Ухвала суду № 10114661, 20.05.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" травня 2010 р. м. КиївК-17227/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

при секретарі Патюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2007 у справі № А38/407-06 Господарського суду Дніпропетровської області

за позовом відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

третя особа: закрите акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»

про визнання протиправними дій та скасування першої податкової вимоги

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2007, позов ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» задоволено: визнані протиправними дії СДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Дніпропетровську (СДПІ в м. Дніпропетровську) по скасуванню підтвердження суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»по деклараціях з податку на додану вартість за січень, лютий 2006 року; визнані протиправними дії СДПІ в м. Дніпропетровську по предявленню до оплати ЗАТ КБ «ПриватБанк»27 податкових векселів на загальну суму 2630514,00 грн.; визнано протиправною та скасовано першу податкову вимогу СДПІ в м. Дніпропетровську від 06.11.2006 № 1/24.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові рішення, в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР), частини 1 ст. 86, частини 3 ст. 159 КАС України.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

СДПІ в м. Дніпропетровську проведено перевірки з питань достовірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованих ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»за січень, лютий 2006 року, за результатами яких складені акт перевірки від 17.04.2006 № 141/1-08-02/3-05393056 та підтверджено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за січень 2006 року в сумі 16343408,00 грн. та довідка від 19.04.2006 № 88/08-02/3-46-05393056, згідно якої підтверджено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2006 року в сумі 8084293,00 грн.

19.10.2006 та 23.10.2006 СДПІ в м. Дніпропетровську за результатами документальних невиїзних (камеральних) перевірок з питань визначення достовірності нарахування ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень, лютий 2006 року були складені довідки № 292-1/08-02/3-46-05393056 та № 295/1/08-02/3-46-05393056, згідно висновків яких суми податку на додану вартість заявлені до бюджетного відшкодування за вказаний період слід вважати не підтвердженими, оскільки за результатами зустрічних перевірок постачальників в ланцюгу поставок до позивача встановлено, що ТОВ «Компанія «Ресурс»є посередником, постачальником товару (аглоруди) є ПП «Тумус» і ТОВ «Вікторія Плюс», провести перевірки ПП «Тумус», ТОВ «Вікторія Плюс»не можливо у звязку із не встановленням місцезнаходження цих підприємств, що мають ознаки фіктивного підприємництва.

Судом встановлено, що в жовтні грудні 2006 року позивач при ввезенні товарів на митну територію України в митному режимі «імпорт»надав митному органу 27 податкових векселів на загальну суму 2630514,00 грн., авальованих ЗАТ КБ «ПриватБанк».

Позивач звернувся до СДПІ в м. Дніпропетровську із заявами від 12.10.2006 № 120/94, від 19.10.2006 № 120/99, від 15.11.2006 № 120/108, від 20.11.2006 № 120/115, від 06.12.2006 № 120/118, від 20.12.2006 № 120/121, від 21.12.2006 № 120/123, від 10.01.2007 № 120/5 про дострокове погашення податкових зобовязань з податку на додану вартість за цими векселями за рахунок наявної суми підтвердженого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. До настання строків погашення податкових векселів податковим органом запропоновано підприємству погасити податкові зобовязання за податковими векселями грошовими коштами з посиланням на відсутність підтверджених сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (листи від 25.10.2006 № 25842/10/08-02/3-17, від 16.11.2006 № 28384/10/08-02/3-17).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивач на дату поставки податкових векселів мав право на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість в загальній сумі 24427701,00 грн. за січень, лютий 2006 року, підтверджену актом перевірки від 17.04.2006 № 141/1-08-02/3-05393056 та довідкою від 19.04.2006 № 88/08-02/3-46-05393056.

Згідно з частиною 1 ст. 138 КАС України предметом доказування в судовому процесі є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

В частинах 4 та 5 ст. 11 цього Кодексу розкрито суть такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне зясування всіх обставин у справі. Нормами цієї статті встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Дотримання адміністративним судом цього принципу забезпечує ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення, що відповідає вимогам статті 159 КАС України.

Правила податкового обліку податкових векселів, поставлених у звязку з ввезенням платником податків товарів на митну територію України, встановлені пунктом 11.5 ст. 11 Закону № 168/97-ВР.

Абзацами 1, 4 пункту 11.5 ст. 11 Закону № 168/97-ВР передбачено, що з моменту набрання чинності цим Законом платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку; платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом.

Абзацом 7 цього пункту встановлено, що якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.

Вимогу Закону щодо підтвердження суми бюджетного відшкодування податковим органом слід розуміти як узгодженість платником податку питання щодо його права на отримання бюджетного відшкодування у відповідній сумі з податковим органом, тобто заявлена до відшкодування сума податку на додану вартість має носити безспірний характер.

Разом з тим, анулювання СДПІ в м. Дніпропетровську до настання термінів погашення податкових векселів висновків щодо наявності у позивача бюджетного відшкодування за січень, лютий 2006 року та відмова в зарахуванні в податковому обліку позивача заявлених ним до відшкодування сум податку в рахунок сум податкових зобовязань за податковими векселями свідчить про наявність спору між сторонами стосовно бюджетного відшкодування за вказані звітні періоди, що виключає можливість висновку про наявність у позивача підтвердженої податковим органом суми бюджетного відшкодування на дати поставки податкових векселів органу митного контролю, достатньої для їх погашення.

Податковий обовязок є безумовним обовязком, виконання якого повинно відбуватися в установленому законом розмірі та в установлений законом строк.

Передбачаючи за платником податку на додану вартість право на відстрочення сплати сум податку при імпорті товарів шляхом надання податкового векселя та право на погашення останнього за рахунок сум бюджетного відшкодування, закон встановлює юридичний факт, за наявності якого таке право виникає: наявність у платника податку підтвердженої податковим органом на дату поставки податкового векселя суми бюджетного відшкодування, достатньої для погашення податкового векселя. Відсутність цього факту означає відсутність права на погашення податкового векселя у зазначений спосіб.

Суди першої та апеляційної інстанції не звернули, однак, увагу на такий зміст правового регулювання відношення, з приводу прав і обовязків в якому між сторонами у справі виник спір. Поза увагою суду залишився і довід податкового органу стосовно порушення судового провадження у справах за позовами СДПІ в м. Дніпропетровську про визнання недійсними господарських зобовязань ТОВ «Компанія «Ресурс». ПП «Тумус» і ТОВ «Вікторія Плюс»по поставці аглоруди.

Крім того, позовна вимога про визнання протиправними дій СДПІ по предявленню до оплати ЗАТ АБ «ПриватБанк»податкових векселів заявлена ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського», а резолютивна частина постанови суду першої інстанції містить висновок щодо протиправності таких дій відповідача, тоді як процесуальне положення банку в даній справі - це третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Відповідно до вимог пункту 8 ст. 3 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Згідно з частиною 1 ст. 52 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Суду першої та апеляційної інстанції слід було мати на увазі, що вимога про визнання протиправними дій СДПІ по предявленню до оплати ЗАТ АБ «ПриватБанк»податкових векселів безпосередньо стосується обсягу обовязків банку, а тому в разі звернення з нею іншої особи в судовому процесі слід було вирішити питання щодо заміни позивача належним позивачем банком. Порушення зазначених норм процесуального права призвело до ухвалення судових рішень про захист права особи, яка з відповідними позовними вимогами до суду не зверталася, що виключає можливість оцінки цих рішень як законних, є підставою для їх скасування з направленням справи на новий розгляд, оскільки вказане порушення не може бути усунено судом касаційної інстанції з огляду на встановлені статтею 220 КАС України межі касаційного перегляду справи.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, вжити передбачені процесуальним законом засоби для всебічного і повного зясування обставин справи та вирішити спір згідно з нормами матеріального права.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, частинами 2, 4 ст. 227, ст.ст. 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2007 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписЛ.І.Бившева

підпис М.І.Костенко

підписН.Є.Маринчак

підписТ.М.Шипуліна