Рішення № 101138544, 17.11.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 листопада 2021 р. Справа № 120/10046/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - ДПП НПУ, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати належних сум грошового забезпечення у повному обсязі , зокрема доплати за службу в нічний час за період з 04.12.2015 р. по 31.01.2018 р.;

- стягнути заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 04.12.2015 р. по 31.01.2018 р. в сумі 5 155,23 грн.;

- стягнути заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 р. по 31.10.2017 р. на користь позивача в сумі 3 179,13 грн.

Позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що в період проходження нею служби в УПП у м. Вінниці з 04.12.2015 р. по 31.01.2018 р. вона відпрацювала 127 нічних змін. Однак, їй не виплачувалась доплата за службу в нічний час за 127 нічних змін, що є порушенням Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання. Крім того, на думку позивачки відповідачем протиправно не виплачено йому заборгованість по індексації грошового забезпечення.

Ухвалою від 26.08.2021 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

13.09.2021 р. представником відповідача позов подано відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову та вказав, що оскільки грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення. За період проходження служби позивачу виплачувалось грошове забезпечення в межах номенклатури посад та встановлення конкретного розміру окладів, що виключає можливість позивачу доплати за службу в нічний час, оскільки така виплата буде перевищувати граничний розмір грошового забезпечення поліцейського. Крім того, відсутні правові підстави для стягнення індексації грошового забезпечення, оскільки індексація грошового забезпечення поліцейських передбачена змінами внесеними до постанови Кабінету міністрів України від 18.10.2017 №782, які вступили в дію з 24.10.2017, тому її виплата має здійснюватись після зазначеної дати. Також відповідач звернувся увагу на строки звернення до суду.

22.10.2021 р. позов залишено без руху.

29.10.2021 р. продовжено розгляд справи.

Розглянувши надані документи, дослідивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Встановлено, що ОСОБА_1 у період з 04.12.2015 р. проходила службу в поліції та перебувала на посаді інспектора роти №4 батальйону УПП у м. Вінниці Департаменту патрульної поліції та з 14.03.2019 р. призначена на посаду інспектора з питань житлового забезпечення сектору забезпечення діяльності УПП у м. Вінниці Департаменту патрульної поліції

Відповідно до розстановки сил та засобів за період з лютого 2016 р. по грудень 2017 року включно, ОСОБА_1 перебуваючи на службі в роті №4 відпрацювала 127 нічних змін.

Однак, у вказаний період роботи, як вказує позивачка, їй не виплачувалась доплата за службу в нічний час за 127 нічну зміну, у зв`язку із чим вона 16.07.21 р. звернулась до управління патрульної поліції ДПП із рапортом щодо нарахування та виплати доплати за службу в нічний час і заборгованості по індексації.

Однак, відповідних нарахувань Департаментом не проведено, що і стало підставою для звернення до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог в частині стягнення доплати за службу в нічний час, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі- Постанова №988), грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно підпункту 3 пункту 5 Постанови №988, визначено право керівників органів, закладів та установ Національної поліції в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Відповідно до статті 94 Закону України «Про Національну поліцію», постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських - затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260).

Згідно пункту 5 Розділу І вказаного Порядку №260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 11 Розділу І Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 11 Розділу ІІ Порядку №260, поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.

Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.

Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.

Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

Як встановлено судом із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, за період з 02.02.2016 р. по грудень 2017 року включно, позивачка відпрацювала в УПП у місті Вінниці Департаменту патрульної поліції 127 нічних змін, що підтверджується листом за вих.№ 81аз/41/21/02-2021 УПП у Вінницькій області ДПП від 10.08.2021 р.

Однак , доплата їй не виплачена.

Суд відхиляє посилання відповідача на пункт 11 Розділу І Порядку №260, оскільки строк отримання відповідної доплати не може бути обмежений положеннями Порядку з огляду на те, що така доплата входить до структури грошового забезпечення позивача.

Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України в рішенні від 15.10.2013 у справі №1-13/2013 (№8-рп/2013) надав тлумачення статті 233 КЗпП України, зазначивши наступне: «У частині першій статті 233 Кодексу передбачено скорочені строки позовної давності для звернення працівника до суду: один місяць - у справах про звільнення; три місяці - щодо вирішення інших трудових спорів. Однак відповідно до частини другої статті 233 Кодексу «у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком». Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком право звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.» Отже, у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці на спори щодо звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, строки звернення до суду не застосовуються.

Як вказав Конституційний Суд України у рішенні від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 при розгляді в позовному провадженні трудового спору про стягнення належної працівникові заробітної плати положення частини другої статті 233 Кодексу підлягає застосуванню у випадках пред`явлення вимог про стягнення будь-яких виплат, що входять до структури заробітної плати, і застосування цих положень не пов`язане з фактом нарахування чи не нарахування роботодавцем спірних виплат. Таким чином, строки ч.2 ст.233 КЗпП України підлягають застосуванню у випадках пред`явлення вимог про стягнення будь-яких виплат, що входять до структури заробітної плати.

За таких обставин, суд вважає, що позивач має право на отримання частини заробітної плати незалежно від того за який період відповідна заборгованість утворилась.

Окремо, суд вказує й на те, що позивачка несла нічні зміни в період з 02.02.2016 р. по грудень 2017 року, а отже позов в частині визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати спірної доплати з 04.12.2015 р. по 31.01.2016 р. та з 01.01 .2018 р. - 31.01.2018 р. не підлягає задоволенню.

У той же час, вимоги позивача про стягнення доплати за службу в нічний час є передчасними, оскільки суд не може підміняти уповноважений орган, самостійно розраховуючи розмір доплати за службу в нічний час. Стягненню підлягають вже нараховані суми коштів, але не виплачені.

За таких обставин, суд доходить висновку, що керуючись ст. 245 КАС України слід зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 02.02.2016 р. по грудень 2017 року.

Стосовно посилань представника відповідача на те, що позивачці виплачувалося грошове забезпечення в межах граничних розмірів такого грошового забезпечення, зокрема, здійснено виплату посадового окладу, доплату за спеціальне звання, за вислугу років, а решту грошового забезпечення до граничних його розмірів компенсувалось щомісячною премією не приймається до уваги, оскільки у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та положень Порядку та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260) - доплата за службу в нічний час є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення поліцейського, який входить до складу грошового забезпечення поліцейського, а обовязок виплачувати доплату за службу в нічний час встановлений пп. 3 п. 5 вищевказаної Постанови №988.

Щодо вимоги позивача стягнути з відповідача заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 р. по 31.10.2017 р. на користь позивача в сумі 3 179,13 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію», грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до інформації, яка розміщена на офіційному веб-сайті Держстату України (http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2016/ct/is_c/isc_u/isc2016m_u.html) у квітні місяці 2016 року величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації у 103 відсотка та складала 103,5 відсотка.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.

До вказаної постанови внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року №782 та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення.

В контексті наведеного, суд відхиляє посилання представника відповідача, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватись лише з набранням чинності постановою КМУ №782, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Більш того, в силу положень ч. 2 ст. 8 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.

Відтак, позивачка має право на отримання індексації за період з 01.06.2016 р. по 31.10.2017 р.

При цьому, суд вказує, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу та який виплачував їй грошове забезпечення. І саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачці індексацію грошового забезпечення.

Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі "Волохи проти України" (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. "…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання".

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

За таких обставин, суд доходить висновку, що повноваження відносно обрахунку індексації, у відповідності до положень Порядку № 1078 та Закону № 1282-XII, покладається на відповідача.

При цьому, суд вказує на те, що індексація не нарахована, а отже сума такої не визначена, відтак відсутні підстави для стягнення.

Відтак, суд керуючись ст. 245 КАС України вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію за період з 01.06.2016 р. по 31.10.2017 р.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Разом з тим, відповідно до статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, відтак такий не сплачувався, а отже не підлягає стягненню.

Що стосується процесуального питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, то суд при його вирішенні керується наступними мотивами.

Відповідно до положень статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 вказаного Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації сторін, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інші витрати, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 15.07.2021 року, акт виконаних робіт від 18.08.21 р. та квитанція від 15.07.2021 року, що підтверджує оплату у розмірі 2500 грн. за надані послуги.

Як видно з матеріалів справи, 15.07.2021 року між позивачем та адвокатом Бегеймою М.О. укладено договір про надання правової допомоги. За умовами цього договору адвокат зобов`язується надати професійну правничу допомогу у справі за позовом до Департаменту патрульної поліції України про стягнення невиплаченого грошового забезпечення.

Згідно акту виконаних робіт від 18.08.2021 р. на виконання договору виконано наступні послуги : збір доказів та складання адвокатського запиту, підготовка проекту рапорту, розрахунок розміру доплати за нічних час та індексації грошового забезпечення та підготовка позовної заяви на загальну суму 2500 грн.

Згідно висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 09.04.2019 р. по справі № 826/2689/15, надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також часу, витраченого на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, з урахуванням тривалості розгляду справи, є підставою для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Доказом понесення витрат позивача на правничу допомогу є квитанція від 15.07.2021 року, за яким позивач сплатив гонорар у розмірі 2 500 грн.

Проаналізувавши витрати на надання правової допомоги та враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, суд вважає розмір витрат на оплату послуг адвоката у даній адміністративній справі співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторони.

Суд вказує на те, що відповідач заперечував проти витрат на правничу допомогу, однак ознайомившись із матеріалами справи, слід зазначити, що витрати заявлені позивачем співмірні із заявленими вимогами.

Однак враховуючи , що позов задоволено частково слід відшкодувати витрати на правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам в сумі 1250 грн. (1/2 вимог) за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо невиплати ОСОБА_1 належних сум грошового забезпечення у повному обсязі, зокрема доплати за службу в нічний час за період з 01.02.2016 р. по 31.12.2017 р.

Зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час за період з 01.02.2016 р. по 31.12.2017 р.

Зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2016 р. по 31.10.2017 р.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 1250 (однієї тисячі двісті п`ятдесят гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач:Департамент патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернста, 3, м.Київ, код ЄДРПОУ 40108646).

Повний текст рішення сформовано: 17.11.21 р.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна