Рішення № 101139585, 17.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2021 р. Справа№200/10833/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Аляб`єва І.Г.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вказаним адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить:

- визнати дії Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171919) щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за п.2 ч. 2 ст. 114 розділу XVI - 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - протиправними;

- скасувати рішення Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 04.03.2021 №20 про відмову в призначенні позивачу пенсії згідно п.2 ч. 2 ст.114 розділу XVI - 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи за Списком №2, що дає право на призначення пенсії згідно п.2 ч. 2 ст. 114 розділу XVI - 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи у ТОВ «НВФ «Інтекс» з 05.04.1999 по 31.05.2011;

- зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 , пенсію згідно з п.2 ч. 2 ст. 114 розділу XVI - 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.03.2021;

- зобов`язати відповідача здійснити виплату ОСОБА_1 , недоотриманої пенсії за Списком №2 у відповідності до статті 46 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.03.2021 до часу прийняття рішення суду за цим позовом;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 1348610) на користь позивача судові витрати;

- дозволити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що пенсійний орган безпідставно відмовлено позивачу в зарахуванні до пільгового стажу періоди роботи при призначені пенсії за віком на пільгових умовах, чим порушено права та законні інтереси позивача.

Відповідач надіслав до суду відзив на позов та просить у його задоволенні відмовити. Посилається на те, що при прийнятті рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах УПФУ діяло правомірно та в межах повноважень. Зазначив, що до пільгового стажу позивача не зараховано період роботи у ТОВ «НВФ «Інтекс» з 05.04.1999 по 31.05.2011 оскільки відсутні дані в реєстрі про застраховану особу.

Ухвалою суду від 28.08.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 20.09.2021.

20.09.2021 розгляд справи відкладено на 18.10.2021.

Ухвалою суду від 18.10.2021 закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено на 16.11.2021.

Представник позивача та відповідача до судового засідання не з`явилися про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

У відповідності до вимог частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд здійснює розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 .

01.03.2021 позивач звернувся до Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про призначення пенсії за віком на підставі п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058.

Рішенням Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 04.03.2021 №20 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідної кількості стажу. Страховий стаж позивача складає: 29 роки 5 місяці 17 днів, пільгових стаж за Списком №2 відсутній. До пільгового стажу роботи позивача не зараховано період роботи в ТОВ «НВФ «Інтекс» з 05.04.1999 по 31.05.2011 оскільки відсутні дані в реєстрі про застраховану особу.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 :

- 05.04.1999 позивача прийнято на ТОВ «НВФ «Інтекс» на посаду директора-енергетика плавильного виробництва (запис 15);

- з 01.06.2005 по 31.05.2011 позивач обіймав посаду генерального директора дільниці плавильного виробництва з обробки та переробки кольорових металів (запис 16-17);

- 01.06.2011 позивача прийнято на посаду енергетика плавильного виробництва з обробки та переробки кольорових металів ТОВ «НВФ «Інтекс» (запис 18).

Довідкою товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ «Інтекс» від 01.06.2005 №12 підтверджено, що ОСОБА_1 з 05.04.1999 по 01.06.2005 працював на посаді енергетика дільниці плавильного виробництва з обробки та переробки кольорових металів, що передбачено постановою КМУ від 11.03.1994 №162 (Список №2, розділ VIII, підрозділ 19 пункт 1 код №2092300б-25473) та постановою КМУ від 16.01.2003 №36 (Список №2, розділ VIII, підрозділ 19 пункт 1 код №18.19.1б).

Відповідно до довідки товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ «Інтекс» від 27.04.2011 №18 ОСОБА_1 працював в період з 05.04.1999 по 31.03.2011 на посаді енергетика дільниці плавильного виробництва з обробки та переробки кольорових металів, що передбачено постановою КМУ від 11.03.1994 №162 (Список №2, розділ VIII, підрозділ 19 пункт 1 код №2092300б-25473) та постановою КМУ від 16.01.2003 №36 (Список №2, розділ VIII, підрозділ 19 пункт 1 код №18.19.1б).

Наказами від 10.08.2000 №10, від 29.08.2003 №12, від 04.08.2008 №13, проведена атестація робочих місць на ТОВ «НВФ «Інтекс» за умовами праці.

Наказом ТОВ «НВФ «Інтекс» від 05.04.1999 №16-1 ОСОБА_1 прийнято на посаду виконуючого обов`язки директора дільниці плавильного виробництва з обробки та переробки кольорових металів з повним робочим днем.

Відповідно до наказу ТОВ «НВФ «Інтекс» від 01.06.2005 № 23 ОСОБА_1 переведено на посаду генерального директора з виконанням обов`язків енергетика дільниці плавильного виробництва з обробки та переробки кольорових металів з повним робочим днем.

Здійснивши оцінку обставин справи та надавши їм юридичної кваліфікації, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з такого.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до приписів пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон 1058-IV) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі Порядок № 383), передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Комплексний аналіз норм дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 Закону № 1058-IV є перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, з урахуванням проведеної атестації робочих місць, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII та частини першої статті 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Згідно Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (пункт 1 Порядку).

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

Вирішуючи питання щодо спірних періодів роботи позивача, суд виходить з такого.

Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Згідно роз`яснення Міністерства соціального захисту населення України та Міністерства праці України за №01-3/406-02-2 від 10.05.1994 року, під повним робочим днем вважається виконання роботи в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 (далі - Порядок №383), встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Відтак, факт роботи позивача у спірний період на ТОВ «НВФ «Інтекс» підтверджений належним чином та сторонами не оспорюється, спірним є питання щодо зарахування вказаного періоду до пільгового стажу позивача.

З матеріалів справи вбачається що атестація робочих місць на ТОВ «НВФ «Інтекс» проводилась тричі, що підтверджується наказами про проведення атестації робочих місць на ТОВ «НВФ «Інтекс» від 10.08.2000 №10, від 29.08.2003 №12, від 04.08.2008 №13, однак відповідач не приймає це до уваги через порушення порядку проведення такої атестації.

Питання атестації робочих місць врегульовано Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442 (далі - Порядок №442).

Згідно п.п. 1, 2, 4 Порядку №442, атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.

Позачергово атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи роботодавця, профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу, органів Держпраці.

Контроль за якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці, правильністю застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (461-2016-п), Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці (1290-97-п), Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня (163-2001-п), Переліків робіт із особливо шкідливими і особливо важкими та шкідливими і важкими умовами праці, на яких встановлюється підвищена оплата праці, та інших нормативно-правових актів, відповідно до яких надаються пільги та компенсації працівникам за роботу із шкідливими умовами праці, покладається на Держпраці.

Згідно зі статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому вбачається, що працівник, який працює на посаді, віднесеній до відповідного Списку, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділений будь-якими повноваженнями або обов`язками, які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Тому, суд дійшов висновку, що відмовляючи працівнику в зарахуванні спірного періоду до пільгового стажу, відповідач фактично покладає відповідальність за не проведення атестації робочих місць на підприємстві на позивача.

Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Великої палати Верховного суду, викладеною постанові від 19.02.2020 року по справі № 520/15025/16-а.

В означений постанові Верховний суд наголосив, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено протиправність дій відповідача щодо незарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи з 05.04.1999 по 31.05.2011 на ТОВ «НВФ «Інтекс».

Крім того, згідно абз. 1 ч.1 ст.24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч.2 ст.24 Закону №1058).

За приписами ч.6 ст.20 Закону №1058 страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч.12 ст.20 Закону №1058).

Згідно з п.10 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року, № 2464-VI ( далі Закон №2464) страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Зокрема ч.1 ст.4 Закону №2464 встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці.

Згідно з ч.2. ст.25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Податковим кодексом України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку ( п. 171.1 ст. 171).

Згідно ч.1 ст.16 Закону №1058 застрахована особа має право, зокрема, отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, у тому числі в письмовій формі.

З аналізу наведених норм законів суд приходить до висновку, що несвоєчасна сплата підприємством загальнообов`язкових страхових внесків не повинна порушувати конституційні, законні права позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду та відповідальність за нарахування, утримання та виплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати покладена на роботодавця, який виплачує такі доходи на користь платника податку внаслідок чого несвоєчасна сплата єдиного внеску роботодавцем не може позбавляти працівників підприємства права на зарахування періоду роботи працівника до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі №208/6680/16-а(2а/208/245/16).

Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, яке затверджено постановою правління Пенсійного фонду України 18.06.2014 року № 10-1, яке відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб (п. 1 Порядку).

Вказаний Порядок такого поняття як «спеціальний стаж» не містить, тому посилання відповідача на необхідність наявності в реєстрі застрахованих осіб відомості про спеціальний стаж не ґрунтується на вимогах законодавства.

Згідно з п. 6 Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що затверджено постановою правління Пенсійного фонду України 18.06.2014 року № 10-1, інформація з Реєстру застрахованих осіб формується та надається за такими формами, як зокрема індивідуальні відомості про застраховану особу - згідно з додатками 3 - 5 до цього Положення.

У разі відсутності в Реєстрі застрахованих осіб інформації про застраховану особу за визначеними параметрами формується та надається довідка про відсутність індивідуальних відомостей про особу за формою згідно з додатком 15 до цього Положення.

Довідка про відсутність індивідуальних відомостей про особу в Реєстрі застрахованих осіб суб`єктом владних повноважень не формувалася і до суду не подавалася.

Навпаки, відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5), що сформовані органом Пенсійного фонду України (відповідачем) щодо позивача, підприємством із заробітної плати позивача за спірний період сплачені страхові внески до Пенсійного фонду України.

У зв`язку з наведеним орган Пенсійного фонду України неправомірно не зарахував до пільгового періоду роботи позивача на ТОВ «НВФ «Інтекс» з 05.04.1999 по 31.05.2011.

Судом встановлено, що з метою забезпечення виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 №925 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України», наказу Пенсійного фонду України «Про заходи у зв`язку із реорганізацією деяких територіальних органів Фонду» від 02.11.2020 №115, проведено реорганізацію територіальних органів Пенсійного фонду України в Донецькій області. Згідно додатку до постанови Кабінету міністрів України від 09.10.2020 №925, Мангушське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010).

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача призначити пенсію позивачу, суд зазначає, що, з урахуванням повідомлених і підтверджених відповідними доказами обставин, суд позбавлений в межах цієї справи дослідити питання виконання всіх умов, визначених законодавством, для прийняття рішення про призначення позивачу пенсії.

Тому суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку, призначення, індексації і перерахунку пенсій громадянам, та на свій розсуд зобов`язати відповідача призначити пенсію позивачу.

Належним способом захисту в цій частині буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії, із зарахуванням до пільгового стажу період роботи на ТОВ «НВФ «Інтекс» з 05.04.1999 по 31.05.2011.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити виплату пенсії за Списком №2 у відповідності до вимог ст.46 Закону №1058 з 01.03.2021 до часу прийняття рішення суду за цим позовом суд зазначає, що ця вимога є передчасною, оскільки позивачу не призначено пенсію.

Щодо звернення до негайного виконання рішення суду в частині стягнення (виплати) пенсії за один місяць, згідно ст. 371 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2ст. 371 КАС України, суд який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні суду звернути до негайного виконання рішення: у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Враховуючи, що в даному випадку судом не ухвалено рішення про стягнення певних сум з відповідача, відсутні підстави для звернення до негайного виконання цього рішення суду.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини четвертої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Позивачем при пред`явленні адміністративного позову сплачений судовий збір у розмірі 908 грн. відповідно до квитанції від 16.08.2021.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 500 грн підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171919) щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за п.2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Скасувати рішення Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171919) від 04.03.2021 №20 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії згідно п.2 ч. 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) від 01.03.2021 із зарахуванням до пільгового стажу за Списком №2 період роботи у ТОВ «НВФ «Інтекс» з 05.04.1999 по 31.05.2011.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 500 (п`ятсот) гривень.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення судом складено 17 листопада 2021 року.

Суддя І.Г. Аляб`єв