Ухвала суду № 101142525, 12.11.2021, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

У Х В А Л А

іменем України

Справа № 210/1331/21

Провадження № 1-кс/210/2278/21

"12" листопада 2021 р.Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

слідчого судді Літвіненко Н. А.,

секретаря судового засідання Таранущенко В.С.,

прокурора Білого А.О.,

адвоката Королькова М.В.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Кривому Розі клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національної поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та транснаціональною злочинністю Дніпропетровської обласної прокуратури Білого А.О.в рамках кримінального провадження №12020040710001289 від 10.12.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Синельниково Дніпропетровської області, громадянина України, освіта середня, не одруженого, на утриманні має малолітню дитину, не працює, раніше не судимого, прож. АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

До Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу надійшло клопотання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 .

Необхідність застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор обґрунтовує тим, що здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020040710001289 від 10.12.2020 року за підозрою ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307КК України.

Згідно з матеріалами наданого клопотання встановлено, що ОСОБА_1 , у лютому 2020 року (більш точний час слідством не встановлено), перебуваючи на території м. Синельникове Дніпропетровської області, достовірно знаючи установлений в Україні порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, а так само про відповідальність за незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, діючи умисно, не маючи ліцензії на їх виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання та збут, з метою особистого збагачення розробив злочинний план із незаконного виготовлення психотропної речовини – метамфетамін у великих розмірах з метою його збуту наркозалежним особам на території Дніпропетровської області, а також збуту такої психотропної речовини. З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_1 вступив із ОСОБА_2 , у змову на вчинення такого кримінального правопорушення, попередньо розподіливши між собою ролі наступним чином.

Відповідно до відведеної ролі у вчиненні кримінального правопорушення, ОСОБА_2 повинен був із надійного джерела отримувати прекурсор, необхідний для незаконного виготовлення психотропної речовини – метамфетамін у великих розмірах, та у подальшому у попередньо підготовленому місці «лабораторії», із застосуванням попередньо підготовлених матеріалів та засобів, незаконно виготовляти психотропну речовину – метамфетамін у великих розмірах та передавати таку речовину ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 , відповідно до відведеної йому ролі у вчиненні кримінального правопорушення, повинен був знаходити наркозалежних осіб на території Дніпропетровської області, та незаконно збувати таким особам, раніше незаконно виготовлену та передану йому ОСОБА_2 психотропну речовину – метамфетамін у великих розмірах.

На виконання свого злочинного умислу, ОСОБА_2 , у невстановлений слідством час, але не пізніше 20.02.2020, прибув до попередньо підготовленого місця «лабораторії», розташованої на території Синельниківського району Дніпропетровської області (більш точне місце слідством не встановлено), маючи при собі попередньо підготовлені матеріали та засоби, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_1 , достовірно знаючи установлений в Україні порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, а так само про відповідальність за незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, діючи умисно, не маючи ліцензії на їх виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання та збут психотропних речовин, діючи всупереч ст. 2 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» №62/95-ВР від 15.02.1995 (зі змінами), а також ст. 14 Закону України Про внесення змін до Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» №863 від 08.07.1999 (зі змінами) незаконно виготовив з метою збуту речовину, яка містить у своєму складі психотропну речовину – метамфетамін, загальною масою в перерахунку на масу речовини 2,8673 грама, що відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» №188 від 01.08.2000, є великим розміром.

У подальшому, ОСОБА_2 , у невстановлений слідством час, але не пізніше 20.02.2020, реалізуючи свій умисел, направлений на незаконний збут психотропної речовини – метамфетамін, у великому розмірі, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_1 , достовірно знаючи установлений в Україні порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, а так само про відповідальність за незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, діючи умисно, не маючи ліцензії на їх виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання та збут психотропних речовин, діючи всупереч ст. 2 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» №62/95-ВР від 15.02.1995 (зі змінами), а також ст. 14 Закону України Про внесення змін до Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» №863 від 08.07.1999 (зі змінами), передав ОСОБА_1 , раніше незаконно виготовлену речовину, яка містить у своєму складі психотропну речовину – метамфетамін, загальною масою в перерахунку на масу речовини 2,8673 грама, що відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» №188 від 01.08.2000, є великим розміром, тим самим незаконно збув таку психотропну речовину.

У подальшому, ОСОБА_1 , діючи відповідно до раніше розробленого плану та відведеної ролі у вчиненні кримінального правопорушення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_2 , реалізуючи умисел на незаконний збут психотропної речовини – метамфетаміну, діючи всупереч ст. 2 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» №62/95-ВР від 15.02.1995 (зі змінами), а також ст. 14 Закону України Про внесення змін до Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» №863 від 08.07.1999 (зі змінами) 21.02.2020, перебуваючи у приміщенні гаражу за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 14:12 години по 17:49 годину, під контролем працівників правоохоронного органу передав гр. ОСОБА_3 (дані особи змінено у зв`язку із вжиттям до останнього заходів безпеки) 2 сліп-пакети із порошкоподібною речовиною світло-жовтого кольору масою 2 грама та 8 грам, які відповідно до висновку експерта № 13/1/945СЕ-20 від 10.04.2020 містять у своєму складі психотропну речовину – метамфетамін, загальною масою в перерахунку на масу речовини 2,8673 грама, що відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» №188 від 01.08.2000, є великим розміром, та тим самим незаконно збув таку психотропну речовину.

Умисні дії ОСОБА_1 , які виразились у незаконному виготовленні з метою збуту, а також незаконний збут психотропної речовини, вчиненні за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах, кваліфіковано за ч. 2 ст. 307 КК України, якому 10.07.2020 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 305, ч. 2 ст. 307 КК України.

Крім того, вина гр. ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом проведення НСРД від 23.11.2019; висновком експерта від 29.01.2020; протоколом проведення НСРД від 23.12.2019; висновком експерта від 29.01.2020; протоколом проведення НСРД від 24.02.2020; протоколом огляду № 1 від 21.02.2020; протоколом огляду № 2 від 21.02.2020; протоколом огляду № 3 від 21.02.2020; протоколом огляду № 4 від 21.02.2020; висновком експерта від 10.04.2020; протоколом огляду від 03.07.2020, протоколом обшуку від 09.07.2020 та іншими документами в їх сукупності.

Так, в ході досудового розслідування сторона обвинувачення прийшла до висновку про необхідність обрання гр. ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою виходячи з того, що на теперішній час наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: отримавши повідомлення про підозру та усвідомлюючи невідворотність призначення покарання у вигляді реального позбавлення волі ОСОБА_1 буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки вчинив особливо небезпечне, протиправне діяння та може покинути територію Дніпропетровської області, та України; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на іншого співучасника – обвинуваченого ОСОБА_2 з метою зміни ними свідчень на свою користь, оскільки зазначені правопорушення вчинені за попередньою змовою групою осіб, в тому числі знаходячись на свободі може інформувати та скеровувати дії та показання осіб, які також причетні до вчинення кримінальних правопорушень, одна на даний час не затримані; може продовжити вчинювати аналогічні кримінальні правопорушення, оскільки інкриміновані ОСОБА_1 оскільки останній офіційно не працевлаштований, не має постійного та достатнього заробітку, а також враховуючи те, що правопорушення вчинені за попередньо розробленим злочинним плану, за попередньою змовою групою осіб, тобто існує стійкий, відпрацьований механізм їх вчинення.

Вказані обставини у сукупності свідчать про необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_1 лише запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із можливістю внесення застави у розмірі 5000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що станом на 30.03.2021 складає 10589550 грн., оскільки інші більш м`які запобіжні заходи не забезпечать повною мірою виконання ним обов`язків підозрюваного, передбачених законодавством.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в клопотанні.

Підозрюваний в судовому засіданні проти клопотання заперечує, просить в задоволенні клопотання відмовити, обрати запобіжний захід домашній арешт.

Адвокат підозрюваного ОСОБА_1 - Корольков М.В. в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, вважає, що правові підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відсутні, вважає необхідним обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СВ відділення № 2 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 12020040710001289 від 10.12.2020 року,за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

10 липня 2020 року та 30 березня 2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

Крім того, слідчий суддя вважає, що посилання адвоката Королькова М.В. стосовно того, що відсутні правові підстави щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 є безпідставним, надуманим та голослівним, так як стороною обвинувачення у клопотанні та доданих документах доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

Доводи сторони захисту в цій частині щодо необґрунтованості підозри слідчий суддя не бере до уваги, оскільки на даній стадії слідчий суддя не вирішує питання, які вирішуються судом під час судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Таку ж позицію виклав Європейський суд з прав людини у рішенні „Мюррей проти Сполученого Королівства”, у якому зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу. Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати „обґрунтованим”, залежить від усіх обставин справи, про що зазначено у рішенні «Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства».

Фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондуються з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі „Ілійков проти Болгарії” Європейський суд з прав людини зазначив, що „суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів”.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 , дані про особу підозрюваного, який не працевлаштований, не має постійного та достатнього заробітку..Також слідчий суддя враховує вік підозрюваного, стан його здоров`я, міцність соціальних зв`язків.

Виходячи з особливої тяжкості інкримінованих ОСОБА_1 злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПКУкраїни, про які зазначено у клопотанні слідчого та наведено прокурором у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини у рішенні „Подвезько проти України” крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.

Виходячи з інкримінованих ОСОБА_1 злочинів, з урахуванням даних про його особу, при вирішенні даного клопотання, слідчий суддя враховує його суспільну небезпеку, шкідливість неправомірної поведінки для суспільства, усвідомлення її підозрюваним.

Слідчий суддя при вирішенні клопотання враховує доводи сторони захисту про відсутність у ОСОБА_1 намірів перешкоджати проведенню досудового розслідування та його характеристику, однак з урахуванням обставин вчинення кримінальних правопорушень, приходить до висновку про недостатність таких даних для оцінки поведінки підозрюваного належною при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу.

В ході розгляду клопотання підозрюваним та його захисником не надано слідчому судді доказів в обґрунтування доводів про відсутність у підозрюваного ОСОБА_1 наміру вчинити дії, направлені на переховування від органу досудового розслідування та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Суд приймає до уваги, що обвинуваченому інкримінується вчинення злочинів, в сфері незаконного виготовлення з метою збуту, а також незаконний збут психотропної речовини, вчиненні за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, та враховує його соціальні зв`язки за місцем проживання.

У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи.

Відповідно до п. 35 рішення Європейського суду по правам людини від 26.06.1991 р., у справі «Летельє проти Франції», національні судові органи повинні у першу чергу слідкувати за тим, щоб в кожному конкретному випадку строк попереднього ув`язнення обвинуваченого не перевищував розумних меж. З цією метою вони повинні приймати до уваги всі обставини, які мають значення для з`ясування, чи мається суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості виправдовував відступлення від принципу поваги до особистої свободи.

У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Суд звертає увагу на мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретних осіб, а і для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного (обвинуваченого), але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, слідчим суддею не встановлено та стороною захисту не доведено, обґрунтованих даних щодо неможливості утримання підозрюваного в умовах слідчого ізолятора за станом здоров`я матеріали справи не містять та в судовому засіданні не наведено.

Зазначені обставини дають підстави для висновку, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваного ухилитися від органів розслідування й суду, оскільки протягом розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри та наявність обставин, передбачених п. 2, 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а також для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні, слідчий суддя вважає недостатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу.

За викладених обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК, слідчий суддя вирішує питання про визначення розміру застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, розмір якої у відповідності до ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину встановлюється у розмірі від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Також ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Частиною 4 ст. 182 КПК передбачено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Крім того, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, розмір застав визначається у межах - щодо особи підозрюваної чи обвинуваченої у вчинені тяжкого злочину, а тому розмір застави 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб не забезпечить виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язків.

За викладених обставин, виходячи з вимог ст.ст. 178, 182 КПК України, тяжкості злочину та розміру завданої шкоди, з урахуванням положення Закону України „Про державний бюджет України на 2021 рік” щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 12.11.2021 року складає 2379 грн., слідчий суддя приходить до висновку, що для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, є необхідним визначити заставу у розмірі 4400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 10 467 600 грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати належну поведінку підозрюваного.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідність відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України та ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки:

-прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;

-повідомляти прокурора чи слідчого суддю або суд про виїзд за межі Дніпропетровської області;

-повідомляти прокурора чи слідчого суддю або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон..

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з під варти після внесення застави, визначеної в ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця увезення, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Виходячи з вимог ст. 115 КПК України, строк дії запобіжного відносно підозрюваного ОСОБА_1 слід обчислювати з моменту його фактичного затримання – з 12.11.2021 року, та, відповідно до ст. 197 КПК України, згідно якої строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, слідчий суддя вважає за необхідне визначити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1 до 11.01.2022 року включно.

З урахуванням періоду дії карантинних заходів на території України, пов`язаних з коронавірусом Covid-19, перебування свідків у м. Дніпрі, ефективності проведення досудового слідства, відсутності можливості етапування підозрюваних з УВП ( слідчих ізоляторів), недопущення порушення прав підозрюваного ОСОБА_1 , слідчий суддя вважає за доцільне визначити місце перебування підозрюваного ОСОБА_1 в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» за адресою м. Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, буд. 80.

Виходячи з вищевикладеного, на підставі ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 107, 131, 132, 176-178, 182 - 184, 193, 194, 197, 199, 202, 205, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національної поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та транснаціональною злочинністю Дніпропетровської обласної прокуратури Білого А.О.у кримінальному провадженні № 12020040710001289 від 10.12.2020 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України – задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, з 12.11.2021 року по 11.01.2022 року включно, визначити місце перебування підозрюваного ОСОБА_1 в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» за адресою м. Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, буд. 80.

Розмір застави визначити у сумі 10 467 600 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА в Дніпропетровській області.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу в розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов`язки:

-прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;

-цілодобово не відлучатися з місця проживання, а саме: АДРЕСА_2 та носити електронний засіб контролю;

-повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА в Дніпропетровській області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документів, що підтверджують внесення застави, уповноважена особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з під варти та повідомити письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з під варти, у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосований запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Строк дії ухвали 60 днів.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: Н. А. Літвіненко