Рішення № 101116701, 16.11.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2021 року м. Чернігів Справа № 620/11216/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) 13.09.2021 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернувся до суду з адміністративним позовом до Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (далі – Куликівська селищна рада, відповідач), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення 10 сесії восьмого скликання Куликівської селищної ради від 24.06.2021 щодо відмови у наданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва;

- зобов`язати відповідача видати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва, площею 0,07 га, що знаходяться в межах села Кладьківка Куликівського району Чернігівської області відповідно до заяви, зареєстрованої Куликівською селищною радою від 04.01.2021.

Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.04.2021 (справа №620/1194/21), яке набрало законної сили, відповідач повторно необґрунтовано відмовив йому у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва.

Ухвалою судді від 17.09.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов або заяви про визнання позову.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав.

Відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд враховує таке.

Відповідно до матеріалів справи, 04.01.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. До заяви додав копію паспорту та графічні матеріали розташування бажаної земельної ділянки (а.с. 13-15).

У наданні вказаного дозволу Куликівською селищною радою було відмовлено, у зв`язку із чим ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.04.2021 у справі №620/1194/21, яке набрало законної сили 25.05.2021, позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені у повному обсязі та, зокрема, зобов`язано Куликівську селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.01.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва, площею 0,07 га, що знаходиться у межах села Кладьківка Куликівського району Чернігівської області, з урахуванням висновків суду (а.с. 5-7).

На засіданні десятої сесії восьмого скликання Куликівської селищної ради, яке відбулось 24.06.2021, розглядалось питання про надання ОСОБА_1 бажаного дозволу, однак рішення прийнято не було у зв`язку із тим, що проект не набрав необхідної кількості голосів (19 – проти, 2 - утримались) (а.с. 9-12).

Вважаючи рішення відповідача про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою протиправним, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі – Закон №280/97-ВР) «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що питання регулювання земельних відносин відповідно до закону вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до статті 59 Закону №280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

За приписами частини 10 вказаної статті акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

У свою чергу правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовані Земельним кодексом України.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно із частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Пунктом «в» частини третьої статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту «в» частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

Згідно частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, будь-який громадянин України, незалежно від місця реєстрації або проживання, має право звернутись до уповноваженого органу із заявою та визначеними законодавством документами щодо надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку для ведення садівництва, площею не більше 0,12 гектара. При цьому, підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою.

Виходячи з аналізу вищевказаних законодавчих положень у системному їх зв`язку, суд дійшов висновку, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

При цьому про виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прямо зазначено в ухвалі Конституційного Суду України від 29.09.2015 № 44-у/2015 «Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України»(Справа № 2-40/2015).

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду України від 19.01.2016 (справа № 824/167/15-а/21-3690а15).

Отже, відповідач, отримавши заяву позивача, мав надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні. Разом з тим, відповідач не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був прийняти відповідно до закону, що свідчить про його протиправну бездіяльність.

Крім того, суд звертає увагу, що аналогічна бездіяльність Куликівської селищної ради щодо розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення спірного проекту землеустрою була предметом розгляду справи №620/1194/21 та рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.04.2021, яке набрало законної сили 25.05.2021, позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені у повному обсязі та, зокрема, зобов`язано Куликівську селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.01.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва, площею 0,07 га, що знаходиться у межах села Кладьківка Куликівського району Чернігівської області, з урахуванням висновків суду (а.с. 5-7).

Мотивуючи вказане рішення суд зазначив, що «відповідач отримавши заяву позивача мав йому надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні. Посилання відповідача на те, що проекти рішень щодо надання дозволу ОСОБА_1 не набрали необхідної кількості голосів свідчить про те, що відповідач не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен прийняти відповідно до закону, що свідчить про його протиправну бездіяльність.

Таким чином, у даній справі уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом. Тому, способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача належним чином розглянути питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із прийняттям відповідного владного рішення.».

Частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, позивач мав обґрунтовані сподівання на належний захист порушеного права при повторному розгляді його заяви відповідачем на виконання судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Завдання судочинства досягаються шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Ці вимоги закріплюють у національному законодавстві положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, відповідно до якої кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Одночасно, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи повторну протиправну бездіяльність відповідача щодо розгляду поданої позивачем заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовну вимогу ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва, площею 0,07 га, що знаходяться в межах села Кладьківка Куликівського району Чернігівської області відповідно до заяви, зареєстрованої Куликівською селищною радою від 04.01.2021, слід задовольнити.

На переконання суду, зважаючи на протиправну поведінку відповідача, а саме - невиконання ним обов`язку, передбаченого приписами діючого законодавства, та неврахування рішення суду, що набрало законної сили, суд дійшов висновку, що в даному випадку ефективним способом захисту порушеного права буде зобов`язання відповідача вчинити дії - прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, задоволення позовної шляхом зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.10.2019 (справа №317/3590/17).

Одночасно суд звертає увагу, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 14.07.2021 (справа №П/811/137/18), від 11.10.2020 (справа №452/2587/18) надання дозволу не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у власність.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

При вирішенні даної справи судом враховані положення частини другої статті 2 та частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 04.01.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва.

Зобов`язати Куликівську селищну раду Чернігівського району Чернігівської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.01.2021 та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної у власність для ведення садівництва, площею 0,07 га, що знаходяться в межах села Кладьківка Куликівського району Чернігівської області відповідно до заяви, зареєстрованої Куликівською селищною радою від 04.01.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 16 листопада 2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Куликівська селищна рада Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412432, вул. Миру, 67, смт. Куликівка, Чернігівська область, 16300).

Суддя С.В. Бородавкіна