Ухвала суду № 101117628, 10.11.2021, Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 951/806/20

Справа № 4-с/951/2/2021

УХВАЛА

судового засідання

10 листопада 2021 року смт. Козова

Козівський районний суд Тернопільської області в складі

судді Братків І. І.,

секретар судового засідання – Гордіца Х. П.,

за участі боржника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Козова справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гнатюк Надії Володимирівни та про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

31 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою, у якій просить:визнати бездіяльність головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гнатюк Надії Володимирівни в частині не зарахування платежів боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ОСОБА_2 за період з 06.09.2020 в рахунок погашення аліментних зобов`язань за виконавчим листом №951/806/20 протиправною; зобов`язати головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гнатюк Надію Володимирівну зарахувати платежі боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ОСОБА_2 за період з 06.09.2020 (згідно наданих платіжних документів) в рахунок погашення аліментних зобов`язань за виконавчим листом №951/806/20; зобов`язати головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гнатюк Надію Володимирівну зняти арешт з грошових коштів боржника ОСОБА_1 та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 12.08.2021 у ВП №66482443.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 02.11.2021 справу № 951/806/20 передано на розгляд судді Братків І. І.

У судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 подану скаргу підтримав та просив таку задовольнити.

У судове засідання представник Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) не з`явився, хоча був повідомлений належним чином про місце, дату та час такого, про причини своєї неявки не повідомив.

Стягувач та її представник у судове засідання не з`явилися, при цьому остання скерувала на електронну адресу письмові пояснення, згідно яких просить прийняти такі до розгляду, а в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Відповідно до пояснень стягувача ОСОБА_2 не заперечує того факту, що ОСОБА_1 дійсно переводив їй грошові кошти. Проте вважає, що ці кошти не були аліментними платежами.

Дослідивши матеріали подання, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до змісту ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Також, стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує виконання остаточних, обов`язкових судових рішень. Право на виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд». У іншому випадку, положення статті 6 будуть позбавлені ефекту корисної дії.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності, тощо

Відповідно до ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів виконавчої служби щодо виконання рішення суду можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку передбаченому законом.

Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Як вбачається із матеріалів справи постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) у виконавчому провадженні №66482443 від 12.08.2021 накладено арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_1 щодо сплати аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 4000 грн. щомісячно з 17.09.2020 року до досягнення дітьми повноліття.

Згідно з розрахунку від 12.08.2021 року за період з вересня 2020 по липень 2021 у ОСОБА_1 станом на 12.08.2021 року по вищевказаному виконавчому провадженню числиться заборгованість у розмірі 41733,33 грн.

Відповідно до постанови Тернопільського апеляційного суду від 19 липня 2021 року у цивільній справі №951/806/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей та дружини, встановлено, що ОСОБА_1 перерахував кошти в розмірі 2000 грн. ОСОБА_2 , про що свідчить поштові перекази: №0247886723 від 07.08.2020 року, №0248786154 від 06.09.2020 року, №0249824285 від 07.10.2020 року, №0250929485 від 07.11.2020 року, №0252003373 від 07.12.2020 року, №0253127298 від 04.01.2020 року, №38348 від 07.02.2021 року, №0255318199 від 07.03.2021 року, №0256221054 від 01.04.2021 року.

Крім цього, 14.08.2021 ОСОБА_1 сплатив борг на рахунок Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) в розмірі 25904,13 грн., призначені для зарахування у ВП № 66482443 , а також в розмірі 1069 грн., призначені для зарахування у ВП № 66483133.

Однак, із відповіді Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 28.08.2021 року №90096, вбачається, що ОСОБА_1 повідомлено про неможливість зарахування сплачених останнім коштів поштовим переказом в рахунок погашення заборгованості по аліментів, оскільки у таких відсутні призначення платежу як сплата аліментів.

Згідно абз. 1 п. 4 розділу ХVІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом від 02.04.2012, зареєстрованої в наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. №489/20802, виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону Про виконавче провадження, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ст. 74 ч. 1 Закону України Про виконавче провадження, ст. 447 ЦПК України).

Згідно ст. 71 ч. 8 Закону України Про виконавче провадження спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

В постанові Верховного Суду від 13.01.2021 (справа №2-751/2007) зазначено, що в спорах щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів стягувач та боржник вправі обирати спосіб судового захисту: або оскаржувати дії державного виконавця, або предявляти позов на загальних підставах.

Стягувач у письмових поясненнях підтвердила, що усі ці кошти вона отримала від ОСОБА_1 , але вона не сприймала їх як аліментні платежі.

На підставі викладеного суд вважає, що платежі, які ОСОБА_1 періодично надсилав стягувачу ОСОБА_2 07.08.2020, 06.09.2020, 07.10.2020, 07.11.2020 07.12.2020, 04.01.2020, 07.02.2021, 07.03.2021, 01.04.2021 в рахунок погашення аліментних зобов`язань мають бути зараховані в рахунок аліментних платежів, незалежно від того, як ці кошти сприймала стягувач ОСОБА_2 .

Згідно положень ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, скарга ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гнатюк Надії Володимирівни та про зобов`язання вчинити дії є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Частиною 3 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

При цьому частиною 4 такої визначено виключний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а частиною 5 передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

У пункті 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 7 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз`яснено, що вимоги сторони виконавчого провадження про зняття арешту з майна розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця в процесуальному порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, оскільки є процесуальною дією державного виконавця.

У відповідності до положень статті 41 Конституції України, право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17 липня 1997 року (Закону № 475/97- ВР), визначено, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, які передбачені законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З врахуванням наведеного, на даний час відсутні законні підстави для продовження арешту грошових коштів ОСОБА_1 як боржника за вказаним вище виконавчим листом.

Відтак суд приходить до висновку, що дана скарга в цій частині є обґрунтованою та відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України слід зобов`язати виконавця скасувати арешт щодо відповідних грошових коштів.

Керуючись ст.ст.258-260, 447, 451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати бездіяльність головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гнатюк Надії Володимирівни в частині незарахування платежів боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ОСОБА_2 за період з 06.09.2020 в рахунок погашення аліментних зобов`язань за виконавчим листом №951/806/20 протиправною.

Зобов`язати головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гнатюк Надію Володимирівну зарахувати платежі боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ОСОБА_2 за період з 06.09.2020 (згідно наданих платіжних документів) в рахунок погашення аліментних зобов`язань за виконавчим листом №951/806/20.

Зобов`язати головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гнатюк Надію Володимирівну зняти арешт з грошових коштів боржника ОСОБА_1 та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 12.08.2021 у ВП №66482443.

У відповідності до вимог ст. 453 ЦПК України, роз`яснити Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) обов`язок повідомити суд і скаржника про виконання ухвали не пізніше ніж у 10-денний строк з дня її одержання.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом 15 днів з дня її проголошення до Тернопільського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Скаржник (боржник) – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Заінтересовані особи:

Стягувач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , Тернопільська область, Козівський район, с. В. Ходачків, РНОКПП: НОМЕР_2 .

Особа, дії якої оскаржуються – Відділ державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) в особі головного державного виконавця Гнатюк Надії Володимирівни, м. Тернопіль, вул. Кн. Острозького, 14, код ЄДРПОУ 40330167.

Суддя І. І. Братків

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст ухвали виготовалений 15.11.2021.