Ухвала суду № 101117645, 15.11.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

15 листопада 2021 року м. Київ№ 640/25031/21Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вовк П.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання матеріали адміністративної справи за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Головного управління ДПС у м. Києві (далі також - ГУ ДПС у м. Києві, позивач) до ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача податковий борг 258 228, 15 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2021 року прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та встановлено, що справа буде розглядатись одноособово суддею Вовком П.В. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Крім того, ухвалою суду від 28 вересня 2021року, зокрема, зобов`язано відповідача надати суду відомості про взяття на облік платника податків ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ).

Так, позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача перед бюджетом виникла заборгованість за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у загальному розмірі 258 228, 15 грн., внаслідок несплати в установлений законодавством строк узгоджених грошових зобов`язань.

Матеріалами справи встановлено, що податковий борг у відповідача виник у зв`язку із несплатою визначених контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях від 23 травня 2019 року № 0168461304, від 25 червня 2019 року № 0195461304 грошових зобов`язань.

Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської районної в місті Києві державної адміністрації листом від 05 жовтня 2021 року № 105/01-6702/1 повідомив суд про те, що відповідно до відомостей Реєстру територіальної громади міста Києва громадянин ОСОБА_1 27 лютого 2017 року знятий з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

З доданого до позовної заяви витягу з Інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб-платників податків Державної фіскальної служби України, вбачається адреса проживання ОСОБА_1 : Південна Африка , Піведенно-Африканська республіка, Йоханесбург, будинок 17.

Ухвалою суду від 12 жовтня 2021 року витребувано у ГУ ДПС у м. Києві протягом семи днів з дати отримання даної ухвали докази виконання вимог пп. 42.1, 42.2 статті 42 Податкового кодексу України під час скерування ОСОБА_1 податкових повідомлень-рішень від 23 травня 2019 року № 0168461304, від 25 червня 2019 року № 0195461304 та податкової вимоги від 08 серпня 2019 року № 296365-17, зокрема, доказів, що підтверджують адресу (місцезнаходження, податкову адресу) такого платника податків, також відомостей про взяття на облік ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 22 жовтня 2021 року продовжено встановлений ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2021 року строк для надання витребуваних документів до 05 листопада 2021 року.

08 листопада 2021 року позивачем надано додаткові пояснення, в яких контролюючий орган зазначив, що фізична особа ОСОБА_1 подав податкову декларацію про майновий стан і доходи від 25 березня 2019 року, в якій зазначив податкову адресу: АДРЕСА_2 , куди були скеровані податкові повідомлення-рішення від 23 травня 2019 року № 0168461304, від 25 червня 2019 року №0195461304 та податкова вимога від 08 серпня 2019 року № 296365-17.

До пояснень позивач додав копію декларації про майновий стан і доходи від 25 березня 2019 року.

У той же час, за правилами п. 57.3 статті 57 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 статті 14 ПК України).

Таким чином, якщо рішення контролюючого органу про нарахування грошових зобов`язань за результатами адміністративного та судового оскарження не було скасовано і є чинним, такі зобов`язання вважаються узгодженими.

Факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Аналіз вказаних вище норм свідчить про те, що контролюючий орган має право звертатися до суду з позовом про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг лише у разі якщо такий борг є узгодженими грошовими зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові повідомлення-рішення від 23 травня 2019 року № 0168461304, від 25 червня 2019 року № 0195461304 та податкова вимога від 08 серпня 2019 року № 296365-17 направлялись позивачем на адресу відповідача: 01014, місто Київ, вулиця Вільшанська, будинок 9-А, проте повернулись із позначкою: «за закінченням терміном зберігання».

Відповідно до п. 2 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженому наказом Міністерства фінансів України 28 грудня 2015 року № 1204 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 31 грудня 2020 року № 846) та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за № 124/28254, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином надісланим (врученим) платнику податків, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу.

Так, за правилами п. 42.1 та п. 42.2 статті 42 ПК України, податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно п. 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Вимога наведених правових норм щодо обов`язку платника податків сплатити визначену контролюючим органом суму податкового зобов`язання презумує обізнаність платника податків щодо такої суми.

Відповідно до п. 45.1 статті 45 ПК України, платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу.

Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Відповідно до п. 70.7 статті 70 ПК України, фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

До облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься, зокрема інформація про місце проживання (пп. 70.2.4 п. 70.4 статті 70 ПК України).

Верховний Суд у постанові від 04 червня 2020 року по справі №826/11455/15 дійшов висновку про те, що не виконання платником податків обов`язку щодо повідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси позбавляє його можливості посилатися у спорі з контролюючим органом, що документи, правомірності яких стосується спір, не були йому вручені, якщо буде встановлено, що документи були направлені в установленому законом порядку на його податкову адресу, навіть у випадку повернення цих документів підприємством поштового зв`язку через неможливість їх вручення. Такий правовий наслідок висновується з норми п. 42.2 статті 42 ПК України. Однак, цей наслідок не може бути поширений на випадок, коли контролюючий орган володіє достовірною інформацією про зміну платником місця проживання.

Відповідно до ч. 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 4 статті 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Водночас, ч. 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом (ч. 3 статті 77 КАС України).

Положеннями ч.ч. 1-2 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу (ч. 3 статті 80 КАС України).

З метою встановлення факту узгодженості визначених контролюючим органом грошових зобов`язань на набуття ними статусу податкового боргу, суд зобов`язав позивача надати суду докази виконання вимог пп. 42.1, 42.2 статті 42 ПК України під час скерування ОСОБА_1 податкових повідомлень-рішень від 23 травня 2019 року №0168461304, від 25 червня 2019 року № 0195461304 та податкової вимоги від 08 серпня 2019 року № 296365-17, зокрема, доказів, що підтверджують адресу (місцезнаходження, податкову адресу) такого платника податків, також відомостей про взяття на облік ОСОБА_1 .

Однак станом на 12 листопада 2021 року вимоги суду в частині витребування доказів, необхідних для вирішення даної справи виконані не були.

Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки (ч. 2 статті 44 КАС України).

За правилами ч. 5 статті 159 КАС України, суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Згідно з ч.ч. 1-2 статті 166 КАС України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Відповідно до ч. 9 статті 79 КАС України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

При цьому, частинами 1-5 статті 94 КАС України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Додаткові пояснення ГУ ДПС у м. Києві не відповідають вимогам процесуального законодавства, оскільки додані до них докази не направлені іншим учасникам справи та не засвідчені належним чином, тому не беруться судом до уваги.

Крім того, із наданих суду пояснень не вбачається поважних причин неможливості виконання вимог ухвал суду від 28 вересня 2021 року та 12 жовтня 2021 року.

Згідно п. 9 ч. 1 статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач у визначений судом строк без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

Беручи до уваги наведене, оскільки позивачем без поважних причин у визначений судом строк не надано доказів, необхідних для вирішення спору, позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 248 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості - залишити без розгляду.

Ухвала суду, відповідно до ч. 2 статті 256 КАС України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Суддя П.В. Вовк