Рішення № 101116264, 15.11.2021, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №569/17691/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2021 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді: Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веллфін", треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Рівненський міський відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду та просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 24 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною та зареєстрований в реєстрі за №51205 про стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Веллфін" заборгованості у розмірі 40571,20 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Веллфін" на свою користь понесені судові витрати.

Позовну заяву обгрунтовує тим, що 21 червня 2019 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Веллфін" було укладено договір позики №903097, відповідно до умов якого, позивач отримав в позику грошові кошти в розмірі 4000,00 грн. строком на 30 днів до 21 липня 2019 року. 24 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною вчинено виконавчий напис за № 51205 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 40571,20 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 4000,00 грн., прострочена заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом - 35821,20 грн.; плата за вчинення виконавчого напису - 750,00 грн. Позивач вказує, що вищевказаний виконавчий напис є незаконним та таким, що не підлягає виконанню з наступних підстав. По перше - безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліку документів за якими стягнення проводиться у безспірному порядку. Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. В разі неповернення боргу, позикодавець може звернутись до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису про стягнення заборгованості лише за умови, коли між сторонами було укладено нотаріально посвідчений договір позики, проте в даному випадку договір позики було укладено у простій письмовій формі, а тому при вчиненні виконавчого напису №51205 від 24 травня 2021 року, нотаріус не дотрималась визначеної Законом України "Про Нотаріат" процедури вчинення виконавчих написів. Також відповідач не отримував вимоги про можливе стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса. Нотаріусом, у свою чергу, не було перевірено надіслання такої вимоги і отримання ним, що унеможливило подання нотаріусу обгрунтованих заперечень щодо вчинення виконавчого напису або письмової згоди. При вчиненні виконавчого напису №51205 від 24 травня 2021 року, приватним нотаріусом не було повідомлено відповідача про те, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за договором позики. Крім того, вказує, що суми, на які вчинено виконавчий напис не є безспірними, оскільки за підрахунками позивача, загальна сума заборгованості за договором позики складає 18528,80 грн., що вдвічі менше ніж заявлено до стягнення.

Ухвалою суду від 13 жовтня 2021 року у справі відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, копії якої направлені учасникам справи (а.с.56).

Ухвалою суду від 23 жовтня 2021 року зупинено стягнення на підставі виконавчого напису №51205 вчиненого 24 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Веллфін" заборгованості у розмірі 40571,20 грн. та встановлено заборону державному виконавцю Рівненського міського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Анненковій Олені Юріївні та/або будь-якому іншому приватному або державному виконавцю на здійснення будь-яких дій відносно виконання виконавчого напису № 51205 вчиненого 24 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Веллфін" заборгованості у розмірі 40571,20 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось тому особи, які беруть участь у справі не викликались.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21 червня 2019 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Веллфін" було укладено договір позики №903097, відповідно до умов якого, позивач отримав в позику грошові кошти в розмірі 4000,00 грн., строком на 30 днів до 21 липня 2019 року (а.с.11-15).

24 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною вчинено виконавчий напис за № 51205 про звернення стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором №903097 від 21 червня 2019 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Веллфін". Строк платежу за кредитним договором №903097 від 21 червня 2019 року настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 21 червня 2019 року по 01 березня 2020 року. Сума заборгованості складає 39821,00 грн. Прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 4000,00 грн. Прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 35821,20 грн. За вчинення виконавчого напису нотаріусом стягнуто плату із стягувача в розмірі 750,00 грн. Загальна сума, що підлягає стягненню - 40571,20 грн. (а.с.10).

05 липня 2021 року державним виконавцем Рівненського міського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Анненковою Оленою Юріївною відкрито виконавче провадження ВП №65974562 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №903097 від 21 червня 2019 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Веллфін" 39821,20 грн. суми заборгованості та 750,00 грн. плати за вчинення виконавчого напису (а.с.16).

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно роз`яснень до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

Згідно пунктів 1, 3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, в якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів).

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, пунктом 1 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього Переліку), подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Згідно із п. 2 вказаного Переліку, для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Відповідно до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

26 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Зазначеною постановою були внесені зміни в розділ "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами" та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин".

Тобто, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року було залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року було відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.

Тобто, на даний час, діє редакція Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 і як викладено вище, нотаріусом вимог вказаного Порядку не дотримано.

Окрім того, слід зазначити, що наданий приватному нотаріусу договір №903097 від 21 червня 2019 року, укладений сторонами з використанням кваліфікованого електронного підпису є договором позики, а не кредитним договором. Тобто, на підтвердження своїх вимог про стягнення з позивача заборгованості за договором, відповідач ТОВ "Веллфін" надав приватному нотаріусу договір позики, який укладений в електронній формі, що прирівнюється до простої письмової форми договору.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому, наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Як встановлено судом, виконавчий напис був вчинений нотаріусом 24 травня 2021 року на підставі п. 2 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, тобто вже після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року.

Крім того, навіть у разі наявності правових підстав у відповідності до п. 2 Переліку документів, за яких стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 для вчинення виконавчого напису нотаріуса, то неможливість вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, визначеної у відповідності до виконавчого напису від 24 травня 2021 року була обумовлена й іншими обставинами, наведеним нижче.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року у справі № 6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що при вчиненні напису нотаріус отримував від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо). Тому неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем та чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі.

Також не встановлено судом факту отримання позивачем повідомлення (вимоги) про наявність такої заборгованості, яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису. При цьому, відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.

Як вже зазначено судом приватний виконавець Грисюк О.В. вчинила виконавчий напис про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 40571,20 грн, яка складається із: 39821,00 грн. суми заборгованості; 4000,00 грн. простроченої заборгованості за сумою кредиту; 35821,20 грн. простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 750,00 грн. плати за вчинення виконавчого напису нотаріусом (а.с.10).

Згідно умов договору позики, зокрема, п 1.1. Позикодавець надає Позичальникові на умовах, що передбачені даним Договором, грошові кошти в позику в сумі 4000,00 грн. (далі - Сума позики) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою, зазначені у п.1.5. цього Договору.

Відповідно до п. 1.5. Договору позики, строк та проценти за користування позикою за Договором позики обчислюються за фактичну кількість календарних днів користування позикою на наступних умовах:

1.5.1. Протягом строку позики, встановленого пунктом 1.3 Договору, розмір основних процентів складає:

- 1.43 (один цілий чотири десятих) процента від суми позики але не менше ніж 50 (п`ятдесят гривень 00 копійок) за перший день користування позикою;

- 1.43 (один цілий чотири десятих) процента від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п. 1.3 цього Договору.

Як вбачається із виконавчого напису №51205 від 24 травня 2021 року, стягнення заборгованості проводиться за період з 21 червня 2019 року по 01 березня 2020 року, тобто за 254 дні користування грошовими коштами.

Керуючись вимогами п. 1.5. Договору позики розмір заборгованості за користування позикою буде наступним: 4000 х 1,43/100 х 254 = 14 528,80 грн. де 4000 грн. - сума позики, 1,43 % - відсотки за користування позикою, 254 - кількість днів користування позикою. Відтак, загальна сума заборгованості за Договором позики складає 14 528 грн. 80 коп.+ 4 000 грн. 00 коп = 18 528 грн. 80 коп., що є меншою сумою, ніж заявлено до стягнення, згідно Виконавчого напису нотаріуса №51205 від 24 травня 2021 року.

Слід зазначити, що згідно із пп.1.5.2. Договору позики, у разі якщо Позичальник не повернув суму позики у строк встановлений пунктом 1.3 Договору, нарахування процентів, встановлених пунктом 1.5.1 Договору проводиться за фактичну кількість календарних днів користування позикою та до дня повного погашення заборгованості за позикою, включаючи день погашення. Крім того, додатково до основних процентів, на вимогу Позикодавця, доведену до Позичальника шляхом розміщення відповідного повідомлення у особистому кабінеті Позичальник зобов`язаний сплатити 2.37 (два цілих чотири десятих) проценти від суми позики за кожен день прострочення. При цьому нарахування процентів проводиться в момент внесення Позичальником коштів на погашення позики та належних на дату погашення платежів.

Таким чином, стягнення додаткових відсотків передбачене лише за умови розміщення Позикодавцем відповідного повідомлення у особистому кабінеті Позичальника. Разом із тим, даний договір не визначає поняття "особистий кабінет", його правового статусу, порядку та обов`язку позичальника відстежувати інформацію в кабінеті. При цьому, як вказує позивач у позовній заяві, жодних повідомлень до його особистого кабінету не надходило. Відтак заборгованість за відсотками у розмірі 35821,20 грн. не можна вважати безспірною.

Отже, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Крім того, згідно з позицією ВСУ, яка викладена Великою палатою Верховного Суду у справі № 826/20084 від 20.06.2018 року, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий висновок відповідає, зокрема, правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №6-887цс17.

В даному випадку нотаріус при вчиненні спірного напису не переконалася належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача понесених ним судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем до матеріалів справи долучено Акт №1 приймання-передачі виконаних робіт від 26 серпня 2021 року, відповідно до якого адвокатське об`єднання "Дірект" в особі керуючого партнера Щербяк Ю.В. в подальшому адвокатське об`єднання та ОСОБА_1 в подальшому клієнт, на виконання умов договору №18/08 про надання правової допомоги від 18 серпня 2021 року, а саме: Вивчення наданих документів, вивчення законодавства та правовий аналіз судової практики з даної категорії справ, розробка стратегії у справі - 2 год. 00 хв. Складення та подання заяви про ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження; ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження №65974562 у Рівненському міському відділі ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) - 1 год. 30 хв. Написання позовної заяви до Рівненського міського суду Рівненської області - 3 год. 00 хв. Написання заяви про забезпечення позову до Рівненського міського суду Рівненської області 1 год. 00 хв. та складання інших документів процесуального характеру (заяв, клопотань та ін.) Сторони дійшли згоди про те, що вартість однієї години роботи адвоката складає 400 грн. 00 коп., а загальна вартість робіт згідно умов цього договору складає 3 000 грн. 00 коп. (а.с.27).

Крім того, долучено до матеріалів справи копію рахунку №26/08 від 26 серпня 2021 року про оплату ОСОБА_1 Адвокатському об`єднанню "Дірект" 3000,00 грн. за надання правової допомоги згідно договору №18/08 про надання правової допомоги від 18 серпня 2021 року (а.с.28).

Відповідно до ст.ст. 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються договором про надання правової допомоги.

Рішення Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East\West Alliance Limited проти України" (заява №19336/04, п. 269) вказує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято додаткову постанову у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), де зазначено наступне.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом з тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

-розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

-розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що Цивільним процесуальним кодексом України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року по справі №826/1216/16 визначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

З огляду на наведене, а також зважаючи на принцип співмірності, наданої адвокатським об`єднанням правничої допомоги, витрачений час на надання цієї допомоги та доказами понесених витрат позивачем, суд приходить до висновку про стягнення із відповідача 3000,00 грн. понесених позивачем витрат за надання професійної правничої допомоги.

Крім того, позивачем були понесені також витрати зі сплату судового збору у розмірі 908,00 грн. за подання позовної заяви, а також 454,00 грн. за подання заяви про забезпечення позову.

Враховуючи вищенаведене у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 3000,00 грн. витрат на правничу допомогу, а також 1 362,00 грн. судового збору.

Відповідно до ч.7 ст.158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись ст. ст. 4, 76-83, 141, 264, 265 ЦПК України, ст. ст. 87, 88 ЗУ «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веллфін", треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Рівненський міський відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задоволити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 24 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною та зареєстрований в реєстрі за №51205 про стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Веллфін" заборгованості у розмірі 40571,20 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Веллфін" на користь ОСОБА_1 судові витрати, зокрема по оплаті послуг Адвокатського об`єднання "Дірект" за надання професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 3000,00 (три тисячі) гривень, а також судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 908,00 (дев`ятсот вісім) гривень та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 454,00 (чотириста п`ятдесят чотири) грн.

Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до ч.7 ст.158 ЦПК України, заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Дубровицького районного суду Рівненської області від 23 жовтня 2021 року по справі № 569/17691/21, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи, згідно п. 4 ч. 5 ст.256 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 20 березня 2003 року Дубровицьким РВ УМВС України в Рівненській області.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Веллфін", вул. Героїв Севастополя, 48, м. Київ, вул. ЄДРПОУ 39952398.

Третя особа: Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, АДРЕСА_2 .

Третя особа: Рівненський міський відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), вул. Замкова, 22, м.Рівне

Суддя: підпис

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.