Рішення № 101129320, 25.03.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/6783/20

Провадження № 2/932/3378/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2021 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої - судді Кудрявцевої Т.О.

при секретарі - Левчинській А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

15 червня 2020 року позивач звернувся до суду із позовом до Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, в якому просив стягнути з відповідача на його користь в якості відшкодування завданої моральної шкоди 10 000,00 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2020 року суддя Кудрявцева Т.О. була визначена для розгляду даної справи.

Ухвалою судді від 22.06.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

04.08.2020 року Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області надало до суду відзив на позовну заяву, в якому вказує, що вимоги та твердження позивача є безпідставними та необґрунтованими. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення по справі №186/454/20 постановою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 07.05.2020 року дії посадової особи при складанні протоколу про адміністративне правопорушення незаконними не визнавались, на сьогоднішній день відсутнє будь-яке судове рішення, яким було б визнано дії інспектора СРПП ВП Першотравенського ВП ГУНП молодшого лейтенанта поліції Хрипко І.М. при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 незаконними. Крім того, відповідач зазначає, що відсутній причинно-наслідковий зв`язок між погіршенням станом здоров`я позивача та складання поліцейським протоколу про адміністративне правопорушення від 05.04.2020 АЗ №0077161. Відповідач вважає, що ОСОБА_1 не доведено ті обставини, на які він посилається як на підстави для відшкодування моральної шкоди, тому позовні вимоги необґрунтовані і не підлягають задоволенню. Зазначає, що позивач не обґрунтував розмір моральної шкоди у сумі 10 000 грн., а лише обмежився у своїй позовній заяві посиланням на моральні страждання та захворювання. Підсумовуючи вищевикладене, відповідач просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 18.08.2020 року за заявою позивача витребувано від Першотравенського міського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 186/454/20, необхідної для розгляду даної справи.

19.08.2020 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач вказує, що відповідач навмисно уводить увагу суду від самого факту його затримання відповідно до Протоколу АЗ №007161 про адміністративне затримання, для чого його було доставлено до Першотравенського відділу поліції о 21 годині 11 хвилин, а звільнено о 23 годині 28 хвилин. Тим більше він представився, але посадові особи, після того як доставили його до відділу поліції, взагалі покинули приміщення Першотравенського відділу поліції та не поверталися понад годину. Він знаходився весь цей час у повному невіданні та дуже нервував з цього приводу. Під час оформлення протоколів посадовими особами відповідача було допущено ряд порушень його прав і свобод, про що він зазначив у зауваженнях, але при складанні протоколів його зауваження взагалі не були враховані та не внесені у протокол.

Ухвалою суд від 21.12.2020 року було залучено до участі у справі Державну казначейську службу України в якості співвідповідача.

05.01.2021 року до суду надійшла уточнена позовна заява позивача до Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням уточнень, позивач посилається на те, що о 05.04.2020 року Інспектором СРПП ВП ПВП ГУНП в Дніпропетровській області молодшим лейтенантом поліції Хрипко І.М. відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення від 05.04.2020 року за ч.1 ст.44-3 КпАП України за те що, він приблизно о 21:09 годин 05.04.2020 року перебував в громадському місці за адресою Дніпропетровська область, м.Першотравенськ, по вул.Шахтарської Слави, 7, без вдягнутих засобів індивідуального захисту: респіратора чи маски, чим порушено п.1 та п.7 Протоколу №16 позачергового засідання Першотравенської міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 03 квітня 2020 року. Для складання вказаного протоколу та встановлення особи відносно нього в той же день складено Протокол АЗ № 007161 про адміністративне затримання, для чого його було доставлено до Першотравенського відділу поліції о 21 годині 11 хвилин, звільнено його було о 23 годині 28 хвилин. Даний протокол направлений до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області, яким постановою від 04.05.2020 року провадження у справі про адміністративне правопорушення №186/484/20, передбачене ст. 44-3 КУпАП, у відношенні нього було закрито в зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення. При цьому судом було встановлено, що до складеного протоколу про адміністративне правопорушення не долучено відповідних доказів, що відображають об`єктивну та суб`єктивну сторону правопорушення, фабула адміністративного протоколу не відповідає обставинам справи.

Позивач зазначає, що передумовою цього стало те, що 13.11.2019 року він звертався на особистий прийом громадян до начальника Першотравенського ВП Ілющенко А.М. з питання проведення службового розслідування стосовно дій молодшого лейтенанта поліції цього відділу поліції ОСОБА_2 , оскільки останній при виконанні своїх службових обов`язків погрожував йому фізичною розправою. Він вважає, що посадові особи, які здійснювали його адміністративне затримання 05.04.2019 року, були добре обізнані щодо його особистості і їх дії бути мотивовані особистою неприязню до нього, при цьому він представився, але посадові особи, після того, як доставили його до відділу поліції, взагалі покинули приміщення Першотравневського відділу поліції та не поверталися понад годину. Він знаходився весь цей час у повному невіданні та дуже нервував з цього приводу. Під час оформлення протоколів посадовими особами відповідача було допущено ряд порушень його прав і свобод, про що він зазначив у зауваженнях та про що свідчать відеоматеріали, але при складанні протоколів його зауваження не були враховані та не відображені у протоколі. У протоколі затримання зазначено, що начебто співробітниками поліції не проводився особистий огляд затриманого, що не відповідає дійсним обставинам, працівники поліції вели себе зухвало і упереджено, але при проведенні відеозапису змінювали свою поведінку. Вся ця ситуація призвела до його хвилювання та моральних страждань, він відчув різке погіршення самопочуття та о другій годині ночі 06.04.2020 року був вимушений викликати швидку медичну допомогу і в подальшому проходити лікування у сімейного лікаря.

Позивач зазначає, що право на відшкодування шкоди та порядок такого відшкодування прямо передбачений Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», статтями 23, 1176 ЦК України. Посилаючись на зазначене, позивач просить суд стягнути з Головного Управління Національної поліції України в Дніпропетровській області на його користь 10000,00 грн. у якості відшкодування завданої йому моральної шкоди та зобов`язати Державну казначейську службу України списати з відповідного державного рахунку Головного Управління Національної поліції України в Дніпропетровській області 10000,00 грн. (десять тисяч гривень) на відшкодування завданої йому моральної шкоди.

Ухвалою від 22.02.2021 року було закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та уточненні, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, посилаючись на їх необгрунтованість, просив в задоволенні позову відмовити.

Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Вислухавши осіб, які з`явились, дослідивши докази у цивільній справі, ознайомившись з матеріалами справи про адміністративне правопорушення № 186/454/20, долученими до неї відеоматеріали, суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, зважаючи на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1, 2 ст. 5 передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, ц ивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У відповідності до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується доказами, 05.04.2020 року в м.Першотравенськ Інспектор СРПП Першотравенського ВП ПВП ГУНП в Дніпропетровській області молодший лейтенант поліції Хрипко І.М. склав відносно ОСОБА_1 . Протокол серії АПР18 №171756, зі змісту якого вбачається, що 05.04.2020 року близько 21 год. 09 хв. по вул. Шахтарської Слави, 7 в м.Першотравенськ ОСОБА_1 перебував в громадському місці без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема, респіратора або захисної маски, чим порушив вимоги п.1, п.7 Протоколу №16 від 03.04.2020 року Першотравенської міської комісії з питань ТЕБ і НС й не мав документів, що посвідчують особу, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 44-3 КупАП.

Постановою судді Першотравенського міського суду Дніпропетровської області Янжула С.А. від 07 травня 2020 року у справі № 186/454/20, провадження № 3/0186/228/20, провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.44-3 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП.

Як вбачається зі справи про адміністративне правопорушення № 186/454/20, яка надійшла для огляду з Першотравенського міського суду Дніпропетровської області відповідно до ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, постановленої за клопотанням позивача, в матеріалах справи міститься Протокол АЗ № 007181 від 05.04.2020 року про адміністративне затримання за статтею 44-3 КУпАП, складений працівником поліції, відповідно до якого ОСОБА_1 був доставлений у службове приміщення Першотравенського ВП 05.04.2020 року о 21 год. 09 хв. 05.04.2020 року у зв`язку із вчиненням правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, для встановлення особи та складання адміністративного протоколу; як зазначено в цьому протоколі, ОСОБА_1 звільнений 05.04.2020 року о 23 год. 28 хв. в зв`язку з встановленням особи та складанням адміністративного протоколу.

Даною постановою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 07 травня 2020 року, зокрема, встановлено, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів здійснення дій по забезпеченню висвітлення інформації щодо обмежувальних заходів на усіх доступних інформаційних ресурсах, передбачених Протоколом №16 позачергового засідання Першотравенської міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій; Протокол серії АПР18 №171756 від 05.04.2020 року відносно ОСОБА_1 не містить підписів свідків вчинення ним правопорушення, свідки взагалі не вказані; в протоколі зазначено, що проводилась відеофіксація, однак не зазначено яким технічним засобом така відеофіксація здійснювалася; у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення, не надано інших доказів вчинення правопорушення; фабула адміністративного протоколу не відповідає обставинам справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вказана постанова Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 07 травня 2020 року набрала законної сили і встановлені нею обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної цивільної справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, і відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Загально-конституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема, щодо відповідальності держави, закріплено в конституційні та цивільно-правові норми: статтю 56 Конституції України, статті 1173-1176 ЦК України, Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за щзавдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, щол здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державною лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами, що передбачено статтями 1173, 1174 ЦК України.

На підставі ст.1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" в особі виникає право на відшкодування моральної шкоди з підстав, які визначені статтіми 2, 4 цього Закону.

Статтями 2, 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження, в тому числі складали рапорти, протокол про адміністративне правопорушення та протокол про адміністративне затримання позивача від 05.04.2020 року, отримували пояснення. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Як вбачається з позовної заяви та встановлено судом, у даній цивільній справі підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення відносно позивача у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, що свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, зважаючи на те, що відшкодування здійснюється незалежно від вини.

Аналогічні висновки викладені у постановах Касаційного суду у складі Верховного Суду від 10.01.2019 року в справі № 532/1243/16-ц (провадження № 61-34251св18)) від 26.02.2020 року в справі № 142/143/17 (провадження № 61-5739св19), а також об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 року у справі № 569/1799/16-ц, і відповідно до положень ч.4 ст. 263 ЦПК України ці висновки щодо застосування відповідних норм права суд враховує при виборі і застосування норми права до правовідносин у даній цивільній справі.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам роз`яснено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, стаття 9 Закону "Про оперативно-розшукову діяльність"). Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має залучити як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Статтею ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

За приписами ст. 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Згідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218-221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції).

Статтею 1 Закону України «Про національну поліцію» передбачено, що Національна поліція України – це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що уповноважений працівник поліції при складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення не діє як самостійний суб`єкт власних повноважень, а діє від імені Національної поліції, яка є центральним органом виконавчої влади. Шкода ж, завдана посадовою або службовою особою органу державної влади, відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України), що спростовує посилання представника відповідача – патрульної поліції про необхідність встановлення судовим рішенням вини в діях поліцейського при складанні ним протоколу про адміністративне правопорушення у завданні позивачу моральної шкоди як обов`язкової підстави для компенсації моральної шкоди.

Підсумовуючи вищезазначені обставини в даній справі та застосовуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, суд прийшов до висновку, що захист порушеного права позивачем обрано у вірний спосіб.

Як зазначається у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95, N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

З огляду на встановлені судом обставини та наведені вимоги чинного законодавства, суд вважає, що незаконними діями інспектора СРПП Першотравенського ВП ПВП ГУНП в Дніпропетровській області молодшого лейтенанта поліції Хрипко І.М. по складанню відносно ОСОБА_1 вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення позивачу дійсно була заподіяна моральна шкода, яка полягає в заподіяних йому душевних стражданнях, яких він зазнав під час та в зв`язку із складанням вказаного протоколу, для чого його було доставлено до Першотравенського відділу поліції о 21 годині 11 хвилин, затримано, і звільнення з якого відбулося о 23 годині 28 хвилин цього дня; в його перебуванні у стані нервозності у зв`язку з зазначеним, що завдало йому моральних страждань, в наслідок чого він відчув різке погіршення самопочуття та о другій годині ночі 06.04.2020 року був вимушений викликати швидку медичну допомогу і в подальшому проходити лікування у сімейного лікаря, що підтверджується наданими ним медичними довідками від 06.04.2020 року, в тому числі з Комунального некомерційного підприємства «Першотравенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» про те, що він 06.04.2020 року звертався до сімейного лікаря, йому встановлено діагноз «Метаболична кардіоміопатія, артеріальна гіпертензія», та що не було спростовано відповідачами. Розмір заподіяної моральної шкоди позивач оцінив у сумі 10 000,00 грн.

При визначення розміру відшкодування моральної шкоди позивачу, відносно якого було складено працівниками поліції протокол за ч.1 ст.44-3 КУпАП, за яким судом провадження у справі закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення, виходячи з характеру, способу порушення прав позивача як людини і громадянина незаконними діями інспектора СРПП Першотравенського ВП ПВП ГУНП в Дніпропетровській області молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 , з метою компенсувати понесені ним моральні страждання суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги позивача та зобов`язати Державну казначейську службу України списати в безспірному порядку з відповідного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 5000 грн. 00 коп. на відшкодування завданої моральної шкоди, частково задовольнивши позовні вимоги позивача.

При цьому, визначаючи розмір компенсації позивачу моральної шкоди, суд керується принципами виваженості, розумності та справедливості, враховує правовідносини, що склалися між сторонами, та виходить з характеру та обсягу душевних страждань, яких позивач зазнав, їх тривалості та враховує, що мова йде про розумне і справедливе відшкодування (компенсацію) моральної шкоди, якої б вистачило для морального задоволення позивача, а не про покарання відповідача за неправомірні дії, що не відповідало б засадам цивільного законодавства, визначеним статтею 2 ЦПК України. Решта частини позовних вимог позивача про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне зобов`язати Державну казначейську службу України списати в безспірному порядку з відповідного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 відшкодування понесених витрат по справі по сплаті судового збору в сумі 840 грн. 80 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Зобов`язати Державну казначейську службу України (код ЄДРПОУ 37567646) списати в безспірному порядку з відповідного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. на відшкодування завданої моральної шкоди та понесені витрати по справі по сплаті судового збору в сумі 840 грн. 80 коп., а всього 5840 грн. 80 коп. (п`ять тисяч вісімсот сорок грн. сорок коп.).

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні решти частини позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.О. Кудрявцева