Ухвала суду № 101144232, 16.11.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/12968/17

Провадження № 2-с/638/136/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2021 року суддя Дзержинського районного суду міста Харкова Щепіхіна В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу,

ВСТАНОВИВ:

15.11.2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про скасування судового наказу від 26.10.2017 року, яким стягнуто солідарно з боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованість по будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за надані послуги з теплопостачання за період з 01.08.2013 року по 31.07.2017 року у розмірі 42665,45 грн, 3% річних в сумі 1356,39 грн, інфляційні витрати в сумі 7381,94 грн, судовий збір 266,67 грн з кожного.

Разом з цим, ОСОБА_1 було подано клопотання про поновлення строків на скасування судового наказу, в обґрунтування якого зазначає, що судовий наказ не отримувала. Про існування обумовленого судового наказу вона дізналась з Єдиного державного реєстру судових рішень 25.08.2021 року.

Вивчивши матеріали заяви, суд дійшов до наступного.

Згідно ч.1 статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.5 ст.170 ЦПК України до заяви про скасування судового наказу додаються зокрема клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.

В обґрунтування клопотання про поновлення пропущеного строку на подачу заяви про скасування судового наказу заявник посилається на те, що судовий наказ вона не отримувала, про його існування дізналася з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов`язків сторін у справі, визначених Цивільним процесуальним кодексом України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.

Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.

Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

При цьому поважними причинами пропущення строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод право на справедливий суд передбачає і доступ до правосуддя і, зокрема гарантується тим, що суд має бути не заформалізованим, що знайшло своє відображення у рішеннях ЄСПЛ "Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі" (Podbielski and PPU Polpure v. Poland) від 26 липня 2005 року, заява N 39199/98, п. 62), "Воловік проти України" від 6 грудня 2007 року, заява N 15123/03.

У Рішенні в справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява N 23436/03 ЄСПЛ зазначено: "Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, Серія А N 18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі Guerin v. France від 29 липня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-V, p. 1867, § 37). 23. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28 жовтня 1998 року).

В постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі N755/8494/16цвказано про те, що відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Шевченко проти України" (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41рішення у справі "Пономарьов проти України"(Заява N 3236/03).

В постанові Великої палати Верховного суду від 03 жовтня 2018 року у справі N320/7888/16-ц вказано, що стосується дотримання процесуальних строків, то, слід вважати, що сторони повинні таких дотримуватись та пропуск таких, за загальним правилом, призводить до втрати права особою на вчинення певної процесуальної дії у даному випадку на подання заяви про скасування судового наказу.

Відповідно до ч.12 ст.272 ЦПК України особа, яка не брала участі у справі, але щодо якої суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, може отримати в суді, який розглядав справу як суд першої інстанції, копію рішення, що є в матеріалах цієї справи, ухваленого судом будь-якої інстанції.

Враховуючи вище викладене, дослідивши подану заяву, суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки ОСОБА_1 не вказано та не підтверджено належними чином підстав пропуску строку для звернення з заявою про скасування судового наказу.

Згідно ч.1 статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.

Оскільки заявнику було відомо про існування судового наказу з 25.08.2021 року, проте, вона не скористалася своїм процесуальним правом отримати його копію одразу після того, як їй стало відомо про його існування, окрім того звернулася до суду з заявою про скасування після сплину тривалого часу, тому суд не вбачає підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду з заявою про скасування судового наказу. Доказів поважності пропуску такого строку заявником не надано.

Згідно ч.2 ст.171 ЦПК України, заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Враховуючи викладене, вказану заяву необхідно повернути без розгляду.

Керуючись ст. 127, 170, 171, 272, 258, 259, 260, 261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суддя

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу - повернути заявнику.

Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її підписання суддею.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя В.В. Щепіхіна