Рішення № 101118976, 16.11.2021, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/21236/21

пр. № 2/759/6577/21

16 листопада 2021 року

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Горбенко Н.О.,

за участі секретаря судових засідань - Савіцької Л.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернулося до Святошинського районного суду м. Києва з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 в порядку цивільного судочинства про стягнення безпідставно отриманих коштів на загальну суму 2022, 00 грн. та судових витрат.

Позовна заява обґрунтована тим, що на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві перебуває ОСОБА_1 , який отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року.

При цьому, позивач вважає, що при проведенні перерахунку пенсії відповідачу програмним комплексом ПВП ДКГ від 27.03.2018 року було визначено невірний загальний розмір пенсії, з якої має проводитися розрахунок підвищення а саме, -15 078, 00 грн.. Після доопрацювання програмного комплексу та приведення матеріалів пенсійної справи відповідача у відповідність до норм чинного законодавства, було визначено вірний розмір пенсії та розраховано суму пенсії виплачену відповідачу понад розмір у сумі 2022 грн.

Позивач направив відповідачу листа з пропозицією добровільно сплатити борг, проте даний лист відповідач проігнорував.

Ухвалою суду від 20.09.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до ОСОБА_1 , про стягнення безпідставно отриманих коштів.

27.10.2021р. до суду надійшов відзив на позовну заяву (який відповідач найменував запереченнями), в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову, з підстав викладених у ньому.

Представник позивача в судове засідання не з`явився про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином. При цьому, 25.10.2021 на адресу суду від позивача надійшло клопотання, у якому управління підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить їх задовольнити, розгляд справи здійснювати за відсутності уповноваженого представника.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином, водночас, відповідачем 16.11.2021 було подано через канцелярію суду заяву про розгляд справи за відсутності відповідача, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Враховуючи те, що сторони до судового засідання не з`явились, суд, керуючись ч.2 ст.247 ЦПК України, розглянув справу без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до наступного висновку, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві і отримує пенсію відповідно до ЗУ від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії від 02.07.2018 року за період з 01.01.2018 року по 31.03.2018 року, відповідачу було надмірно виплачено пенсію в розмірі 2022,00 грн.

Позивач просить задовольнити його вимоги, посилаючись на те, що в результаті перерахунку пенсії по ПКМУ №103 програмним комплексом ПВ ДКГ (Реліз ПАТЧА 213_1213_2 від 27.03.2018 року) відповідач отримав переплату в сумі 2022,00 грн. та ці кошти не повернув, хоча, позивачем було направлено лист на адресу відповідача з пропозицією добровільного внесення надміру виплачених коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 103 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Відповідно до пункту 3 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003 року за № 374/7695, повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, проводиться відповідно до ст.103 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміни у складі сім`ї тощо.

Частиною першою ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Тлумачення цієї норми свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі наявності недобросовісності з боку набувача виплати.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).

Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже зазначене у ст. 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

При цьому, слід зазначити, що чинне законодавство не визначає такого поняття, як рахункова помилка.

Разом з тим, у постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про працю» надається роз`яснення визначенню поняття лічильної (рахункової) помилки, під якою розуміється помилка, яка була допущена під час проведення арифметичних підрахунків. До лічильних помилок, наприклад, належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період.

Виходячи з доводів позовної заяви, виплата відповідачу пенсії пов`язана з тим, що програмним комплексом ПВ ДКГ (Реліз ПАТЧА 213_1213_2 від 27.03.2018 року) було визначено невірний загальний розмір пенсії.

Таким чином, така помилка не є рахунковою.

Крім того, у § 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, зазначено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Установивши відсутність двох умов, за наявності яких відповідно до вимог ст. 1215 ЦК України та ст. 50 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» можливе повернення безпідставно виплаченої пенсії (рахункової помилки з боку позивача і недобросовісності/зловживання з боку відповідача), слід дійти висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 530/95/17 (провадження № 61-14755св18).

Оскільки підстави для стягнення з відповідача надмірно отриманих коштів відсутні, позов слід залишити без задоволення.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі, то відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1212, 1215 ЦК України, ст. 50 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 103 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», ст. ст. 12, 19, 81, 82, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення безпідставно отриманих коштів - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н.О.Горбенко