Рішення № 101146453, 09.11.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

09 листопада 2021 року № 520/15368/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кліменко Д.І.,

представника позивача - Першина В.В.,

представника відповідача - Корзіної І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Харківській області від 23.11.2020 року №Ф-133062-17У.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Харківській області від 23.11.2020 року №Ф-133062-17У є протиправною та такою, що порушує права позивача, оскільки податковим органом не проводилась перевірка, жодної оцінки обставинам перебування позивача у трудових відносинах як найманого працівника та не враховано зазначені докази під час формування зазначеної вимоги. Так, позивачем зазначено, що нарахування відповідачем єдиного соціального внеску, який вона має сплатити як фізична особа-підприємець та сплата роботодавцями єдиного соціального внеску за неї, як найманого працівника, призводить до подвійного оподаткування, що не узгоджується з приписами чинного законодавства.

Ухвалою суду від 18.08.2021 року прийнято адміністративний позов до розгляду, відкрито спрощене провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено справу до розгляду.

Ухвалою суду від 10.09.2021 року заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задоволено; забезпечено адміністративний позов шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги Головного управління ДПС у Харківській області №Ф-133062-17У від 23.11.2020 року про сплату боргу (недоїмки) про стягнення 35588,74 грн заборгованості на користь Головного управління ДПС у Харківській області з ОСОБА_1 у виконавчому провадженні ВП №64598649, яке відкрито державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з виконання вказаної вимоги, до набрання законної сили судовим рішенням у справі №520/15368/21; заявник (стягувач): ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; податковий номер: НОМЕР_1 ); відповідач (боржник): Головне управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704, адреса: вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057).

Представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позов, в якому останній проти заявленого позову заперечував та зазначив, що відповідно до відомостей ІТС «Податковий блок» фізична особа підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС з 25.11.2013 року по теперішній час. При цьому, представником відповідача вказано, що позивач підприємницьку діяльність здійснює на загальній системі оподаткування. Протягом періоду з 09.02.2018 року по 31.01.2021 року позивач ігнорувала сплату єдиного внеску, що підтверджується даними інтегрованої картки платника податків за 2018 - 2021 роки, що призвело до виникнення заборгованості та призвело до винесення спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встанови наступне.

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем на загальній системі оподаткування та перебуває на обліку в Київський ГУ ДПС у Харківській області.

У позовній заяві позивачем вказано, що нею була отримана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 23.11.2020 року №Ф-133062- 17У про сплату недоїмки у сумі 35588,74 грн. єдиного внеску.

Зі змісту наданого до суду представником відповідача відзиву на позов вбачається, що протягом періоду з 09.02.2018 по 31.01.2021 позивач ігнорував сплату єдиного внеску, що підтверджується даними інтегрованої картки платника податків за 2018 - 2021 роки та станом на 31.01.2021 борг позивача складає 37788,74 грн.

Також, позивачем у позовній заяві зазначено, що вона в період 2017-2020 років перебувала в трудових відносинах, як найманий працівник з різними установами, підприємствами та організаціями, у зв`язку з чим збір на обов`язкове соціальне страхування сплачували за ОСОБА_1 роботодавці, тому сплата єдиного соціального внеску за себе, як фізичної особи-підприємця, призвела до подвійною сплати (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державною консолідованого страхового внеску.

Отже, позивач, не погодившись із отриманою вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 16.11.2020 року № Ф-31434-13, звернувся до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Згідно із пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим кодексом та законами з питань митної справи.

Суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Як передбачено положеннями абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

При цьому, згідно із п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов`язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 8 вказаної статті платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно із положеннями абз. 1 п. 1 та п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в редакції, чинній з 01.01.2017 року, єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абз.7), ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Як передбачено п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, є недоїмкою.

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Як передбачено положеннями п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п. 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 ч.1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до абз.3 ч.8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в редакції, яка діяла до 31.12.2017 року, платники єдиного внеску, зазначені у п.4 ч.1 ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Водночас, у редакції вказаної статті, чинній з 01.01.2018 року, визначено, що платники єдиного внеску, зазначені у п.4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Приписами ч.1 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно із положеннями ч.3 ст.5 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Як передбачено положеннями п. 1 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, (далі Інструкція №449) до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Відповідно до п. 2 розділу VI Інструкції № 449 у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Як передбачено положеннями п. 4 розділу VI Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Таким чином, визначення наявності у особи статусу фізичної-особи підприємця має першочергове значення для вирішення питання щодо наявності обов`язку сплати єдиного внеску.

Під час судового розгляду справи зі змісту наданого представником відповідача відзиву на позов встановлено, що згідно реєстраційних даних автоматизованої інформаційної системи Податковий блок позивач з 25.11.2013 року по теперішній час перебуває на обліку як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування. При цьому, представником відповідача вказано, що згідно з даними ІС Податковий блок станом на 31.01.2021 року складає 37788,74 грн.

При цьому, представником відповідача у поданому до суду відзиві на позов вказано, що протягом періоду з 09.02.2018 по 31.01.2021 позивач ігнорував сплату єдиного внеску, що підтверджується даними інтегрованої картки платника податків за 2018 - 2021 роки. Мінімальна сума єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців у 2017 становила 704,00 гри на місяць (8448,00 грн на рік), у 2018 - 819,06 грн. на місяць (9828,72 грн на рік), а у 2019 - 918,06 грн. на місяць (2754,18 грн на квартал).

Зважаючи на вищевикладене, в ІТС «Податковий блок» нараховано суми єдиного внеску ОСОБА_1 за 2017 та І - ІІІ квартали 2018 року, зокрема: 09.02.2018 - 8448 грн. за І - IV квартали 2017 року; 19.04.2018 - 2457,18 грн. за І квартал 2018 року; 19.07.2018 - 2457,18 грн за ІІ квартал 2018 року; 19.10.2018 - 2457,18 грн за ІІІ квартал 2018 року; 21.01.2019 - 2457,18 грн за IV квартал 2018 року. Також контролюючим органом нараховано суми єдиного внеску за 2019 - 2020 роки: 19.04.2019 - 2754,18 грн за І квартал 2019 року; 19.07.2019 - 2754,18 грн за ІІ квартал 2019 року; 21.10.2020 - 2754,18 грн за ІІІ квартал 2019 року; 20.01.2020 - 2754,18 грн за IV квартал 2019 року; 21.04.2020 - 2078,12 грн за І квартал 2020 року; 20.07.2020 - 1039,06 грн за ІІ квартал 2020 року; 19.10.2020 - 2200,00 грн за ІІІ квартал 2020 року; 19.01.2021 - 2200,00 грн за IV квартал 2020 року.

Під час розгляду справи представником позивача було надано пояснення та вказано, що ст. 9 Закону № 2464-VI чітко визначено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Вказане, на переконання позивача, свідчить на користь того, що відповідач мав право нарахувати внесок та сформувати вимогу про його сплату, на підставі: акта перевірки; звітності, що подається платником до органів доходів і зборів; бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до закону нараховується внесок.

Проте, позивачем у наданих до суду поясненнях наголошено, що вона не подавала звітність за 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік, а відповідач чи інший державний орган не проводив перевірку стосовно позивача, не витребовувались у позивача та не надавались відповідачеві бухгалтерські та інші документи.

Відомості з інтегрованої картки платника внеску не входять до переліку "інших документів", оскільки не підтверджують суми виплат (доходу). Такі відомості є підставою для призначення перевірки, під час проведення якої у платника внеску виникає право надати пояснення, що становить мінімальний стандарт права особи на участь у процесі прийняття рішення.

При цьому, позивачем зазначено, що відповідачем не надано інших документів, окрім витягу з інтегрованої картки платника податків Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , на підставі яких відбулося нарахування єдиного внеску, зокрема, за 2017 - 2020 роки.

Надаючи оцінку вказаним доводам, суд зазначає, що останні суперечать вимогам Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, підпунктом 2 пункту другого розділу VII, якої чітко передбачено, що розрахунок цієї фінансової санкції (за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску) здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Крім того, статтею 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та п. 10 розділу ІV Інструкції передбачено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється не тільки на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських документів, а і інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відтак, враховуючи обставини справи суд приходить до висновку про те, що визначальним для вирішення справи є встановлення обставин несплати або несвоєчасної сплати позивачем єдиного соціального внеску, в тому числі на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а саме зворотного боку облікової картки платника єдиного соціального внеску Фізичної особи - підприємця, а не лише первинних документів щодо нарахування (декларації, розрахунки) та сплати (платіжні доручення).

Водночас, суд зазначає, що згідно зі змінами, внесеними Законом України від 06.12.2016 № 1774-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774) та Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII (далі - Закон № 2148) до Закону України № 2464-VI, з 01.01.2017 у разі якщо фізичні особи-підприємці, які застосовують загальну систему оподаткування, не отримано дохід (прибуток) у звітному році (з 01.01.2018) або окремому місяці звітного року, такі платники зобов`язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464.

Приписами п.2 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VI у редакції Законів № 1774 та №2148 передбачено, що сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

З аналізу норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини вбачається, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19) та в подальшому підтримана у постановах від 4 грудня 2019 року (справа №440/2149/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18).

З врахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що позивач незалежно від отримання доходу має обов`язок щодо сплати єдиного внеску.

Відтак, судовим розглядом справи встановлено, що починаючи з 01.01.2017 позивачу в автоматичному режимі були проведені нарахування (до 2018 року - за рік, з 2018 року - щоквартально) єдиного внеску, згідно з абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», відповідно до якого базу нарахування єдиного внеску зобов`язані визначати платники, вказані у п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI, як і ті, які не отримують дохід (прибуток) від провадження підприємницької діяльності.

З урахуванням змін, внесених Законами від 17.03.2020 № 533-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (C0VID-19)» та від 13.05.2020 № 591 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (C0VID-19)», відповідно до пункту 9-10 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 фізичні особи-підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність та члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, тимчасово звільняються від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за себе за періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня 2020 року та з 1 по 31 травня 2020 року.

Відтак, суд приходить до висновку про те, що законодавцем визначено періоди звільнення фізичних осіб-підприємців від сплати єдиного внеску. Зазначені норми застосовуються і до позивача.

Водночас, суд зазначає, що під час розгляду справи судом зі змісту наданих до суду пояснень та доказів встановлено, що ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 року по теперішній час перебуває в трудових відносинах та є найманим працівником.

Відповідно до даних трудової книжки позивач 23.10.2017 року прийнята на посаду методиста ТОВ «Лінгвіст» (звільнена з посади методиста 31.08.2018 року), 22.11.2018 року призначена на посаду директора Харківського приватного ліцею "Школа Ранок" Харківської області» (19.11.2019 року переведена на посаду вчителя англійською мови Харківського приватного ліцею «Школа Ранок» Харківської області», 21.02.2020 року звільнена з посади вчителя англійської мови Харківського приватного ліцею "Школа Ранок" Харківської області), 20.07.2020 року по теперішній час працює на посаді директора Харківського приватного ліцею «Перша українська школа» Харківської області.

Також згідно даних, що містяться в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), страхові внески сплачені страхувальниками ТОВ «Лінгвіст», Харківський приватний ліцею «Школа Ранок» Харківської області. Харківський приватний ліцей «Перша Українська школа» Харківської області.

Отже, мінімальна сума єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців у 2017 становила 704,00 грн на місяць (8448,00 грн на рік), у 2018 - 819,06 грн на місяць (9828,72 грн на рік), а у 2019 - 918,06 грн на місяць (2754,18 грн на квартал).

Як встановлено під час розгляду справи, відповідно до довідки за формою ОК-7 наданої позивачем вбачається відсутність сплати єдиного внеску за:

- з 01.01.2017 по 30.09.2017 (податковий період 9 місяців), розрахунок боргу з єдиного внеску: 8448,00 : 12 = 704,00 (мінімальна сума єдиного внеску на місяць за 2017 рік) х 9 (кількість місяців несплати єдиного внеску позивачем з січня по вересень включно) = 6336,00 грн. (заборгованість позивача за 2017 рік);

- у 2018 році відсутня сплата за вересень та жовтень, розрахунок боргу з єдиного внеску (податковий період 2 місяці): 9828,72 (мінімальна сума єдиного внеску за 2018 рік) : 12 = 819,06 грн (мінімальна сума єдиного внеску за місяць) х 2 (кількість місяців несплати єдиного внеску у 2018 році) = 1638,12 гри (заборгованість позивача за 2018 рік);

- у 2020 році відсутня сплата за червень (з урахуванням звільнення від нарахування єдиного внеску з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня 2020 року та з 1 по 31 травня 2020 року), за червень 2020 року мінімальна сума єдиного внеску складає 1039,06 грн.

Відтак, під час розгляду справи встановлено, що загальна заборгованість позивача з єдиного внеску складає: 6336,00 + 1638,12 + 1039,06 = 9013,18 грн.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Харківській області від 23.11.2020 року №Ф-133062-17У в частині суми боргу у розмірі 26575, 56 грн. є такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Харківській області від 23.11.2020 року №Ф-133062-17У в частині суми боргу у розмірі 26575 (двадцять шість тисяч п`ятсот сімдесят п`ять) грн. 56 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 678 (шістсот сімдесят вісім) грн. 04 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ ВП - 43983495).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 16 листопада 2021 року.

Суддя Мельников Р.В.