Ухвала суду № 101141974, 15.11.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/19497/21

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

15 листопада 2021 року місто Львів

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Гулик А.Г., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту міської агломерації Львівської міської ради про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 місце проживання: АДРЕСА_1 (далі – позивач) до Департаменту міської агломерації Львівської міської ради код ЄДРПОУ 43582049, місцезнаходження: 79000, м.Львів, пл.Ринок, 1 (далі – відповідач), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у реєстрації місця проживання позивача та його онука ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати відповідача зареєструвати місце проживання позивача та його онука ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до вимог статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви у тому числі з`ясовує, чи:

- відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 вказаного Кодексу;

- позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);

- немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановленим зазначеним кодексом.

За результатом з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі, суддя зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

За усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просить вирішити питання про поновлення порушеного права щодо реєстрації місця проживання, а також його онука, за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя з`ясував, що ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 23.08.2016 у справі №444/359/16-ц на будинок за адресою: АДРЕСА_1 накладено арешт, яким заборонено вчиняти будь-які дії відносно зазначеного будинку.

Відмова відповідача у реєстрації місця проживання позивача та його онука, викладена у листі №5 від 20.09.2021, мотивована тим, що зазначеною ухвалою суду заборонено вчиняти будь-які дії відносно вказаного будинку.

Підстави позову зводяться до того, що позивач будучи власником будинку не може реалізувати своє право та право онука на реєстрацію у ньому місця проживання, а також до оспорювання відмови у реєстрації місця проживання на підставі ухвали суду, постановленої в ході розгляду цивільного спору про поділ спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на житловий будинок.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із частиною четвертою статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Отже, рішення суб`єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення/припинення цивільних прав та обов`язків.

До способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

На підставі частини першої статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Таким чином, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, пов`язаний з реалізацією особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно зі статтею 310 Цивільного кодексу України фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом. Зазначене право фізичної особи відноситься до особистих немайнових прав.

Суддя зазначає, що спірні правовідносини пов`язані із захистом особистого немайнового права позивача та його онука (право на реєстрацію місця проживання) і мають цивільно-правову природу, оскільки спрямовані на зміну (припинення) їх цивільних прав.

Отже, такий спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №337/2535/2017, від 12.12.2018 у справі №826/8687/16, від 10.04.2019 у справі №826/3620/17. Крім того, за подібних обставин Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду було прийнято рішення від 09 жовтня 2019 у справі №135/1699/16-а.

Зважаючи на те, що у справі спір фактично пов`язаний з реалізацією цивільних прав особи (право на реєстрацію місця проживання), тобто, із цивільним правом, то відповідач у таких відносинах владних управлінських функцій щодо позивача не здійснює. Таким чином розгляд справи в порядку адміністративного судочинства суперечить вимогам статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому суддя вважає, що компетентним судом для розгляду і вирішення спору є суд цивільної юрисдикції.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частина шоста статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі відмови у відкритті провадження у справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 170 зазначеного кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Враховуючи викладене, суддя роз`яснює позивачу, що спір підлягає розгляду та вирішенню місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини п`ятої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя зазначає, що у разі відмови у відкритті провадження у справі повторне звернення до суду тієї самої особи з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача не допускається.

Керуючись статтями 170, 171, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

у х в а л и в :

відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської агломерації Львівської міської ради про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії.

Роз`яснити позивачу, що спір підлягає розгляду та вирішенню місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.

Повна ухвала суду складена 15 листопада 2021 року.

Суддя А.Г. Гулик