Ухвала суду № 101137443, 17.11.2021, Дворічанський районний суд Харківської області

Справа № 618/823/21

Провадження № 2/618/228/21

УХВАЛА

про відмову в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та залишення позовної заяви без руху

17 листопада 2021 року суддя Дворічанського районного суду Харківської області Гніздилов Ю. М. при прийнятті позовної заяви (справа № 618/823/21, провадження № 2/618/228/21) ОСОБА_1 до комунального закладу «Дворічанський центр дитячої та юнацької творчості» Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області про скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунального закладу «Дворічанський центр дитячої та юнацької творчості» Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області про скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Суддя вважає, що вказана заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, яка регламентує право на звернення до суду за захистом, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак, практика Європейського Суду з прав людини свідчить, що це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності позовних заяв.

У рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).

Позовна заява подана без додержання вимог ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 заявлено у тому числі вимогу майнового характеру, а саме про стягнення з відповідача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, однак на виконання норм закону не зазначено ціну позову, яка у таких категоріях справ визначається сумою, яка стягується, та не здійснено обґрунтованого розрахунку вказаних сум.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Спеціальним законом, який визначає підстави для звільнення від сплати судового збору та пільги щодо його сплати є Закон України «Про судовий збір».

Позивачка разом із позовною заявою подала клопотання про звільнення її від сплати судового збору, обґрунтовуючи його тим, що її позовні вимоги підпадають під норми п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», який передбачає, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: 1) позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Дослідивши вказане клопотання та матеріали справи суддя зазначає наступне.

За змістом вказаної правової норми позивачі мають пільги зі сплати судового збору виключно за позовними вимогами, що стосуються стягнення заробітної плати (винагороди за виконану роботу) та поновлення на роботі. За іншими позовними вимогами у трудових спорах позивачі не звільняються від сплати судового збору.

Згідно з ст. 235 КЗпП України працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою.

Тобто, законом чітко визначено, що поновлення на роботі можливе лише у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, а не у разі відсторонення.

Таким чином, вимога про поновлення на роботі не є підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки правовою підставою для поновлення на роботі є ст. 235 КЗпП України, в якій визначено причини, за якими можливо і потрібно поновити працівника на роботі, а це є звільнення без законних підстав та незаконне переведення на іншу роботу. У вказаному випадку позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на оспорюванні незаконного відсторонення від роботи та фактично порушується питання про допуск до роботи.

Крім того, не є підставою для звільнення від сплати судового збору і вимога про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Відтак відповідно до правової позиції, викладеної в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

В постанові Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 182/729/17 також зазначено, що згідно з частиною першою статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Відповідно до частини п`ятої статті 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року № 348).

Таким чином, середня заробітна плата за час вимушеного прогулу, яку просить стягнути позивачка, не підпадає під категорію пільг при сплаті судового збору за п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Як наслідок, вказане позбавляє суд можливості звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачка заявляє вимоги як немайнового характеру, а саме: про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи і про поновлення на роботі, так і майнового, а саме: стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Згідно з положеннями ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить з 01 січня 2021 року 908 грн 00 коп., а за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить з 01 січня 2021 року 908 грн 00 коп., та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить з 01 січня 2021 року 11350 грн 00 коп.

Отже, для усунення недоліків вказаної позовної заяви позивачці необхідно сплатити судовий збір за вимогу немайнового характеру у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 грн 00 коп., а за вимогу майнового характеру – 1 відсоток ціни позову (який має бути нею визначений), але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить з 01 січня 2021 року 908 грн 00 коп. та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить з 01 січня 2021 року 11350 грн 00 коп.

Крім того, в порушення вимог п.п. 6, 7, 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивач не зазначив відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 175, 177 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

За таких обставин, суддя вважає за необхідне надати позивачці зазначений строк для усунення вказаних недоліків, а саме: зазначити ціну позову, яка у таких категоріях справ визначається сумою, яка стягується, та здійснити обґрунтований розрахунок вказаних сум; сплатити судовий збір на розрахунковий рахунок у встановленому законом розмірі та надати до суду оригінал відповідного документа, що підтверджує його сплату; зазначити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися; зазначити відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс, і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Суддя вважає, що залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху та надання строку для усунення недоліків є належним способом забезпечення права позивачки на звернення до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 175, 176, 177, 185, 258, 260, 294, 318 ЦПК України, суддя

постановив:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору – відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до комунального закладу «Дворічанський центр дитячої та юнацької творчості» Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області про скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу – залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити вказані недоліки позовної заяви - привести позовну заяву у відповідність вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, а саме: зазначити ціну позову, яка у таких категоріях справ визначається сумою, яка стягується, та здійснити обґрунтований розрахунок вказаних сум; сплатити судовий збір за вимогу немайнового характеру в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп. та за вимогу майнового характеру – в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп. та не більше 11350 (одинадцять тисяч триста п`ятдесят) грн 00 коп. за наступними реквізитами: отримувач коштів ГУК Харків обл/СТГ Дворічна/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA158999980313121206000020597, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу: судовий збір за позовом ОСОБА_1 до Дворічанського районного суду Харківської області, надати оригінал відповідної квитанції до суду; зазначити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися; зазначити відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс, і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, встановивши строк для усунення вказаних недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем копії цієї ухвали.

Роз`яснити позивачу, що згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України, в разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною та повертається позивачу.

Роз`яснити позивачу, що він має право користуватися правничою допомогою, зокрема безоплатною, у випадках, передбачених ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу».

Ухвала, як така, що постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю. М. Гніздилов