Рішення № 101141756, 09.11.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

09 листопада 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4778/21

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шембелян В.С.,

за участю секретаря судового засідання Пономарьової О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

06 вересня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, викладену в листі від 12 липня 2021 року за № 5999, у встановленні ОСОБА_1 статусу члена сім`ї померлого ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни, та видачі відповідного посвідчення - «Посвідчення члена сім`ї загиблого»;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області встановити ОСОБА_1 статус члена сім`ї померлого ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видати ОСОБА_1 згідно з Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, відповідне посвідчення - «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є дружиною померлого ОСОБА_2 , який за життя був визнаний інвалідом війни II групи, мав статус особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, одержаного під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мав право на пільги, встановлені для ветеранів війни - інвалідів війни, та який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням військового обов`язку по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

11.06.2021 позивач звернулася до відповідача з заявою про встановлення їй статусу члена сім`ї загиблого ветерана війни - інваліда війни та видачу посвідчення члена сім`ї загиблого ветерана війни - інваліда війни. Проте, відповідач листом від 12.07.2021 № 5999 відмовив за її заявою від 11.06.2021. Свою відмову відповідач мотивував тим, що статтею 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не передбачено встановлення статусу саме дружинам осіб з інвалідністю внаслідок війни, які померли внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням військових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Позивачка вважає відмову відповідача протиправною, а тому за захистом своїх прав та інтересів звертається до суду.

Ухвалою суду від 09.09.2021 відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.32-33).

Ухвалою суду від 06.10.2021 вирішено подальший розгляд адміністративної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 54).

24.09.2021 за вх. № 32126/2021 через відділ діловодства та обліку звернень громадян від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.38-40), в обґрунтування якого останній послався на таке.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 ст. 10 Закону до осіб, на яких поширюється чинність цього Закону належать сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Відповідач зазначає, що при розгляді питання встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни повинен бути встановлений причинний зв`язок смерті ветерана війни із захворюванням, одержаним під час перебування на фронті або в період проходження військової служби (в тому числі й на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів.

Таким чином, відсутні правові підстави для встановлення позивачу статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79, 90 КАС України, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини, що склалися між сторонами.

26.04.1975 між позивачкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , укладено шлюб відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_1 (а.с. 20).

Згідно з військовим квитком НОМЕР_2 від 18.03.1991 ОСОБА_2 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 12.10.1987 по 01.04.1988 доза опромінення - 6,8000 бер. (а.с. 13-14).

Відповідно до довідки військової частини № 44316 від 02.03.1988 №1784/23 ОСОБА_2 у період з 14.10.1987 по 01.03.1988 виконував обов`язки військової служби у військовій частині №44316 (а.с. 15).

Експертним висновком від 22.03.1991 встановлено, що захворювання пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 16).

07.03.2019 ОСОБА_2 відповідачем видано посвідчення серії НОМЕР_3 як особі, що має другу групу інвалідності та право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с.19).

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 помер, про що 17.02.2021 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по містах Лисичанськ та Ровеньки Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) складено відповідний актовий запис № 274 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 (а.с. 21).

Експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії на засіданні № 5411 від 19.04.2021 встановлено, що захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_2 , пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 23).

11.06.2021 позивачка звернулась до відповідача із заявою, в якій просила надати їй статус "члена сім`ї загиблого", як дружині померлого військовозобов`язаного із числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням ветерана війни - інваліда війни, та який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, яке пов`язана з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 10).

Листом від 12.07.2021 № 5999 відповідач повідомив позивачку, що пунктом першим статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до осіб, на яких поширюється чинність цього Закону, належать сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до" них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 Закону № 3551, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів. Встановлення статусу дружинам померлих учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, смерть яких пов`язана із захворюванням отриманим під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, статтею 10 Закону № 3551 не передбачено (а.с. 11-12).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551) та Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 (далі - Положення № 302).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

В преамбулі до Закону № 3551 зазначено, що цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого становлення до них.

Поширення чинності Закону № 3551 на членів сім`ї загиблої особи залежить від наявності статусу ветерана війни у такої особи.

Згідно з положеннями статті 2 Закону № 3551 законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України. Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.

Відповідно до статті 4 Закону № 3551 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Пунктами 1, 9 частини другої статті 7 Закону № 3551 визначено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами; осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Згідно з пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 20-РП/04 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. Розділ 11 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці, які безпосередньо як у воєнний, так і в мирний час, виконували інші обов`язки військової служби та тилового забезпечення, пов`язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій.

З аналізу наведених правових норм слідує, що обов`язковими умовами, за яких особу можна віднести до осіб з інвалідністю внаслідок війни, є наявність інвалідності, доказів залучення такої особи до військовослужбовців або до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Згідно з військовим квитком НОМЕР_2 від 18.03.1991 ОСОБА_2 , як військовослужбовець, приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 12.10.1987 по 01.04.1988 доза опромінення - 6,8000 бер. (а.с. 13-14).

Експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії на засіданні № 5411 від 19.04.2021 встановлено, що захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_2 , пов`язане з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 23).

Отже, з аналізу зазначених норм чинного законодавства України та з наявних матеріалів справи, суд дійшов висновку, що померлий чоловік позивачки мав статус з інвалідністю внаслідок війни і помер від захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, тому відповідно до статті 7 Закону № 3551 належить до інвалідів війни, а згідно статті 4 Закону № 3551 - до ветеранів війни.

Згідно з положеннями пункту 1 статті 10 Закону № 3551 чинність цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Пунктом 2 статті 10 Закону № 3551 визначено, що чинність цього Закону поширюється на дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів, підпільників, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге. На дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя особами з інвалідністю, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті особи з інвалідністю.

Відповідно до пункту 4 Положення № 302 особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого".

"Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина (абзац другий пункту 7 Положення № 302).

Враховуючи викладене, а також те, що позивачка ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з померлим ОСОБА_2 , який відповідно до положень статті 4 та пунктів 1, 9 частини другої статті 7 Закону № 3551 мав статус ветерана війни (особи з інвалідністю внаслідок війни), а також помер внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , відповідно до вимог статті 10 Закону № 3551 має право на встановлення статусу та отримання посвідчення члена сім`ї загиблого інваліда війни, а тому відповідач неправомірно відмовив у задоволенні її заяви про видачу такого посвідчення.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, які слід задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з матеріалами справи позивачка при зверненні до суду з позовом сплатила судовий збір за одну вимогу немайнового характеру (а.с. 6).

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 908,00 грн.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (код ЄДРПОУ 24205528, місце знаходження: 93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Малиновського, буд. 22-а) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії Управління соціального захисту населення Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області надати ОСОБА_1 статус члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та видати "Посвідчення члена сім`ї загиблого" ветерана війни відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 грн (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15 листопада 2021 року.

Суддя В.С. Шембелян