Рішення № 101119233, 02.09.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/8046/21

Провадження № 2/761/6782/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

02 вересня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

секретаря судового засідання - Мехеди А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», третя особа: ОСОБА_2 про припинення обтяження рухомого майна,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», третя особа: ОСОБА_2 , про припинення обтяження рухомого майна, згідно з яким просив суд: Припинити обтяження, а саме заставу рухомого майна автомобіля Lexus GX 470, 2008 року випуску, колір чорний, об`єм двигуна 4664, номер шасі НОМЕР_1 , яка зареєстрована 13.04.2017 року за № НОМЕР_2 та стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26 березня 2014 року позивач ОСОБА_1 за договором ВІА 449467 придбав автомобіль Lexus GX 470, номер шасі НОМЕР_1 , 2008 року випуску, чорного кольору, об`єм двигуна 4664 куб см. У подальшому ОСОБА_1 дізнався, що на автомобіль накладено обтяження у вигляді застави. Відповідно до інформації з витягу з Реєстру обтяжень рухомого майна від 12.11.2020 р. року на автомобіль Lexus GX 470, державний номер НОМЕР_3 зареєстровано приватне обтяження - застава рухомого майна застава транспортного засобу, дата реєстрації обтяження - 13.04.2017 р., номер обтяження - 16228530. Це обтяження встановлено за договором застави від 10.04.2008 р., обтяжувач - AT «Дельта Банк», боржник - ОСОБА_2 . Застава передбачена для забезпечення виконання зобов`язання у розмірі 66 000,00 доларів США. 19 вересня 2020 року вказане приватне обтяження змінено, а саме зареєстровано зміну обтяжувача з AT «Дельта Банк» на ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ». Підставою для зміни обтяження вказано договір №2286/К про відступлення права вимоги від 15.07.2020 р. Під час укладання договору купівлі-продажу автомобіля у 2014 році це обтяження не було зареєстровано, а тому договір було укладено та зареєстровано без будь-яких перешкод. Обтяжувач AT «Дельта Банк» зареєстрував обтяження у вигляді застави лише у 2017 році, через 9 років після укладання договору застави. На даний момент обтяження з рухомого майна не знято, у результаті чого позивач звернувся до суду з даним позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 березня 2021 року матеріали позову передані на розгляд судді Фроловій І.В.

05 березня 2021 року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Фролової І.В. відкрито провадження у справі, прийнято рішення про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

06 липня 2021 року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Фролової І.В. закрито підготовче провадження у справі, призначено до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження.

Позивач та представник в судове засідання не з`явилися, на адресу суду надійшла заява про розгляд без їх участі, позовні вимоги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі, не заперечують проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву не надав.

Судова повістка була направлена судом на адресу відповідача та була вручена 30 серпня 2021 року, про що є відмітка в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення за підписом представника відповідача.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Суд, керуючись вимогами ст. ст. 223, 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних в справі доказів, ухваливши заочне рішення, оскільки: останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти заочного вирішення справи; підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.

За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Досліджуючи матеріали справи судом було встановлено наступне.

26 березня 2014 року позивач ОСОБА_1 за договором ВІА 449467 придбав автомобіль Lexus GX 470, номер шасі НОМЕР_1 , 2008 року випуску, чорного кольору, об`єм двигуна 4664 куб см.

Після укладання договору ОСОБА_1 27.03.2014 р. здійснив державну реєстрацію права власності на автомобіль та отримав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .

У подальшому ОСОБА_1 дізнався, що на автомобіль накладено обтяження у вигляді застави.

Відповідно до інформації з витягу з Реєстру обтяжень рухомого майна від 12.11.2020 р. року на автомобіль Lexus GX 470, 2008 року випуску, колір чорний, об`єм двигуна 4664, номер шасі НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_3 зареєстровано приватне обтяження - застава рухомого майна застава транспортного засобу, дата реєстрації обтяження - 13.04.2017 р., номер обтяження - 16228530.

Це обтяження встановлено за договором застави від 10.04.2008 р., обтяжувач - AT «Дельта Банк», боржник - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ). Застава передбачена для забезпечення виконання зобов`язання у розмірі 66 000,00 доларів США.

19 вересня 2020 року вказане приватне обтяження змінено, а саме зареєстровано

зміну обтяжувача з AT «Дельта Банк» на ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» (ідентифікаційний код юридичної особи 38750239).

Підставою для зміни обтяження вказано договір №2286/К про відступлення права вимоги від 15.07.2020 р.

Під час укладання договору купівлі-продажу автомобіля у 2014 році це обтяження не було зареєстровано, а тому договір було укладено та зареєстровано без будь-яких перешкод.

Обтяжувач AT «Дельта Банк» зареєстрував обтяження у вигляді застави лише у 2017 році, через дев`ять років після укладання договору застави.

19 грудня 2018 року по справі №203/1526/14-ц прийнято остаточне судове рішення про відмову у задоволенні позову AT «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 688-016/ФКВ-08 від 10 квітня 2008 року у сумі 38020,00 гривень. Встановлено, що третя особа ОСОБА_2 повернула кредит за договором № 688-016/ФКВ-08.

04 лютого 2020 року постановою Дніпровського апеляційного суду вирішено стягнути з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_2 38020,00 гривень в порядку повороту виконання заочного рішення від 29 жовтня 2014 року.

Отже, судами встановлено, що третя особа ОСОБА_2 виконала обов`язки за кредитним договором № 688-016/ФКВ-08 від 10.04.2008 р.

Оскільки договір застави транспортного засобу № 688/016/2фкв-08 від 10.04.2008 р. забезпечував виконання зобов`язань третьої особи ОСОБА_2 саме за кредитним договором № 688- 016/ФКВ-08 і встановлено, що кредитний договір повністю виконано, то договір застави транспортного засобу № 688/016/2фкв-08 припинив свою дію.

Для реєстрації припинення застави автомобіля позивач ОСОБА_1 10.02.2021 р. звернувся до обтяжувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» - з проханням виконати обов`язок подати заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Оскільки зобов`язання за кредитним договором № 688-016/ФКВ-08 третьою особою ОСОБА_2 повністю виконано і він припинив свою дію, проте відповідач у порушення вимог ст.28 Закону України «Про заставу», ст.44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ч.2 ст.593 ЦК України не вчинив дій щодо припинення обтяження рухомого майна, переданого у заставу, то вказане є неправомірним та порушує права позивача.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про припинення обтяження, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно ч.1 ст. 316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч.1, ч. 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст. 321ЦК України регламентовано, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а особа може бути обмежена в здійсненні права власності лише у випадках та в порядку, встановленому законом.

Обмеження у здійсненні прав конкретного власника полягає у звуженні того обсягу прав яким загальна норма закону наділяє усіх власників. Це не є загальна норма, а виняткова ситуація, яка може бути наслідком неправомірної поведінки власника.

Приписами ст.386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його

На підставі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним користування та розпорядженням своїм майном.

Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 році, відповідно до закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватись та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі статтею 42 Закону № 1255-IV держателем Державного реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. Порядок ведення Державного реєстру визначає Кабінет Міністрів України.

Частиною четвертою статті 43 Закону № 1255-IV передбачено, що відомості про звернення стягнення на предмет обтяження згідно зі статтею 24 цього Закону реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків та інших обов`язкових платежів та посилання на звернення стягнення на предмет обтяження.

Відповідно до частин першої, другої статті 44 Закону № 1255-IV записи до Державного реєстру вносяться держателем або реєстраторами Державного реєстру протягом робочого дня, в який подано заяву обтяжувача. Моментом реєстрації обтяження є день, година та хвилина внесення відповідного запису до Державного реєстру, а моментом припинення реєстрації обтяження є день, година та хвилина реєстрації в Державному реєстрі відомостей про припинення обтяження. Записи зберігаються в Державному реєстрі протягом п`яти років з моменту їх внесення. Обтяжувач має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і подальше виключення запису або про продовження строку дії реєстрації на не більш як п`ятирічний строк.

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства України застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладений Верховним Судом у постановах: від 06 лютого 2018 року у справі № 333/6700/15-ц (провадження № 61-2859св18), від 11 вересня 2019 року у справі № 573/1105/17 (провадження № 61-29747св18), від 25 листопада 2019 року у справі № 757/17150/17-ц (провадження № 64-45097св18), від 18 грудня 2019 року у справі № 619/4033/18 (провадження № 61-16542св19).

В даному випадку в діях ОСОБА_1 не встановлено неправомірної поведінки при купівлі автомобіля, майно придбане у законний спосіб, належним чином оформлено правовстановлюючі документи, тобто, автомобіль марки марки Lexus GX 470, номер шасі НОМЕР_1 , 2008 року випуску, чорного кольору, об`єм двигуна 4664 куб см, позивачем у власність набуто правомірно.

Крім того, спірний транспортний засіб, який є предметом застави, був відчужений позивачеві за відсутності відомостей про обтяження у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, тобто позивач є добросовісним набувачем спірного автомобіля, а тому має всі підстави для усунення перешкод у здійсненні права власності, а саме розпоряджатися належним йому транспортним засобом, шляхом зняття заборони.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги про припинення обтяження рухомого майна, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат суд дійшов наступних висновків.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захистити себе у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином слід стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн, що сплачений останнім відповідно до квитанції №0.0.2031364441.1 від 25.02.2021 р.

На підставі наведеного, керуючись ст. 4, п. 2 ч. 2 ст. 19, ст. 41 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 247, 264, 265, 268,ЦПК України, ст.ст.3, 15, 16, 316, 317, 319, 321, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-61, 79, 137, 141, 209, 210, 212-215, 223, 228, 258, 259, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», третя особа: ОСОБА_2 про припинення обтяження рухомого майна- задовольнити у повному обсязі.

Припинити обтяження, а саме заставу рухомого майна автомобіля Lexus GX 470, 2008 року випуску, колір чорний, об`єм двигуна 4664, номер шасі НОМЕР_1 , яка зареєстрована 13.04.2017 року за № НОМЕР_2 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 908,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації - 56234, Миколаївська область, Березнегуватський р-н., с. Лепетиха, РНОКПП НОМЕР_6 ,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», адреса - 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, оф.34, код ЄДРПОУ 38750239.

ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя: