Рішення № 101129591, 08.11.2021, Межівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 181/743/20

Провадження № 2/181/10/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2021 р. смт. Межова

Межівський районний суд Дніпропетровської області

в складі: головуючого судді Літвінової Л.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Макогон І.С.,

представника позивача Свічкар Ю.С.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача – адвоката Рябенка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відео конференції з Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом в якому вказано, що ОСОБА_1 звернулась до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 18.05.2011 року.

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» стверджує, що у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, відповідач станом на 17.08.2021 року має заборгованість – 76095,55 грн., з яких:

55554,11 грн. – заборгованість за тілом кредиту,

в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту;

55554,11 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;

0,00 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками;

20541,44 грн. – заборгованість за простроченими відсотками;

0,00 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625;

0,00 грн. – нарахована пеня;

0,00 грн. – нараховано комісії.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 18.05.2011 року у розмірі 76095,55 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 2102,00 грн..

Ухвалою судді від 16.09.2020 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (т.1 а.с.69-70).

Ухвалою суду від 29.09.2020 року за заявою відповідача розгляд справи відкладено (т.1 а.с.75).

06.10.2020 року відповідач ОСОБА_1 надала на адресу суду заяву про розгляд справи в загальному позовному провадженні (т.1 а.с.77-78).

15.10.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить в задоволенні позовної заяви АТ КБ «Приватбанк» відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач у своїй позовній заяві не зазначає суму встановленого кредитного ліміту на платіжну карту «Універсальна Gold» зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, як і не зазначає кредитний ліміт. АТ КБ «Приватбанк» не зазначає у позовній заяві розмір процентів за користування кредитним лімітом платіжною карткою «Універсальна Gold». Позивачем не зазначена дата укладення договору. Позивач не зазначав, що за умовами вказаної анкети-заяви позичальник отримала кредит у якому розмірі у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку та не надані докази перерахування Банком грошових коштів на картковий рахунок платіжної картки. У заяві позичальника від 18.05.2021 року процентна ставка не зазначено. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру (т.1 а.с.109-118).

Ухвалою суду від 19.10.2020 року заяву відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи в загальному позовному провадженні задоволено. Постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (т.1 а.с.130-131).

27.10.2020 року представником позивача АТ КБ «Приватбанк» надано відповідь на відзив, в якій посилається на обґрунтованість заявлених позовних вимог та просить суд задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі (т.1 а.с.134-140).

Ухвалою суду від 09.11.2020 року задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів (т.1 а.с.153-154).

Ухвалою суду від 09.11.2020 року за клопотанням представника відповідача визнано обов`язковою явку представника позивача у підготовче судове засідання (т.1 а.с.155-156).

Ухвалою суду від 23.11.2020 року відкладено підготовче судове засідання та призначено судове засідання в режимі відеоконференції (т.1 а.с.172-173).

23.12.2020 року підготовче судове засідання не відбулося в зв`язку з відпусткою головуючого судді Літвінової Л.Ф. (ч.1 а.с.200).

Ухвалою судді від 06.01.2021 року клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено (т.1 а.с.201).

18.01.2021 року підготовче судове засідання не відбулося в зв`язку із знаходженням головуючого судді Літвінової Л.Ф. на лікарняному (т.1 а.с.208).

Ухвалою судді від 19.01.2021 року клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено (т.1 а.с.209).

Ухвалою суду від 01.02.2021 року відкладено підготовче судове засідання за заявою відповідача (т.1 а.с.236-237).

Ухвалою суду від 19.02.2021 року підготовче судове засідання відкладено за клопотанням представника відповідача (т.1 а.с.243-244).

Ухвалою судді від 03.03.2021 року клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено (т.2 а.с.3).

Ухвалою суду від 02.04.2021 року підготовче судове засідання відкладено за заявою відповідача у зв`язку з хворобою її представника (т.2 а.с.10-11).

30.04.2021 року підготовче судове засідання не відбулося в зв`язку із знаходженням головуючого судді Літвінової Л.Ф. на лікарняному (т.2 а.с.18).

Ухвалою судді від 05.05.2021 року клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено (т.2 а.с.19).

Ухвалою суду від 24.05.2021 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду, судовий розгляд постановлено провести в режимі відеоконференції (т.2 а.с.27-28).

Ухвалою суду від 08.06.2021 року за заявою представника відповідача відкладено судовий розгляд у справі (т.2 а.с.35-36).

Ухвалою суду від 28.07.2021 року відкладено судовий розгляд за заявою представника позивача у зв`язку з його відпусткою (т.2 а.с.46-47).

Ухвалою суду від 12.08.2021 року судовий розгляд відкладено за клопотанням представника відповідача (т.2 а.с.54-55).

Ухвалою суду від 30.08.2021 року судовий розгляд відкладено у зв`язку з хворобою представника відповідача (т.2 а.с.66-67).

Ухвалою суду від 01.10.2021 року судовий розгляд за заявою відповідача відкладено (т.2 а.с.71-72).

В судовому засіданні представник позивача Свічкар Ю.С. заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Рябенко В.В. позов не визнали, заперечували проти його задоволення.

Суд, вислухавши учасників судового процесу, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (АТ КБ «Приватбанк») відповідно до статуту є правонаступником всіх прав та зобов`язань Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (т.1 а.с.61-62).

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14.06.2018 року АТ КБ «Приватбанк» зареєстроване як юридична особа 19.03.1992, основний вид економічної діяльності, 64.19 інші види грошового посередництва (т.1 а.с.60).

Згідно з банківською ліцензією № 22 від 05.10.2011 року, АТ КБ «Приватбанк» має право надання банківських послуг, визначених ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (т.1 а.с.59).

Відповідно до відомостей з ЄДРПОУ від 01.03.2018 року ПАТ КБ «Приватбанк» має організаційну правову форму акціонерного товариства, правовий статус суб`єкта - юридична особа, види діяльності за КВЕД 2010: 64.19. Інші види грошового посередництва; 64.92. Інші види кредитування; 64.99.Надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення); 66.11 Управління фінансовими ринками; 66.12. Посередництво за договорами по цінних паперах або товарах; 66.19 Інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення (т.1 а.с.58).

Статтею 1054 ЦК України визначено зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що 18.05.2011 року відповідач ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (т.1 а.с.6).

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В ст. 530 ЦК України вказано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) зобов`язання його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч.1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як підтверджується матеріалами справи, банк виконав зобов`язання, надавши відповідачу кредит.

Як вбачається з розрахунку заборгованості відповідач порушував графік погашення заборгованості, кредит вчасно не сплачував та внаслідок чого виникла заборгованість.

Позивач визначив розмір заборгованості, виходячи з вказаного вище розрахунку, який станом на 17.08.2021 року складає 76095,55 грн., з яких:

55554,11 грн. – заборгованість за тілом кредиту,

в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту;

55554,11 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;

0,00 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками;

20541,44 грн. – заборгованість за простроченими відсотками;

0,00 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625;

0,00 грн. – нарахована пеня;

0,00 грн. – нараховано комісії (т.1 а.с.17).

Позивач, з посиланням на положення ч. 1 ст. 634 ЦК України, зазначає, що сторони керувалися при укладенні договору даною нормою, яка передбачає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду (постанова від 03 липня 2019 року, справа №342/180/17, провадження № 14-131цс19) вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18.05.2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (02.09.2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

З урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17 та стосується необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «Приватбанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно наданої позивачем довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 без номеру та дати її складення, підпису невідомої особи банку - зміна кредитного ліміту змінювалася у такий спосіб:

операціяДата проведенняІнформаціяСтарт карткового рахунку26.07.2006 4149605350646782 Ліміт не зазначенийЗміна кредитного ліміту16.07.2014Кредитний ліміт: 8500.00 Примітка: Встановлення кредитного лімітуЗміна кредитного ліміту16.07.2014Кредитний ліміт: 8500.00 Примітка: Зменшення кредитного лімітуЗміна кредитного ліміту16.03.2016Кредитний ліміт: 15000.00 Примітка: Збільшення кредитного лімітуЗміна кредитного ліміту21.12.2016Кредитний ліміт: 00.00 Примітка: Зменшення кредитного лімітуЗміна кредитного ліміту31.01.2017Кредитний ліміт: 17 400.00 Примітка: Збільшення кредитного лімітуЗміна кредитного ліміту13.08.2018 Кредитний ліміт: 00.00 Примітка: Зменшення кредитного ліміту

(а.с.8).

Зазначену довідку відповідач ОСОБА_1 не підписувала та їй вона не була вручена. Банк в односторонньому порядку змінював істотну умову договору, а саме: розмір тіла кредиту.

Протягом кредитування відповідача ОСОБА_1 були видані платіжні картки із наступними строками дії згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» без дати, номеру та невідомою посадовою особою банку:

Номер карткиДата відкриттяТермін дії414960535064678226.07.200607/12414943711073927124.05.201105/15НОМЕР_1 20.08.201204/16НОМЕР_2 12.02.201412/17НОМЕР_3 16.07.201401/18НОМЕР_4 26.09.201804/22

(а.с.9).

Позивач у своїй позовній заяві не зазначає суму встановленого кредитного ліміту на платіжну карту «Універсальна Gold» зі сплатою відсотків за користуванням кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, як і не зазначає кредитний ліміт.

АТ КБ «Приватбанк» не зазначає у позовній заяві розмір процентів за користування кредитним лімітом платіжною карткою «Універсальна Gold».

Позивачем не зазначена дата укладення договору.

Позивач не зазначав, що за умовами вказаної анкети-заяви позичальник отримала кредит у якому розмірі у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку та не надані докази перерахування Банком грошових коштів на картковий рахунок платіжної картки.

В подальшому Банк зазначає, що своїм підписом у заяві відповідач ОСОБА_1 підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, що складає договір про надання банківських послуг.

У заяві позичальника від 18.05.2011 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично вона не отримувала, як позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Як зазначає Банк, відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, на вимоги про погашення заборгованості не реагувала, внаслідок чого станом на 17.08.2020 року утворилася загальна заборгованість перед позивачем у розмірі 76 095,55 грн..

Згідно розрахунку заборгованості станом на 31.05.2015 року, яку надає позивач за договором № б/н від 18.05.2011 року заборгованість склала:

- заборгованість за кредитом – 8 472,79 грн.;

- заборгованість за процентами - 271,13 грн.;

в т.ч. несплачені проценти на поточну заборгованість – 271,13 грн.;

-несплачені проценти на прострочену заборгованість – 0,00 грн.;

комісія

в т.ч.

- нарахована комісія – 0,00 грн.;

- прострочена комісія – 0,00 грн.;

- заборгованість по пені – 0,00 грн.

разом: 8 743,92 грн.

Зазначене тіло кредиту та відсотки не можуть бути стягнуті з відповідача, так як вони знаходяться за межами дії кредитної картки №:

НОМЕР_5 Дата видачі 26.07.2006 закінчення строку дії картки 07/12

Строк позовної давності, якої закінчився у липні 2015 року.

26.07.2006 року була видана картка № НОМЕР_6 з терміном дії до 07/12року.

Банку було відомо, що його інтереси як Кредитора були порушені несплатою тіла кредиту та відсотків на поточну заборгованість, починаючи з липня 2012 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, загальний строк позовної давності складає три роки від дня, коли особа довідалася про порушення її законних прав та інтересів.

Строк пред`явлення вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту – 8 472,79 грн. та заборгованості за процентами - 271,13 грн. закінчився у липні 2015 року. Ця сума заборгованості за кредитом не підлягає стягненню.

А тому в цій частині тіло кредиту зменшується на зазначену суму - 8 472,79 грн. і стягнення відсотків – не підлягає задоволенню, які включено в загальні відсотки, та які не підлягають стягненню.

Як зазначає Банк у своїй позовній заяві заборгованість за тілом кредиту становить: 55 554,55 грн.

Відповідач не погоджується із зазначеним тілом кредиту, так як він не відповідає умовам кредитування, а саме: як зазначено, що і тіло кредиту зменшується на зазначену суму - 8 472,79 грн. (55 554,55 грн. - 8 472,79 грн. = 47 081,76 грн.).

Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк», згідно з якими банк самостійно може встановлювати та змінювати кредитний ліміт та умови кредитування клієнтів відповідачем не підписувались. Цей документ також не містить дати його підписання представником позивача.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна» не містить підпису позичальника, не датований як документ.

Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк», а також Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не можна вважати складовими частинами укладеного між відповідачем та позивачем кредитного договору.

Невід`ємною частиною кредитного договору згідно з пунктами 2.1.1.2., 2.1.1.12.13 витягу з Умов та Правил є Пам`ятка клієнта, яка видається позичальнику, визначає, зокрема, умови кредитування, вид кредитної картки. Така Пам`ятка у матеріалах справи відсутня, відповідачем не підписувалась, що підтверджує відсутність між сторонами відносин кредитування.

У позовній заяві АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що з відповідачем був укладений Договір приєднання шляхом підписання анкети-заяви та посилається на Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк».

Згідно правової позиції, яка викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду зауважує, що «в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18.05.2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (02.09.2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову»…

«За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин»… і Банк не надав таких доказів.

Щодо сплати заборгованості за простроченими відсотками.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою та другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Позиція Великої Палати ВС у справі від 03 липня 2019 року № 342/180/17, провадження № 14-131цс19 концептуально зводиться до того, що які % нараховуються за надані в користування грошові кошти, як зазначав Суд вони поділяються на дві категорії:

1.«проценти за користування кредитом» — проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначеного в договорі, і такі проценти розуміються як «проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами», розмір яких визначається договором або законом, і які сплачуються позичальником та порядок виплати яких урегульовано ч.1 статті 1048 та ч.1 статті 1054 ЦК України. Позивач не посилається на зазначені норми Договору, якого в природі не існує та не посилається на норми ст.1048,1049 ЦК України, і

2.«проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами» – проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати яких урегульовано частиною 2 статті 625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.

У заяві позичальника від 18.05.2011 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру та відсутній розмір процентів.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов) та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач ОСОБА_1 та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено і в постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Велика Палата Верховного Суду вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

В частині стягнення процентів в сумі 20541,44 грн. – слід відмовити.

Розрахунок не є належним та достовірним доказом у розумінні ст. 76 та ст. 79 (достовірність) доказів.

Покупка: сума становить: 75 652,85 грн. - це покупка не розумінні товарів, робіт та послуг, це не зрозуміло що, але Банк нараховував починаючи з 10 січня 2011 року майже щомісячно згідно розрахунку, а з січня 2012 року щомісячно.

Щодо членських внесків, то це фінансовий хід, щоб завуалювати комісію банку чи можливий інший платіж. Починаючи з 12.08.2014 року сума складає: 1440 грн.

В свою чергу, за правилами ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Також суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частин першої-другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2102,00 гривень слід покласти на позивача .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 536, 625, 638, 639, 651, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 141, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд через Межівський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 17 листопада 2021 року.

Суддя: Л. Ф. Літвінова