Рішення № 101130509, 15.11.2021, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/1035/2021

130/2480/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2021 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Шепеля К.А.,

за участі секретаря судового засідання Буга Р.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Хейніс Олександра Григоровича, в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління активами», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

приходить до такого.

Позиція позивача

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Хейніс О.Г. - 2 вересня 2021 року звертається до суду з цим позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 245373, вчинений 28 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є. М. щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Фінансова компанія «Управління активами» за кредитним договором №3632929 від 16 грудня 2020 року в розмірі 24435 грн, а також стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 12 серпня 2021 року старшим державним виконавцем Жмеринського відділу ДВС у Жмеринському районі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Хмельницький) була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 66545586 із примусового виконання виконавчого напису. Позивач вважає виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки при його вчиненні нотаріусом не враховано, що розмір заборгованості за кредитним договором не є безспірним, оскільки відповідно до умов кредитного договору №3632929 від 16 грудня 2021 року, який не є нотаріально посвідченим, позивач взяла кредит в розмірі 7500 грн строком на 30 днів, із відсотковою ставкою від суми кредиту в день 0,79 %, з реальною річною відсотковою ставкою 288,25%, із очікуваною вартістю кредиту 9277,50 грн. Тобто умовами договору встановлено, що за користування кредитом 30 днів позивач має сплатити 1777,50 грн, а за виконавчим написом з неї стягується 17910 грн заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом, за період з 20 грудня 2020 року по 27 червня 2021 року. Також у договорі відсутні відомості стосовно того, яким саме ідентифікатором його було підписано, чи електронним підписом, чи одноразовим ідентифікатором, тому в спірному договорі відсутні докази підписання його позивачем.

Оскільки позивач заперечує щодо безспірності вчинення виконавчого напису нотаріусом, то просить його визнати таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути з відповідача судові витрати на оплату судового збору та правової допомоги.

На підтвердження позову представник позивача надав копії постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчого напису, договору позики та паспорту позики.

Позиція відповідача

Відповідач надіслав до суду заяву про визнання позовних вимог, відповідно до якої директор ТОВ «Фінансова компанія «Управління активами» Велікданов С.К. частково визнає позовні вимоги щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення з відповідача судового збору за подання позову до суду в розмірі 454 грн, а інші 50 відсотків судового збору повернути позивачу з державного бюджету в порядку частини другої статті 142 ЦПК України. Позовну вимогу щодо стягнення з відповідача судових витрат в розмірі 10000 грн, ним не визнаються.

Представник відповідача подав клопотання про зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу, вважає її оплату в розмірі 10000 грн неспіврозмірною в порівнянні з обсягом виконаних адвокатом робіт, складністю справи та ринковими цінами на адвокатські послуги в аналогічних справах та просить їх зменшити до 1907 грн.

На підтвердження клопотання надав копії судових рішень в аналогічних справах.

Позиція третьої особи

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. пояснень щодо позову не надав, оскільки конверт, що направлявся йому з ухвалою про відкриття провадження у справі та позовною заявою з додатками, повернувся до суду із відміткою на довідці Укрпошти про причини повернення «невірно зазначена (відсутня) адреса» (а.с. 49).

Процесуальні рішення по справі, заяви та клопотання

Позовна заява 2 вересня 2021 року надійшла до суду (а.с.1).

Заява про забезпечення позову надійшла разом із позовною заявою 2 вересня 2021 року (а.с.33).

Суддею 3 вересня 2021 року винесено ухвалу, якою задоволено клопотання представника позивача про забезпечення позову та зупинено стягнення по виконавчому провадженню №66545586 відкритому на підставі виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за №245373 про стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління активами» заборгованості в розмірі 24435 (двадцять чотири тисячі чотириста тридцять п`ять) грн до набрання законної сили рішення по даній справі (а.с. 45).

Судом 6 вересня 2021 року винесена ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі. Цією ж ухвалою надано строк п`ятнадцять днів відповідачу для надання відзиву на позов, а третій особі для надання пояснень щодо позову (а.с.46).

19 жовтня 2021 року від представника відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Управління активами» Велікданова С.К. надійшла заява про часткове визнання позовних вимог та клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу (а.с.81-83).

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.

Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.

Відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.

Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин

Досліджуючи питання права, що лежать в основі спору, судом установлено, що 28 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. на підставі статті 87 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМУ від 29 червня 1999 року №1172, вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 невиплачених грошових коштів на користь ТОВ «Фінансова компанія «Управління активами», якому на підставі договору факторингу відступлено право вимоги за кредитним договором №3632929 від 16 грудня 2020 року, укладеного між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 у розмірі 25435 грн, з яких 7500 грн заборгованість за тілом кредиту, 17910 заборгованість за несплаченими відсотками та 25 грн плата за вчинення виконавчого напису (а.с.14).

Директор ТОВ «Фінансова компанія «Управління активами» Велікданов С.К. 2 серпня 2021 року направив до Жмеринського МРВ ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) заяву про примусове виконання виконавчого напису від 28 червня 2021 року (а.с.15).

Між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 16 грудня 2020 року укладено електронний договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №3632929, відповідно до якого останній день повернення позики 15 січня 2021 року, знижена процентна ставка 0,79 % на день, процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2,70 % за день, орієнтовна річна процентна ставка 288,35%, орієнтовна загальна вартість позики 9277,50 грн (а.с.16-19).

Старший державний виконавець Жмеринського відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Редько Л.М. 18 серпня 2021 року винесла постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №66545586 на підставі виконавчого напису №245373, виданого 28 червня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» боргу у розмірі 25435 грн (а.с.20-21).

Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Надані докази прийняті судом до уваги, підстав для їх відхилення не вбачається.

Юридична кваліфікація встановлених обставин

Вчинення виконавчого напису нотаріусом регулюється статтями 87, 88 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, який набрав чинності 07 березня 2012 року.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 передбачений порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно з пунктом 1.1. даної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Згідно з пунктом 1.2., перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3.2 безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Відповідно до пункту 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Відповідно до статті 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.

Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше.

Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-141цс14, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 286 Інструкції передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи надано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Відповідно до пункту 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

Згідно з пунктом 10 "Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні" від 07 лютого 2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі за № 6-887цс17 суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При дослідженні матеріалів справи встановлено, що при вчиненні напису приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. не отримував від представника Фінансової компанії первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у написі, є безспірними, зважаючи на те, що такі санкції у підписаному між сторонами договорі не зазначені.

Отже, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Згідно з частинами 5 та 6 статті 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Висновки суду

За таких обставин, проаналізувавши всі обставини, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх досліджені, суд приходить до висновку, що заборгованість по кредиту має спірний характер, а тому виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. був вчинений в порушення вимог Закону «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а тому його слід визнати таким, що не підлягає виконанню, а позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в цій частині.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України документально підтверджені судові витрати позивача, понесені нею при подачі позовної заяви та заяви про забезпечення позову до суду (а.с.12,42), підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

У своїй заяві про визнання позовних вимог представник відповідача просить відповідно до положень частини першої статті 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд вирішити питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду.

Проте позов представником відповідача визнається частково, а не повністю, тому суд вважає, що в даному випадку не підлягають застосуванню положення частини першої статті 142 ЦПК України та з відповідача слід стягнути 908 грн судового збору за подання позовної заяви та 454 грн за подання заяви про забезпечення позову.

В той же час, вимога позивача про стягнення судових витрат підлягає частковому задоволенню. Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу в розмірі 10000 грн.

Представником відповідача частково визнається заявлена до стягнення сума, а саме в розмірі 1907 грн, в зв`язку із необґрунтовано завищеним гонораром адвоката.

Відповідно до пункту першого частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами другою, третьою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про стягнення понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що наявні у матеріалах справи: договір про надання правової допомоги від 26 серпня 2021 року (22-26), додаткова угода №1 до договору (а.с.27-28), квитанція до прибуткового касового ордеру (а.с.32) та опис робіт (наданих послуг), що міститься в позовній заяві (а.с.10), є підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу.

В той же час, враховуючи критерій оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на складання позовної заяви та заяви про забезпечення позову часу), з огляду на те, що позовну заяву розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження, суд приходить до висновку про зменшення понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу з 10000 грн до 5000 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3-13, 19, 76-81, 89, 259, 263-265, 274 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов адвоката Хейніс Олександра Григоровича в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління активами», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий надпис, вчинений 28 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, зареєстрований в реєстрі за № 245373, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління активами» заборгованості в розмірі 24435 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління активами» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються із сплаченого судового збору при подачі позову до суду в сумі 908 та 454 грн за оплату заяви про забезпечення позову, що разом складає 1362 (одну тисячу триста шістдесят дві) грн та витрати на правову допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень, а всього 6362 (шість тисяч триста шістдесят дві) грн.

В стягненні витрат на оплату правової допомоги в розмірі 5000 грн - відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його винесення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини перша та друга статті 273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (пункт 1 частини другої статті 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин(частина третя статті 354 ЦПК України).

Ім`я (найменування) сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Представник позивача: Хейніс Олександр Григорович, АДРЕСА_2 , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1406 від 25 травня 2018 року.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління активами», вул. Стельмаха, 9а, офіс 203, м. Ірпінь Київської області, ЄДРПОУ- 35017877.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, вул. Мала Житомирська, 6/5, м. Київ.

Головуючий суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ