Рішення № 101141193, 16.11.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2021 р. справа № 300/1841/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій №000/2940706 від 04.11.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в силу положень ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" у нього не виникло обов`язку отримувати ліцензію на зберігання пального, оскільки отримувати ліцензію на право зберігання пального суб`єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних ємностей. У свою чергу придбане пальне використовується позивачем у власній господарській діяльності для заправки дев`яти вантажних транспортних засобів. Вважає, що особи, які здійснювали перевірку безпідставно зазначили про зберігання палива, оскільки такого не відбувалось. Також вказав на порушення під час прийняття рішення про проведення перевірки та відсутність підстав для її проведення.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано строк позивачу для усунення недоліків позовної заяви. На виконання ухвали суду позивачем усунуто недоліки позовної заяви у встановлений ухвалою строк.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що в ході проведення фактичної перевірки було встановлено, що позивачу було відвантажено пальне, але за місцем відвантаження відсутня ліцензія на право зберігання пального, у зв`язку з чим позивачем допущено зберігання пального без отримання ліцензії на право зберігання пального.

Зазначає, що встановлене порушення підтверджується актом перевірки та поясненнями позивача. Відповідач стверджує, що позивач не заперечує факт придбання пального та надав пояснення про те, що він зберігає придбане паливо у підземній ємності 16000 л за адресою АДРЕСА_1 .

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в обґрунтування заперечень проти відзиву зазначено, що податковим органом в акті перевірки не зазначені жодні докази, які б підтверджували саме факт зберігання пального. Стверджує, що не заперечує факт отримання пального, проте зазначає, що не здійснював фактичне його зберігання. Зазначає, що акцизні накладні розкривають зміст господарської операції та підтверджують рух активів, однак не можуть підтверджувати факт зберігання пального. Вказав, що посадовими особами відповідача не вчинено жодних дій щодо встановлення обставин, які відображені в акті перевірки, зокрема не здійснено встановлення факту наявності та використання стаціонарної ємності чи обсягу палива. Просить суд позов задовольнити.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрований як фізична особа-підприємець з 02.04.2001.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД є «49.41 Вантажний автомобільний транспорт».

Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області з 16.09.2020 по 26.11.2020 проведено фактичну перевірку діяльності ОСОБА_2 за адресою реєстрації суб`єкта господарської діяльності: АДРЕСА_1 .

Перевірку проведено на підставі ст. 80 Податкового кодексу України згідно з наказом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №992 від 15.09.2020 та направленнями на проведення фактичної перевірки від 15.09.2020 №1247, №1246 (а.с. 55-57).

Направлення на перевірку від 15.09.2020 №1246 та 1247 містять відмітку за підписом першого заступника начальника Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про те, що строк перевірки продовжено з 25.09.2020 на п`ять днів на підставі відповідного наказу.

За результатами перевірки 29.09.2020 складено акт фактичної перевірки, в якому міститься посилання на порушення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 положень ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", а саме: зберігання позивачем пального за відсутності ліцензії на право зберігання пального (виключно для власних потреб та промислової переробки) за адресою: АДРЕСА_1 .

Акт перевірки містить відмітку про те, позивач відмовився від підписання матеріалів перевірки та отримання другого примірника акта.

За результатами перевірки Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, керуючись статтею 17 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", прийняло рішення про застосування фінансових санкцій від 04.11.2020 №000/2940706, яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 500 000,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про застосування фінансових санкцій, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 № 481/95-BP, в редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 481/95-BP).

Відповідно до ст. 16 Закону №481/95-ВР, контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Стаття 19-1 Податкового кодексу України визначає функції контролюючих органів, до яких, зокрема, відноситься: здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального; забезпечення визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов`язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до положень статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити, зокрема, фактичні перевірки, яким вважаються перевірки, що здійснюються за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп.75.1.3 п.75.1 ст.75).

Згідно з положеннями статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи), та може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, зокрема, у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (пп.80.2.5 п.80.2 ст.80).

Судом встановлено, що наказ №992 від 15.09.2020 про проведення фактичної перевірки прийнято у зв`язку з одержаною інформацією від ДПС України викладеною у листі №13939/7/99-00-07-05-03-07 від 11.08.2020 (а.с. 58-69), що відповідає вимогам встановленим пп. 80.2.5 п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України.

За таких обставин є хибним твердження позивача щодо відсутності належних підстав у контролюючого органу щодо проведення перевірки та прийняття наказу про проведення фактичної перевірки №992 від 15.09.2020.

Також суд зазначає, що податковим органом перевірка розпочата після вручення позивачу копії наказу та пред`явлення йому службових посвідчень та направлень 15.09.2020 об 15 год. 00 хв., про міститься відмітка у направленнях на перевірку (а.с. 55, 56), тобто відповідачем дотримано вимоги ст. 80 Податкового кодексу України, а позивачем допущено посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

Щодо форми прийнятого рішення за наслідками проведеної перевірки суд зазначає наступне.

У запереченні на відзив позивач посилається на невідповідність форми прийнятого рішення, і вважає, що за результатами проведеної перевірки відповідач мав прийняти податкове повідомлення-рішення, а не рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, оскільки станом на момент його прийняття постановою Кабінету Міністрів України №790 від 02.06.2003 не визначений порядок застосування фінансових санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії.

Суд погоджується з твердженнями позивача про необхідність прийняття контролюючим органом за результатами фактичної перевірки та встановлених порушень саме податкового повідомлення-рішення, а не рішення про застосування фінансових санкцій, оскільки зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 р. №790 у відповідності до яких було приведено вказану постанову у відповідність до вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" були внесені 21.03.2021. Таким чином, станом на момент прийняття оскаржуваного рішення відповідач мав керуватись Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, який затверджений наказом Міністерства фінансів України №1204 від 28.12.2015.

Однак такі дефекти прийнятого органом доходів і зборів акта індивідуальної дії (рішення про застосування фінансових санкцій замість податкового повідомлення-рішення), не повинні сприйматись як безумовні підстави для висновку про його протиправність і, як наслідок, про скасування такого рішення. Якщо відповідний акт індивідуальної дії прийнятий контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів його форми. У такому разі рішення органу доходів і зборів про застосування фінансових санкцій за порушення вимог законодавства з регулювання обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, прийняте не за формою, передбаченою для податкових повідомлень-рішень, варто розцінювати як податкове повідомлення-рішення з окремими дефектами, які не змінюють суті спірного рішення.

Вказаний висновок Верховного Суду, висвітлений у постанові від 02 червня 2020 року у справі №826/25551/15.

Щодо встановлених порушень під час проведеної перевірки суд зазначає наступне.

Згідно висновків акту №090274 від 29.09.2020 перевіркою встановлено порушення статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

При цьому, необхідно зазначити, що у вказаному акті наявні посилання лише на статтю 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" відповідно, без зазначення конкретних частин, пунктів чи абзаців вказаної статті, що не дає можливості встановити чітку норму законодавства, порушення якої зафіксовано відповідачем та чітку норму законодавства, яка в подальшому стала підставою для застосування штрафних (фінансових санкцій).

Зі змісту акту перевірки, зокрема, у розділі 2.2.20 Додаткова інформація про факти встановлені в ході перевірки, зокрема зазначено про «зберігання пального без наявності ліцензії в період з 01.04.2020 по 29.09.2020». Серед інших обставин вказано, що позивач використовує працю 6 найманих працівників та 9 транспортних засобів, в тому числі 7 орендованих. Також зазначено, що «згідно реєстру акцизних накладних ФОП ОСОБА_1 отримував через пересувні акцизні склади значні обсяги пального акцизна накладна №9133001779 12.06.2020, обсяг отриманого пального 5501,43л, №9083756748 обсяг отриманого пального становить 10063,61л, №9112229764 обсяг отриманого пального становить11274,5л. При цьому акцизний склад не реєстрував та ліцензію на право зберігання пального не отримував. Придбане пальне зберігається в ємності 16000л за адресою АДРЕСА_1 . В ході перевірки встановлено фактичні залишки дизельного пального станом на 16.09.2020 в кількості 4800л».

Інших фактів чи обставин, а також посилання на докази у підтвердження зазначеного акт не містить.

Абзацом п`ятдесят другим статті 1 Закону № 481/95-BP визначено, що місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Згідно частини першої статті 15 Закону № 481/95-BP оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Частиною восьмою статті 15 Закону № 481/95-BP передбачено, що суб`єкт господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років (частина десята статті 15 Закону № 481/95-BP).

Разом з тим, згідно частин тридцять дев`ять-сорок два статті 15 Закону № 481/95-BP для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

З аналізу вищезазначених положень законодавства випливає висновок, що отримувати ліцензію на право зберігання пального суб`єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей.

Такого висновку можна дійти як з визначення термінів «місце зберігання пального», «зберігання пального», так і з переліку документів, які слід надати для отримання ліцензії на право зберігання пального, адже надати такий перелік документів для пересувних ємностей та транспортних засобів неможливо, оскільки останні не є нерухомим майном та не мають чіткої прив`язки до місця (території).

Частинами першою-третьою статті 17 Закону № 481/95-ВР передбачено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень. Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Посилаючись на поставку позивачу пального згідно даних Реєстру акцизних накладних, відповідач стверджує про отримування палива за адресою: вул. Шевченка, 20 с. Ямниця, Тисменицький район без отримання ліцензії на право зберігання пального та без реєстрації акцизного складу.

В розумінні частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, згідно частини першої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

В силу частини другої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом частини першої статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Будь-яких доказів фактичного встановлення місця зберігання, наявності стаціонарної ємності, замірювання обсягу палива чи інших доказів, які б підтвердили факт зберігання палива, суду не надано. Натомість відповідач, обґрунтовуючи заперечення щодо задоволення позову посилається на письмові пояснення надані позивачем 16.09.2020. Суд зазначає, що надання пояснень позивачем не звільняє відповідача від обов`язку під час здійснення перевірки встановити та зафіксувати обставини, які свідчать про вчинене правопорушення.

У відповідності пп. 20.1.46 п. 20.1 статті 20 Податкового кодексу України під час проведення перевірки та розгляду результатів перевірки отримувати письмові пояснення від посадових (службових) осіб з питань, що стосуються предмета перевірки, та їх документальне підтвердження, у тому числі щодо здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації.

При цьому, законодавцем визначено, що такі письмові пояснення повинні супроводжуватись відповідним документальним підтвердженням обставин та фактів щодо яких такі пояснення надано.

Суд зазначає, що позивачем заперечується факт здійснення зберігання палива в стаціонарних ємностях, зазначаючи, що придбане паливо одразу після одержання використовувалось для заправки транспортних засобів, які використовуються позивачем в господарській діяльності та зазначає, що обсяги паливних баків вказаних транспортних засобів були достатніми для використання придбаного палива. При цьому, паливний бак, як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі не є акцизним складом в розумінні пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України. Вказані обставини позивачем зазначені також у запереченні на акт фактичної перевірки, які при прийнятті оскаржуваного рішення враховані не були.

Пунктом 20.1.9 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей від платника податків посадові особи, що здійснювали перевірку не вимагали, а встановили наявність палива без зазначення, в який спосіб це було здійснено.

Таким чином, перевіряючи наведені сторонами аргументи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що суб`єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання частини другої статті 19 Конституції України, позаяк не надав суду доказів, які б підтверджували викладені в акті перевірки висновки щодо здійснення зберігання позивачем пального без наявності відповідної ліцензії за адресою: вул. Шевченка, 20, с. Ямниця, Тисменицький район, не з`ясував обставин фізичного зберігання позивачем пального у спірних правовідносинах, з врахуванням напрямків господарської діяльності позивача і наявної у користуванні позивача техніки та допустив помилкове ототожнення господарської операції із придбання пального із фізичним зберіганням пального.

Отже, суд дійшов висновку щодо правомірності вимог позивача, а рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №000/2940706 від 04.11.2020 слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 5000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 05.05.2021 №1793 (а.с. 31). Доказів понесення інших витрат суду не надано.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5000,00 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про застосування фінансових санкцій №000/2940706 від 04.11.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43142559, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний № НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) сплачений судовий збір в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Григорук О.Б.