Ухвала суду № 101138940, 15.11.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про поновлення строку звернення до суду

15 листопада 2021 року ЛуцькСправа № 140/10804/21 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Димарчук Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Аршулік С.Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Можайка І.О.,

представників відповідача Мельничук І.В., Тарасенко Н.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання позивача про визнання поважними причин пропуску звернення до суду та поновлення пропущеного строку, клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення коштів згідно звітів, витрачених під час відрядження,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про:

- визнання протиправними та скасування наказів від 02.04.2021 №445-к, від 14.06.2021 №846-к про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Волинській області;

- поновлення ОСОБА_1 на роботі в Державній службі України з безпеки на транспорті з дати звільнення на посаді головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Волинській області;

- стягнення недорахованої частини посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за інтенсивність праці, місячної премії з урахуванням окладу для рівня державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України за час роботи на займаній посаді з 16.12.2015 по 14.06.2021;

- стягнення середнього заробітку з урахуванням перерахунку заробітної плати за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день поновлення на роботі;

- стягнення коштів згідно звітів, витрачених під час відрядження.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05.10.2021 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи ухвалено проводити за правилами за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

28.10.2021 до суду надійшла заява позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду згідно з ч.3 ст. 123 КАС України.

Клопотання обгрунтоване тим, що позивачем до Луцького міськрайонного суду Волинської області 12.07.2021 (у межах місячного строку) була подана позовна заява до Державної служби України з безпеки на транспорті з ідентичними позовними вимогами, провадження у якій було відкрито, а справа №161/12349/21 призначена до судового розгляду по суті.

В подальшому, представник відповідача подав суду клопотання від 13.08.2021 про закриття провадження у справі у зв`язку з непідвідомчістю спору юрисдикції загального суду. У даному клопотанні відповідач наголошував, що даний спір не є трудовим, а є публічно-правовим, а відтак повинен розглядатися не в порядку цивільного судочинства, а в порядку адміністративного судочинства. Суд з цією мотивацією погодився та ухвалою від 24.09.2021 закрив дане провадження на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, оскільки дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Також суд роз`яснив, що даний спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Позивач ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.09.2021 у справі №161/12349/21 не оскаржував, а відразу 30.09.2021 звернувся з позовом до Волинського окружного адміністративного суду.

Просить поновити строки звернення до суду, оскільки причини пропуску такого строку є поважними.

У підготовчому засіданні позивач та його представник підтримали вказане клопотання та просили поновити строки звернення до суду.

Представник відповідача просила відмовити у задоволенні клопотання про поновлення строків звернення до суду, а також заявила клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (а.с. 174). Клопотання обгрунтоване тим, що позивач пропустив місячний строк звернення до Волинського окружного адміністративного суду з даним позовом без поважних причин.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що клопотання представника позивача про поновлення строків звернення до суду підставне та підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Згідно із пунктом 17 частини першої статті 4 цього ж Кодексу публічна служба – діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

За приписами частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Згідно з частиною 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Таким чином, публічно-правовий спір між сторонами виник з приводу проходження публічної служби, відтак, для звернення до суду для захисту прав, свобод та інтересів позивача встановлений місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, серед інших, встановлюються письмовими доказами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 про порушення своїх прав та законних інтересів дізнався 14.06.2021, коли ознайомився з наказом про звільнення №846-К від 14.06.2021 (а.с.13, 14).

У подальшому, у межах місячного строку, передбаченого частиною 5 статті 122 КАС України позивач звернувся з позовом до Луцького міськрайонного суду Волинської області з вимогами, ідентичними даній адміністративній справі.

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Олексюка А.В від 14.07.2021 провадження у справі №161/12349/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати було відкрито, а справу призначено до судового розгляду.

В подальшому, за клопотанням представника Державної служби України з безпеки на транспорті, провадження у справі №161/12349/21 ухвалою від 24.09.2021 було закрито, а позивачу роз`яснено, що справа підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Ухвала про закриття провадження у справі №161/12349/21 позивачем не оскаржувалась, а 30.09.2021 ОСОБА_1 звернувся з аналогічним позовом до Волинського окружного адміністративного суду.

Суд вказує, що ключовим правовим питанням у даній справі є поважність причин пропуску строку звернення до суду. Позивач такою причиною зазначає вчасне звернення з позовом до Луцького міськрайонного суду Волинської області, а в подальшому – закриття провадження у його справі.

Частиною 1 статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з усталеною судовою практикою поважними визнаються обставини, які виникли або тривали протягом строку звернення до суду оскарження, є об`єктивними, не залежать від дій особи і пов`язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного звернення до суду в конкретній справі. Для оцінки поважності суд має враховувати обставини, які стали причиною пропуску процесуального строку, а також поведінку сторони, зокрема її добросовісність.

Судом встановлено, що позивач майже відразу після закриття провадження у справі Луцьким міськрайонним судом Волинської області (24.09.2021), погодився з вказаною ухвалою та звернувся з аналогічним позовом до Волинського окружного адміністративного суду (30.09.2021).

У вказаному контексті суд зазначає, що відкриття провадження 14.07.2021 Луцьким міськрайонним судом Волинської області та призначення справи до судового розгляду давало позивачу небезпідставні сподівання на те, що його справу буде розглянуто, а правовий спір вирішено по суті.

Після відкриття провадження у справі Луцьким міськрайонним судом Волинської області, позивач не міг звернутись до Волинського окружного адміністративного суду з аналогічним позовом, оскільки таке “паралельне” звернення не мало б ніякого сенсу. У такому разі існувало б два провадження з тотожними позовами, що внесло б плутанину та ускладнення, потребувало подвійних судових витрат та зусиль з боку позивача.

Окрім того, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Зважаючи на це, суд зазначає, що у разі подання повторного позову у місячний строк до Волинського окружного адміністративного суду, суд ймовірно відмовив би у відкритті провадження, покликаючись на те, що у провадженні іншого суду (Луцького міськрайонного суду Волинської області) є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав

За таких обставин, суд вважає, що очікування позивача на завершення справи у Луцькому міськрайонному суді Волинської області було виправданим, логічним та мало правомірну мету – вирішити правовий спір, не нести зайвих витрат та не створювати паралельних процесів. Отже, позивач у даному випадку діяв добросовісно.

Щойно результат розгляду Луцьким міськрайонним судом Волинської області став відомим (у даному випадку закриття провадження у справі), позивач без зайвих зволікань звернувся з позовом до Волинського окружного адміністративного суду.

Суд також враховує поведінку позивача та звертає також увагу на те, що вперше позивач ОСОБА_1 звернувся до суду у встановлений місячний строк, що свідчить про його незгоду з рішенням відповідача та намір захистити свої права. Про такі ж наміри свідчить подання “другої” позовної заяви у найкоротший термін після закриття провадження ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області. Тобто протягом усього часу розгляду справи позивач не втрачав інтересу до справи.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до положень ст.55 Конституції України держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної власності, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч.4 ст.6 КАС України, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Відповідно до ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини”, Європейська Конвенція “Про захист прав людини і основоположних свобод” (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.

Частиною 1 ст.6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У справі “Мушта проти України” ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

У рішенні по справі “Іліан проти Туреччини” ЄСПЛ зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Оцінюючи поведінку позивача та обставини справи в сукупності, суд дійшов висновку, що позбавлення позивача права на звернення до суду через пропуск строку у зв`язку із тим, що він очікував і розраховував на винесення рішення та вирішення його справи Луцьким міськрайонним судом Волинської області, було б явно непропорційним.

Зважаючи на викладене, клопотання представника позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом та поновлення пропущеного позивачем встановленого законом процесуального строку звернення до адміністративного суду в даній справі є підставним та таким, що підлягає до задоволення. А в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення коштів згідно звітів, витрачених під час відрядження без розгляду, слід відмовити.

Керуючись статтями 121, частиною 3 статті 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом та поновити пропущений позивачем встановлений законом процесуальний строк звернення до адміністративного суду в справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення коштів згідно звітів, витрачених під час відрядження.

У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення коштів згідно звітів, витрачених під час відрядження без розгляду відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею та не може бути оскаржена.

Повний текст ухвали складений 17 листопада 2021 року

Головуючий-суддя Т.М. Димарчук