Ухвала суду № 101130018, 11.11.2021, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-в/428/247/2021

Справа № 428/6337/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2021 року м.Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Олійник В.М.,

при секретарі Ляленка М.В.,

за участю прокурора Пройди Л.В.,

захисника Шмуйлової І.М,

засудженого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про приведення вироку у відповідність, застосування ч.5 ст.72 КК України та зарахування строку попереднього ув`язнення у строк відбуття покарання у вигляді позбавлення волі за вироком суду,

ВСТАНОВИВ:

До Сєвєродонецького міського суду надійшли клопотання ОСОБА_1 про приведення вироку у відповідність до Закону України від 22.11.2018 № 2617-VІІ та застосування ч.5 ст.72 КК України.

Заявник у судовому засіданні підтримав подані клопотання просив суд привести вирок у відповідність до Закону України від 22.11.2018 № 2617-VІІ та зарахувати строк попереднього ув`язнення у строк відбуття покарання у вигляді позбавлення волі за періоди з 12.02.2020 по 16.03.2020 та з 17.07.2018 по 28.07.2020.

Захисник у судовому засіданні підтримала позицію засудженого.

Вислухавши заявника, думку прокурора, який вважав клопотання необґрунтованим та просив в його задоволенні відмовити у зв`язку з необґрунтованістю, а також враховуючи, надану інформацію з ДУ «Старобільський СІЗО» щодо періодів перебування засудженого під вартою, а також того, що це питання вже розглянуто Старобільським районним судом, вивчивши клопотання та наявні матеріали, суд дійшов до наступних висновків.

Вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15.03.2018 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік. Запобіжний захід не обирався.

Вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29.05.2018 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та на підставі ст. 71 КК України, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки 2 (два) місяці. До набрання вироком законної запобіжний захід у вигляді домашнього арешту залишено без змін.

Вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26.11.2018 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185 КК України, та відповідно до ч.1 ст. 71 КК України частково приєднано не відбуту частину покарання за попереднім вироком від 29.05.2018 року та остаточно призначено покарання у вигляді 2 (двох) років 8 (восьми) місяців позбавлення волі. Запобіжний захід не обирався. Початок строку відбування покарання обчислювати з дня винесення вироку 26.11.2018 року, зарахувавши строк призначеного покарання, з моменту затримання за попереднім вироком від 29.05.2018 року.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 28.05.2019 вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26.11.2018 змінено та визначено початок строку відбування покарання за даним вироком обчислювати з 28 травня 2019 року.

Постановою Верховного Суду від 12.02.2020 ухвалу Луганського апеляційного суду від 28 травня 2019 року в частині виключення із вироку Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 листопада 2018 року посилання щодо зарахування у строк призначеного покарання строку попереднього ув`язнення, було скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Вироком Луганського апеляційного суду від 24.03.2021 вирок Сєвєродонецького міськсуду Луганської обл. від 26.11.2018 р. в частині призначення покарання скасовано, ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2ст. 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців. Початок строку обчислювати з 24.03.2021 р. Зараховано в строк призначеного покарання строк перебування у ДУ «Старобільській слідчий ізолятор» у зв`язку з розглядом кримінального провадження з 9.09.2018 р. по 29.12.2018 р. включно, з 19.03.2019 р. до 19.08.2019 р. включно та з 29.07.2020 р. по 23.03.2021 р. включно.

Крім того, відповідно до ухвали Старобільського районного суду від 11.10.2021 ОСОБА_1 було зараховано строк покарання, призначеного вироком Луганського апеляційного суду від 24 березня 2021 року, зарахувати строк попереднього ув`язнення за період з 16.03.2020 року по 28.07.2020 року, виходячи відповідно до ч.5 ст.72 КК України з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, оскільки було встановлено, що згідно інформації державної установи «Харківський слідчий ізолятор» від 30.09.2021 року засуджений ОСОБА_1 через державну установу «Харківський слідчий ізолятор» проходив транзитом 16.03.2020 року прибув з державної установи «Харківська ВК № 43» Харківської області, 28.07.2020 року вибув до державної установи «Старобільський слідчий ізолятор» Луганської області.

Також, як визначено апеляційним судом у вироку від 24.03.2021 за інформацією, яку надала ДУ «Старобільський слідчий ізолятор» на запит апеляційного суду, ОСОБА_1 був затриманий 17.07.2018 р. Сєвєродонецьким ВП ГУНП в Луганській обл. на підставі вироку Сєвєродонецького міськсуду Луганської обл. від 29.05.2018 р. і з цього дня рахується початок відбування покарання строком 2 роки 2 місяці ( т. 3, а. пр. 70).

Станом на час розгляду апеляцій учасників судового розгляду ОСОБА_1 повністю відбув це покарання, а тому апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для застосування ст. 71 КК України та така вказівка підлягає виключенню з вироку суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

До 24 грудня 2015 року в ч. 5 ст. 72 КК України, яка встановлювала правила зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання засудженому, було зазначено, що попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання в разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у ч. 1 ст. 72 КК України.

26 листопада 2015 року було прийнято Закон № 838-VIII. Цим Законом було змінено ч. 5 ст.72КК України і визначено, що зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, в якому до особи було застосовано попереднє ув`язнення, проводиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. 21 червня 2017 року набрав чинності Закон № 2046-VIII, яким знову змінено ч. 5 ст. 72 КК України. Цю норму викладено в такій редакції: «Попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув`язнення, може пом`якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування».

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 року, якщо особа вчинила злочин, починаючи з 21 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст.72КК України в редакції Закону № 2046-VIII.

Таким чином, з огляду на те, що період з 12.02.2020 по 16.03.2020 включається в період з 17.07.2018 по 28.07.2020 та дані питання вже були предметом розгляду Старобільського районного суду, як суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, та Луганського апеляційного суду, враховуючи відсутність інших даних, суд дійшов висновку про необґрунтованість даних вимог засудженого.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, викладеною в рішенні від 12 лютого 2008 року у справі «Кафкаріс (Kafkaris) проти Кіпру», в якій Суд не встановив порушення ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в аспекті заборони зворотної дії закону. Як убачається з практики Суду, цей міжнародний судовий орган при визначенні автономного поняття «покарання», яке вживається у п. 1 ст. 7 Конвенції, розрізняє норми власне кримінально-правові, що стосуються визнання певного діяння злочином і встановлення відповідальності, та норми, які стосуються процесуальних питань чи питань виконання покарань, які можуть впливати на обсяг покарання, але вони не є такими, що визначають покарання саме по собі (п. 142 рішення).

Щодо вимог в частині приведення вироку у відповідність до вимог ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 № 2617-VІІ, яким, серед іншого, було введено поняття проступок, визначено класифікацію злочинів, суд виходить з того, що у відповідності до даного закону п.119 було внесено зміни до в абзацу другого частини першої ст.185 КК України в частині призначення покарання (санкція статті). ОСОБА_1 засуджено за ч.2 ст.185 КК України, зміни до якої не вносились, до категорії проступків не віднесено, а отже дані вимоги та доводи ОСОБА_1 також не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим, з огляду на наявні матеріали, в цій частині також слід відмовити.

З огляду на вищевикладене клопотання засудженого задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 72 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про приведення вироку у відповідність, застосування ч.5 ст.72 КК України та зарахування строку попереднього ув`язнення у строк відбуття покарання у вигляді позбавлення волі за вироком суду відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено протягом семи днів з дня її оголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецькій міський суд Луганської області.

Суддя В. М. Олійник