Рішення № 101136162, 08.11.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №932/1420/21

Провадження №2/932/369/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2021 року м.Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Цитульського В.І.,

за участю секретаря судового засідання : Ларіної К.А.,

представника позивача: Чіп Я.М.,

представника відповідача: Машталер А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди у зв`язку з незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В:

позивач звернувся до суду із позовом у якому просить стягнути із державного бюджету на користь позивача моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. та із Департаменту патрульної поліції витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 3 500 грн.

Узагальнені доводи учасників справи.

В обґрунтування позову позивач, з урахуванням додаткових пояснень, поданих 19.08.2021, зазначає, що 20.09.2020 інспектором УПП в Дніпропетровській області, рядовим поліції Кравцовим О.І., відносно ОСОБА_1 , складено протокол про адміністративне правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі №201/9342/20 від 13.10.2020 провадження відносно позивача закрито за відсутністю в його діях складу та події адміністративного правопорушення. Вказаним рішенням встановлено, що пошкодження автомобіля відбулося в результаті порушень при утриманні автомобільної дороги. Письмовим зверненням від 09.10.2020, позивач звертався до УПП в Дніпропетровській області про складення протоколу про адміністративне правопорушення на осіб, відповідальних за належне утримання дороги, проте жодної реакції не має. Вказує, що такі дії призвели до спричинення йому моральної шкоди в сумі 10 000 грн., при цьому позивач покликається на норми Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», висновки ВС, наведені у постановах від 26.02.2020 у справі №142/143/17, від 10.01.2019 у справі №532/1243/16-ц та від 09.06.2021 по справі №726/837/20 за якими здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).

Також ним понесено витрати на правничу допомогу в сумі 3 500 грн.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву мотиви якого зводяться до того, що протокол про адміністративне правопорушення є лише доказом у справі про адміністративне правопорушення. Поліцейський діяв в межах наданих йому повноважень, його дії є законними, неправомірними не визнавались. Позивачем не надано будь-яких доказів заподіяння моральної шкоди. Зазначає, що норми ст.1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» до даних відносин не застосовуються. Покликалася на постанову ВС від 21.10.2020 у справі №312/262/18 за яким сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення аналогічні змісту позовної заяви та додаткових пояснень.

Представник Департаменту патрульної поліції надала пояснення, аналогічні відзиву.

Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився.

Обставини, встановлені судом.

20.09.2020 інспектором УПП в Дніпропетровській області, рядовим поліції Кравцовим О.І., відносно ОСОБА_1 , складено протокол про адміністративне правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Відповідно до вказаного протоколу ОСОБА_1 , 19.09.2020 о 23:20 год, керуючи автомобілем «ДЕУ», рухався в районі буд. №5-а по вул. Набережна Перемоги в м. Дніпрі, де, при виникненні небезпеки, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки або безпечного об`їзду перешкоди, внаслідок чого здійснив наїзд на перешкоду у вигляді відкритого каналізаційного люку, після чого останній продовжив некерований рух та зіткнувся з дорожнім огородженням на розділювальній смузі, затим виїхав на зустрічну частину дороги, де відбулось його перекидання. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 12.3 Правил дорожнього руху України, спричинивши матеріальний збиток та механічні пошкодження транспортному засобу.

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі №201/9342/20 від 13.10.2020 провадження відносно позивача закрито за відсутністю в його діях складу та події адміністративного правопорушення.

Згідно вказаної ухвали про наявність недоліків в утриманні вулично-шляхової мережі свідчить відповідна помітка у схемі місця ДТП, у взаємозв`язку з чим, суд приходить до висновку, що порушення правил дорожнього руху водієм ОСОБА_1 не є причиною даного ДТП, напроти, спричинення пошкоджень транспортному засобу відбулось в результаті наявності порушень при утриманні автомобільних доріг та незадовільного стану дорожніх умов, що як наслідок призвело до погіршення безпечних умов дорожнього руху, однак останнє є предметом розгляду в іншому судовому процесі, за умов складання уповноваженою посадовою особою відповідного протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 140 КУпАП.

Представником позивача, 30.10.2020, надіслано до УПП в Дніпропетровській області заяву пор вчинення адміністративного правопорушення за фактом дорожньо-транспортної пригоди ст. ст.140 КУпАП.

Позивачем укладено договір про надання професійної правничої допомоги від 02.10.2020 із АО «Радник». Згідно розрахунку вартості адвокатського гонорару від 17.02.2021 – гонорар адвоката сторонами визначено в сумі 3 500 грн.

У даній справі інтереси позивача представляє адвокат Чіп Я.М. на підставі ордеру, виданого АО «Радник».

Законодавство та висновки Верховного Суду, що застосовані судом.

Згідно приписів п.6 ч.1 ст.3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно приписів абзацу другого ч.3 вказаної статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У відповідності до ч.1 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу.

Згідно п.2 ч.1 ст.2 вказаного Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення.

У відповідності до ст.3 вказаного Закону у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Відповідно до ч.5 ст.4 вказаного Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до приписів ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

У відповідності до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (див. постанови Верховного суду від 13.02.2019 у справі № 130/1001/17 (провадження № 51-7588км18), від 18.01.2021 у справі № Б-23/75-02 (н.р.Б-7346/2-19)).

За правовим висновком викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі №569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18) закриття справи про адміністративне правопорушення дає підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України та статті 1 Закону №266/94-ВР і не є у залежності від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу та, чи понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Разом із тим, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 15.12.2020 у справі №752/17832/14-ц визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (п.90).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 01.04.2021 в справі «Фарзієв та інші проти України» (заява №63747/14 та 23 інших) констатував порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно довічного ув`язнення без перспективи звільнення і постановив, що факт визнання існування порушення становить достатню справедливу сатисфакцію.

Висновки суду.

Із приписів ст.1176 ЦК України, назви та норм Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» чітко вбачається, що такі норми стосуються виключно шкоди, завданої посадовими і службовими осами органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Крім того із вказаних норм чітко вбачається, що в частині відносин, які виникають із факту притягнення особи до адміністративної відповідальності, підставою відшкодування моральної шкоди є: незаконне затримання, незаконне накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, незаконна конфіскації майна, незаконне накладення штрафу.

Проте, виконуючи приписи ч.4 ст.263 ЦПК України, суд враховує висновки Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі №569/1799/16-ц. Хоча вказана справа стосувалася відшкодування шкоди заподіяної прокурором, якого визначено у диспозиції ст.1176 ЦК України та згадуваному вище законі, проте її висновок є загальним та стосується усіх випадків «закриття справи про адміністративне правопорушення», при цьому ВС не вказує навіть на необхідність наявності реабілітуючих підстав закриття провадження. Крім того, такий висновок застосовується Верховим Судом незалежно від суб`єкта, який ініціював провадження про адміністративне правопорушення.

Відтак суд приходить до висновку, що закриття справи про адміністративне правопорушення щодо позивача дає йому підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України та статті 1 Закону №266/94-ВР.

Разом із тим відповідно до ч.5 ст.4 Закону №266/94-ВР відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Викладене узгоджується із приписами ст.23 ЦК України та відповідає вимогам розумності і справедливості.

Відтак у даній категорії справ позивач повинен обґрунтувати та довести факт завдання йому моральної шкоди. І у випадку такого доведення, враховуючи, що така завдана незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, така шкода підлягає відшкодуванні.

Разом із тим позивачем не наведено жодного обґрунтування факту завдання йому моральної шкоди - понесення душевних страждань, порушення його нормальних життєвих зв`язків, необхідності додаткових зусиль для організації свого життя.

Навіть не зважаючи на те, що дивним видається складення протоколу про адміністративне правопорушення на водія, який наїхав на відкритий каналізаційний люк, суд не може самостійно вказувати підстави позову – обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Крім того, факт закриття справи про адміністративне правопорушення, може становити достатню справедливу сатисфакцію, а задоволення позову у даному випадку може привести до безпідставного збагачення позивача.

Суд звертає увагу, що позивач має право звернутися із цивільним позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої винуватцем дорожньо-транспортної пригоди.

Керуючись ст.ст.12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди у зв`язку з незаконним притягненням до адміністративної відповідальності – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: В.І.Цитульський