Рішення № 101116222, 16.11.2021, Чутівський районний суд Полтавської області

Справа № 550/761/21

Провадження № 2/550/215/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2021 року смт. Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області

у складі: головуючого судді - Ланни Я.О.,

за участю секретаря судового засідання - Бондаренко Т.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду цивільну справу №550/761/21 (провадження №2/550/215/21) за позовом ОСОБА_1 до Скороходівської селищної ради Полтавської області про визнання права на майно в порядку спадкування,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Скороходівської селищної ради Полтавської області про визнання права на майно в порядку спадкування. Позов мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, а саме земельну ділянку площею 1,61 га, що знаходиться на території скороходівської селищної ради за №1075, на яку мав право батько позивача ОСОБА_3 на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ПЛ №0241073. Батько позивача, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач подала заяву про прийняття спадщини, проте нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу щодо належності земельної ділянки померлому батьку позивача, ОСОБА_3 . Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позов та визнати за нею право на вказане майно в порядку спадкування за законом після смерті матері, ОСОБА_4

27.07.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Позивач ОСОБА_1 у підготовче засідання не з`явився, надала заяву в якій позовні вимоги підтримала та просила суд розгляд справи проводити без її участі.

Представник відповідача Скороходівської селищної ради у підготовче засідання надав заяву, в якій не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Частиною 3 ст. 200 ЦПК України передбачено можливість суду за результатами підготовчого провадження ухвалити рішення у випадку визнання відповідачем позову.

Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, вважаючи за можливе здійснити розгляд справи без участі сторін, дослідивши матеріали справи, в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., ратифікованою законом від 17.07.97 №475/97-ВР, зокрема ст.1 Першого протоколу до неї (1952 р.), передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначено Земельним кодексом України, зокрема, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав (ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України).

Відповідно дост. 4 Земельного кодексу України 1990 року(далі -ЗК України 1990 року) землі, що перебувають у державній власності, можуть передаватися в колективну або приватну власність.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону України «Про власність» суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших, державних сільськогосподарських підприємств.

Постановою Верховної Ради УРСР «Про земельну реформу» від 18 грудня 1990 року № 563-ХІІ, землі Української PCP оголошені об`єктом земельної реформи. Преамбулою до постанови визначено, що завданням цієї реформи є перерозподіл земель з одночасною передачею їх у приватну та колективну власність. Пунктом 5 зазначеної постанови, передбачена передача земель у приватну та колективну власність.

Згідно Постанови Верховної Ради України «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» №2200-ХІІ від 13.03.1992 року роздержавлення та приватизація земельних ділянок недержавних сільськогосподарських підприємств в Україні розпочато з лютого 1992 року з врученням господарствам державних актів на право колективної власності на землю, до яких додавався список громадян-членів аграрних формувань, що надалі було підставою для складання уточнених списків на отримання цими громадянами земельних сертифікатів.

Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10.11.1994р. № 666/94доручено прискорити приватизацію земель, які перебувають у користуванні сільськогосподарських підприємств і організацій, та передачу земель у колективну та приватну власність для виробництва сільськогосподарської продукції.

Відповідно до пункту 1Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року № 720/95(далі - Указ № 720/95) паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Пунктом 2 зазначеного Указу № 720/95 передбачено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЗК України 1990 року (у редакції Закону України від 13 березня 1992 року) державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004р. № 7, член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта. Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

У ч. 3 ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» №899-IV від 05.06.2003 року, вказується, що право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Із змісту вищевказаних норм випливає, що право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов - перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства на момент отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю, отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю, включення до списку осіб, доданого до цього акта.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача, ОСОБА_4 (а.с.7).

Згідно відомостей із спадкового реєстру, спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 не заводилася (а.с.14).

Після її смерті відкрилася спадщина, яку позивач, як спадкоємець за законом, прийняла, оскільки на день смерті проживала разом з матір`ю, що підтверджується довідкою Скороходівської селищної ради №1648 від 07.07.2021 (а.с.11).

До складу спадщини входить земельна ділянка, площею 1,61 га, що розташована на території Скороходівської селищної ради за №1075, на яку мав право померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , батько позивача.

Наразі, позивач не може оформити своє право на майно в нотаріальному порядку через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу на майно спадкодавця, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 01.06.2021 ( а.с.17).

На підставі доказів, наданих позивачем в підтвердження своїх позовних вимог, судом встановлено, що згідно актового запису про смерть, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачки, ОСОБА_3 , який мав право на земельну ділянку (пай) розміром 1,61 га на території Скороходівської (колишньої Артемівської) селищної ради, що підтверджується витягом з рішення №36 Артемівської селищної ради від 21.05.2002 «Про затвердження списків громадян, які мають право на земельну частку (пай)» з додатком списку громадян; схемою розташування земельної ділянки №1075; копією рішення Артемівської селищної ради від21.03.2002 «Про затвердження технічної документації по розробці схеми організації території земельних часток (паїв) в межах створеного підприємства ЮМ Агросервіс «Артемівське» з додатком списку громадян (власників сертифікатів), земельні ділянки яких не посвідчені державними актами (а.с.25-31).

Як вбачається із довідки Скороходівської селищної ради №1537 від 24.05.2021, земельна частка (пай), розміром 1,61 га, що розташована за межами населених пунктів за №1075, належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , відповідно до Сертифіката на право на земельну частку (пай) серія ПЛ №0241073. Згідно відомостей, що містяться в Журналі реєстрації сертифікатів - підпис про отримання ОСОБА_3 відсутній. Державний акт не видавався (а.с.15).

За життя ОСОБА_3 не отримав державний акт на право приватної власності на вищевказану земельну частку (пай).

Із довідки Скороходівської селищної ради №1537 від 24.05.2021, вбачається, що належна померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 земельна ділянка площею 1,61 га за №1075, являється не витребуваною та знаходиться в оренді у ФГ «Діана» (а.с.16).

Спадкова справа на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 не заводилася (а.с.13).

Відповідно до абз. 3 п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила Цивільного Кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Згідно з пунктами 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Аналогічна позиція висловлена у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13.

Так, при вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 01 січня 2004 року, застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, а саме ЦК УРСР.

Враховуючи викладене, суд вважає, що до правовідносин, пов`язаних із спадкуванням майна та майнових прав після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , підлягають застосуванню норми ЦК Української РСР (в редакції від 18.07.1963 року), оскільки його спадщина була прийнята його дружиною ОСОБА_4 .

Статтею 529 ЦК УРСР визначено, що при спадкоємстві за законом, спадкоємцями першої черги є в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належать також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до ст.548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Згідно з вимогами ст.549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Отже, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки фактично вступила у володіння спадковим майном, що підтверджується довідкою Скороходівської селищної ради №1535 від 24.05.2021 (а.с.10).

Згідно з п.17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно з вимогами ч.1 ст.23 Земельного Кодексу України (в редакції станом на 22.06.1993) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Отже умовою для переходу в порядку спадкування права власності на земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Визнання права власності на майно через звернення до суду не суперечить чинному законодавству.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Суд зазначає, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі земельну ділянку, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст.1268, 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Згідно ст.81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Статтею 131 ЗК України вказано, що громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Згідно з п. «а» ч.3 ст.152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що спадкодавець ОСОБА_3 набув лише право на земельну частку (пай), але за життя не набув права власності на дану земельну частку (пай), що унеможливлює отримання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 щодо встановлення в судовому порядку права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.

Враховуючи, що позивач є спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину, але у зв`язку з відсутністю оригіналу документу про право власності на ім`я спадкодавця, не може одержати свідоцтво про право власності на спадкове майно, а саме спірну земельну частку (пай), суд вважає можливим визнати за ОСОБА_1 право на спадкування на земельну ділянку, розміром 1,61 га, що розташована на території Скороходівської (колишньої Артемівської) селищної ради Полтавського (колишнього Чутівського) району Полтавської області, на яку мав право померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Одночасно суд, керуючись ст. 142 ч. 1 ЦПК України, враховує, що відповідач позов визнав до початку розгляду справи по суті, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при подачі позову.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 16, 1216, 1217, 1218, 1258, 1259, 1268, 1273, 1297 Цивільного кодексу України, ст.81, ст.125, ст.131 Земельного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 5, 13, 76-81, 89, 141, 142, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на спадщину за законом на земельну частку (пай) №1075 площею 1,61 га надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Скороходівської селищної ради Полтавської області, на яку мав право померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ПЛ №0241073.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Чутівському районі Полтавської області повернути ОСОБА_1 50 % сплаченого нею відповідно до квитанції №0.0.2204975166.1 від 21.07.2021 судового збору, що становить 454,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Полтавського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 ).

Відповідач - Скороходівська селищна рада Полтавської області (юридична адреса вул. Софіївська, 15 смт. Скороходове Полтавського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 40924459).

Суддя Я. О. Ланна