Рішення № 101114220, 12.11.2021, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/910/21

Провадження № 2-а/156/32/21

Рядок статзвіту № 140

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 листопада 2021 року смт Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Малюшевської І.Є.

з участю секретаря судового засідання Киці Л.Ф.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в смт. Іваничі адміністративну справу № 156/910/21

за позовною заявою ОСОБА_1 , представник - Колєсов Михайло Гергійович,

до Головного управління Національної поліції України у Волинської області,

третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: поліцейський Сектору реагування патрульної поліції Відділення поліцейської діяльності № 1 (сел. Іваничі) Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області Мартинюк Назар Ігорович

про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

учасники процесу:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача - Колєсов М.Г.,

представник відповідача - не з`явився,

третя особа - не з`явився,

в с т а н о в и в :

І. Зміст спірних правовідносин

22.10.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначив, що 05.10.2021 року біля 7 год 30 хв по вул. Луцькій в смт. Іваничі автомобіль, яким він керував, позаду наздогнав поліцейський патрульний автомобіль та подав одиночний спеціальний звуковий сигнал. Оскільки він не зрозумів чи його зупиняють працівники поліції чи звуковий сигнал стосувався когось іншого, проте він вирішив зупинити автомобіль на узбіччі для з`ясування питання чи його зупиняють, і якщо так, то вияснити причини та підстави зупинки його транспортного засобу, оскільки жодних правил дорожнього руху він не порушував. Після зупинки його автомобіля виявилося, що поліцейський таки зупиняв його автомобіль у зв`язку із тим, що він, з його слів, керував автомобілем, не пристебнувшись ременем безпеки. Після того, коли з`сувалося, що його автомобіль зупинений працівниками поліції, він увімкнув аварійну сигналізацію, оскільки перед тим, був увімкнений лише правий поворот автомобіля. Позивач заперечив обставину непристебнення ременем безпеки та продемонстрував поліцейському факт викоритання ременя безпеки. Після того, поліцейський Мартинюк Н. повідомив, складатиме на нього постанову про порушення правил дорожнього руху за непристебнутий ремінь. Він оголосив поліцейському, що не згідний з притягненням до адміністративної відповідальності, оскільки правил дорожнього руху він не порушував; бажав надати письмові пояснення, докази своєї невинуватості, а також скористатися правовою допомогою авдоката. Під час перевірки документів поліцейськими він зазначив, що автомобіль належним чином обладнаний аптечкою та вогнегасником. Незважаючи на його прохання, поліцейський біля автомобіля виписав постанову про накладення адміністративного стягнення на нього, вручив йому копію та після цього відразу патрульний автомобіль поліції поїхав.

Постанову позивач вважає незаконною, оскільки поліцейським порушена процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення. Він фактично не був повідомлений, що відносно нього на місці зупинки має розглядатися справа про адміністративне правопорушення. Поліцейський сказав, що буде писати постанову, яку за 5 хвилин написав, віддав йому копію та поїхав. Жодних дій щодо встановлення перевірки та/або долучення доказів вирішення клопотань учасників справи, роз`яснення та забезпечення прав особи, що притягується до адміністративної відповідальності поліцейським не вчинялося.

Позивач вважає, що будь-які докази вчинення ним адміністративного правопорушення у за ч. 5 ст.121 КУпАП, за якою на нього накладено штраф, у справі відсутні. Відсутні свідки правопорушення, відсутні речові та інші докази вчинення ним правопорушення.

Позивач також зазначає, що постанова про накладення адміністративного стягнення оформлена з порушеннями норм законодавства, оскільки в ній не вказано нормативного акту.

Враховуючи вищенаведене, наявність ряду істотних порушень порядку оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення та процедури розгляду справи про адміністративні правопорушення, відсутність доказів вчинення адміністративного правопорушення, неправильну кваліфікацію адміністративного правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП, позивач вважає, що постанову про накладення на нього адміністративного стягнення серії БАВ № 401209 від 05.10.2021 року не можна вважати повністю законною, що має наслідком її скасування, а справа про адміністративне правопорушення відносно нього підлягає закриттю.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 401209 від 05.10.2021 року, винесену поліцейським СРПП відділу поліцейської діяльності № 1 (сел. Іваничі) Володимир-Волинського РВП Мартинюком Назаром, якою до нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 122, ст. 125 КУпАП позивач просить скасувати, провадження у справі закрити. Стягнути з відповідача понесені судові витрати позивачем у вигляді сплати судового збору.

Окрім того, позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оскільки він в межах строку оскарження постанови - 12.10.2021 року звернувся до уповноваженого органу на надання безоплатної вторинної правової допомоги для призначення йому адвоката з метою здійснення представництва його інтересів в суді, а представника йому було призначено лише 18.10.2021 року, у зв`язку з чим було пропущено такий строк. Вважає причини пропуску ним строку звернення до адміністративного суду поважними, тому просить заяву задовольнити.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи

Позивач в судовому засіданні підтвердив обставини щодо дати та місця події, однак заперечив свою вину у вчиненні адміністративних правопорушень, оскільки таких не вчиняв, а тому, на його думку, оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Колєсов М.Г. просив скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, оскільки під час керування транспортним засобом позивач був пристебнутим, а постанова не відповідає дійним обставинам справи. Наголосив на невірній кваліфікації правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП, оскільки відповідальність за неувімкнення аварійної сигналізації у разі зупинки на вимогу поліцейського передбачена ст. 125 КУпАП.

Також представник позивача вказував на порушення процедури розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач - Головное управління Національної поліції України у Волинської області явку свого представника в судове засідання не забезпечив. Відзив станом на день розгляду справи до суду не надходив.

Поліцейський сектору реагування патрульної поліції Відділення поліцейської діяльності № 1 (сел. Іваничі) Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області Мартинюк Н.І. в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомив.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 26.10.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження за вимогами ст. 286 КАС України з викликом сторін по справі.

26.10.2021 року розгляд справи відкладено у зв`язку із клопотанням позивача.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом

Поліцейським сектору реагування патрульної поліції Відділення поліцейської діяльності № 1 (сел. Іваничі) Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області Мартинюком Назаром Ігоровичем 05.10.2021 року винесено постанову серії БАВ № 401209 про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 122, ст. 125 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за те, що 05.10.2021 року о 07 год. 30 хв. в смт. Іваничі по вул. Луцькій ОСОБА_1 керував автомобілем будучи непристебнутим ременем безпеки, чим порушив п. 2.3 в ПДР, не увімкнув аварійну сигналізацію після зупинки працівника поліції, чим порушив п. 9.9б ПДР та автомобіль був необладнаний аптечкою, чим порушено п. 31.4.7є ПДР.

Із копії оскаржуваної постанови вбачається, що права за статтею 286 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП позивачу роз`яснено, що підтверджує підпис останнього у відповідній графі. Копію постанови позивачем отримано у день її винесення (а.с.7).

Позивач заперечує факт вчинення ним вищевказаних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 122, ст. 125 КУпАП з підстав викладених у позові.

Від представника відповідача відзиву не надходило.

Третьою особою поліцейським сектору реагування патрульної поліції Відділення поліцейської діяльності № 1 (сел. Іваничі) Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області Мартинюком Н.І. 04.11.2021 року долучено до матеріалів справи оптичний DVD-диск із відеозаписом обставин та події, що сталася 05.10.2021 року о 07:35 год. за участю позивача (а.с.25).

Позивачем долучено до матеріалів справи оптичний DVD-диск із відеозаписами з відеореєстратора обставин та події, що сталася 05.10.2021 року о 07:35 год. за його участю позивача.

Долучені до матеріалів справи DVD-диски були досліджені судом в судовому засіданні.

V. Застосоване законодавство та висновки суду

Відповідно до положень статті 1 КУпАП України, основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно вимог частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення крім випадків, встановленихст. 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами по справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 52 Закону України «Про дорожній рух» контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

За змістом статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху (ПДР), затвердженіпостановою КМ України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Згідно статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача.

Щодо порушення позивачем правил користування ременем безпеки суд вважає необхідним зазначити, що згідно п. 2.3а ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний, зокрема, перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу; на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки.

Отже, згідно з Правилами дорожнього руху використання ременів безпеки є обов`язковим для водія і всіх пасажирів, в том числі тих, що перебувають на задньому сидінні.

Згідно пункту 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно ч. 5 ст. 121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Слід сказати, що застосування ременя безпеки запобігає переміщенню пасажира по інерції, і, відповідно, можливим його зіткненням з деталями інтер`єру транспортного засобу або з іншими пасажирами (так звані вторинні удари), а також гарантує, що пасажир перебуватиме в положенні, що забезпечує безпечне розкриття подушок безпеки. Крім цього, ремені безпеки при аварії дещо розтягуються, тим самим поглинаючи кінетичну енергію пасажира і додатково гальмуючи його рух, і розподіляють зусилля гальмування на велику поверхню. Розтягування ременів безпеки здійснюється за допомогою пристроїв подовження і амортизації, забезпечених енергопоглинальними засобами.

Ремені безпеки зменшують ризик загибелі водія і пасажирів залежно від типу аварії.

За числом місць кріплення до каркаса ремені безпеки поділяють на дво-, три-, чотири-, п`яти і, навіть, шеститочкові.

Двоточкові ремені безпеки бувають двох типів: поясні та плечові. Двоточковий поясний ремінь встановлювався на автомобілях випуску 1960-х років. Двоточковий плечовий ремінь проходить діагонально від плеча до стегна. Застосовувалися в автомобілях 1960-х років, але не були дуже вдалими, оскільки при аварії пасажир міг легко вислизнути з-під такого ременя.

Триточковий ремінь поєднує в собі плечовий і поясний ремені, але при цьому являє собою єдиний відрізок ременя, по якому переміщається пряжка, що забезпечує зручність пристібання чи відстібання. При аварії зусилля гальмування розподіляється по значній поверхні грудей, плечей і стегнового поясу, що значно полегшує перенесення зіткнення.

Конструкція триточкового ременя безпеки складається з лямки, замка і втягувальної котушки.

Згідно п.п. ж, з п. 31.4 Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності, зокрема, таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: відсутні ремені безпеки та підголовники в транспортних засобах, де їх установка передбачена конструкцією; ремені безпеки не в робочому стані або мають видимі надриви на лямках.

Як чітко вбачається із дослідженого судом відеозапису, наданого третьою особою, ENEG 7531 (а.с.25), автомобіль позивача обладнаний плечовим ременем, який проходить діагонально від плеча до стегна. З відео чітко вбачається, що після зупинки автомобіля, пасок безпеки у ОСОБА_1 знаходиться не на плечі, а під лівою рукою. Сам позивач працівнику поліції пояснював це тим, що автомобіль давнього року випуску.

Із відеозапису MOVI 1612, наданого позивачем вбачається, що він оголошує, що їхав пристебнутим ременем безпеки «під лівою рукою». Із відеозапису MOVI 1614 вбачається, що позивач пояснює причину пристебнення ременем безпеки під лівою рукою - наявність у нього компресії лівого плеча. Аналогічні пояснення позивачем надано в судовому засіданні, однак жодних доказів на підтвердження його слів щодо наявності травм суду не надав. Суд звертає увагу на те, що позивач, навіть при наявності травм, не звільнений ПДР від використання ременя безпеки.

На переконання суду пристебнення ременем безпеки неналежним чином нівелює принцип забезпечення безпеки дорожнього руху водієм, в першу чергу своєї, а тому призюмується, як непристебнення ним.

Суд критично відноситься до пояснень ОСОБА_1 , що надані ним як працівнику поліції, так і в судовому засіданні, оскільки такі направлені на уникнення позивачем адміністративної відповідальності.

Таким чином, позиція позивача спростовується відеодоказами, що містяться в матеріалах справи.

З урахуванням викладеного вище, суд вважає необґрунтованими заперечення позивача що вчинення ним даного правопорушення, а накладення на позивача стягнення за частиною 5 статті 121 КУпАП є підставним, оскільки здійснене за наявності обставин, що підтверджують вину ОСОБА_1 .

Щодо неувімкнення позивачем аварійної сигналізації при зупинці на вимогу поліцейського, позивач вказував на те, що такого правопорушення не вчиняв, не порушував ПДР України, зокрема, п.9.9 б ПДР України, як про це зазначено в протоколі.

Відповідно до підпункту «г» пункту 9.1 Правил дорожнього руху, увімкнення аварійної сигналізації, відноситься до попереджувальних сигналів.

При цьому, пунктом 9.2 Правил дорожнього руху передбачено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Згідно підпункту «б» пункту 9.9 Правил дорожнього руху, аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.

У відповідності до п.8.9 «б» ПДР України вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу. Водій повинен зупинити транспортний засіб у вказаному місці з дотриманням правил зупинки.

Частиною другою статті 122 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Посилання позивача на те, що він не зрозумів чи саме його зупиняють працівники поліції чи звуковий сигнал стосувався чогось іншого не заслуговують на увагу, оскільки з відео BMRI 5023 вбачається, що автомобіль працівників поліції рухався одразу ж посаду автомобіля позивача, на автодорозі у той момент були лише два транспортних засоби (позивача та поліції), будь-які інші транспорті засоби на дорозі відсутні. Підстави у позивача вважати, що спеціальний звуковий сигнал поданий працівником поліції його не стосувався були відсутні.

Разом з тим, у позовній заяві позивач визнає, що лише після з`ясування ним того факту, що все ж таки його автомобіль спинили працівники поліції, він увімкнув аварійну сигналізацію. Факт неувімкнення позивачем аварійної світлової сигналізації при зупинці на вимогу поліцейського зафіксоване на відео BMRI 5023 (а.с.25).

Позивач увімкнув аварійну сигналізацію вже після зупинки, коли до автомобіля підійшов поліцейський сектору реагування патрульної поліції Відділення поліцейської діяльності № 1 (сел. Іваничі) Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області Мартинюк Н.І. та попросив його увімкнути таку. Дані обставини вбачаються із відеозапису, долученого до матеріалів справи позивачем (відео MOVI1611).

Отже, суд дішов висновку, що позивачем дійсно було порушено правила користування попереджувальними сигналами при зупинці транспортного засобу.

Разом з тим, аналізуючи наведені вище норми, суд вважає, що в одному випадку увімкнення аварійної сигналізації виникає за передбачених та визначених умов, а у іншому випадку встановлений обов`язок подання попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, при чому за не виконання вказаних вимог відповідальність передбачена частиною другою статті 122 КУпАП.

Диспозицією частини 2 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність не за будь-яке порушення правил користування попереджувальними сигналами, а саме за порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку і лише тоді таке порушення набуває ознак протиправності і суспільної шкідливості.

Вказаною нормою не передбачена відповідальність за порушення правил користування попереджувальними сигналами при зупинці транспортного засобу. При цьому, зупинка на вимогу поліцейського не стосується початку руху чи зміни його напрямку.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що порушення позивачем вимог підпункту «б» пункту 9.9 Правил дорожнього руху, що полягає у неувімкненні аварійної світлової сигналізації після зупинки на вимогу поліцейського, не може бути кваліфіковане за частиною 2 статті 122 КУпАП, оскільки в даному випадку відсутній факт порушення правил користування попереджувальними сигналами саме при початку руху чи зміні його напрямку.

При цьому, суд звертає увагу на те, що статтею 125 КУпАП передбачено відповідальність за інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених ст.ст.121-128, ч.1 і 2 ст.129, ст.ст.139 і 140 цього Кодексу. Таким чином, суд вважає, що відповідачем було неправильно кваліфіковано виявлене правопорушення за частиною 2 статті 122 КУпАП, що потягло за собою протиправне притягнення позивача до відповідальності за правопорушення, якого він не вчиняв.

Разом з тим, у діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 125 КУпАП.

Разом з тим, у рішеннях ЄСПЛ у справах «Malofeeva v. Russia» та «Karelin v. Russia» Суд вказує, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу.

Таким чином, відповідачем невірно кваліфіковано дії позивача та помилково притягнуто його до відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а не за ст. 125 КУпАП.

За таких обставин, враховуючи вказані законодавчі положення, суд приходить до висновку, що за порушення пункту 9.9б Правил дорожнього руху (необхідність увімкнення аварійної світлової сигналізації у разі зупинки на вимогу поліцейського) настає відповідальність передбачена ст. 125 КУпАП, а тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Оскаржуючи вказану постанову, позивач вказував на те, що п.31.4.7є ПДР України не порушував, бо його автомобіль був належним чином обладнаний аптечкою та вогнегасником, про що він повідомляв працівника поліції.

Згідно з п. 31.4.7 «є» ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів без медичної аптечки з нанесеними на неї відомостями про тип транспортного засобу, для якого вона призначена.

Як слідує із пояснень позивача, наданих у судовому засіданні, він повідомив працівника поліції про наявність аптечки та вогнегасника, однак таких на огляд працівнику поліції не надав, мотивуючи тим, що з автомобіля виходити заборонено.

З відеозапису MOVI 1615, долученого позивачем до матеріалів справи вбачається, що поліцейський сектору реагування патрульної поліції Відділення поліцейської діяльності № 1 (сел. Іваничі) Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області Мартинюк Н.І. у зв`язку із порушенням ОСОБА_1 правил дорожнього руху попрохав позивача пред`явити для огляду аптечку.

Позивач дійсно повідомляв працівника поліції про наявність у нього аптечки, яка знаходилася в багажнику та вогнегасника, який знаходився в салоні автомобіля, однак такі на вимогу працівника поліції для огляду не надав, відмовившись вийти з автомобіля.

Таким чином, суд дійшов висновку про підтвердження факту відмови ОСОБА_1 надання для огляду працівнику поліції медичної аптечки, що презюмується, як необладнання автомобіля аптечкою та порушення водієм вимог п. 31.4.7 «є» ПДР України.

Суд вважає необхідним наголосити, що наявність аптечки в автомобілі є необхідною умовою його комплектації, і важливе призначення автомобільної аптечки - забезпечити можливість надання першої медичної допомоги в екстрених випадках.

Відтак, поліцейський сектору реагування патрульної поліції Відділення поліцейської діяльності № 1 (сел. Іваничі) Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області Мартинюк Н.І. підставно встановив порушення позивачем вимог п.31.4.7є ПДР та притягнув останнього до адміністративної відповідальності за ст. 125 КУпАП.

Окремо слід зазначити, що із відеодоказів, наданих як позивачем, так і третьою особою, не вбачається того, що позивач ОСОБА_1 заявляв будь-які клопотання, в тому числі надати письмові пояснення, докази своєї невинуватості, а також скористатися правовою допомогою.

Із копії оскаржуваної постанови вбачається, що права за статтею 286 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП позивачу роз`яснено, що підтверджує підпис останнього у відповідній графі. Копію постанови позивачем отримано у день її винесення, що також стверджує його підпис (а.с.7).

Посилання позивача на окремі процедурні порушення при притягненні його до адміністративної відповідальності не можуть спростовувати правомірності спірної постанови відповідача, оскільки не доводять відсутності факту порушення, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.02.2018 року по справі № 735/1246/15-а.

Посилання представника позивача на те, що працівником поліції при накладенні адміністративного стягнення не враховано вимоги ст. 36 КУпАП не заслуговують уваги, оскільки, як вбачається з оскаржуваної постанови, таке стягнення накладено в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених - ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Згідно з ст. 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Вказаний перелік судових рішень, які може приймати суд першої інстанції у цій категорії справ, є вичерпним та не передбачає права суду першої інстанції визнати неправомірними дії суб`єкта владних повноважень, в тому числі і визнавати складену постанову протиправною.

Таким чином, дослідивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення, тому постанова у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 підлягає скасуванню за відсутністю в його діях події та складу даного адміністративного правопорушення.

Разом з тим, оскаржувану постанову в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121, ст. 125 КУпАП слід залишити без змін.

Оскільки, позивач 12.10.2021 року (в межах строку оскарження постанови) звернувся до уповноваженого органу на надання безоплатної вторинної правової допомоги для призначення йому адвоката з метою здійснення представництва його інтересів в суді, а представника було призначено 18.10.2021 року, суд вважає причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду поважними, тому задовольняє клопотання про поновлення такого строку.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Оскільки, позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», згідно якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої Україниу справах, пов`язаних із порушенням їхніх прав, то сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 454,00 гривні згідно квитанції № 172 від 20.10.2021 року (а.с.1), підлягає поверненню ОСОБА_1 з державного бюджету судовий збір.

Судові витрати за розгляд справи в суді слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 78, 139, 241-246, 286 КАС України, суд -

у х в а л и в :

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України у Волинської області, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: поліцейський Сектору реагування патрульної поліції Відділення поліцейської діяльності № 1 (сел. Іваничі) Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області Мартинюк Назар Ігорович про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення правил дорожнього руху БАВ № 401209 від 05.10.2021 року.

Позов задовольнити частково.

Постанову серії ВАБ № 401209 від 05.10.2021 року поліцейського СРПП ВПД № 1 (сел. Іваничі) Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області Мартинюка Назара Ігоровича в частині про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП - скасувати і закрити в цій частині справу про адміністративне правопорушення.

В задоволенні вимоги про скасування постанови серії ВАБ № 401209 від 05.10.2021 року поліцейського СРПП ВПД № 1 (сел. Іваничі) Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області Мартинюка Назара Ігоровича в частині про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121, ст. 125 КУпАП - відмовити.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету судовий збір, сплачений при поданні позову у розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 коп.) відповідно до платежу (квитанції) № 172 від 20.10.2021 року.

Судові витрати за розгляд справи в суді віднести за рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16 листопада 2021 року.

Суддя І.Є. Малюшевська