Рішення № 101141922, 17.11.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

17 листопада 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5980/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Луганського міського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

19 жовтня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Луганського міського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - відповідач) з урахуванням уточненого позову від 04 листопада 2021 року (арк.спр.60-69) з такими вимогами:

1) визнати протиправним та скасувати постанову, винесену головним державним виконавцем Луганського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) Машко М.І. про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 85752,72 грн від 17 червня 2021 року № 48014377;

2) визнати протиправним та скасувати постанову, винесену головним державним виконавцем Луганського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Машко М.І. № 66535350 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 85752,72 грн від 18 серпня 2021 року.

В обґрунтування позову зазначено, що 15 червня 2021 року позивач звернулась до начальника Луганського міського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Харків) із заявою про закриття виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/24-00/251 у зв`язку з тим, що заборгованість погашена в повному обсязі 23 грудня 2016 року.

02 вересня 2021 року рекомендованим листом позивач отримала постанову від 16 серпня 2021 року № 48014377 про закінчення виконавчого провадження, постанову про відкриття виконавчого провадження № 66535452 від 18 серпня 2021 року за постановою про стягнення мінімальних витрат виконавчого збору та постанову про відкриття виконавчого провадження № 66535350 від 18 серпня 2021 року за постановою про стягнення виконавчого збору № 48014377 від 17.06.2021

Позивач вказує, що в постанові про відкриття виконавчого провадження за постановою про стягнення виконавчого збору містить лише посилання на постанову від 17 червня 2021 року № 48014377 про стягнення виконавчого збору, яку вона не отримала.

Позивач зазначає, що відповідач не приймав жодних заходів у забезпеченні погашення заборгованості, не мав інформації про часткове погашення заборгованості.

Сума заборгованості за кредитним договором в постанові про закриття виконавчого провадження вказана 840712,95 грн, що було заборгованістю до укладення договору про часткове погашення та прощення заборгованості, відповідно до якого розмір заборгованості за кредитним договором був визначений у сумі 290000,00 грн.

Позивач вважає, що оскільки державний виконавець не здійснив фактично стягнення суми заборгованості, підстави для стягнення виконавчого збору відсутні.

Позивач вважає рішення державного виконавця протиправними та таким, що підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 25 жовтня 2021 року адміністративний позов залишено без руху.

Ухвалою від 09 листопада 2021 року прийнято позовну заяву після усунення недоліків позовної заяви до розгляду та відкрито провадження у справі, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду.

Від відповідача 16 листопада 2021 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення вимог з таких підстав (арк. спр.78-81).

Виконавче провадження з примусового виконання судового наказу Господарського суду Харківської області № 922/1162/15 від 15.04.2015, щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у сумі 857527,21 грн відкрито 03.07.2015.

15.06.2021 до відділу надійшла заява ОСОБА_1 про закриття виконавчого провадження.

Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 28.02.2017 у справі № 426/1043/15-ц заяву представника позивача про залишення позову без розгляду задоволено.

16.08.2021 державним виконавцем винесено постанови про зняття арешту з майна боржника.

16.08.2021 державним виконавцем винесено постанови про припинення розшуку з майна боржника.

16.08.2021 державним виконавцем винесено постанови про зняття арешту з коштів боржника.

16.08.2021 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Постанови про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій виводяться в окремі виконавчі провадження.

18.08.2021 державним виконавець винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66535350.

18.08.2021 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66535452.

Станом на 12.10.2021 виконавчі провадження знаходяться на стадії примусового виконання у зв`язку з несплатою боржником виконавчого збору у розмірі 85752,72 грн та витрат виконавчого провадження у розмірі 255,50 грн.

Відповідач вказує, що згідно з нормами Закону України «Про виконавче провадження» добровільним виконанням рішення суду вважається погашення заборгованості до надходження виконавчого документа на виконання.

Вичерпний перелік підстав та умов за якими виконавчий збір не стягується визначений статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження» та не застосовується до спірних правовідносин.

Крім того, примусове виконання судового рішення розпочинається з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

На підставі викладеного, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Від відповідача 17.11.2021 надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача.

Згідно з частиною третьою статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (частина дев`ята статті 205 КАС України).

З огляду на положення статті 205 КАС України, суд ухвалив розглянути адміністративну справу за відсутності представників сторін у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

Судом встановлено, що в провадженні Луганського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) перебувало виконавче провадження № 48014377 щодо примусового виконання судового наказу Господарського суду Харківської області № 922/1162/15 від 15.04.2015 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» суми заборгованості за кредитним договором № 14/24,00/251 від 15.05.2008 в розмірі 840712,95 грн (з яких 746628,63 грн - заборгованість за кредитом, 84486,21 грн - заборгованість за процентами, 9598,11 грн - пеня), судові витрати 16814, 26 грн.

Виконавче провадження № 48014377 щодо примусового виконання судового наказу Господарського суду Харківської області від 15.04.2015 № 922/1162/15 було відкрито 03.07.2015 (арк. спр. 85-86).

Матеріалами виконавчого провадження підтверджується, що державними виконавцями у ВП № 48014377 на протязі 2015 - 2021 років вчинялися виконавчі дії (арк. спр. 87-108).

15.06.2021 позивач звернувся з заявою до Луганського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про закриття виконавчого провадження у зв`язку із сплатою боргу у повному обсязі (арк. спр. 34, 109).

Постановою головного державного виконавця від 16.08.2021 ВП №48014377 закінчено виконавче провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» (арк. спр. 124 зв. - 125).

Згідно з постановою про закінчення виконавчого провадження від 16.08.2021 ВП № 48014377 постанови про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій виводяться в окремі провадження.

Постановою головного державного виконавця від 17.06.2021 ВП № 48014377 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження визначено розмір витрат на проведення виконавчих дій в сумі 255,50 грн (арк. спр. 128 зв.).

Постановою головного державного виконавця від 17.06.2021 ВП № 48014377 про стягнення виконавчого збору стягнуто з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір в розмірі 85752,72 грн (арк. спр. 130 зв.).

18.08.2021 головним державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66535452 щодо примусового виконання постанови від 17.06.2021 ВП № 48014377 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (арк. спр. 129).

18.08.2021 головним державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66535350 щодо примусового виконання постанови від 17.06.2021 ВП № 48014377 про стягнення виконавчого збору в розмірі 85752,72 грн (арк. спр. 132).

Вважаючи постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та про відкриття виконавчого провадження протиправними, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Приписами статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону №1404-VІІІ, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Частиною четвертою статті 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно з частиною п`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини дев`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Слід зазначити, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

Винятком з цього правила є випадки, передбачені частиною третьої статті 40 Закону № 1404-VIII, зокрема закінчення виконавчого провадження.

Частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VIII передбачено, зокрема що у разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Аналогічні приписи містить «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої наказом Міністерством юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.

Аналізуючи норми вищенаведеного законодавства з примусового виконання судових рішень, суд робить висновок, що Законом № 1404-VIII передбачено стягнення виконавчого збору як на стадії відкриття виконавчого провадження, так і на стадії його закінчення. При цьому, норми статті 27 вказаного Закону містять вичерпний перелік підстав та умови за якими виконавчий збір не стягується, зокрема, визначено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 цього Закону, за умови, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач як боржник у виконавчому провадженні № 48014377, сплатив повністю суму заборгованості за виконавчим документом після відкриття виконавчого провадження, у зв`язку із чим закінчення виконавчого провадження № 48014377 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404, в даному випадку, передбачувало стягнення виконавчого збору з боржника.

При цьому, позивачем не надано жодних доказів оскарження постанови від 16.08.2021 про закінчення виконавчого провадження № 48014377 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404, яка, на переконання позивача, не відповідає вимогам Закону № 1404-VIII.

Із системного аналізу положень статті 27, пункту 11 частини першої статті 39, частини третьої статті 40, частини 63 Закону № 1404-VIII слідує, що у випадку закінчення виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення майнового характеру розмір й підстави стягнення виконавчого збору не поставлені у залежність від повного або часткового виконання виконавчого документа.

Виконавчий збір у такому разі є фіксованою платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються державним виконавцем. Цей збір стягується з боржника.

Наведене свідчить про правомірність прийнятої відповідачем оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору.

При цьому, не направлення спірної постанови про стягнення виконавчого збору від 17.06.2021 № 48014377 не може вважатися самостійною підставою для скасування такої постанови, враховуючи, що судом встановлено відповідність постанови за змістом та формою вимогам Закону № 1404-VIII.

З матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця від 18.08.2021 року відкрито виконавче провадження № 66535350 з виконання постанови № 48014377 від 17.06.2021 про стягнення з боржника виконавчого збору.

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 3 Закону №1404 постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору є виконавчими документами.

З огляду на викладене, оскаржувана постанова від 18.08.2021 про відкриття виконавчого провадження № 66535350 відповідає вимогам Закону №1404, встановленим для виконавчого документа, з огляду на що, не підлягає скасуванню.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн (арк. спр. 12).

За приписами статті 139 КАС України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Луганського міського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправними та скасування постанов, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 287 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.В. Захарова