Ухвала суду № 101140784, 17.11.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про закриття провадження у справі)

17 листопада 2021 року м. Житомир справа № 240/13230/21

категорія 104000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Попільнянської селищної ради про визнання незаконним рішення та скасування його,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшов вказаний позов, у якому ОСОБА_1 просить визнати рішення Попільнянської селищної ради № 194 " Про затвердження старости Паволоцького старостинського округу" від 27 травня 2021 року незаконним та скасувати його.

Позов мотивовано тим, що вищевказаним рішенням, Попільнянська селищна рада повторно затвердила ОСОБА_2 на посаді старости Паволоцького старостинського округу, при цьому, без законних на те підстав, достроково припинивши його повноваження старости Паволоцького старостинського округу, згідно рішення Попільнянської селищної ради № 31 "Про затвердження старости Паволоцького старостинського округу" від 22 грудня 2020 року. На думку позивача, вказані дії Попільнянської селищної ради вчиняються з метою створення перешкод для виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 року у справі № 240/518/21, яким визнано протиправним та скасовано рішення Попільнянської селищної ради № 31 "Про затвердження старості Паволоцького старостинського округу" від 22 грудня 2020 року та зобов`язано Попільнянську селищну раду повторно розглянути питання про затвердження на посаді старости Паволоцького старостинського округу ОСОБА_1 .

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 06.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 04.08.2021.

За клопотанням представника позивача, судове засідання, що призачене на 04.08.2021, було відкладене на 19.08.2021.

19.08.2021 представником відповідача подано клопотання про закриття провадження у справі та розгляд вказаного клопотання у порядку письмового провадження. Також зазначено про відсутність потреби фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Під час судового засідання, яке призначено на 19.08.2021 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив протокольну ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши заяву представника відповідача про закриття провадження у справі та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі необхідно закрити, виходячи з наступного.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Статтею 1 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування» передбачено, що осадова особа місцевого самоврядування - особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

У частині другій статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування" закріплено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

За визначенням. наведеним у ст. 1 Закону України від 07 червня 2001 року №2493-III "Про службу в органах місцевого самоврядування" служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Ч. 1 ст. 2 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" унормовано, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Відповідно ч.ч.1-3 ст. 54-1 Закону України "Про місцеве самоврядування" староста затверджується сільською, селищною, міською радою на строк її повноважень за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови.

Староста є членом виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради за посадою і працює в ньому на постійній основі.

Порядок організації роботи старости визначається цим та іншими законами, а також Положенням про старосту, затвердженим сільською, селищною, міською радою.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення позивача до суду слугувала його незгода із призначенням на підставі оскаржуваного рішення відповідача, на посаду старости Паволоцького старостинського округу ОСОБА_2 та незгода із достоковим припиненням його повноважень старости на підставі рішення Попільнянської селищної ради № 31 "Про затвердження старості Паволоцького старостинського округу" від 22 грудня 2020 року.

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 18 частини першої статті 4 КАС України нормативно-правовий акт-це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який установлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який (яке) стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

У вітчизняній теорії права загальновизнано, що нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.

Натомість, індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

Отже, нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються в нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує свою дію фактами його застосування, тоді як дія індивідуального акта закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.

З огляду на викладене, право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень законом надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується.

Враховуючи наведені норми права, а також те, що позивач у даній справі не є учасником (суб`єктом) правовідносин у процедурі призначення (достокового припинення повноважень) ОСОБА_2 на посаді старости Паволоцького старостинського округу, суд вважає, що рішення рішення Попільнянської селищної ради № 194 " Про затвердження старости Паволоцького старостинського округу" від 27 травня 2021 року не породжує для ОСОБА_1 права на захист, тобто права на звернення до суду із цим позовом.

Вказане узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 01 липня 2020 року у справі № 9901/317/19 (провадження № 11-742заі19), де в подібних правовідносинах суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому, суд зауважує, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Отже, зі змісту поданої до адміністративного суду позовної заяви вбачається, що позивач заявив вимоги, які не тільки не належать до юрисдикції адміністративних судів, а взагалі не підлягають судовому розгляду.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для розгляду даного спору у порядку адміністративного судочинства.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у даній справі.

Керуючись статтями 9, 47, 189, 238, 239, 243, 248, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Закрити провадження в адміністративній справі № 240/13230/21 за позовом ОСОБА_1 до Попільнянської селищної ради про визнання незаконним рішення та скасування його.

Роз`яснити, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Є.Ю. Романченко