю виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією і проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.

Відповідно до частини 7 статті 27 Закону №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 26.02.2020 року № 00002503306; №00002513306 ; № 00002523306 ; № 00002533306 ; № 00002543306 ; № 00002583306; рішення ГУ ДПС у Харківській області від 26.02.2020 року про застосування штрафних санкцій №00002553306; № 00002563306; № 00002573306; № 00002593306; вимогу ГУ ДПС у Харківській області про сплату боргу від 26.02.2020 року № Ф-00000283306 (ЄСВ) .

Таким чином у відповідача не було законних підстав для відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору за виконавчими документами які були скасовані рішенням суду.

Викладене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18 (провадження №11-445апп19) та правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 22.01.2021 у справі №400/4023/19 (провадження №К/9901/14498/20), у справі №400/4023/19 (провадження №К/9901/14498/20).

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 13, 14, 132, 134, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та м. Люботин (вул. Мироносицька, буд. 99, літ. А-3, м. Харків, 61023, код ЄДРПОУ 41430395) третя особа: Головне управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування постанови – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати постанову Міськрайонного ВДВС по Харківському району та місту Люботин Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 20.04.2021 року АСВГІ 65212579 про відкриття виконавчого провадження по стягненню виконавчого збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та м. Люботин (вул. Мироносицька, буд. 99, літ. А-3,м. Харків,61023, код ЄДРПОУ41430395) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 908,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17 вересня 2021 року.

Суддя Сагайдак В.В.