Рішення № 101146142, 17.11.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2021 р. Справа № 480/10091/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,

представника позивача - Симоненка В.Г.,

представника відповідачів -Діхтяренка В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом військової частини А1376 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання дій протиправними та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Військова частина А1376 (далі - позивач, військова частина А1376) звернулася до суду з позовною заявою до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі – відповідач-1, відділ ПВР УЗПВР у Сумській області), в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.25), просила:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо стягнення з військової частини А1376 виконавчого збору у розмірі 24000,00грн. ВП №66810405 від 14.09.2021;

2) скасувати постанову відповідача про стягнення з військової частини А1376 виконавчого збору ВП №66810405 від 14.09.2021 у розмірі 24000,00грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що військовою частиною А1376 було добровільно виконане рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 у справі №440/3727/21, з урахуванням ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2021, якою було відстрочене виконання судового рішення до 22.10.2021, тому постанова відповідача від 14.09.2021 ВП №66810405 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 24000,00грн. є незаконна і необґрунтована.

Ухвалою суду від 08.11.2021 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін з урахуванням особливостей розгляду даної категорії справ, передбачених ст. ст. 268, 269, 270-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, судове засідання призначено на 17.11.2021.

Крім того, вказаною ухвалою суду було залучено до участі у розгляді адміністративної справи як другого відповідача Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі - відповідач-2, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми)).

Представник відповідача-1, не погодившись з позовними вимогами, подав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. При цьому, поняття добровільного виконання не передбачене чинним законодавством.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, виходячи з системного аналізу норм законодавства, державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору в межах фактичного терміну здійснення самого виконавчого провадження до винесення постанови про закінчення.

Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Враховуючи, що виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір не стягнуто, дії державного виконавця відповідають приписам частини третьої статті 40 Закону №1404, отже є правомірними та такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ухвалою суду від 16.11.2021 було забезпечено участь представника позивача в судовому засіданні 17.11.2021 в режимі відеоконференції.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з підстав, викладених у позові, підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідачів проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві та просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін та дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

У судовому засіданні встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.09.2021 у справі №480/3727/21 за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 1376 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії було задоволено частково (а.с.8-11), та серед іншого зобов`язано військову частину А 1376 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2018 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 17 квітня 2019 року.

Вказане рішення набрало законної сили та 05.07.2021 Полтавським окружним адміністративним судом у справі №440/3727/21 було видано виконавчий лист про зобов`язання військову частину А 1376 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2018 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 17 квітня 2019 року (а.с.50).

14.09.2021 головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Сумській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №66810405 з приводу примусового виконання вищевказаного виконавчого листа (а.с.4, 51).

Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Сумській області 14.09.2021 було винесено постанову про стягнення виконавчого збору з військової частини А 1376 (а.с.5).

27.09.2021 до відповідача надійшла заява стягувача про повернення виконавчого документа (а.с.52), а 29.09.2021 - заява боржника про закриття виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням рішення (а.с.52зворот - 53).

Постановою головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Сумській області від 20.10.2021 у ВП №66810405 виконавче провадження було закінчено на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України "Про виконавче провадження".

При цьому, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі №480/3727/21 за заявою позивача від 27.09.2021 було відстрочено виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року у справі №440/3727/21 терміном на 10 днів - до 22 жовтня 2021 року (а.с.26).

Надаючи правову оцінку відносинам, що в даному випадку виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України, яке є обов`язковими до виконання.

Згідно частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, регламентується Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ), відповідно до ст. 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад, як верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; справедливості, неупередженості та об`єктивності (ст. 2 Закону № 1404-VІІІ).

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону № 1404-VІІІ, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1, ст. 18 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до ч.5 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої та третьої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Частиною четвертою статті 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно з частиною п`ятою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини дев`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином статтею 27 Закону №1404-VIII передбачено випадки, за наявності яких виконавчий збір не стягується (ч.5) (тобто, рішення, саме за примусове виконання яких не передбачено справляння виконавчого збору, та до яких, зокрема, не відноситься рішення суду у справі №440/3727/21), а також умови за яких виконавчий збір не підлягає стягненню у разі закінчення виконавчого провадження (якщо відсутні визначені законом підстави для звільнення від сплати (якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (ч.9).

Системний аналіз вказаних норм в аспекті спірних правовідносин свідчить про те, що умовою для стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) є початок примусового виконання. Останнє розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, у якій, з-поміж іншого, державний виконавець зобов`язаний зазначити суму виконавчого збору, яка підлягає стягненню. При цьому виконавець одночасно із відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. Стягнення з боржника виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, є обов`язком виконавця, спрямованим на перерахування цих коштів до Державного бюджету України.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, постанова головного державного виконавця від 14.09.2021 про відкриття виконавчого провадження ВП №66810405 є чинною, в судовому порядку не скасована, при цьому закінчення виконавчого провадження ВП №66810405 відбулось на підставі постанови головного державного виконавця від 20.10.2021 внаслідок повного фактичного виконання судового рішення згідно платіжного доручення від 22.09.2021 №8505 (а.с.53зворот) у відповідності до пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України “Про виконавче провадження”, після відкриття 14.09.2021 виконавчого провадження.

Відтак, суд визнає, що на дату відкриття виконавчого провадження у державного виконавця не було законних підстав для того, щоб не вирішувати питання про стягнення виконавчого збору, а приймаючи одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору, державний виконавець діяв у відповідності до ч.4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Зазначені вище висновки узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постановах від 07 березня 2018року у справі №750/7624/17, від 21 листопада 2018 року у справі №806/2188/16, від 17 вересня 2020 року у справі № 640/16620/19, від 28 січня 2021 у справі №640/24233/19.

При цьому, враховуючи, що закінчення виконавчого провадження ВП №66810405 відбулось на підставі постанови головного державного виконавця від 20.10.2021 внаслідок повного фактичного виконання судового рішення, після відкриття 14.09.2021 виконавчого провадження, відсутні підстави і для застосування частини дев`ятої статті 27 Закону України “Про виконавче провадження”.

Доводи позивача щодо того, що військовою частиною А1376 було добровільно виконане рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 у справі №440/3727/21, з урахуванням ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 про відстрочення виконання судового рішення до 22.10.2021, судом не приймаються до уваги, оскільки положеннями статті 27 Закону №1404-VIII прямо передбачений обов`язок державного виконавця одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження винести постанову про стягнення виконавчого збору.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.04.2020 у справі №480/3452/19.

При цьому, безпідставним є посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №2540/3203/18, оскільки предметом оскарження у вказаній справі є постанова державного виконавця від 03 серпня 2018 року, на момент винесення якої діяла інша, ніж в даних спірних правовідносинах, редакція закону. Таким чином, дійсні правовідносини не є аналогічними із правовідносинами в постанові від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18.

Посилання на постанову Верховного Суду від 22.01.2021 №400/4023/19 також не приймається до уваги, оскільки в даній справі предметом оскарження була постанова про стягнення виконавчого збору, прийнята у виконавчому провадженні, примусове виконання якого також було розпочато за іншого правового регулювання та при примусовому виконанні рішення майнового характеру. А тому дійсні правовідносини не є аналогічними із правовідносинами в постанові від 22.01.2021 №400/4023/19.

Окрім того, приймаючи до уваги, що згідно ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, посилання представника позивача на постанову суду апеляційної інстанції суд не приймає до уваги.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин справи і правового регулювання спірних відносин суд дійшов висновку, що державний виконавець при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору діяв на підставі та у спосіб, визначений Законом України “Про виконавче провадження”, така постанова відповідає критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У зв`язку з тим, що у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат, понесених позивачем, відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви військової частини А1376 (41602, Сумська область, м.Конотоп, вул.Деповська, буд.101, код ЄДРПОУ 26614840) до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (40003, м.Суми, вул.Петропавлівська, буд.75, код ЄДРПОУ 43316700), Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (40003, м.Суми, вул.Герасима Кондратьєва, буд.28, код ЄДРПОУ 43316700) про визнання дій протиправними та скасування постанови – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Г. Шевченко