Рішення № 101116402, 16.11.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/3960/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернівецької обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Чернівецької обласної прокуратури, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті заробітної плати ОСОБА_1 з 26 березня 2020 року в порядку та в розмірах передбачених статтею 81 Закону України «Про прокуратуру»;

- зобов`язати Чернівецьку обласну прокуратуру здійснити перерахунок та виплату заробітної плати ОСОБА_1 з 26 березня 2020 року у відповідності до вимог статті 81 Закону України «Про прокуратуру»;

- зобов`язати Чернівецьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити різницю між фактично виплаченою заробітною платою та належною до виплати заробітною платою, розрахованою у порядку та спосіб, визначений частинами 2, 3, 7 статті 81 Закону України «Про прокуратуру»;

- зобов`язати Чернівецьку обласну прокуратуру здійснити перерахунок та виплату у відповідності до вимог статті 81 Закону України «Про прокуратуру» ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженого згідно рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 у справі №600/1450/20-а.

Позов обґрунтовано неправомірним нарахуванням відповідачем заробітної плати з 26 березня 2020 року, яка, на думку позивач, повинна була нараховуватись у відповідності до вимог статті 81 Закону України «Про прокуратуру», яка є спеціальною нормою права у спірних відносинах.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті справи.

У поданому відзиві відповідач щодо задоволення позову заперечував та просив суд у його задоволенні відмовити повністю, посилаючись на правомірність нарахування позивачу заробітної плати у спірний період на підставі положень постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» від 31 травня 2012 року №505 та згідно вимог абзацу 3 пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19 вересня 2019 року №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».

Ухвалою суду від 31 серпня 2021 року у задоволенні заяви Чернівецької обласної прокуратури проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження відмовлено.

Клопотань про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.

Враховуючи викладене, суд вважає, що наявні правові підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів.

Перевіривши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював в органах прокуратури Чернівецької області (наразі Чернівецької обласної прокуратури) з 04 травня 2007 року на різних посадах.

Наказом прокурора Чернівецької області №516-к від 17 серпня 2020 року позивач був звільнений з посади начальника управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Чернівецької області.

Однак, рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року у справі №600/1450/20-а вказаний наказ визнано протиправним та скасовано, а позивача поновлено на посаді начальника управління.

Так, названим рішенням суду ухвалено :

-визнати протиправним та скасувати рішення дев`ятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №9/1 від 13.07.2020року «Про неуспішне проходження прокурором атестації», яким начальник управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Чернівецької області ОСОБА_1 визнаний таким, що не пройшов атестацію;

-визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Чернівецької області від 17.08.2020р. №516-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Чернівецької області та органів прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» з 19.08.2020 року;

-поновити ОСОБА_1 з 20.08.2020 року в Чернівецькій обласній прокуратурі та в органах прокуратури на посаді, рівнозначній посаді начальника управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Чернівецької області, яку позивач займав до звільнення;

-стягнути на користь ОСОБА_1 з Чернівецької обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 228 935,44грн.;

-допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді та в частині стягнення з Чернівецької обласної прокуратури на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року апеляційні скарги Виконувача обов`язків керівника Чернівецької обласної прокуратури Чорнея В.С., Офісу Генерального прокурора задоволено частково. Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року в частині мотивів задоволення позову змінено, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення залишено без змін.

Наказом виконувача обов`язків керівника Чернівецької обласної прокуратури №418-к від 12 травня 2021 року ОСОБА_1 поновлений на посаді начальника управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Чернівецької області з 20 серпня 2020 року

Поряд з цим наказом Генерального прокурора №410 від 03 вересня 2020 року вирішено перейменувати без зміни ідентифікаційних кодів юридичних осіб в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридичну особу «Прокуратура Чернівецької області» у «Чернівецька обласна прокуратура».

Наказом Генерального прокурора №414 від 08 вересня 2020 року днем початку роботи обласних прокуратур визначено 11 вересня 2020 року.

З наявних у справі листів Чернівецької обласної прокуратури від 05 липня 2021 року та 09 серпня 2021 року, а також наданих розрахункових листів вбачається, що Чернівецькою обласною прокуратурою нарахування заробітної плати позивачу здійснювалось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури (постанова Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури»).

Указане визнавалось відповідачем у відзиві. Водночас ним повідомлено, що абзацом третім пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 19 вересня 2019 року №112-113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» передбачено, що за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників регіональних, місцевих прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратуру (постанова Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів і прокуратури». Пунктом 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113 передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом обіймають посади прокурорів у регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, можуть бути переведенні на посаду прокурора в обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

До встановлених обставин у межах спірних відносин суд застосовує такі норми права та робить відповідні висновки.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, в тому числі він містить положення щодо умов звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді, соціального та матеріально-побутового забезпечення прокурора визначено Законом України «Про прокуратуру» №1697-VII (далі – Закон України №1697-VII).

Згідно з частиною першою статті 81 Закону №1697-VII (у редакції до прийняття Закону України №113-ІХ від 19 вересня 2019 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури») передбачено, що заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

У контексті положень частини другої статті 81 Закону №1697-VII заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.

Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Як встановлено частиною третьою статті 81 Закону №1697-VII, посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури з 1 січня 2017 року становить 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Згідно з частинами сьомою-дев`ятою статті 81 Закону №1697-VII, прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу.

Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України.

Грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, складається з посадового окладу та інших виплат, встановлених цим Законом.

Фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року №79-VIII внесено зміни до Бюджетного кодексу України, зокрема розділ «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 26, згідно якого норми і положення статті 81,частин шістнадцятої, сімнадцятої, вісімнадцятої статті 86, пунктів 13, 14 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до абзаців 2, 3 пункту 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» № 80-VIII від 28 грудня 2014 року встановлено, що Кабінетом Міністрів України затверджується порядок проведення індексації грошових доходів населення у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на 2015 рік; положення частини другої статті 33, статті 81 Закону №1697-VII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Закон про Державний бюджет України регулює відносини у сфері формування та використання фінансових ресурсів, затверджує повноваження органів державної влади здійснювати виконання бюджету. За своєю суттю він регламентує специфічну сферу суспільних відносин. Виключно ним визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, їх розмір і цільове спрямування. Дія закону про Державний бюджет України обмежена календарним роком, регулярно здійснюються звіти і контроль за його виконанням. Особливістю цього закону є і те, що при здійсненні бюджетного процесу нормативно-правові акти застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать його положенням.

Схема посадових окладів працівників органів прокуратури була визначена постановою Кабінету Міністрів України №505 від 31 травня 2012 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» із урахуванням відповідних змін, внесених постановами Кабінету Міністрів України №763 від 30 вересня 2015 року та №1013 від 09 грудня 2015 року, пунктом 1 якої затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури згідно з додатками 1-7.

Відповідно до вказаної постанови, зокрема пунктами 2, 6, надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів, а також закріплено, що видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури.

Упорядкування посадових окладів окремих працівників органів прокуратури здійснювати в межах затвердженого фонду оплати праці.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року у справі №6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

В силу пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року у справі №6-р/2020- положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто, з 26 березня 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України, частиною першою статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України», закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Як свідчать матеріали справи, обраховуючи заробітну плату позивача у спірний період, відповідач взяв за основу розмір місячного посадового окладу, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №505 від 31 травня 2012 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», а не статтею 81 Закону України «Про прокуратуру», посилаючись при цьому на норму абзацу третього пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19 вересня 2019 року №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (Закон №113-ІХ).

Так, 19 вересня 2019 року прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-IX, який набрав чинності 25 вересня 2019 року.

Вказаним Законом №113-IX було внесено ряд змін зокрема у Закон України «Про прокуратуру», а саме:

- у частині 3 статті 6 слова "регіональних та місцевих" замінити словами "обласних та окружних";

- у статті 7:

1) у частині першій: пункт 1 викладено в такій редакції: "1) Офіс Генерального прокурора"; у пункті 2 слово "регіональні" замінити словом "обласні"; у пункті 3 слово "місцеві" замінити словом "окружні"; пункт 4 виключити;

2) частини другу і четверту викладено в такій редакції: "2. У разі потреби рішенням Генерального прокурора можуть утворюватися спеціалізовані прокуратури на правах структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора, на правах обласних прокуратур, на правах підрозділу обласної прокуратури, на правах окружних прокуратур, на правах підрозділу окружної прокуратури.

- Перелік, утворення, реорганізація та ліквідація спеціалізованих прокуратур, визначення їх статусу, компетенції, структури і штатного розпису здійснюються Генеральним прокурором";

- у статті 81:

1) у частині другій: абзац четвертий викласти в такій редакції: "Преміювання прокурорів здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором, за результатами оцінювання якості їх роботи за календарний рік у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці"; доповнити абзацом п`ятим такого змісту: "Розмір щорічної премії прокурора не може становити більше 30 відсотків розміру суми його посадового окладу, отриманої ним за відповідний календарний рік";

2) частину третю викладено в такій редакції:

"3. Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року».

У відповідності до пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ, до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.

За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

День початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті «Голос України» (пункт 4 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення Закону №113-ІХ).

Суд зауважує, що у своєму рішенні №6-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що спеціальне нормативне регулювання заробітної плати прокурора, закріплене частиною першою статті 81 Закону України «Про прокуратуру», за якою заробітна плата прокурора регулюється Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Наділивши Кабінет Міністрів України повноваження ми встановлювати порядок та розміри заробітної плати прокурора, законодавець запровадив відмінне від передбаченого положеннями статті 81 Закону України «Про прокуратуру» нормативне регулювання заробітної плати прокурора.

З урахуванням зазначеної правової позиції Конституційного Суду України, суд вважає помилковими посилання відповідача на те, що оплата праці прокурорів, які не пройшли атестацію здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» від 31 травня 2012 року №505, оскільки таке суперечить, насамперед, вимогам Закону України «Про прокуратуру».

Крім того, проаналізувавши наведені норми законодавства, суд звертає увагу й на те, що після прийняття Закону України №113-ІХ, приписами якого обґрунтовує свою позицію відповідач, положення статті 81 спеціального закону - Закону України «Про прокуратуру» - не змінювались.

Виплата прокурору його заробітної плати, визначення посадового окладу тощо, не може залежати від факту його переведення до Офісу Генерального прокурора, обласних чи окружних прокуратур.

Водночас, закріплення у частині третій статті 81 Закону України «Про прокуратуру» посадового окладу прокурора окружної прокуратури у розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (станом на 2020 року), розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, означає введення етапу запровадження збільшення розміру посадового окладу прокурора, який пов`язаний із прийняттям рішення Генерального прокурора про початок роботи Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур.

Враховуючи, що рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 прийнято 26 березня 2020 року, тому право на отримання заробітної плати у відповідності до статті 81 Закону №1697-VІІ виникає з дня прийняття рішення Конституційним Судом України, а саме з 26 березня 2020 року.

Підсумовуючи встановлені обставини та наведені норми законодавства, суд приходить до висновку про неможливість застосування до визначення посадового окладу позивача у період з 26 березня 2020 року приписів постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31 травня 2012 року, оскільки застосуванню зі вказаної дати підлягали положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру».

Отже, грошові кошти, які були недоотримані позивачем, в тому числі і щодо середнього заробітку за час вимушеного прогулу згідно рішення суду у справі №600/1450/20-а, підлягають перерахунку та виплаті з урахуванням положень рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26 березня 2020 року та з урахуванням визначеного статтею 81 Закону №1697-VІІ розміру.

З огляду на викладене, заявлені позовні вимоги суд визнає обґрунтованими, а тому такі підлягають задоволенню повністю.

При вирішенні цього спору судом, окрім наведеного вище, також взято до уваги позицію Сьомого апеляційного адміністративного суду в аналогічних відносинах, яка неодноразова була викладена у рішеннях суду апеляційної інстанції (постанова від 27 вересня 2021 року у справі №600/780/21-а, постанова від 02 вересня 2021 року у справі №600/778/21-а, постанова від 05 серпня 2021 року у справі №240/1984/21).

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно частин першої – третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наявних у справі доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів обґрунтованість заявлених вимог. Натомість доводи відповідача безпідставні й спростовуються наведеними вище висновками суду.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, у позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 5000,00 грн, проти чого заперечував відповідач у відзиві.

Вирішуючи указане питання, суд звертає увагу на те, що на підтвердження заявлених вимог про стягнення витрат на правову допомогу до позову додано: Договір про надання правової допомоги від 29 червня 2021 року; Ордер серії СЕ №1025722 від 11 серпня 2021 року, виданий адвокату Гереговій Н.І.; квитанцію до прибуткового касового ордера №15 від 10 серпня 2021 року із зазначенням суми 5000,00 грн.

Проаналізувавши зміст цих документів у їх сукупності, суд приходить до висновку що вони не підтверджують надання позивачу правової допомоги адвокатом саме у цій адміністративній справі та, відповідно, не підтверджують сплату ОСОБА_1 коштів у сумі 5000,00 грн адвокату Гереговій Н.І. за надання правової допомоги конкретно у цій судовій справі.

Так, зміст Договору про надання правової допомоги від 29 червня 2021 року не свідчить про те, що такий було укладено для надання ОСОБА_1 правової допомоги адвокатом Гереговою Н.І. в суді за позовом щодо неправомірного нарахування і виплати ОСОБА_1 заробітної плати з 26 березня 2020 року.

При цьому, усупереч вимогам частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, до матеріалів позову не було надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом саме у цій адміністративній справі.

Поряд з цим суд звертає увагу і на те, що позовна заява підписана безпосередньо позивачем ОСОБА_1 , а інших процесуальних документів, з яких би вбачалось надання адвокатом правової допомоги ОСОБА_1 у цій судовій справі, до суду в ході її судового розгляду не надходило.

Отже, правові підстави для стягнення судових витрат у виді витрат на правничу допомогу адвоката відсутні.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Чернівецької обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Чернівецької обласної прокуратури, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті заробітної плати ОСОБА_1 з 26 березня 2020 року в порядку та в розмірах передбачених статтею 81 Закону України «Про прокуратуру».

Зобов`язати Чернівецьку обласну прокуратуру здійснити перерахунок та виплату заробітної плати ОСОБА_1 з 26 березня 2020 року у відповідності до вимог статті 81 Закону України «Про прокуратуру».

Зобов`язати Чернівецьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити різницю між фактично виплаченою заробітною платою та належною до виплати заробітною платою, розрахованою у порядку та спосіб, визначений частинами другою, третьою, сьомою статті 81 Закону України «Про прокуратуру».

Зобов`язати Чернівецьку обласну прокуратуру здійснити перерахунок та виплату у відповідності до вимог статті 81 Закону України «Про прокуратуру» ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженого згідно рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року у справі №600/1450/20-а.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 16 листопада 2021 року.

Повне найменування учасників справи: позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), відповідач - Чернівецька обласна прокуратура (м. Чернівці, вул. М. Кордуби, 21-А, ЄДРПОУ 02910120).

Суддя О.П. Лелюк