Рішення № 101142482, 05.07.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/9265/20

Провадження № 2/932/888/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2021 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Кудрявцевої Т.О.

при секретарі Скопа Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про встановлення факту постійного проживання на території України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом до Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про встановлення факту постійного проживання на території України. В обгрунтування вимог посилається на те, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Красновішерськ Пермської області, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . З 1974 року він проживав в м. Дніпропетровськ, 22.09.1988 року отримав паспорт громадянина СРСР серії НОМЕР_1 , виданий ВВС Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська. Також він проходив строкову військову службу у військовому званні військовий будівельник-рядовий: в військовій частині 44140 в м. Чернігів, зарахований до списків особового складу частини з 26.06.1991 року (наказ від 01.07.1991 року), виключений із списків особового складу частини з 11.05.1992 року та направлений до військової частини 71663 для подальшого проходження служби (наказ від 11.05.1992 року); в військовій частині А0733 в м. Луганськ, зарахований до списків особового складу частини з 13.05.1992 року (наказ від 13.05.1992 року), звільнений в запас та виключений зі списків особового складу частини з 02.06.1993 року (наказ від 02.06.1993 року). 21.06.1993 року отримав військовий квиток серії НОМЕР_2 , виданий Амур-Нижньодніпровським районним військовим комісаріатом Дніпропетровської області. 24.06.1993 року зареєстрував місце постійного проживання за адресою АДРЕСА_1 . У жовтні 2015 року він втратив паспорт громадянина СРСР, паспорт громадянина України не отримував, через відсутність дійсних документів, що посвідчують його особу, він позбавлений можливості реалізувати низку своїх прав та обов`язків.

ОСОБА_1 зазначає, що він намагався самостійно вирішити питання свого документування, після його звернення до Амур-Нижньодніпровського районного відділу у м. Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області з питання відновлення паспорту, його особу було встановлено, але не встановлено належності до громадянства будь-якої держави та відповідно визнано особою без громадянства. На даний час він відбуває покарання у виді позбавлення волі та перебуває в Державній установі «Ладижинська виправна колонія № №39)».Встановлення для нього факту постійного проживання на території України має для нього суттєве значення і є необхідним для встановлення його належності до громадянства України і подальшого отримання паспорту громадянина України. Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 просить встановити факт його постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року та 13.11.1991 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2020 року зазначена справа була передана в провадження судді Кудрявцевій Т.О.

Ухвалою суду від 11.08.2020 року було відкрито провадження у справі, призначено судове засідання по її розгляду.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свої вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти задоволення заявлених вимог.

Вислухавши учасників справи, свідків, дослідивши докази у справі, суд вважає заявлені вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1, 2 ст. 5 передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про громадянство України», безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п`яти років є однією з умов прийняття до громадянства України.

Стаття 1 цього ж Закону дає чітке визначення поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах». Безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів. Проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Розширене тлумачення цих понять та переліку умов, за яких можливе встановлення факту безперервного проживання та прийняття до громадянства України, Законом не передбачено.

Відповідно до ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлені законом.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

КЦС ВС зазначив, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 2235-ІІІ громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України є підставою для оформлення належності до громадянства України.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку є невичерпним і у судовому порядку можуть бути встановленні факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. При цьому не виключається встановлення факту постійного проживання на території України (постанова від 22.08.2018 у справі № 363/214/17-ц).

Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Красновішерськ Пермської області. На даний час його зареєстрованим місцем проживання є адреса: АДРЕСА_1 .

З 1974 року ОСОБА_1 проживав в м. Дніпропетровську, 22.09.1988 року отримав паспорт громадянина СРСР серії НОМЕР_1 , виданий ВВС Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська.

Відповідно до Архівної довідки від 28.10.2019 року № 179/1/16482, виданої Галузевим державним архівом Міністерства оборони України, ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у військовому званні військовий будівельник-рядовий: в військовій частині 44140 в м. Чернігів, зарахований до списків особового складу частини з 26.06.1991 року (наказ від 01.07.1991 року), виключений із списків особового складу частини з 11.05.1992 року та направлений до військової частини 71663 для подальшого проходження служби (наказ від 11.05.1992 року); в військовій частині А0733 в м. Луганськ, зарахований до списків особового складу частини з 13.05.1992 року (наказ від 13.05.1992 року), звільнений в запас та виключений зі списків особового складу частини з 02.06.1993 року (наказ від 02.06.1993 року).

21.06.1993 року ОСОБА_1 отримав військовий квиток серії НОМЕР_2 , виданий Амур-Нижньодніпровським районним військовим комісаріатом Дніпропетровської області.

З 24.06.1993 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується Довідкою № 4473 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку від 18.04.2019 року.

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 втратив паспорт громадянина СРСР, паспорт громадянина України не отримував.

З метою отримати паспорт громадянина України ОСОБА_1 звертався до Амур-Нижньодніпровського районного відділу у м. Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області із заявою про видачу паспорта замість утраченого в жовтні 2015 року, проведеною за заявою перевіркою встановлено особу заявника, але не встановлено належності до громадянства будь-якої держави. Вказане підтверджено Довідкою від 12.11.2015 року за № 1210-18/4465, виданою начальником Амур-Нижньодніпровського районного відділу у м. Дніпропетровську ГУ ДМС України в Дніпропетровській області.

На даний час ОСОБА_1 відбуває покарання у виді позбавлення волі та перебуває в Державній установі «Ладижинська виправна колонія № №39)». На його заяву, направлену із вказаної установи, Головним управлінням в Дніпропетровській області Державної міграційної служби України листом від 11.01.2020 року та Амур-Нижньодніпровським районним відділом в місті Дніпрі Головного управління в Дніпропетровській області листом від 04.07.2020 року № 1210-764/1210 було роз`яснено порядок оформлення та видачі паспорта громадянина України замість втраченого паспорта та підтверджено факт його документування 22.09.1988 року паспортом зразку колишнього СРСР серії НОМЕР_1 в Амур-Нижньодніпровському районному РВВС м. Дніпропетровська.

Свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснили, що ОСОБА_1 станом на 1991 рік постійно проживав за адресою АДРЕСА_1 , вони знайомі з ОСОБА_1 та його сім`єю багато років, від нього відомо, що свій паспорт він загубив.

Встановлення, що встановлення факту постійного проживання на території України має для ОСОБА_1 суттєве значення і є необхідним для встановлення його належності до громадянства України і подальшого отримання паспорту громадянина України. Через відсутність паспорту громадянина України він позбавлений можливості реалізувати низку своїх прав та обов`язків, в зв`язку з чим звернувся до суду із даними вимогами.

За таких обставин, аналізуючи надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених вимог, оскільки у судовому засіданні встановлено факт, що ОСОБА_1 постійно проживав на території України станом на 24 серпня 1991 року та 13.11.1991 року.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України витрати по справі відшкодувати за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4,5,10, 259, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про встановлення факту постійного проживання на території України - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території України за станом на 24.08.1991 року та 13.11.1991 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня отримання копії рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.О.Кудрявцева