Рішення № 101114504, 16.11.2021, Турійський районний суд Волинської області

Справа № 169/666/21

Провадження № 2-а/169/28/21

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2021 року смт Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі

головуючого судді Тітівалова Р.К.,

з участю:

секретаря судового засідання Веремчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ГУНП у Волинській області про скасування постанови серії БАБ № 983183 від 8 вересня 2021 року, якою його притягнуто до відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 121, частиною другою статті 122, частиною першою статті 126 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень.

Позов мотивований тим, що 8 вересня 2021 року близько 12 години 50 хвилин він керував автомобілем AUDI, номерний знак НОМЕР_1 , по вулиці Ковельській в селищі міського типу Турійськ Волинської області, де був зупинений працівниками поліції та щодо нього була складена постанова про накладення адміністративного стягнення за те, що він не був пристебнутий ременем безпеки, відмовився на вимогу працівників поліції пред`явити посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та страховий поліс цивільно-правової відповідальності, не увімкнув аварійну світлову сигналізацію. Вказуючи, що жодного правопорушення він не вчиняв, постанова серії БАБ № 983183 від 8 вересня 2021 року винесена з порушенням вимог чинного законодавства, без з`ясування обставин справи, без будь-яких доказів його вини, оскільки не містить посилань на технічний запис, за допомогою якого здійснено відеозапис, з порушенням права на захист, оскільки поліцейський не дав можливості залучити до розгляду справи адвоката, просив постанову скасувати.

У судове засідання позивач не з`явився, хоча належним чином про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений, 16 листопада 2021 року подав через канцелярію суду письмову заяву, в якій просив позов задовольнити і розглядати справу за його відсутності (а. с. 33).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений (а. с. 27, 28 на звороті), про причини неявки суд не повідомляв, відзив на позов та будь-яких клопотань не подавав, у зв`язку з чим відповідно до вимог частини шостої статті 162 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що учасники процесу у судове засідання не з`явилися і розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 222 КУпАП органи Національної поліції уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частиною п`ятою статті 121, частиною другою статті 122 та частиною першою статті 126 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до вимог закону формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним із зазначенням місця, часу, способу його вчинення, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу допустимості, належності і достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.

Згідно з положеннями статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що постановою від 08 вересня 2021 року серії БАБ № 983183 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеною поліцейським Кедичем О.В., позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною п`ятою статті 121, частиною другою статті 122, частиною першою статті 126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення на підставі частини другої статті 36 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 гривень.

Відповідно до вказаної постанови 08 вересня 2021 року близько 12 години 50 хвилин ОСОБА_1 керував автомобілем AUDI, номерний знак НОМЕР_1 , по вулиці Ковельській в селищі міського типу Турійськ Волинської області та не був пристебнутий ременем безпеки, відмовився на вимогу працівників поліції пред`явити посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та страховий поліс цивільно-правової відповідальності, не увімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив вимоги пунктів 2.3 в), 2.4, 9.1 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 2.3 в) Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки) користуватися ними.

Частиною п`ятою статті 121 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки.

Частиною другою статті 122 КУпАП встановлена відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.

Аналогічні положення закріплені також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII, а саме: водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Також, відповідно до пункту 21.3 статті 21 Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті (підрозділів Національної поліції), на їх вимогу.

Виходячи з наведених вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що згідно з законодавством України на вимогу поліцейського водій транспортного засобу зобов`язаний пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до статті 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Проте, оскаржувана постанова не містить жодних посилань на докази винуватості позивача та інформації про фіксацію правопорушень.

Водночас, приписами частини третьої статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16.

Таким чином відповідач всупереч положенням частини другої статті 77 КАС України суду не надав доказів на підтвердження відомостей, що містяться у постанові, а саме: те, що ОСОБА_1 не був пристебнутий ременем безпеки, відмовився на вимогу працівників поліції пред`явити посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та страховий поліс цивільно-правової відповідальності, не увімкнув аварійну світлову сигналізацію, а, отже, не довів факту вчинення позивачем правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною п`ятою статті 121, частиною другою статті 122, частиною першою статті 126 КУпАП, та правомірності винесення оскаржуваної постанови в цій справі.

Крім того, частина друга статті 122 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, чого в розглядуваному випадку не було. Увімкнення аварійної сигналізації після зупинки транспортного засобу не є правопорушенням, відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 122 КУпАП.

Відповідно до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Зазначених вимог закону поліцейським Кедичем О.В. при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та прийнятті процесуального рішення не дотримано.

Твердження позивача про порушення його права на захист є підставними та обґрунтованими.

Так, за змістом частини першої статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката.

Судом встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, позивач виявив бажання скористатись правовою допомогою, однак, поліцейським не вчинено жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, що, в свою чергу, свідчить про порушення права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на захист, порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у справі №524/9827/16-а, від 15 квітня 2020 року у справі №524/3644/17.

Такі дії поліцейського є грубим порушенням гарантованого статтею 59 Конституції України права кожного на професійну правничу допомогу.

Будь-яких обґрунтованих підстав та об`єктивних перешкод для відкладення розгляду справи з метою забезпечення реалізації позивачем права на захист у поліцейського не було.

Відповідно до положень статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (частини перша, друга статті 7 КУпАП).

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною четвертою статті 159 КАС України передбачено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Ні відзив на позов, ні жодних належних і допустимих доказів на спростування викладених у позовній заяві доводів позивача, підтвердження обставин вчинення останнім правопорушень та правомірності винесення оскаржуваної у цій справі постанови відповідач суду не надав, а представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний, має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, суд вважає, що відповідач під час розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не встановив всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, оскаржувану постанову виніс з порушенням норм законодавства, притягнув останнього до адміністративної відповідальності з порушенням його права на захист, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови і закриття справи з урахуванням того, що визначений статтею 38 КУпАП строк накладення адміністративного стягнення закінчився.

Відповідно до статті 139 КАС України з Головного управління Національної поліції у Волинській області за рахунок його бюджетних асигнувань слід стягнути на користь позивача 454 гривні судового збору.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 242-247, 272, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову серії БАБ № 983183 від 08 вересня 2021 року, винесену інспектором сектору поліцейської діяльності № 1 (смт Турійськ) Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області Кедичем Олегом Володимировичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 121, частиною другою статті 122, частиною першою статті 126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення на підставі частини другої статті 36 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 гривень, скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Волинській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення через Турійський районний суд Волинської області.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Волинській області, адреса місця знаходження: вулиця Винниченка, 11, місто Луцьк, Волинська область.

Повне рішення складено 16 листопада 2021 року.

Головуючий