Рішення № 101138714, 17.11.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 листопада 2021 р. Справа № 120/7499/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0549 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовною заявою до Військової частини А0549 (далі - В/ч А0549, відповідач), в якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність щодо не вчинення дій направлених на нарахування та виплату ОСОБА_1 рівноцінної та повної компенсації податку на прибуток з доходів фізичних осіб, утриманого із суми індексації грошового забезпечення та суми середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби;

- зобов`язати нарахувати та виплатити рівноцінну та повну компенсацію податку на прибуток з доходів фізичних осіб у розмірі 38 381,99 грн., утриманого із сум індексації грошового забезпечення та середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із військової служби.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначає, що 17.09.2018 на підставі наказу командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 17.09.2018 №511 ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас та з 20.09.2018 виключений зі списків особового складу частини. На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.01.2020 №120/3503/19-а в процесі виконання виконавчого документа відповідачем було нараховано та виплачено позивачу середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 171 652,81 грн. На переконання позивача під час виконання зазначеного вище судового рішення В/ч А0549 протиправно утримано із суми середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні та індексації грошового забезпечення податок на доходи фізичних осіб.

Вказані обставини і зумовили звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою від 10.09.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини А0549 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо не вчинення дій направлених на нарахування та виплату ОСОБА_1 рівноцінної та повної компенсації податку на прибуток з доходів фізичних осіб, утриманого із суми середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби та зобов`язання нарахувати та виплатити рівноцінну та повну компенсацію податку на прибуток з доходів фізичних осіб, утриманого із сум середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із військової служби повернуто без розгляду.

Ухвалою від 10.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку визначеному статтею 262 КАС України.

24.09.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення заявлених вимог ОСОБА_1 та вказав про наступне.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація), визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок №44).

Відповідно до п. 2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" (п. 3 Порядку №44).

Представник відповідача вказав, що військовослужбовці, звільнені з військової служби, мають право на виплату грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби.

Водночас, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні присуджений позивачу після звільнення та пов`язаний з затримкою розрахунку, а не з виконанням позивачем обов`язків під час проходження служби.

У листі ДФС від 09.03.2016 №665/4/99-99-17-03-03-13 наголосила, що відповідно до пп. 14.1.48 ПКУ, заробітна плата - це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні й компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Оскільки, виплата доходу у вигляді суми середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки у розрахунку під час звільнення працівника, здійснюється звільненому працівнику й не пов`язана з відносинами трудового найму, такий дохід обкладається ПДФО за ставкою 18% і військовим збором за ставкою 1,5%, як інші доходи.

Водночас, відповідач наголосив, що позивач помилково в прохальній частині позову просить компенсацію на прибуток з доходів фізичних осіб утриманого з сум індексації грошового забезпечення, адже відповідно до розрахунково-платіжної відомості за видами оплат №124 за квітень 2020 року (позивач надав її в додатках до позовної заяви) в колонці «компенсація прибутковий податок» чітко зазначено що ПДФО за індексацію грошового забезпечення компенсований в сумі 810,57 грн.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

На підставі наказу командувача Повітряних Сил Збройних Сил України №511 від 17 вересня 2018 року ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас з правом носіння військової форми одягу.

На реалізацію вказаного наказу командиром військової частини А0201 20 вересня 2018 року видано наказ №181, яким ОСОБА_1 з 21 вересня 2018 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Вінницького об`єднаного міського військового комісаріату Вінницької області.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11.01.2020 у справі №120/3503/19-а, серед іншого, зобов`язано військову частину А0549 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 20 вересня 2018 року включно. Зобов`язано військову частину А0549 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22 вересня 2018 року по 11 січня 2020 року включно.

Згідно платіжної відомості В/ч А0549 №162 за квітень 2020 на картковий рахунок позивача боржником перераховано грошові кошти у розмірі 176 088, 47 грн.

В матеріалах справи міститься лист В/ч А0549 від 21.04.2020, яким боржник повідомив Замостянський відділ ДВС м. Вінниця Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), що згідно виконавчого листа №120/3503/19-а від 14.02.2020 було нараховано та виплачено ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.08.2018 включно. Згідно з довідкою від 21.10.2019 сума індексації позивача з 01.01.2016 по 21.09.2018 становить 4503,21 грн.

Згідно з розрахунково-платіжною відомістю №124 за квітень 2020 ОСОБА_1 нараховано та виплачено за рішенням суду індексацію у розмірі 4503, 21 грн.

Разом з тим, вказуючи, що відповідачем при нарахуванні та виплаті на виконання рішення суду індексації грошового забезпечення протиправно утримано з суми індексації податок на прибуток з доходів фізичних осіб, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог в контексті даної спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України щодо проходження в Україні військової служби, регулюється Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону № 2232-XII закінчення проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положення про проходження військової служби громадянами України.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація), визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 N№44 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.01.2005 №17 (17-2005-п) (далі - Порядок №44).

Згідно з пунктами 2-5 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Абзацом 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 визначено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Відповідно до п. 168.5 ст. 168 ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Отже, змістовний аналіз положень п. 2, 3 Порядку № 44 у взаємозв`язку з приписами п. 168.5 ст. 168 ПК України дає суду підстави зробити висновок про те, право на отримання грошової компенсації для відшкодування утриманих сум податку з доходів фізичних осіб мають:

- військовослужбовці та особи, звільненні з військової служби,

- які отримали грошове забезпечення, грошові винагороди та інші виплати, з яких був утриманий податок на доходи фізичних осіб,

- та право на яке (грошові виплати) вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Тобто, грошовій компенсації підлягає податок на доходи фізичних осіб, утриманий не з будь-яких доходів військовослужбовців чи осіб, звільнених з військової служби, а лише з тих виплат, які отримані цими особами і право на які вони набули під час несення військової служби у зв`язку з виконанням своїх обов`язків.

В даному випадку, як свідчать матеріали справи, позивач під час проходження військової служби набув право на виплату йому індексації грошового забезпечення, яка своєчасно не була виплачена позивачу в день виключення його зі списків особового складу, що підтверджено відповідними судовими рішеннями. Тому, нараховуючи відповідну суму індексації грошового забезпечення, яка присуджена позивачу в судовому порядку уже після його звільнення з військової служби, відповідач мав обов`язок компенсувати утриманий із таких сум податок на доходи фізичних осіб, позаяк право на такі виплати позивач набув під час проходження військової служби будучи у статусі військовослужбовця.

Разом з тим, матеріали адміністративної справи містять розрахунково-платіжну відомість №124 за квітень 2020, відповідно до якої ОСОБА_1 на виконання рішення суду нараховано та виплачено індексацію у розмірі 4503, 21 грн. Разом з тим, в графі «компенсація прибутковий податок» зазначено що ПДФО за індексацію грошового забезпечення компенсований в сумі 810,57 грн. (а.с.22).

Крім того, з листа В/ч А0549 від 06.07.2020 №350/118/2074/пс вбачається, що ОСОБА_1 була нарахована індексація грошового забезпечення в сумі 4503,21 грн., з якої було утримано військовий збір (1,5%) в сумі 67,55 грн. та перераховано на картковий рахунок позивача 21.04.2020 суму індексації в розмірі 4435,66 грн.

Вказані обставини, крім того, повідомлено відповідачем у поданому відзиві від 24.09.2021.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять належні та допустимі докази щодо компенсації податку з доходів фізичних осіб у розмірі 810,57 грн. за індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 , виплачену на виконання судового рішення від 11.01.2020 по справі №120/3503/19-а.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

За наведених вище обставин суд доходить висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

З урахуванням положень ст. 139 КАС України підстави для відшкодування витрат зі сплати судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Військова частина А0549 (вул. Стрілецька, 105; м.Вінницякод ЄДРПОУ 08540799)

Повний текст рішення складено та підписано суддею 17.11.2021

Суддя Томчук Андрій Валерійович