Рішення № 101127806, 01.11.2021, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01.11.2021

Справа № 497/1034/2021

Провадження № 2/497/493/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2021 року Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кравцової А.В.,

секретарі судового засідання - Вачева Т.М. та Бекметова Х.В.,

за участю: позивача за первісним позовом ОСОБА_1 та її представника Сахарової Н.М. ,

представника відповідача за первісним позовом - адвоката Цоєвої (Васюти) В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Болград цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Болградської міської ради Одеської області та ОСОБА_3 про зміну черговості права на спадкування, з зустрічним позовом представника ОСОБА_3 в його інтересах до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном,

ВСТАНОВИВ:

14.06.2021 року до суду надійшла вищевказана позовна заява, якою позивач ОСОБА_1 просить змінити черговість права на спадкування, та визнати за нею право успадкувати майно ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 - разом зі спадкоємцем першої черги - сином спадкодавця - відповідачем ОСОБА_3 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона, ОСОБА_1 перебувала з січня 1998року у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на усе його майно, у тому числі, нерухоме. Оскільки спадкодавець заповіт не складав, спадкування має відбуватися за законом. Відповідач ОСОБА_3 - син померлого - звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, - як спадкоємець першої черги, та прийняв спадщину. Вона, позивач, - також звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, але отримала відмову в оформленні спадщини за нею, як за спадкоємцем через те, що вона є спадкоємцем лише четвертої черги, проте вважає, посилаючись на положення ч.2ст.1259 ЦК України, - що також має право на спадкування майна ОСОБА_4 разом із спадкоємцем першої черги, стверджуючи, що вона проживала з ОСОБА_4 в його будинку однією сім`єю без реєстрації шлюбу з січня 1998року по день його смерті, вони вели спільне господарство, у період хвороби спадкодавця, коли він був у безпорадному стані, - саме вона, позивач, як дружина, - постійно піклувалася про ОСОБА_4 , забезпечувала необхідними ліками та лікуванням, харчуванням, надавала іншу необхідну допомогу, що підтверджується рішенням Болградського районного суду Одеської області від 25.03.2021р. (справа №497/196/2021), яке набрало законної сили, і яким суд встановив факт проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу не менше п`яти років до часу відкриття спадщини її, позивача ОСОБА_1 та спадкодавця ОСОБА_4 , а саме, - з січня 1998р. і до дня смерті спадкодавця ОСОБА_4 - до 10.12.2020р.

16.07.2021 року від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Цоєвої (Васюти) В.В., яка діє на підставі угоди з довіреною особою ОСОБА_3 - колишньою дружиною ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - надійшов зустрічний позов до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власності з клопотанням про його прийняття та розгляду разом з первісним, а також надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з перебуванням його представника у відпустці. Копія зустрічного позову була вручена ОСОБА_1 під розписку у приміщенні суду. Ухвалою суду від 20.07.2021р. зустрічний позов прийнято до провадження разом з первісним.

Зустрічним позовом відповідач за первісним позовом - ОСОБА_3 - просить зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкод йому, ОСОБА_3 та його представнику в доступі до житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , обґрунтовуючи вимоги тим, що він є спадкоємцем першої черги стосовно майна померлого ОСОБА_4 , прийняв спадщину, однак, ОСОБА_1 , безпідставно проживаючи у будинку померлого ОСОБА_4 , не будучи спадкоємцем першої черги, вивозить його речі, та, у порушення ст.ст.328,391,1261 ЦК України, - чинить перешкоди у доступі його, ОСОБА_3 , та його представника до зазначеного будинку, що є спадковим нерухомим майном.

На виконання ухвали суду, 24.06.2021р. приватним нотаріусом Станєвою В.Б. надано матеріали спадкової справи №185/2020 щодо майна спадкодавця ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 01.07.2021р. (справа №497/1129/2021, провадження №2-з/497/4/2021) - було задоволено заяву ОСОБА_3 , що була подана в його інтересах адвокатом Цоєвою В.В., - про забезпечення позову до подання позовної заяви у порядку ст.ст.151,152 ЦПК України, згідно якої накладено арешт на майно, що розташоване у житловому будинку і в господарських спорудах за адресою: АДРЕСА_1 , що належало спадкодавцю ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

01.11.2021 року від позивача за первісним позовом до матеріалів справи надійшли додаткові пояснення, де вона, ОСОБА_1 , стверджує, що її чоловік - спадкодавець ОСОБА_4 - подарував за життя сину ОСОБА_3 будинок за адресою: АДРЕСА_2 , гроші за цей будинок не просив та не отримував.

Протокольною ухвалою від 01.11.2021 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач за первісним позовом - Болградська міська рада - про дату і місце судового засідання була повідомлена належним чином, 23.06.2021 року від її представника надійшла заява про розгляд справи без його участі.

У судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 просила суд задовольнити свої первісні позовні вимоги та відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог, вважаючи їх необґрунтованими, пояснивши суду, що вона зі спадкодавцем познайомилася після смерті його першої дружини - коли він повернувся з Росії, де вони усією родиною проживали тимчасово, заробили кошти і у Болграді побудували два будинки і вона, позивачка, допомагала ОСОБА_4 в оформленні документів; оздобити будинки спадкодавець разом з першою дружиною не встигли - на час її, позивачки, знайомства зі спадкодавцем, стояли лише коробки. Вона, позивач ОСОБА_1 , на момент знайомства зі спадкодавцем працювала в органі державної влади, мала непогану заробітну плату та пенсію, і усі кошти витрачала разом зі спадкодавцем на облаштування будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де вони почали проживати разом у січні 1998року як чоловік та дружина, але, у зв`язку з тим, що у самому будинку ще не було опалення - вони проживали спочатку в літній кухні. Спадкодавець після повернення з Росії не працював - займався домашнім господарством. Разом з ними в цьому ж будинку деякий час проживав син її чоловіка - відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 разом з дружиною - Єлізаветою та маленькою дитиною - поки оздоблювався другий будинок - на АДРЕСА_3 , який планувався спадкодавцем і його першою дружиною для проживання одного з двох синів - ОСОБА_3 або ОСОБА_7 , - кому - не визначали. Потім спадкодавець ОСОБА_4 оформив нотаріально той, другий будинок сину ОСОБА_3 в дар, але той будинок і досі стоїть не оздоблений, оскільки в родини були відсутні кошти в достатньому обсязі, бо в Болграді знайти роботу майже неможливо. Син ОСОБА_3 виїхав назад, у Росію на заробітки, та потім розлучився. Другий син - ОСОБА_9 - до неї, позивачки, претензій взагалі не має, оскільки вона все життя допомагала обом синам чоловіка: і з роботою, і з документами.

Відповідач ОСОБА_4 проживає наразі в Росії, до Болграду давно не приїжджає, надав довіреність своїй колишній дружині ОСОБА_5 , яка наразі має прізвище ОСОБА_12 і виступає, на думку її, позивачки, в інтересах її та ОСОБА_3 спільної дитини - сина, який вже повнолітній; сам же відповідач до неї, ОСОБА_1 , на її думку, - претензій не має. Вона сама - позивач ОСОБА_1 - не конфліктна людина, зі своїм чоловіком - спадкодавцем ОСОБА_4 і його синами та рідними ніколи не конфліктувала, допомагала і документи оформлювати на будинки, і добудовувати той, де вона з чоловіком проживала, приймала усіх в гості, не є корисливою, тому, мабуть, і не наполягала на реєстрації шлюбу з чоловіком, або на тому, щоби він залишив заповіт. Вона щиро вважала, що є єдиною спадкоємицею майна чоловіка після його смерті, що сталася раптово незважаючи на діагноз - вона особисто вважала, що чоловік ще тривалий час житиме. ОСОБА_3 (відповідач ОСОБА_3 ) нічим батькові під час хвороби і лікування не допомагав, а син ОСОБА_9 - одного разу возив батька (спадкодавця) до м.Києва на консультацію, а то вона, позивачка, - сама усюди їздила з чоловіком - по лікарнях та лабораторіях - він навіть аналіз крові без неї не міг сходити здати - просив її усюди себе супроводжувати. Оскільки ніхто з його рідних не спілкувався з нею щодо спадщини після його смерті - вона не знала, що цю спадщину хтось ще буде приймати, тому здивувалася, що відповідач, тобто, його колишня дружина від його імені, - не погодиться, що вона, позивачка, має права на це майно, тому і зверталася до суду з заявою про встановлення факту проживання її зі спадкодавцем як чоловік та дружина без визначення черговості, але, дізнавшись, що до нотаріуса від імені сина чоловіка звернувся відповідач за первісним позовом з заявою про прийняття спадщини, вважає, що справедливим буде, якщо і її право на спадщину нарівні з іншими спадкоємцями першої черги визнає суд, оскільки вона, позивач, дійсно була спадкодавцю дружиною - виконувала усю роботу по господарству нарівні з чоловіком, як дружина, була завжди з ним поряд, і коли він захворів на онкологічну хворобу - перебувала з ним в лікарнях коли він там лікувався і проходив курси хіміотерапії, усі аналізи і візити до лікарів вона його супроводжувала, коли йому було погано вдома - сама робила йому уколи і готовила йому дієтичну їжу, усі кошти в них були спільні. Чому представник відповідача стверджує, що вона її не пускає до будинку - їй не відомо, оскільки вона з ОСОБА_5 ніколи не сварилася, завжди ставилася по-людськи, але ОСОБА_5 чомусь до неї не звернулася - не зателефонувала, ні до будинку не приходила - відразу викликала поліцію, щоби увійти до будинку. Про приїзд поліції вона, ОСОБА_1 , дізналася згодом, оскільки в той момент вдома була відсутня, і про арешт на майно вона дізналася зі здивуванням - адже не приховує ніякого майна, тим більш - не виносить його з будинку - завжди рада побачити будь-кого з рідних і знайомих вдома, готова надати номер телефону колишній дружині ОСОБА_3 – ОСОБА_5 (представниці відповідача за довіреністю) - ОСОБА_5 - оскільки вона є матір`ю онука її, позивача, чоловіка - для того, щоби вона могла попередити, коли схоче відвідати будинок, що є спадковим майном - адже вона, ОСОБА_1 не заперечує, щоби ОСОБА_5 прийшла в гості та вони разом перепишуть усе спадкове майно.

Представник позивача за первісним позовом - адвокат Сахарова Н.М. - підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 , та, стверджуючи, що належними доказами підтверджено, що спадкодавець потребував сторонньої допомоги, оскільки хворів на важку хворобу і нічим не спростовується, що допомогу цю навала власними силами саме ОСОБА_1 - поралася по господарству, готувала дієтичну їжу, робила ін`єкції, викликала швидку, супроводжувала до м.Одеси і м.Ізмаїл у лікарні, витрачала спільні, у тому числі і власні кошти на його лікування. Син ОСОБА_9 дійсно одного разу перерахував кошти і один раз супроводжував на консультацію до лікаря в м.Київ, але увесь інший час позивачка ОСОБА_1 була зі спадкодавцем сама - усі турботи з догляду за важко хворою людиною були покладені на неї.

Представник відповідача за первісним позовом - адвокат Васюта (Цоєва) В.В. - просила у судовому засіданні суд відмовити в задоволені первісного позову, вважаючи його вимоги недоведеними, оскільки спадкоємець не потребував догляду, принаймні тривалого, та й син ОСОБА_9 йому надавав допомогу - якби ОСОБА_1 не було зі спадкодавцем поряд - сини забезпечили би за ним догляд; також просила задовольнити зустрічний позов, вважаючи, що ОСОБА_1 не впустила ОСОБА_5 до будинку, намагається приховати спадкові рухомі речі, що перебували у будинку за життя спадкодавця, виносить їх з будинку.

Допитані у судовому засіданні в якості свідків гр.гр. ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 повідомили суду під присягою, що знають ОСОБА_1 та знали ОСОБА_4 дуже давно, та підтверджують, що вони - ОСОБА_1 і ОСОБА_4 - проживали разом і вели спільне господарство з 1998 року. Приблизно два роки тому спадкодавець ОСОБА_4 захворів на злоякісну пухлину і практично не виходив з дому, ОСОБА_1 забезпечила догляд за ним повністю: возила до лікарів, в тому числі до Одеси, купувала ліки, готувала дієтичну їжу, забезпечувала ведення господарства. Свідки зазначили, що останні роки ОСОБА_4 сам себе не зміг би забезпечити, бо дуже хворів, тривалий час - на цукровий діабет, а останні два роки, приблизно, - на онкологічне захворювання, почав ходити з паличкою; за 20 останніх років дітей ОСОБА_4 не бачили, їм невідомо про факти надання дітьми допомоги - ОСОБА_21 та ОСОБА_4 завжди поралися по господарству разом, проживали вдвох, за ОСОБА_4 доглядала ОСОБА_1 - яку усі вважали законною дружиною - часто її зустрічали коли вона йшла до аптеки, магазину, викликала швидку для ОСОБА_4 , тощо.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 повідомила суду, що вона є колишньою дружиною відповідача ОСОБА_3 : спочатку, після смерті свекрухи - першої дружини спадкодавця, після повернення з Росії, - вона з чоловіком ОСОБА_22 та малолітньою їхньою дитинкою, що був ще немовлям, проживали разом зі свекром - спадкодавцем ОСОБА_4 та його позивачкою ОСОБА_1 в одному будинку - свекр з ОСОБА_1 - у будинку, а вона з чоловіком і дитиною - в літній кухні - тимчасово, поки не добудується той будинок, що свекр обіцяв переписати на її, свідка, чоловіка - відповідача ОСОБА_3 . Але згодом вони - вона, сідок, і її чоловік, посварилися з позивачкою ОСОБА_1 , в якої був важкий характер, - і виїхали проживати до її, свідка, батьків, ОСОБА_3 знову поїхав до РФ на заробітки, оскільки в Болграді роботу знайти не зміг, а згодом вони - вона, свідок, та ОСОБА_23 - розлучилися, оскільки вона вже не могла далі чекати і жити у невлаштованості; жалкує, що послухалися свекра і повернулися в Україну - в Росії продовжували б жити досі - там в них була робота. Той, другий будинок допомагали дооздоблювати її, свідка родичі - її батько, наприклад, вставив вікна та двері, але з-за відсутності коштів будинок до стану, що міг би бути придатний для проживання - так і не був доведений. Свекор його дійсно згодом переоформив - шляхом договору дарування, але взяв за це кошти з рідного сина - фактично продав будинок сину, з-за чого в ОСОБА_3 не вистачило коштів на ремонт будинку. Свідок підтвердила, що позивач проживала разом з ОСОБА_4 з 1996 року по день його смерті, але чинила сварки.

Свідок ОСОБА_24 у судовому засіданні повідомила суду, що є сестрою першої дружини покійного ОСОБА_4 , підтвердила, що після смерті сестри - першої дружини ОСОБА_4 , він, з 1997 року - через кілька місяців після смерті першої дружини - почав проживати з ОСОБА_1 і жив з нею до своєї смерті - до минулого року. Перший свій будинок ОСОБА_4 продав синові. Вона, свідок, не цікавилася життям ОСОБА_4 після смерті її сестри. Також повідомила, що вона організовувала та оплачувала поховання померлого ОСОБА_4 у селі Котловина - звідки родом був спадкодавець, його перша дружина, і де наразі проживає вона, свідок, і інші родичі спадкодавця.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_25 пояснив, що є племінником спадкодавця ОСОБА_4 , якого знає дуже давно, підтвердив суду, що ОСОБА_4 проживав з ОСОБА_1 більше 20 років як чоловік та дружина разом, безпосередньо ОСОБА_4 йому говорив, що хворіє. При цьому за місяць до смерті він, свідок, бачив ОСОБА_4 за кермом його ж, ОСОБА_4 автомобіля, тобто, він був самостійний і не потребував сторонньої допомоги. В гості до ОСОБА_4 він, свідок, останнім часом не ходив, та повідомив, що в ОСОБА_4 був важкий характер і саме з-за нього з ними - з ОСОБА_4 і ОСОБА_1 не дуже бажали спілкуватися діти спадкодавця та його інші родичі. ОСОБА_1 була господинею, він, свідок, вважав, її дядьковою дружиною і лише недавно дізнався, що вони не реєстрували шлюб.

Всі свідки підтвердили факт спільного проживання та ведення спільного господарства ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Ніхто зі свідків не підтвердив, що бував вдома у спадкодавця незадовго до його смерті, тому точно не зміг підтвердити те, що спадкодавець перед смертю самостійно міг сам себе обійти та не потребував сторонньої допомоги.

Покази свідків ОСОБА_17 ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 суд вважає найбільш достовірними та правдивими, та бере їх до уваги, оскільки вони співвідносяться з іншими наявними у справі доказами, а також вказані особи тривалий час спілкувалися як з ОСОБА_4 , так і з ОСОБА_1 , періодично бували у них вдома та впевнено підтвердили, що відбувалося між спадкодавцем ОСОБА_4 і позивачкою ОСОБА_1 .

Вивчивши надані суду документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги первісної позовної заяви підлягають задоволенню, а в задоволенні зустрічної позовної заяви - слід відмовити, за наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_1 , яке було видане 11.12.2020р. Болградським районним відділом державної РАЦС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис №856. На момент смерті він був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Болградської міської ради Одеської області за №3728 від 15.10.2020року.

У свідоцтві про право власності від 01.10.1997р. ОСОБА_4 вказаний власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,0660га з кадастровим номером 5121410100:02:002:0104, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), - ця земельна ділянка належала ОСОБА_4 .

Після смерті ОСОБА_4 на усе його майно відкрилася спадщина, у тому числі і на вищевказані земельну ділянку та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані на ній.

З матеріалів спадкової справи №185/2020 вбачається, що 28.12.2020року ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини померлого ОСОБА_4

10.06.2021 року до нотаріуса від сина спадкодавця - відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 - також надійшла заява, завірена т.в.о.нотаріуса м.Єкатеринбурга (Свердловська область, РФ) 05.06.2021р. - про прийняття у спадщину усього спадкового майна після смерті ОСОБА_4 .

Відомості щодо існування заповіту ОСОБА_4 - відсутні, тому спадкування має відбуватися за законом.

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 25.03.2021 року (справа №497/196/2021), що набрало законної сили, встановлено факт проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу не менше п`яти років до часу відкриття спадщини ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , а саме, - з січня 1998р. і до дня смерті ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Представником відповідача не заперечувалося факту спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_1 протягом тривалого часу - більш, ніж двадцять років.

В силу положень ст.82 ЦПК України вказаний факт вважається встановленим та доведеним.

Як роз`яснено у п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч.2 ст.3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка, хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але не перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставіст.1261 ЦК.

Однак, статтею 1259 ЦК України визначено, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Згідно ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановленихст.1259 цього Кодексу.

Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Як зазначено вище, позивач, як особа, що проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до відкриття спадщини, має право на спадкування за законом у четверту чергу.

Як зазначається в п.5.2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13, судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред`явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.

Підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у п.п.1 - 3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин.

В зазначеній категорії справ підлягає встановленню судом також факт належності сторін до спадкоємців за законом різних черг.

Слід зазначити, що зміна судом черговості спадкування, на відміну від нотаріуса, надає лише право спадкоємцю наступної черги на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, а не визнає його спадкоємцем цієї черги. Отримавши право на спадкування разом із спадкоємцями іншої черги, такий спадкоємець вважається спадкоємцем тієї черги, до якої він належить відповідно до ст.ст.1261 - 1265 ЦК України.

Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008р. №7 роз`яснено, що під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, якщо вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Доказами безпорадності спадкодавця можуть бути документи, що підтверджують тяжкість стану здоров`я: виписки з історії хвороби, амбулаторні картки, висновки медичних закладів, документи про інвалідність тощо. Отже, безпорадність особи пов`язана саме зі станом її здоров`я.

Як вбачається з матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_4 тривалий час - з серпня 2019 року і до дня своєї смерті тяжко хворів, що підтверджується медичними висновками з його амбулаторної картки та результатами медичних досліджень (а.с.29-40), а, згідно довідки-висновку лікарської контрольної комісії №205 від 18.06.2020року (а.с.41), - він потребував постійного стороннього догляду у зв`язку із важкістю стану.

Щодо стороннього догляду, допомоги та піклування під час хвороби, то суду не надано доводів на спростування факту того, що саме позивач ОСОБА_1 здійснювала догляд, піклувалася, та надавала допомогу ОСОБА_4 з самого початку хвороби і до його останнього дня, і цей факт підтверджується як поясненнями суду свідків і сторін, що ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_4 увесь час його хвороби, купувала ліки, чеки на підтвердження цього надані позивачем за первісним позовом і містяться в матеріалах справи (а.с.36-39).

Крім того, ОСОБА_1 брала участь в організації поховання ОСОБА_4 , що підтверджується накладними від 12.12.2020р. та 16.12.2020р. за оплату ритуальних послуг, що виписані на ім`я ОСОБА_1 (а.с.42-43).

У суду також відсутні підстави ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, що були повідомлені суду свідками, оскільки дані про їх заінтересованість в результаті розгляду справи - не встановлені, а покази цих свідків щодо факту проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 однією сім`єю та здійснення нею за спадкодавцем догляду і піклування, яких він потребував - узгоджуються між собою та об`єктивно підтверджуються іншими, зібраними у справі доказами і не суперечать доводам первісного позову.

Що ж до пояснень свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та ОСОБА_5 , які наполягали, що спадкодавець ОСОБА_4 не потребував сторонньої допомоги, оскільки функціональні властивості його тіла не були порушені, бо він пересувався самостійно майже до останнього свого дня, то суд не може брати їх за належні докази, оскільки ці свідки висловили лише власні припущення - адже самі стверджували, що не бачилися з ОСОБА_4 задовго до його смерті, а твердження свідка ОСОБА_25 стосовно того, що він бачив свого дядька - спадкодавця ОСОБА_4 днів за три до його смерті - як той самостійно керував власним автомобілем - не спростовують факту того, що особа, яка може керувати транспортним засобом кілька десятків хвилин-пару годин, цілком може потребувати стороннього догляду в інші часи доби; тим більше, сам свідок ОСОБА_25 підтвердив, що в його дядька - спадкодавця ОСОБА_4 була важка онкологічна хвороба, про яку той сам розповів, також свідок повідомив, що бачився з дядьком кілька хвилин і вдома в нього не був останні кілька років за тієї події і не знає, які стосунки були між дядьком з позивачем ОСОБА_1 , яку свідок, як сам повідомив суду, вважав законною дружиною дядька, а також свідок сам мав сумніви у стані здоров`я дядька, оскільки помітив при тій зустрічі, що дядько важко хворий, бо дуже схуд і блідий, а свідок ОСОБА_19 повідомила суду, що ОСОБА_4 останні часи перед смертю ходив з паличкою, що свідчить про стан його здоров`я, який не заважає, можливо, керувати деякий час автомобілем, проте не спростовує той факт, що спадкодавець ОСОБА_4 потребував сторонньої допомоги у побуті, у лікуванні, виклику швидкої в моменти погіршення стану здоров`я, дієтичної їжі, а також іншої допомоги у підтриманні чистоти у будинку та власної гігієни, як було з`ясовано судом з пояснень інших свідків і учасників судового засідання та інших доказів - медичних довідок і виписок.

Тому суд дійшов висновку, що позивачем надані належні та допустимі докази щодо тривалого перебування ОСОБА_4 у безпорадному стані, який потребував опіки, матеріального забезпечення, як це визначеност.1259 ЦК України.

Зміна черговості одержання права на спадкування - це виняток з правила черговості, що застосовується лише тоді, якщо в судовому порядку належним чином встановлено всі обставини, передбачені ч.2ст.1259 ЦК, на підставі яких суд вправі ухвалити відповідне рішення.

За встановлених судом вищевказаних обставин вбачаються наявні правові підстави для застосування стосовно позивача за первісним позовом ОСОБА_1 ст.1259 ЦК України та зміни їй черговості щодо одержання права на спадкування - з четвертої на першу чергу, оскільки другий спадкоємець - відповідач ОСОБА_3 - є спадкоємцем першої черги майна ОСОБА_4 .

Стосовно зустрічних позовних вимог - суд дійшов висновку, що вони є необґрунтованими та недоведеними належними та достовірними доказами, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1ст.328, 391, 1261 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема - з правочинів. Моментом набуття права власності на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, є день такої реєстрації відповідно до закону, що встановлено ч.4 ст.334 ЦК України

Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

ОСОБА_3 чи його представником не надано доказів як наявності права власності чи права користування житловим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , так і будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_1 будь-яким чином перешкоджає їм у доступі до вказаного будинку, що є підставою для відмови у задоволенні зустрічної позовної заяви.

Відповідно до положень ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, що подане відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, наданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1ст.81 ЦПК України, кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.2ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч.1ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно ч.ч.3,4ст.82 ЦПК України, обставини, що визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі відповідно до ст. 133 ЦПК однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Докази, що не були предметом дослідження у судовому засіданні, - не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення, що визначено вимогами ст.229 ЦПК України.

Суд, оцінюючи достатність доказів, виходить з того, що діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов`язок (тягар) доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Аналогічні висновки робить й Верховний суд, зокрема, у своїх постановах від 27.02.2019 у справі №922/1163/18; від 29.08.2018 у справі №909/105/15; від 29.08.2018 у справі №910/23428/17; від 31.01.2018 у справі №910/8763/17.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, а вимоги зустрічного позову - задоволенню не підлягають через їх недоведеність належними, достатніми та об`єктивними доказами.

Керуючись ст.58 Конституції України, ст.ст.5, 328, 391, 1216, 1217, 1218, 1258, 1259, 1261, 1264 ЦК України, ст.ст.4, 13, 78, 81, 89, 133, 259, 265, 268, 273, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до Болградської міської ради Одеської області та ОСОБА_3 про зміну черговості права на спадкування.

Відмовити у задоволенні вимог зустрічного позову представника ОСОБА_3 в його інтересах до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном - як необгрунтованого достатніми доказами.

Змінити черговість права на спадкування, та визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкоємцем першої черги з правом на успадкування майна спадкодавця ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , - разом зі спадкоємцем першої черги - сином спадкодавця, відповідачем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Болградський районний суд Одеської області з дотриманням вимог ст.356 ЦПК України, - протягом тридцяти днів з дня отримання його копії. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з поважних причин. Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний текст судового рішення виготовлено 10.11.2021 року.

Суддя А.В. Кравцова