Рішення № 101141543, 17.11.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2021 року м. Київ справа №320/7030/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Атестаційної комісії №2 Головного управління Національної поліції в Київській області, Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення (висновку), визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушено прогулу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Атестаційної комісії №2 Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - відповідач-1), Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - відповідач-2), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) відповідача-1 від 30 квітня 2020 р. про невідповідність позивача займаній посаді, звільнення зі служби через службову невідповідність;

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача-2 від 14 липня 2020 р. №204 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції;

- поновити позивача на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області;

- стягнути з відповідача на користь позивача грошове забезпечення за час вимушено прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивача, який проходив службу в органах Національної поліції на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, наказом відповідача від 14 липня 2020 р. №204 о/с за наслідками проведеної атестації було звільнено з цієї посади на підставі п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність). Позивач не погоджується з правомірністю спірного наказу та рішенням атестаційної комісії відповідача про його невідповідність займаній посаді, оскільки вважає, що підстави для проведення відповідачем атестації були відсутні, висновки комісії та наказ є протиправними. Вважає, що спірний наказ є незаконним, порушує його права, а тому підлягає скасуванню. Позивач просить поновити його на посаді в Національної поліції України та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 р. відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання.

9 вересня 2020 р. від відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити у повному обсязі. Стверджує, що метою проведення атестації позивача відповідно до ч.1 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію" була оцінка його ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного викладення, визначення відповідності посаді, а також перспективі його службової кар`єри. За результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення наявних документів, атестаційною комісією прийнято рішення про те, що позивач не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню через службову невідповідність.

28 жовтня 2020 р. представником відповідача заявлено клопотання про допит свідків - членів Атестаційної комісії №2 ГУ НП в Київській області.

23 листопада 2020 р. у судовому засіданні протокольною ухвалою суду задоволено клопотання відповідача про виклик свідків - голови атестаційної комісії ОСОБА_2 , секретаря цієї комісії ОСОБА_3 , а також члена вказаної комісії ОСОБА_4 , щодо виклику інших свідків клопотання відкликано.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, позов просили задовольнити. Представник відповідача у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

25 січня 2021 р. у судове засідання свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , а також ОСОБА_4 не прибули, у зв`язку з чим представник відповідача заявив про відсутність потреби в їх допиті як свідків. Разом з тим, представником відповідача заявлено клопотання про допит у якості свідка ОСОБА_8 . Протокольною ухвалою суду від 25 січня 2021 р. задоволено вказане клопотання та ухвалено продовжити розгляд справи без допиту свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні повідомив, що влітку 2020 р. було проведено атестацію більше ніж 150 осіб. Зазначає, що члени комісії відправляли всіх на поліграф. Звертає уваги, що всіх деталей бесіди з поліцейськими не пам`ятає, оскільки пройшло багато часу та на той час здійснювалася перевірка 150 осіб, інформацію про кожного не можливо запам`ятати. Зазначив, що голосував за звільнення позивача та підписав відповідний протокол комісії. Причину відсутності підпису одного члена комісії в протоколі пояснити не може. Які саме із заданих позивачу під час атестації запитань та наданих ним відповідей стали підставою для рекомендації направити його на проходження опитування на поліграфі не знає.

25 січня 2021 р. в судовому засіданні позивач заявив клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник відповідачів не заперечував щодо поданого клопотання. У зв`язку з заявленими клопотаннями сторін про розгляд справи в порядку письмового провадження протокольною ухвалою суду від 25 січня 2021 р. на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України вирішено здійснювати судовий розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданим 15 вересня 2008 р. Обухівським РВ ГУ МВС України у Київській області. Позивач є учасником бойових дій.

Згідно з послужним списком позивач проходив службу: у період з грудня 2011 р. по листопад 2015 р. - в органах внутрішніх справ; із листопада 2015 р. по липень 2020 р. - в органах Національної поліції; з березня 2020 р. по липень 2020 р. - займав посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

Згідно з атестаційним листом від 11 березня 2020 р. позивача він відповідає займаній посаді, заслуговує призначення на вищу посаду. За змістом текст атестації містить позитивні характеристики позивача, недоліків в роботі не вказано.

У березні 2020 р. позивача призначено на вищу посаду (із посади поліцейського сектору реагування патрульної поліції на посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Обухівського ВП ГУНП в Київській області).

29 травня 2020 р. позивачу присвоєно спеціальне звання - лейтенант поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 16 червня 2020 р. №975 "Про створення атестаційної комісії №2 Головного управління Національної поліції в Київській області" затверджено склад атестаційної комісії №2 Головного управління Національної поліції в Київській області.

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 16 червня 2020 р. №977 "Про проведення атестування поліцейських Обухівського району Київської області" призначено атестування поліцейських Обухівського відділу поліції та затверджено список поліцейських Обухівського відділу поліції ГУНП в Київській області, які підлягають атестуванню.

Відповідно до Списку поліцейських Обухівського відділу поліції ГУНП в Київській області для проходження атестування (Додаток 1 до наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 16 червня 2020 р. №977) позивача ОСОБА_1 до переліку цих осіб не включено.

Пунктом 3 цього ж наказу голові атестаційної комісії визначено провести по 3 липня 2020 року в робочий час доби засідання атестаційної комісії та організувати тестування поліцейських Обухівського відділу поліції, які підлягають атестуванню.

У послужному списку позивача зазначено, що на момент призначення відповідачем атестації у позивача було знято одне дисциплінарне стягнення у вигляді сурової догани, яке застосовано наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 29 травня 2019 р. №82.

19 червня 2020 р. складено атестаційний лист на позивача, який підписав заступник начальника ВП - начальник СКП Обухівського ВП майор поліції Павло Смальоха. За змістом текст атестації містить позитивні характеристики позивача, недоліків в роботі не вказано. В атестаційному листі зазначено про те, що результати атестування позивача наступні: тестування загальне - 31 бали; тестування професійне - 32 бали. За висновком прямого керівника від 19.06.2020: «Займаній посаді не відповідає. Підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність». За висновком атестаційної комісії (вказана дата 30.04.2020): «Займаній посаді не відповідає. Підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність». 07.07.2020 позивач ознайомився з текстом атестацій та висновками і зазначив власноручно «з рішенням атестаційної комісії не згоден». В атестаційному листі позивача вказано його спеціальне звання - «сержант поліції», тоді як позивач є лейтенантом поліції..

24 червня 2020 р. Атестаційною комісією № 2 ГУ НП в Київській області за результатами співбесіди з позивачем прийнято рішення, оформлене протоколом №116, яким запропоновано позивачу проходження опитування з використанням поліграфа. Остаточне рішення буде прийнято після результатів поліграфа. Згідно з примірником протоколу, наданого позивачем, під час співбесіди позивачу задано лише 4 запитання, на які ним надано наступні відповіді: « 1. Як працюєте. Відповідь - Добре. 2. Любимі справи. Відповідь - Майнові. 3. Рік народження. Відповідь - 1992. 4. Академію закінчили. Відповідь - Так». У цьому примірнику підпис члена комісії Нещерет відсутній.

Суд зазначає, що у примірнику цього ж протоколу, наданого відповідачем, зазначено 6 запитань, зокрема окрім вказаних 4 запитань є наступні: « 5. Питання щодо ОРС - Відповідь надав. 6. Назвіть статті 44, 45 ЗУ «Про НП». Відповідь надав». У цьому примірнику підпис члена комісії Нещерет наявний.

Відповідачем було видано наказ від 14 липня 2020 р. № 204 о/с, яким лейтенанта поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області відповідно до пункту 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність) було звільнено зі служби в поліції у запас 15 липня 2020 р.

Судом встановлено, що підставою для звільнення позивача слугував атестаційний лист від 30 червня 2020 р., акт від 13 липня 2020 р. вих. №5088, довідка від 10 липня 2020 р. № 102.

Не погоджуючись з висновками Атестаційної комісії щодо службової невідповідності та наказом про звільнення, позивач звернувся до суду.

Під час розгляду справи судом позивачем подано скаргу в адміністративному порядку на рішення атестаційної комісії до Центральної апеляційної комісії, рішенням якої від 02.10.2020 скаргу відхилено.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги таке.

Відповідно до вимог частини першої статті 17 Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 р. №580-VIII (далі-Закон №580-VIII, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання.

Згідно з вимогами частиною першою статті 48 Закону №580-VІІІ призначення та звільнення з посад поліцейського здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

Статтею 47 Закону №580-VІІІ встановлено, що призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України. У разі проведення конкурсу для визначення кандидата для призначення на відповідну посаду призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції згідно з номенклатурою посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, та відповідно до результатів конкурсу.

Так, пунктом 5 частини першої статті 77 Закону №580-VІІІ поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через службову невідповідність.

Відповідно до вимог частин першої статті 57 Закону №580-VІІІ атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар`єри.

Частиною другою статті 57 Закону №580-VІІІ встановлено, що атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Згідно з частиною третьою статті 57 Закону №580-VІІІ атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

Порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України (частини четверта-п`ята статті 57 Закону №580-VІІІ).

Суд зазначає, що наведені у ч.2 ст.57 Закону № 580-VІІІ підстави для проведення атестування є вичерпними. Метою проведення атестування із будь-яких зазначених вище підстав є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв`язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Кожна з зазначених трьох підстав для проведення атестування повинна бути зв`язана з певними передумовами, зокрема, атестування, яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов`язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Порядок атестування поліцейських, яке проводиться в апараті Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України (далі - органи поліції), визначений Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ від 17 листопада 2015 р. №1465, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2015 р. за №1445/27890 (далі - Інструкція №1465).

Розділом ІV Інструкції №1465 визначений порядок організації, підготовки, проведення атестування.

Пунктом 1 розділу ІV Інструкції №1465 передбачено, що організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних керівників і передбачають: 1) створення атестаційних комісій; 2) складання списків поліцейських, які підлягають атестуванню; 3) визначення дати, часу і місця проведення засідання комісії; 4) розміщення на офіційному веб-сайті МВС, Національної поліції України чи відповідних органів поліції оголошень про набір до атестаційної комісії; 5) доведення до поліцейських інформації про проведення атестування, у тому числі шляхом розміщення на офіційному веб-сайті МВС, Національної поліції України чи відповідного органу поліції інформації про час та місце проведення атестування.

Згідно з пунктом 11 розділу IV Інструкції №1465 атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

Відповідно до вимог пункту 3 розділу IV Інструкції №1465 атестаційні листи на поліцейських складають безпосередні керівники.

Пунктами 7-9 розділу ІV Інструкції №1465 визначено, що керівники, які складають атестаційний лист, зобов`язані: 1) ознайомитися з вимогами цієї Інструкції; 2) проаналізувати проходження служби, професійну та спеціальну підготовку, а також конкретні показники служби поліцейського; 3) вивчити матеріали (характеристики) на осіб, які відряджені до державних (міждержавних) органів, установ та організацій із залишенням на службі в поліції; 4) на підставі всебічного вивчення особистих, професійних та ділових якостей поліцейського, який атестується, заповнити атестаційний лист за формою, визначеною в додатку 1 до цієї Інструкції.

В атестаційному листі зазначаються такі відомості про поліцейського, який атестується: 1) результати службової діяльності згідно з функціональними обов`язками; 2) дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення; 3) прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою; 4) володіння іноземними мовами; 5) культура в службі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівнів; 6) стан здоров`я та фізична підготовленість, уміння володіти табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби; 7) основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці; 8) інші дані, які, на думку керівника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого; 9) результати проходження підвищення кваліфікації.

Прямі керівники зобов`язані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, з`ясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності поліцейського, який атестується, та внести до відповідного розділу атестаційного листа один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Атестаційний лист після розгляду прямими керівниками передається на розгляд до атестаційної комісії.

Відповідно до вимог пункту 10 розділу ІV Інструкції №1465 з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест), та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов`язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийнятті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

Згідно з пунктом 11 розділу ІV Інструкції №1465 атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

Пунктом 12 розділу ІV Інструкції №1465 встановлено, що за рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.

Відповідно до вимог пункту 13 розділу ІV Інструкції №1465 поліцейські, які проходять атестування, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі.

Згідно з пунктом 15 розділу ІV Інструкції №1465 атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Пунктом 16 розділу ІV Інструкції №1465 визначено, що атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії:1) повноту виконання функціональних обов`язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Отже, атестування поліцейських фактично включає два етапи: тестування та співбесіду.

Тестування передбачає професійний тест (тест на знання законодавчої бази) та тест на загальні здібності та навички.

Суд зазначає, що Інструкція №1465 не містить конкретного порядку проведення співбесіди. У той же час, виходячи з її змісту та мети атестування можна стверджувати, що під час співбесіди Атестаційна комісія повинна розглянути атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського; оцінити ділові, професійні, особисті якості поліцейського, його освітній та кваліфікаційний рівень, а також з`ясувати відповідність особи поліцейського критеріям, визначеним пунктом 16 розділу ІV Інструкції №1465, для чого поліцейському, який проходить атестування, можуть ставитись питання.

Відповідно до вимог пунктів 17-18 розділу ІV Інструкції №1465 атестаційна комісія проводить розгляд матеріалів за відсутності особи, щодо якої приймається рішення.

Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої приймається рішення, і запрошених осіб.

Рішення атестаційної комісії приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії.

Згідно з вимогами п. 20 розділу ІV Інструкції №1465 усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення.

У протоколі за результатами атестування серед іншого зазначається один із висновків, зазначених у пункті 15 цього розділу (пункт 21 розділу ІV Інструкції №1465).

Пунктом 23 розділу ІV Інструкції №1465 передбачено, що протоколи засідань атестаційної комісії підписуються головою, секретарем, присутніми на її засіданні членами комісії.

Відповідно до вимог пункту 24 розділу ІV Інструкції №1465 за результатами атестування висновки, зазначені в протоколі атестаційної комісії, заносяться до атестаційного листа, який підписується головою та секретарем комісії та в місячний строк направляється до керівника, якому надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції.

Поліцейський, який атестувався, ознайомлюється з висновком атестування, зазначає дату та підпис (пункт 25 розділу ІV Інструкції №1465).

Як зазначено вище, за результатами проведення атестування відповідачем було прийнято наказ від 14 липня 2020 р. № 204 о/с, яким позивача звільнено зі служби в поліції у запас на підставі пункту 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» через службову невідповідність.

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, зазначив, що призначення відповідачем атестації щодо нього було здійснено за відсутності підстав, передбачених нормами чинного законодавства.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що метою проведення атестування позивача була відповідно до ч.1 ст.57 Закону №580-VІІІ оцінка його професійних якостей, освітнього та кваліфікаційного рівня, фізичної підготовки, визначення відповідності займаній посаді.

Суд зазначає, що у наказах Головного управління Національної поліції в Київській області від 16 червня 2020 р. №975 "Про створення атестаційної комісії №2 Головного управління Національної поліції в Київській області" та від 16 червня 2020 р. №977 "Про проведення атестування поліцейських Обухівського відділу поліції" зазначено, що атестування поліцейських призначено з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей та рівня підготовленості особового складу відповідно до статті 57 Закону України "Про Національну поліцію".

Тобто у наказі від 16 червня 2020 р. №977 фактично процитовано положення ч.1 ст.57 Закону №580-VІІІ, при цьому даний документ не містить посилань на конкретну підставу призначення атестації, які визначені ч.2 ст.57 Закону №580-VІІІ.

Суд зазначає, що аналіз положень ч.2 ст.57 Закону №580-VІІІ дає підстави для висновку, що атестуванню підлягають лише поліцейські: а) які претендують на вищу посаду; б) щодо яких вирішується питання про переведення на нижчу посаду; в) щодо яких вирішується питання про звільнення через службову невідповідність.

Відповідно, до списку поліцейських, які підлягають атестуванню слід включати лише тих поліцейських, відносно яких наявні підстави для проведення атестування, що передбачені частиною другою ст.57 Закону №580-VІІІ.

При цьому, положення ч.1 ст.57 Закону №580-VІІІ не є самостійною підставою проведення атестування, оскільки цю норму слід застосовувати у системному взаємозв`язку з нормами ч.2 ст.57 Закону №580-VІІІ, в якій наведений вичерпний перелік підстав для проведення атестування, за відсутності яких проведення атестації є неправомірним.

Кожна із зазначених у частині другій Закону №580-VII підстав проведення атестування повинна бути пов`язана з певними передумовами, зокрема, атестування, яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов`язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 4 грудня 2019 р. у справі №819/1356/17 та від 19 вересня 2019 р. у справі №200/9922/18-а.

Дослідженням судом послужного списку позивача встановлено, що на момент призначення відповідачем атестації у позивача було знято одне дисциплінарне стягнення у вигляді сурової догани, яке застосовано наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 29 травня 2019 р. №82.

Суд вважає, що наявність у позивача одного знятого дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани не є у розумінні вимог чинного законодавства підставою для призначення атестації.

Суд зазначає, що відповідно до положень Інструкції №1465 наявність у поліцейського дисциплінарних стягнень є лише одним із критеріїв, який має бути врахований атестаційною комісією під час прийняття рішення за результатами атестації поліцейського.

Суд бере до уваги, що у березні 2020 р. позивача було атестовано, його визнано таким, що відповідає займаній посаді, заслуговує призначення на вищу посаду. Цей висновок атестації було реалізовано у березні 2020 р., позивача призначено на вищу посаду, а в травні 2020 р. йому присвоєно більш високе спеціальне звання - лейтенант поліції. При цьому жодних відомостей про вчинені ним будь-які порушення в період після атестування у березні 2020 р. до дати проведення наступної атестації у червні 2020 р. в матеріалах справи відсутні, відповідачем таких обставин не вказано і у цій адміністративній справі не доведено.

У зв`язку з цим суд вважає, що відповідач безпідставно призначив атестацію позивача.

Щодо висновків атестаційної комісії про службову невідповідність позивача, суд зазначає про таке.

24 червня 2020 р. Атестаційною комісією № 2 ГУ НП в Київській області за результатами співбесіди з позивачем прийнято рішення, оформлене протоколом №116 від 24 червня 2020 р., яким запропоновувати позивачу проходження опитування з використанням поліграфа. Остаточне рішення буде прийнято після результатів поліграфа.

В атестаційному листі, підписаному головою атестаційної комісії ОСОБА_2 та секретарем атестаційної комісії Захарчук Н., зазначено, що комісія дійшла висновку про те, що позивач займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Суд бере до уваги, що текст атестації, який містить характеристику позивача, свідчить про те, що по службі він характеризується позитивно, жодних недоліків, які б свідчили про невідповідність займаній посаді, не зазначено.

Суд зазначає, що атестаційною комісією Головного управління Національної поліції в Київській області за результатами проведення атестації позивача було прийнято лише одне рішення, оформлене протоколом атестаційної комісії №116 від 24 червня 2020 р.

У вказаному рішення всупереч вимогам пункту 21 розділу ІV Інструкції №1465 не міститься жоден із висновків, який має бути прийнятий комісією за результатами розгляду відповідних матеріалів щодо поліцейського, перелік яких визначений у пункті 15 цього розділу ІV Інструкції №1465 (займаній посаді відповідає; займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність).

Крім того, суд зазначає, що в силу вимог пункту 24 розділу ІV Інструкції №1465 висновки, зазначені в протоколі атестаційної комісії, мають бути внесені до атестаційного листа.

Проте, як встановлено судом, атестаційний лист від 30 червня 2020 р. не містить висновків атестаційної комісії, які викладені у протоколі засідання атестаційної комісії від 24 червня 2020 р. №116, щодо пропозиції позивачу пройти опитування з використанням поліграфа. Натомість в цьому атестаційному листі зазначено про невідповідність позивача займаній посаді та необхідність його звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Вказана інформація у протоколі атестаційної комісії від 25 червня 2020 р. №116 відсутня.

Отже, досліджені судом документи свідчать про те, що протокол атестаційної комісії від 24 червня 2020 р. №116 та атестаційний лист від 30 червня 2020 р. містять різну за змістом інформацію, що суперечить положенням Інструкції №1465.

При цьому, протокол атестаційної комісії від 24 червня 2020 р. №116 не містить висновку щодо невідповідності позивача займаній посаді та необхідності його звільнення зі служби в поліції.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що атестаційна комісія №2 Головного управління Національної поліції в Київській області за результатами проведення атестації позивача не приймала рішення про невідповідність позивача займаній посаді та про його звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Крім того, під час розгляду справи відповідачем не були надані докази ані наявності обґрунтованих підстав для звільнення позивача зі служби, ані належного мотивування звільнення позивача.

При цьому, отримання позивачем низьких балів за тестування не є законодавчо визначеною підставою для звільнення зі служби. Наведене свідчить, що отримані поліцейським при тестуванні бали не є визначальним критерієм для прийняття рішення про його відповідність чи невідповідність займаній посаді.

Суд бере до уваги, що зміст атестації містить позитивні характеристики позивача. Задані позивачу запитання та надані ним відповіді не містять жодних даних про невідповідність позивача займаній посаді.

Суд також враховує існування двох примірників протоколів засідання атестаційної комісії, які мають вказані вище відмінності як щодо змісту (неправильне зазначення спеціального звання позивача, кількість заданих йому запитань), так і щодо їх підписання усіма членами комісії. Суд вважає, що ці обставини не є окремими підставами для визнання протиправним і скасування рішення атестаційної комісії, проте свідчать про поверховість і неналежну якість роботи комісії, які й обумовили прийняття нею протиправного рішення.

Вказані вище обставини свідчать про те, що підстави для звільнення позивача зі служби в поліції через службову невідповідність бути відсутні, а тому суд вважає, що відповідач безпідставно дійшов висновків, вказаних в атестації, та протиправно прийняв спірний наказ.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду даної справи відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами правомірність призначення атестації позивача та факт прийняття атестаційною комісією за результатами проведення атестації рішення про невідповідність позивача займаній посаді та про його звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, а тому суд вважає, що підстави для прийняття відповідачем спірного наказу відсутні.

У зв`язку з цим суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 14 липня 2020 р. №204о/с "По особовому складу".

Крім того, оскільки матеріалами справи підтверджується відсутність підстав для призначення відповідачем атестації позивача, суд вважає, що прийняття атестаційною комісією №2 Головного управління Національної поліції в Київській області за результатами атестації рішення, оформленого протоколом від 24 червня 2020 р. №116 також є безпідставним.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача в частині визнання протиправним рішення атестаційної комісії №2 Головного управління Національної поліції в Київській області, оформленого протоколом від 24 червня 2020 р. №116.

Щодо вимоги про поновлення позивача на службі в поліції на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, суд зазначає наступне.

Ураховуючи протиправність звільнення позивача зі служби в поліції внаслідок безпідставного атестування та притягнення до дисциплінарної відповідальності позивач підлягає поновленню на службі в поліції на займаній ним перед звільненням посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Належним способом захисту порушених прав та інтересів позивача є поновлення позивача на посаді, з якої його було незаконно звільнено, тобто на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

Визначаючись щодо дати, з якої позивача має бути поновлено на посаді, суд зазначає таке. Згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 14 липня 2020 р. № 204 о/с позивача з 15 липня 2020 року звільнено зі служби в поліції. Беручи до уваги, що день звільнення вважається останнім днем служби, суд вважає, що позивач підлягає поновленню на раніше займаній посаді з дня, наступного за днем звільнення позивача зі служби в поліції, тобто з 16 липня 2020 року.

Суд при цьому звертає увагу, що вимогами п. 3 ч.1 ст. 256 КАС України передбачено, що негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність звернення постанови суду до негайного виконання в частині поновлення на службі в поліції на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_1 .

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Оскільки нормами Закону України "Про Національну поліцію" не врегульовані питання процедури поновлення на посаді поліцейських, звільнення яких визнано судом незаконним, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин положення Кодексу законів про працю України.

Згідно з вимогами ч.1 ст.235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

11 листопада 2015 року Кабінетом міністрів України прийнято постанову №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції". Даною постановою встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Середній заробіток працівника згідно з ч.1 ст. 27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), який застосовується у випадку виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Відповідно до вимог абз.3 п.2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Абзацом 3 пункту 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Згідно з п.5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абз.1 п.8 цього Порядку середньоденна (середньо година) заробітна плата працівника.

Відповідно до вимог абз.1 п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат, працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 Порядку).

Наказом МВС України від 06 квітня 2016 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29 квітня 2016 року № 669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі Порядок № 260).

Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 квітня 2016 року №260, передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення поліцейському за час вимушеного прогулу є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Пунктом 9 розділу І Порядку встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Пунктом 12 розділу ІІ Порядку обумовлено, що керівники органів поліції мають право преміювати поліцейських відповідно до особливостей проходження служби та особистого внеску поліцейського в загальні результати служби з урахуванням специфіки і особливостей виконання покладених на нього завдань та у межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції.

Розміри премії встановлюються за рішенням керівників органів поліції відповідно до затверджених ними положень про преміювання та наявного фонду грошового забезпечення

Виплата премій поліцейським здійснюється за наказами керівників органів поліції.

У випадку допущення поліцейськими проступків, які впливають на розмір премії, до наказу вносяться відповідні зміни та проводиться перерахунок премії в наступному місяці.

Накази про преміювання поліцейських видаються до 25 числа кожного місяця на підставі списків начальників структурних підрозділів органу поліції, погоджених з фінансовим підрозділом у частині розміру фонду преміювання.

Виплата премії проводиться щомісяця в останній день місяця за поточний місяць разом з виплатою грошового забезпечення.

Поліцейським поліції охорони виплата премії здійснюється щомісяця до 07 числа за минулий місяць разом з виплатою грошового забезпечення.

Зі змісту Порядку, який є спеціальним для вирішення даних спірних правовідносин, встановлено, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби. (Правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 липня 2018 року, справа №805/1110/17-а адміністративне провадження №К/9901/22563/18).

Суд зазначає, що тривалість вимушеного прогулу позивача, який утворився внаслідок протиправного звільнення позивача згідно наказу відповідача № 204 о/с від 14 липня 2020 р. необхідно обраховувати з 16 липня 2020 р. (що є першим календарним днем після звільнення позивача) по 17 липня 2021 р. (що є датою прийняття судом рішення про поновлення позивача на посаді), що становить 521 календарних днів.

З огляду на те, що позивача звільнено 15 липня 2020 року (останній робочий день), відповідно сума виплат за два календарні місяці роботи, для розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинна обчислюватись виходячи з виплат за травень та червень 2020 року.

Відповідно до довідки про доходи позивача, виданої відповідачем, грошове забезпечення за останні два повні календарні місяці перед звільненням позивача, за травень 2020 року (12 102 грн. 93 коп. за 31 календарних дня) та червень 2020 року (13 070 грн. 05 коп. за 31 календарний день), що у сумі становить 25 172 грн. 98 коп.

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача складає 406 грн. 01 коп. (25 172 грн. 98 коп. (середня заробітна плата за останні два місяці роботи, згідно наданої довідки)/62 (кількість робочих днів).

Виходячи із поняття вимушеного прогулу, кількість днів вимушеного прогулу визначається з дня звільнення та до винесення судом рішення про поновлення на роботі незаконного звільненого працівника, в даному випадку з 16 липня 2020 року по 17 листопада 2021 року, що складає 521 календарних дня.

З огляду на наведене, грошове забезпечення позивача за час вимушеного прогулу становить 211 531 грн. 21 коп. (406 грн. 01 коп. х 521 календарних днів).

Суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління Національної поліції у Київський області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу починаючи з 16 липня 2020 року по 17 листопада 2021 року (по дату винесення рішення у справі) в розмірі 211 531 грн. 21 коп.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Суд враховує, що вказаним рішенням суду було поновлено позивача на посаді та стягнуто з відповідача на користь позивача середньомісячне грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

За таких обставин відповідач повинен допустити негайне виконання рішення суду в частині нарахування і виплати позивачу середньомісячного грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу - в межах розміру одного місячного грошового забезпечення.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем. Отже, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Підстави для вирішення у цій справі питання щодо розподілу судових витрат відсутні.

Крім того, судом встановлено, що представником позивача в позовній заяві наведено розрахунок витрат на правничу допомогу, у зв`язку з цим суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За приписами п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 ст. 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 ст. 134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Приписи ст. 134 КАС України не виключають права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12 вересня 2018 р. (справа №810/4749/15) зазначив, що на підставі аналізу положень ст. 134 КАС України склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2018 р. (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява № 34884/97, п. 30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 травня 2012 р. № 5076-VI (далі - Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Статтею 19 Закону № 5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до вимог ст. 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Дослідивши наявні документи, які містяться в адміністративній справі, судом встановлено, що представником позивача не додано надано на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. 00 коп. жодного документа, у т.ч.: договір про надання правової допомоги, акту виконаних робіт та квитанцій або платіжних доручень, які підтверджували дійсну сплату грошових коштів за надання правової допомоги. У зв`язку з тим, що представником позивача не надано цих доказів, то підстави для вирішення питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу при прийняття рішення у справі у суду відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Атестаційної комісії №2 Головного управління Національної поліції в Київській області, оформлене протоколом від 24 червня 2020 р. №116.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Київській області від 14 липня 2020 р. №204 о/с "По особовому складу" про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 .

Поновити на службі в поліції на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_1 (РНКОПП - НОМЕР_2 ) з 16 липня 2020 р.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на службі в поліції на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_1 (РНКОПП - НОМЕР_2 ).

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Київський області (код ЄДРПОУ - 40108616) на користь ОСОБА_1 (РНКОПП - НОМЕР_2 ) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 16 липня 2020 р. по 17 листопада 2021 р. (по дату винесення рішення суду), в розмірі 211 531 (двісті одинадцять тисяч п`ятсот тридцять одна) грн. 21 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 (РНКОПП - НОМЕР_2 ) середньомісячного грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу - в межах суми одного місячного грошового забезпечення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_2 .

Відповідач - Головне управління Національної поліції в Київській області, адреса: вул. Володимирська, буд. 15, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ - 40108616.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду 17 листопада 2021 р.